РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

_____________________________________________________________________

Справа №: 22-ц/0190/2770/2012Головуючий суду першої інстанції:Цурцев В.М.

Доповідач суду апеляційної інстанції:Адаменко О. Г.

РІШЕННЯ

"23" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого суддіАдаменко О.Г.

СуддівКірюхіної М.А. Руснак А.П.

При секретаріГуляєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні а місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, третя особа - Алуштинська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, за апеляційними скаргами ОСОБА_6 та представника ОСОБА_6 за довіреністю - ОСОБА_8 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2012 року,

ВСТАНОВИЛА:

21 вересня 2011 року ОСОБА_6 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_7, в якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 її брата - ОСОБА_9.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вона не звернулась в установлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті брата оскільки вважала, що померлий на момент своєї смерті ніякого майна не мав, бо належна йому Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 була конфіскована в нього за вироком суду і придбана їхньою матір'ю - ОСОБА_10, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, і після смерті якої вона прийняла спадщину. Лише 4 серпня 2011 року під час розгляду в суді іншої цивільної справи їй стало відомо, що Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 залишилась у власності ОСОБА_9 і належала йому на момент його смерті.

Рішенням Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2012 року у задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено.

Позивач ОСОБА_6 та її представник за довіреністю - ОСОБА_8 подали апеляційні скарги, в яких просять рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального і процесуального права.

Зокрема, зазначають, що суд розглянув справу однобічно і упереджено; не врахував надані позивачем докази, зокрема, повідомлення державної виконавчої служби про придбання Ѕ частки квартири, конфіскованої у ОСОБА_9, його матір'ю - ОСОБА_10, а також договір купівлі-продажу частки квартири на товарній біржі; безпідставно вважав, що вона знала про належність частки квартири її брату, оскільки на той час вже звернулась до нотаріальної контори для оформлення спадщини після смерті матері і мала надати для цього правовстановлювальні документи на квартиру.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що позивач своєчасно дізналась про належність Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 її брату ОСОБА_9, оскільки на той момент вже оформлювала спадщину після смерті матері і мала надати нотаріусу документи про право власності на спадкове майно, до складу якого входила спірна квартира.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про відсутність підстав для задоволення позову, але вважає, що підстави для цього мають бути іншими.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України встановлено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до частини 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно з частиною 1 ст. 1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.

З матеріалів справи вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_10.

Після її смерті залишилася спадщина у вигляді Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, яка належала їй на підставі свідоцтва про право власності від 06.03.1993 року.

Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_10 є її дочка - ОСОБА_6 і її син - ОСОБА_9

ОСОБА_6 в установлений законом строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9.

Після його смерті залишилася спадщина у вигляді Ѕ частки квартири АДРЕСА_1, яка належала йому на підставі свідоцтва про право власності від 06.03.1993 року.

Заповіт ОСОБА_9 не залишив.

У встановлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_9 звернулась його дружина - ОСОБА_7, яка є спадкоємцем за законом першої черги.

Позивач ОСОБА_6 є рідною сестрою померлого ОСОБА_9 і, відповідно, спадкоємцем за законом другої черги. На момент смерті брата ОСОБА_6 проживала окремо і в установлений законом строк до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернулась.

Частиною 3 ст. 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до пункті 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_6, вона не звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті брата у встановлений законом строк у зв'язку з тим, що вважала, що він не мав на момент смерті ніякого майна, яке представляє цінність, оскільки єдине таке майно - Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 - було у нього конфісковано на підставі вироку суду від 22.12.1999 року і в порядку виконання судового рішення продана їхній матері - ОСОБА_10

Ці пояснення підтверджуються вироком Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 22 грудня 1999 року, за яким до ОСОБА_9 застосовано покарання у вигляді конфіскації майна; повідомленням ВДВС Алуштинського МУЮ, що належна ОСОБА_9 Ѕ частка квартири АДРЕСА_1 була реалізована за вироком суду про конфіскацію майна і придбана за 7417 грн. ОСОБА_10; договором купівлі-продажу на біржі від 27.02.2001 року, згідно з яким держава в особі податкової інспекції продала а ОСОБА_10 купила Ѕ частку квартири АДРЕСА_1.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що позивач дійсно пропустила строк для прийняття спадщини у зв'язку з тим, що не знала про наявність у спадкодавця майна у вигляді частки квартири.

Проте, ця причина не може вважатися поважною, оскільки не пов'язана з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на подання заяви про прийняття спадщини, а тому у задоволенні позову ОСОБА_6 про визначення їй додаткового строку для прийняття спадщини після смерті її брата - ОСОБА_9 має бути відмовлено саме з цих підстав.

Висновок суду, що ОСОБА_9 знала про належність частки квартири її брату ще до закінчення строку для прийняття спадщини після його смерті, бо на той час вже оформлювала спадщину після смерті матері, ніякими доказами не підтверджується, отже не може бути підставою для відмови в позові.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскільки суд зробив в рішенні висновки, які не підтверджуються належними доказами, і не надав відповідної оцінки наданим позивачем доказам, рішення не може вважатися таким, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

З огляду на зазначене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду відповідно до частини 1 ст. 309 ЦПК України підлягає зміні в частині підстав відмови в позові.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ВИРІШИЛА:

Апеляційні скарги ОСОБА_6 та представника ОСОБА_6 за довіреністю - ОСОБА_8 задовольнити частково.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2012 року змінити в частині підстав відмови в позові.

В решті рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 13 лютого 2012 року залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: