Справа № 22-ц-1213/2012 Провадження № 22-ц/2590/1213/2012 Головуючий у I інстанції - Кучерявець О. М.
Категорія - цивільна Доповідач - Харечко Л. К.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 квітня 2012 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіХаречко Л.К.
суддів:Зінченко В.М., Ішутко В.М.
при секретарі:Бивалькевич Т.В.
за участю:позивача ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Чернігова справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Плосківської сільської ради Носівського району Чернігівської області, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем проживання однією сім'єю із спадкодавцем, зміну черговості одержання права на спадкування і усунення від права на спадкування,-
в с т а н о в и в:
Рішенням Носівського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2012 року в задоволенні позову ОСОБА_5 до Плосківської сільської ради Носівського району Чернігівської області, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем, зміну черговості одержання права на спадкування і усунення від права на спадкування відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення суду в частині позовних вимог про встановлення факту проживання однією сім'єю із спадкодавцем та зміну черговості одержання права на спадкування, та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що ОСОБА_5 просила встановити факт проживання однією сім'єю із спадкодавцем, а не встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, як це передбачено ст. 74 Сімейного кодексу України.
Апелянт вказує, що свій позов вона обґрунтовувала посилаючись на норми ч. 2 ст. 64 Житлового кодексу Української РСР відповідно до яких членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство. Крім того, ч. 2 ст. 3 СК України також визначено, що сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не може бути задоволена, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом 17.02.1996 року, згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2, у віці 64 років помер ОСОБА_9. Згідно копії спадкової справи після смерті ОСОБА_9, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 року, заяву про прийняття спадщини після його смерті, 06.12.2011 року подав лише ОСОБА_7 (син померлого, спадкоємець першої черги), тобто відповідач у справі.
Однак, ОСОБА_5 вважає, що має право на спадкування після ОСОБА_9 як спадкоємець четвертої черги за законом, так як перед смертю ОСОБА_9 тяжко хворів, у зв'язку з чим 12.02.2006 року потрапив на лікування в реанімаційне відділення Ніжинської ЦМЛ, де помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Перебуваючи в цей час у лікарні, ОСОБА_9 був у безпорадному стані і вона увесь цей час здійснювала догляд за ним, купувала необхідні ліки, медикаменти та продукти і готувала йому їжу, а також доглядала за його будинком. Коли ОСОБА_9 помер - вона відбула похорони, поминальні обряди і обіди.
Відповідно до ст. 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім'єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.
В довідці Плосківської сільської ради від 22.07.2011 року № 929, що видана гр. ОСОБА_5, зазначено, що остання зареєстрована в АДРЕСА_1 Чернігівської області, однак фактично проживає в АДРЕСА_2 Носівського району Чернігівської області.
Як вбачається з копії свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1, виданого відділом реєстрації актів громадянського стану Носівського районного управління юстиції, шлюб між ОСОБА_9 і ОСОБА_10 було розірвано 12.03.2003 року, про що в книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу зроблено відповідний запис за №17.
Відмовляючи в позовних вимогах позивача в частині проживання однією сім'єю із спадкодавцем суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 перебував у шлюбі до 12.03.2003 року з ОСОБА_10, а тому не взяв до уваги копію довідки Плосківської сільської ради від 22.07.2011 року № 929, і вважав, що факт проживання ОСОБА_5 однією сім'єю з ОСОБА_9 не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини після смерті ОСОБА_9 не знайшов свого підтвердження.
Щодо позовних вимог в частині одержання ОСОБА_5 права на спадкування разом з спадкоємцем першої черги за законом померлого ОСОБА_9, судом першої інстанції зазначено, що згідно ч. 2 ст. 1259 ЦК України фізична особа, яка є спадкоємцем за законом наступних черг, може за рішенням суду одержати право на спадкування разом із спадкоємцями тієї черги, яка має право на спадкування, за умови, що вона протягом тривалого часу опікувалася, матеріально забезпечувала, надавала іншу допомогу спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Згідно ч.5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
З показань допитаних в судовому засіданні свідків судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_9 перебував на лікуванні в реанімаційному відділенні Ніжинської ЦМЛ з 12.02.2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року і у цей час був в безпорадному стані. Однак у справі не здобуто доказів, що про перебування ОСОБА_9 в цей період в лікарні знали його діти ОСОБА_7 і ОСОБА_8 Натомість свідок ОСОБА_11 дала показання, що лікар ОСОБА_9 говорив їй, що ОСОБА_5 повідомила в лікарні, що дітей у ОСОБА_9 немає.
В судовому засіданні першої інстанції ОСОБА_5 визнала, що ОСОБА_9 отримував пенсію і як такої матеріальної допомоги не потребував та міг самостійно себе забезпечувати, лише іноді, з періодичністю один раз в 3-6 місяців запивав приблизно на два тижні і вона виводила його запоїв.
За таких підстав суд першої інстанції з досліджених доказів прийшов до висновку, що в інший час, крім перебування на лікуванні в Ніжинській ЦМЛ з 12.02.2006 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року, ОСОБА_9 через похилий вік, хворобу або каліцтво не перебував у безпорадному стані.
За наведених обставин, висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову ґрунтується на матеріалах справи і узгоджується з вимогами закону, який регулює спірні правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновок суду першої інстанції і не дають підстав для її задоволення а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд, -
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.
Рішення Носівського районного суду Чернігівської області від 15 березня 2012 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.
Головуючий:Судді: