АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11/2390/383/12Головуючий по 1 інстанції

Категорія : ст.309 ч.2 КК Гончаренко Т.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Охріменко І. К.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоОхріменка І.К.

суддівНеділька М.І., Шкреби Р.Д.

з участю прокурораЯкушиної О.В.

засудженого ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальну справу за апеляціями прокурора Звенигородської міжрайонної прокуратури Черкаської області Науменко Р.П., засудженого ОСОБА_6 на вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 06.02.2012 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, українець,

громадянин України, не одружений, не працюючий, проживаючий по

АДРЕСА_1, судимий

- 28.05.2004 року Звенигородським районним судом Черкаської області за ст. 185 ч.3, 307 ч.2, 263 ч.1, 70 ч.1, 70 ч.2, 70 ч.3, 73 ч.3 КК України до 5 років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднано не відбутий термін 1 місяць по вироку Звенигородського районного суду Черкаської області від 14.07.2003 року і кінцево призначено до відбуття 5 років 1 місяць позбавлення волі з конфіскацією ј майна;

- 29.12.2008 року звільнений по відбуттю терміну покарання;

- 09.06.2010 року Звенигородським районним судом Черкаської області за ст. 317 ч.1, 309 ч.2, 307 ч.2 КК України до 6 років позбавлення волі з конфіскацією ј майна.

- засуджений за ч.2 ст.309 КК України на 3 (три) роки позбавлення волі.

На підставі ч.4 ст.70 КК України до даного покарання частково приєднано покарання, призначене по вироку Звенигородського районного суду Черкаської області від 09.06.2010 року за ст. 317 ч.1, 309 ч.2, 307 ч.2 КК України у вигляді 6 (шести) років позбавлення волі з конфіскацією1/4 частини належного йому майна і остаточно визначено до відбування покарання 6 (шість) років 6 (шість) місяців позбавлення волі з конфіскацією ј частини належного йому майна.

Стягнуто з ОСОБА_6 судові витрати за проведення судової експертизи наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів в сумі 187 грн.67 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_6 залишений попередній - тримання під вартою.

В строк відбування покарання ОСОБА_6 зараховано строк перебування його під вартою з 09.06.2010 року.

Вирішена доля речових доказів відповідно ст. 81 КПК України;

в с т а н о в и л а :

Згідно вироку, ОСОБА_6 визнано винним та засуджено за те, що він, у невстановлений час та місці придбав особливо небезпечний засіб - канабіс (марихуана) та зберігав без мети збуту.

16 березня 2010 року близько 14 год. 15 хвилин в м. Звенигородка Черкаської області на перехресті вулиць Пролетарська та Комінтерна, ОСОБА_6 був затриманий працівниками міліції в ході проведення особистого огляду у нього було виявлено та вилучено вказану речовину, яка згідно висновку судово-хімічної експертизи №2/416 від 30.03.2010 року є особливо небезпечним наркотичним засобом - каннабіс (марихуана). Маса висушеного наркотичного засобу становить 15,08 грам.

Не погоджуючись з вироком суду в своїх апеляціях:

- помічник прокурора, який брав участь в суді першої інстанції не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_6 та правильності кваліфікації скоєного, просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, призначити покарання у вигляді 7 років позбавлення волі. Оскільки судом не додержені вимоги ст.. 65 КК України, а саме злочин, який вчинив ОСОБА_6 відноситься до категорії тяжких, а тому вважає, що засудженому повинно бути призначене справедливе покарання, необхідне і достатнє для його виправлення і для попередження вчинення з його боку нових злочинів;

- засуджений ОСОБА_6, просить вирок суду скасувати, а матеріали справи направити на додаткове розслідування, так як вирок суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим з істотним порушенням вимог Закону. При цьому вказує, що порушено його право на захист, оскільки слідчим його клопотання про взяття приватного захисника були ігноровані. Кримінальна справа відносно ОСОБА_6 порушена незаконно, висновки досудового слідства сфальсифіковані, які не відповідають матеріалам справи. Крім того, в своїй апеляції ОСОБА_6 зазначає, що злочин передбачений ч. 2 ст. 309 КК України він не вчиняв. Крім того, до нього були застосовані недозволені методи слідства за допомогою яких намагалися схилити ОСОБА_6 до визнання вини.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав апеляцію помічника прокурора Науменко Р.П., а проти апеляції засудженого заперечує, пояснення засудженого ОСОБА_6, який просив вирок суду змінити, визнавши свою вину у вчиненні зазначеного злочину та просив пом'якшити призначене йому покаранні за сукупністю злочинів до 6 років 1 місяця позбавлення волі, посилаючись на свій незадовільний стан здоров'я, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія судів вважає, що вони не підлягають до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 323 КПК України, вирок суду повинен бути законним та обґрунтованим, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Висновок суду щодо доведеності вини засудженого ОСОБА_6 у вчиненні злочину при обставинах, наведених у вироку, відповідає матеріалам справи і ґрунтується на доказах досліджених в судовому засіданні, яким суд дав належну оцінку.

Дії ОСОБА_6 кваліфіковано вірно за ч. 2 ст.309 КК України.

При призначенні покарання ОСОБА_6, суд також врахував дані про особу засудженого, ступінь тяжкості вчиненого злочину за відсутністю обставин, що пом'якшують чи обтяжують його покарання та вірно його призначив за ч.2 ст. 309 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 6 років 6 місяців, яке є необхідним й достатнім для виправлення засудженого.

Крім того, враховано, що засуджений ОСОБА_6 ніде не працює, не має сім'ї, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за злочини у сфері обігу наркотичних засобів, має непогашену судимість.

Тому, доводи апеляції помічника прокурора Науменко Р.П., стосовно м'якості призначеного покарання є необґрунтованими, і колегія суддів не знаходить підстав для зміни покарання, яке призначене засудженому.

Посилання засудженого ОСОБА_6 на те, що порушено його право на захист, оскільки слідчим його клопотання про призначення захисника були ігноровані, колегія суддів оцінює критично.

Так, в матеріалах кримінальної справи є клопотання засудженого ОСОБА_6 про призначення йому адвоката за рахунок держави, оскільки він не має власних коштів (т.2 а.с.112) і постановою суду від 06.10.2010 року (т.2 а.с.113) його клопотання було задоволено, призначено захисника ОСОБА_8 через адвокатське об'єднання, про, що є ордер (т.2 а.с.121а). Проте, постановою суду першої інстанції дану кримінальну справу 08.07.2011 року було повернуто на додаткове розслідування з мотивів неповноти та неправильності досудового слідства (т.2 а.с.182-184) після чого кримінальну справу було прийнято до свого провадження слідчим Звенигородського РВ УМВС (.т.2 а.с.187) і засудженому ОСОБА_6 були роз'яснені процесуальні права, в тому числі його право на захист, при цьому останній відмовився від участі захисника в тому числі від підпису в протоколі про забезпечення підозрюваному (обвинуваченому) права на захист та роз'яснення йому прав. Даний протокол був підписаний слідчим СВ Звенигородського РВ УМВС Шпильовим Є.С (т.2 а.с.188). Крім того, відповідно до протоколу оголошення обвинуваченому про закінчення слідства від 14.09.2011 року (т.2 а.с.200), засуджений ОСОБА_6 відмовився від участі захисника, та при цьому відмовився від підпису вищезазначеного протоколу (т.2 а.с.200). Під час розгляду даної кримінальної справи судом першої інстанції йому були роз'яснені процесуальні права, в тому числі його право на захист, при цьому останній висловив свою думку про не бажання мати захисника і що свої інтереси він буде захищати сам.

При цьому колегія суддів враховує ту обставину, що ОСОБА_6 не відноситься до категорії тих осіб, які користуються правом обов'язкової участі захисника відповідно до ст.45 КПК України.

Доводи засудженого ОСОБА_6 про те, що злочин, передбачений ч.2 ст.309 КК України він не вчиняв є хибними, оскільки його вина підтверджується:

- даними акту особистого огляду ОСОБА_6 від 16.03.2010 року, про те, що в лівій кишені піджака в нього було виявлено поліетиленовий пакет з сірниковою коробкою та газетний згорток з подрібненою речовиною рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом коноплі;

- даними висновку судово-хімічної експертизи № 2/416 від 30.03.2010 року про те, що маса висушеного наркотичного засобу становить 15,08 гр. - є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабіс (марихуана);

- показами свідка ОСОБА_10, який був запрошений в якості понятого до приміщення Звенигородського РВ ГУМВС в каб. № 201, де в присутності нього був проведений особистий огляд ОСОБА_6 під час якого було виявлено в лівій кишені піджака п/е пакет з сірниковою коробкою, в якій знаходилась здрібнена речовина рослинного походження зеленого кольору з характерним запахом коноплі;

- показами свідка ОСОБА_11 про те, що ОСОБА_6 запропонував придбати в нього наркотичний засіб - марихуану по ціні 50 гривень за сірникову коробку але працівники міліції його затримали і доставили до приміщення Звенигородського РВ ГУМВС та іншими доказами наведеними у вироку.

Щодо застосування до засудженого ОСОБА_6 недозволених методів слідства, про, що він зазначає в своїй апеляції, колегія суддів вважає данні доводи засудженого не обґрунтованими і такими, що не підтверджені матеріалами кримінальної справи.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що посилання засудженого ОСОБА_6 щодо застосування до нього незаконних методів органами досудового слідства не знаходять свого підтвердження. Так, постановою слідчого Звенигородської міжрайонної прокуратури ОСОБА_12 від 12.02.2011 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників Звенигородського РВ за відсутністю в їх діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364,365 КК України за заявою ОСОБА_6 про застосування недозволених методів слідства.

Крім того, при розгляді кримінальної справи в суді першої інстанції ні клопотань, ні відповідних заяв засудженим ОСОБА_6 щодо застосування до нього недозволених методів слідства, зокрема фізичного насильства не подавалось.

Крім того, колегія суддів не знаходить підстав для повернення справи на додаткове розслідування, так як це можливо лише з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства і коли ця неповнота або неправильність може бути усунутута в судовому засіданні.

Колегія суддів також не вбачає підстав для пом'якшення покарання ОСОБА_6 до 6 років 1 місяця, як того просив засуджений в суді апеляційної інстанції, враховуючи наведені вище обставини справи та дані, які характеризують особу засудженого та, що останньому на підставі ч.4 ст.70 КК України за сукупністю злочинів призначено покарання ближче до мінімального.

Враховуючи наведе, вирок районного суду є законним та обґрунтованим.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляції помічника прокурора Науменка Р.П. та засудженого ОСОБА_6 залишити без задоволення.

Вирок Звенигородського районного суду Черкаської області від 06.02.2012 року стосовно засудженого ОСОБА_6 - залишити без змін.

Головуючий :

Судді :