Справа № 2-а-844/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2011 року Золочівський районний суд Львівської області

в складі судді Левика Я. А.

розглянувши у порядку скороченого провадження в приміщенні Золочівського районного суду Львівської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області про визнання протиправними дій щодо не нарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни, зобов'язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії як дитині війни,

в с т а н о в и в :

Позивач ОСОБА_1 у заявленому адміністративному позові просить визнати протиправними дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо не нарахування і невиплати йому як дитині війни підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період із 01 жовтня по 31 грудня 2010 року включно, просить зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області провести нарахування та виплату йому підвищення до його пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період із 01 жовтня по 31 грудня 2010 року включно, з врахуванням аб.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених йому сум.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він народився у 1935 році, є пенсіонером, отримує пенсію за віком і перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області. Відповідно до статей 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він має статус дитини війни і має право на одержання щомісячного підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, відповідач з жовтня по грудень 2010 року включно нараховував і виплачував йому підвищення до його пенсії в меншому розмірі ніж передбачено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Такі дії відповідача є протиправними. Так, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмету та змісту Закону про Державний бюджет України) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було викладено в новій редакції статтю 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Враховуючи положення Конституції України щодо дії нормативно-правових актів у часі, положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у редакції цього Закону від 18.11.2004 року № 2195-ІV, поновили свою дію з 22.05.2008 року. Тому, на підставі ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»він, як дитина війни, має право на отримання щомісячного підвищення до своєї пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак відповідач при виплаті йому щомісячного підвищення до пенсії у 2010 році замість ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»неправомірно керувався постановою Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», в якій у пункті 8 зазначено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 1 жовтня у розмірі 49,80 грн.. З врахуванням того, що Закон України «Про соціальний захист дітей війни»має вищу юридичну силу ніж постанова Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року, а також того, що дія ст. 6 вищевказаного Закону на 2010 та 2011 роки не зупинялась Законами України про Державний бюджет України на ці роки, тому він, тобто позивач, має право на отримання за даний період щомісячного підвищення до пенсії як дитина війни відповідно до розміру, що встановлений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». За цей період відповідачем було недоплачено йому таке підвищення, з врахуванням мінімальної пенсії за віком, що встановлена аб.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Застосування до спірних правовідносин щодо підвищень до пенсії дітям війни мінімального розміру пенсії за віком, що встановлений аб.1 ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»повинно здійснюватись відповідно до ст.9 ч.7 КАС України за правилами аналогії закону. Оскільки обов'язок щодо нарахування і виплати йому підвищень до пенсії має відповідач управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, тому це Управління слід зобов'язати провести нарахування та виплату йому підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за відповідний період.

Відповідач управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області позовних вимог не визнав і у письмовому запереченні на позовну заяву зазначив, що позивачем пропущено без поважних причин 6-ти місячний строк звернення до адміністративного суду, і тому позовну заяву слід залишити без розгляду. Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсія або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте, законодавством України не визначено поняття «мінімальна пенсія за віком»як розрахункової величини для підвищення пенсії згідно зі ст. 6 цього Закону, так як ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності достатнього страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Однак в частині 3 статті 28 цього Закону встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тому, положення ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»щодо мінімального розміру пенсії не застосовується для визначення розмірів підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. Законодавством України не визначено розміру мінімальної пенсії за віком для визначення підвищень до пенсії дітям війни. Встановлення розміру таких підвищень виходить за межі компетенції органу Пенсійного фонду України. Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і Законами України. Пунктом 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року № 489-V було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Проте рішенням Конституційного Суду від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 статтю 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»визнано такою, що не відповідає Конституції України. Положення ст. 70 цього Закону втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року. Однак зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»у видаткову частину не внесені і тому кошти на виплату підвищень до пенсії дітям війни в 2007 році були відсутні. Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VІ від 28 грудня 2007 року внесено зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», де передбачено, що дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року пункт 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»визнано таким, що не відповідає Конституції України. Положення пункту 41 розділу ІІ цього Закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом рішення № 10-рп/2008, тобто з 22.05.2008 року. Проте, рішення про відновлення дії статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції чинній до внесення змін до неї, Верховною Радою України не приймалося. Разом із тим пунктом 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»було встановлено, що у 2008 році дітям війни до пенсії підвищення проводяться у таких розмірах : з 22 травня -48,10 грн., з 01 липня -48,20 грн., з 01 жовтня -49,80 грн.. Тому у 2008 році підвищення до пенсії дітям війни обчислюється відповідно до цієї постанови № 530 від 28.05.2008 року. Здійснений позивачем у позовній заяві розрахунок підвищень до його пенсії не ґрунтується на чинному законодавстві і тому не може братись до уваги. Враховуючи вищенаведене позовні вимоги є безпідставними і не підлягають до задоволення.

Вивчивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази по справі суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що позивач являється пенсіонером, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни і перебуває як дитина війни на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області, що підтверджується копією його паспорта, копією його пенсійного посвідчення, довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області № 3944/03-20 від 08.06.2011 року.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», який набрав чинності з 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»№ 107-VІ від 28 грудня 2007 року, який набрав чинності з 01 січня 2008 року, зокрема пунктом 41 розділу ІІ цього Закону, внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та статтю 6 цього Закону викладено в такій редакції : «дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»таке підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів.

Однак, згідно з рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано такими, що не відповідають Конституції України і є неконституційними вищевказані зміни щодо розміру підвищень до пенсії дітям війни.

Таким чином, після прийняття Конституційним Судом України рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року, поновили свою дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції цього Закону від 18 листопада 2004 року, тобто з 22 травня 2008 року відновлено право дітей війни на підвищення пенсії на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Вищевказане рішення Конституційного суду України від 22 травня 2008 року є обов'язковим до виконання на території України і має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнаних неконституційними. Положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», які визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення Конституційним судом України рішення № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року, і відповідно поновили свою дію положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», які діяли до прийняття неконституційних норм Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи вищенаведене, суд вважає безпідставними твердження відповідача у письмовому запереченні на позов про те, що для відновлення дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»Верховна Рада України повинна була приймати якісь рішення про відновлення.

Отже, позивач як дитина війни, мав право на отримання підвищення до пенсії починаючи із 22 травня 2008 року і по даний час у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до відновленої дії редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

У заявленому до суду адміністративному позові, який є предметом даного судового розгляду, позивач просить визнати протиправними дії відповідача управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо не нарахування і невиплати йому як дитині війни підвищення до пенсії за період з 01 липня по 31 грудня 2010 року включно, а також зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату йому підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 01 липня по 31 грудня 2010 року включно.

Із цими позовними вимогами позивач звернувся до суду 31 березня 2011 року, що підтверджується датою поштового відбитку, що на конверті позивача.

Ухвалою суду від 27 травня 2011 року було залишено без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 в частині вимог про визнання протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Золочівському районі Львівської області відносно невиплати підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 липня до 01 жовтня 2010 року та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни за такий же період. За рештою частиною вимог позову відкрито провадження по справі.

Тобто, при відкритті провадження по даній адміністративній справі вирішено питання щодо стороку звернення до адміністратвиного суду. Предметом судового розгляду являються позовні вимоги за період із 01 жовтня до 31 грудня 2010 року, а за цей період позивач не пропустив строку звернення до суду.

Відповідно до ст. 99 КАС України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється 6-ти місячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що позовну заяву слід залишити без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Крім цього, суд вважає безпідставними покликання відповідача на те, що із травня 2008 року і у наступні періоди дітям війни підвищення до пенсії повинні проводитись у розмірах, що встановлені п.8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян». При цьому суд враховує, що відновлені дією із 22 травня 2008 року норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»мають вищу юридичну силу ніж норми вищевказаної постанови КМ України, і відповідно до ч.4 ст.9 КАС України підлягають до застосування.

Відповідно до ст.ст. 8, 22 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Права і свободи людини і громадянина гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.ст. 6, 8 КАС України, кожній особі гарантується право на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права. Звернення до адміністративного суду безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Судом встановлено, що протягом розглядуваного періоду із жовтня по грудень 2010 рік включно позивачу підвищення до пенсії як дитині війни щомісячно нараховувались і виплачувались в розмірі 49,80 грн., що підтверджується довідкою управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області № 3944/03-20 від 08.06.2011 року.

Тобто, такі нарахування і виплати здійснювались не на підставі відновленої дії редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», і у меншому розмірі щомісячного підвищення до пенсії ніж 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Оскільки за розглядуваний період позивачу підвищення до пенсії як дитині війни у передбаченому законом розмірі не були нараховані, а обов'язок такого нарахування із визначенням конкретного розміру та обов'язок виплати нарахованої суми лежить на відповідачеві, тому відповідача слід зобов'язати здійснити такі нарахування і виплати відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», без зазначення судом їх конкретного розміру.

При цьому суд враховує, що такі нарахування і виплати повинні бути проведені з врахуванням положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»для визначення мінімальної пенсії за віком при розрахунку розмірів підвищень до пенсії дітям війни.

Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»хоча і передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений аб.1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, однак, чинним законодавством України розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за цими правилами ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Відсутність іншого мінімального розміру пенсії за віком не може бути підставою для відмови в реалізації позивачем конституційних прав і гарантій на підвищення до пенсії, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, як це встановлено ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Відповідно до ст.9 ч.7 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Враховуючи вищенаведене, вихідним критерієм обчислення розміру підвищення до пенсії дітям війни є розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тому, суд вважає безпідставними твердження відповідача про те, що через відсутність законодавчого визначення мінімальної пенсії за віком як розрахункової величини для підвищень до пенсії дітям війни, такі підвищення не можуть бути нараховані та виплачені.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 11, 17, 18, 71, 99, 105, 159, 160, 161, 162, 163, 183-2 КАС України, ст.ст. 1, 3, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», Законом України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», Законом України «Про державний бюджет України на 2010 рік», ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 р., суд -

п о с т а н о в и в :

адміністративний позов задоволити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області щодо не нарахування і невиплати підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 01 жовтня по 31 грудня 2010 року включно у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Золочівському районі Львівської області провести нарахування та виплату підвищення до пенсії як дитині війни ОСОБА_1 за період із 01 жовтня по 31 грудня 2010 року включно, у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та з врахуванням виплачених йому сум за цей період.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Золочівський районний суд Львівської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Суддя : Я. А. Левик