ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

05 червня 2008 р.

№ 2-30/12858-2007

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Грейц К.В.,

суддів:

Бакуліної С.В.,

Глос О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Товариства з обмеженою відповідальністю “Наталія”

на постанову

від 12.03.2008 року Севастопольського апеляційного господарського суду

у справі господарського суду

№ 2-8/3235-2007 Автономної Республіки Крим

за позовом

ТОВ “Наталія”

до третя особа:

Фонду майна Автономної Республіки Крим Республіканський комітет з охорони та використання пам’ятників історії та культури АР Крим

про	спонукання укласти договір оренди

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:

не з’явились

від відповідача: від третіх осіб:

не з’явились не з’явились

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Ловягіна Ю.Ю.) від 16.01.2008 року у справі № 2-30/12858-2007 позов задоволено; зобов’язано відповідача укласти з позивачем договір оренди нерухомого майна площею 141,9 кв.м., яке розташоване за адресою м. Сімферополь, пр. Кірова, буд. 46 та знаходиться на балансі Республіканського комітету з охорони та використання пам’ятників історії та культури АРК; стягнуто з відповідача на користь позивача 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду (головуючий суддя Фенько Т.П., судді –Дугаренко О.В., Ткаченко М.І.) від 12.03.2008 року у справі № 2-30/12858-2007 рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2008 року скасовано; прийнято нову постанову; у задоволенні позову відмовлено.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 року, рішення Господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.01.2008 року - залишити в силі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, а саме: ст.ст.5, 9, 10, п.2 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, ст.118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, ст.777 ЦК України.

Відзиву на касаційну скаргу відповідач та третя особа не надіслали.

Сторони не скористалися наданим процесуальним правом на участь у засіданні суду касаційної інстанції.

Перевіривши повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Позивач звернувся до суду з позовом про спонукання Фонду майна Автономної Республіки Крим до укладення з ним договору оренди державного нерухомого майна –нежилих приміщень, загальною площею 141 кв.м., розташованих в будівлі по пр. Кірова, 46 в м. Сімферополі, яке знаходиться на балансі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по охороні культурної спадщини.

Зазначав, що 30 липня 2007 року закінчився строк дії договору від 04.01.1999 року між ТОВ “Наталія” та Республіканським комітетом з охорони та використання пам’ятників історії та культури Автономної Республіки Крим (надалі –Договір). Фонд майна Автономної Республіки Крим з 01.01.2004 року виступає орендодавцем майна, що належить Автономній Республіці Крим. 22 червня 2007 року листом №11 ТОВ “Наталія” звернулось до відповідача з пропозицією про переукладення договору, але останній не вчинив передбачених законом дій, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача. Так, у відповіді на лист позивача відповідач двічі повідомив його, що відповідно до ст.118 Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік” передача в оренду державного і комунального майна здійснюється виключно на конкурсних умовах. Позов обґрунтовано посиланням на п.7.3. Договору та ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив із того, що відмова в укладенні договору оренди державного майна з тих підстав, що передача в оренду такого майна передбачена виключно на конкурсних засадах, є помилковою; відповідно з п.3 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, який є спеціальним і підлягає переважному застосуванню, передбачене переважне право позивача на укладення договору.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову, апеляційний суд мотивував свою позицію тим, що з дій відповідача не вбачається відмови чи перешкоди в укладенні договору оренди державного майна, а лише виконання приписів норм чинного законодавства стосовно реалізації права суб’єктів на оренду комунального майна.

Колегія суддів погоджується з тим, що позивачем не доведено того, що відповідачем порушено його право, передбачене п.3 ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, а саме, переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди на новий строк.

Вищенаведена норма закону, як і ст.777 ЦК України, унормовує умови виникнення переважного права наймача, яке витікає з факту спливу строку укладеного з наймодавцем договору оренди (найму).

Судами обох інстанцій встановлено, що Договір, який позивач вважає є обставиною, що дає підстави для застосування до правовідносин сторін правових механізмів, встановлених вищенаведеними нормами права, укладався в якості наймодавця Республіканським комітетом з охорони та використання пам’ятників історії та культури Автономної Республіки Крим, а не відповідачем. Фонд майна Автономної Республіки Крим не є правонаступником наймодавця за Договором, а тому правовідносини сторін справи не регулюються приписами ст.17 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” та ст.777 ЦК України.

З огляду на викладене, відповідач правомірно виходив із необхідності провести конкурс на право оренди нежилого приміщення, що було предметом Договору, в якому позивач має право брати участь без застосування правового механізму переважного права. Так, апеляційним судом встановлено, що на право оренди того ж що і позивач нерухомого майна також претендує ТОВ “Селена”, а відповідно до ч.7 ст.9 Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, за наявності заяв про оренду нерухомого майна (за умови відсутності заяви бюджетної установи, організації) від двох або більше фізичних чи юридичних осіб орендар визначається орендодавцем на конкурсних засадах.

Крім того, в матеріалах справи відсутні прямі переконливі докази надіслання позивачем відповідачу проекту договору оренди, який він мав намір укласти з останнім. Також, місцевий господарський суд, в порушення приписів ст.84 ГПК України, в резолютивній частині рішення про спонукання укласти договір не зазначив умов на яких сторони зобов’язані укласти договір.

Беручи до уваги все наведене та вимоги чинного законодавства в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування постанови Севастопольського апеляційного господарського суду.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1118, п.1 ч.1 ст.1119, ст. 11111, 11113 ГПК України, Вищий господарський суд України ,-

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу ТОВ “Наталія” від 10.04.2008 року № 46 на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 року у справі № 2-30/12858-2007 залишити без задоволення, а постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.03.2008 року у справі
№ 2-30/12858-2007 –без змін.

Головуючий-суддя

К.Грейц

С у д д і

С.Бакуліна О.Глос