УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 0435/2-1264/11
28.05.2012
Провадження № 22-ц/491/718/12 Головуючий в суді першої
Справа № 2-1264/11 інстанції -Дурасова Ю.В.
Категорія №5(3) Доповідач - Ляховська І.Є.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 травня 2012 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі :
головуючого - судді Ляховської І.Є.,
суддів - Михайлів Л.В., Соколан Н.О.,
при секретарі - Куреденко О.П.,
за участю - представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 23 листопада 2011 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 (треті особи - приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_7, Відкрите акціонерне товариство «Державний ощадний банк України») про визнання недійсним договору купівлі-продажу, -
В С Т А Н О В И Л А:
У листопаді 2009 року громадянин Швейцарії ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним договору купівлі-продажу житлового будинку В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 1997 по 2008 рік перебував з відповідачем у шлюбі, в період якого ними придбане майно - будинок АДРЕСА_1, який є спільною сумісною власністю подружжя та у передбаченому чинним законодавством України порядку зареєстровано на ОСОБА_5 Однак у 2007 році відповідачка незаконно без його згоди вчинила продаж вказаного будинку ОСОБА_6, тому просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу будинку з господарчими спорудами та земельною ділянкою від 12 жовтня 1997 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6
Рішенням Саксаганського районного суду м.Кривого Рогу від 23 листопада 2011 року ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні його позовних вимог.
В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_2 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, на його думку, суд не дослідив і не надав оцінку поясненням свідків про те, що землю під будівництво будинку подружжям спільно було придбано на ім'я позивача. Суд дійшов помилкового висновку щодо належності земельної ділянки виключно відповідачеві, що позбавляє його законного права бути співвласником сумісної власності подружжя. Також, судом не враховано, що здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу, що прямо визначено в ст..68 Сімейного Кодексу України. Крім того, судом залишено поза увагою, що договір було укладено ще до розлучення, і, що рішення суду Швейцарської Республіки та Кантон Женеви про розірвання шлюбу не стосувалося поділу спільного майна подружжя, набутого під час шлюбу, а стосувалося лише скасування сімейно-шлюбних правовідносин.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони зареєстрували шлюб 27 червня 1997 року в м. Монтей (Швейцарська Конфедерація) (а.с.13).
У день реєстрації шлюбу сторонами укладено Контракт про окремий майновий стан подружжя, засвідчений нотаріусом та зареєстрований в Бюро реєстрації м. Монтей 30 червня 1997 року за візовим №1581.
Рішенням суду Швейцарської Республіки та Кантон Женеви від 09 вересня 2008 року шлюб між подружжям розірвано.
Під час перебування в шлюбі відповідачка ОСОБА_5 отримала на своє ім'я Державний акт на земельну ділянку площею 0,1337га., надану для обслуговування житлового будинку і господарських споруд та ведення підсобного господарства, виданий виконкомом Криворізької міської ради на підставі рішення № 829 від 10 квітня 2001 року та зареєстрований в Книзі записів державних актів на право власності на землю №14719, а також свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, видане на підставі рішення Виконавчого комітету Саксаганської районної ради № 305 від 17 серпня 2005 року.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 12 жовтня 2007 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_6 купила житловий будинок АДРЕСА_1 з господарчими спорудами та земельною ділянкою площею 0,1337га., надану для обслуговування житлового будинку.
Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно домоволодіння будинок АДРЕСА_1 належить ОСОБА_6
Згідно іпотечного договору від 12.10.2007 року, ОСОБА_6 передала в іпотеку ВАТ «Державний ощадний банк України» будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1337га., надану для обслуговування житлового будинку (для забезпечення виконання Договору про іпотечний кредит № 5041 від .10.2007 року, в розмірі 560000грн.).
Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_4 просив визнати недійсним договір купівлі-продажу спірного будинку, посилаючись на те, що він є спільною сумісною власністю його та відповідачки, та проданий ОСОБА_6 без його згоди.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачка ОСОБА_5 як громадянка України набула в особисту власність земельну ділянку, будь-якій іншій особі дозвіл на будівництво на своїй ділянці не давала, тому дійшов висновку, що спірний будинок, збудований на її земельній ділянці, належить їй особисто на праві приватної власності.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду з наступних підстав.
Згідно із ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції зазначені вимоги закону судом першої інстанції не дотримані, через що судове рішення у справі не можна визнати таким, що є законним і обґрунтованим.
Такого висновку колегія суддів дійшла з огляду на наступне.
Згідно положень ст.. 10 ЦПК України Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Згідно принципу диспозитивності, встановленому ст.. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Як убачається із матеріалів справи, позивач звернувся до суду з даним позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу спірного домоволодіння, вважаючи доведеним своє право на частку в спільному майні подружжя.
Між тим, свідоцтво про право власності на спірний будинок АДРЕСА_1 було видано лише на відповідачку ОСОБА_5
Вирішуючи спір, суд першої інстанції не роз'яснив позивачеві його право на уточнення та доведення позовних вимог стосовно визнання спірного домоволодіння спільною сумісною власністю та визнання за ним права на 1/2 його частину, від чого залежить вирішення судом питання щодо визнання недійсним спірного договору.
Суд також не попередив позивача про наслідки не вчинення такої процесуальної дії.
Внаслідок цього суд дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову із посиланням на те, що спірне домоволодіння було особистою власністю відповідачки ОСОБА_5
На думку колегії суддів, у задоволенні позову ОСОБА_4 слід відмовити через не доведення ним заявлених позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
Проте доводи апеляційної скарги представника позивача не містять підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4, оскільки стосуються доведення ним права на частку в спільному майні, в той час як такі позовні вимоги, як зазначено вище, ним заявлені не були.
Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, а рішення суду - змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ч. 1 п. 3, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, яка діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу від 23 листопада 2011 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання недійсним договору купівлі-продажу.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Повне рішення складено 28 травня 2012 року.
Головуючий : І.Є.Ляховська
Судді: Л.В.Михайлів
Н.О.Соколан