ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"16" травня 2012 р. м. Київ К/9991/24/12
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
головуючого: судді-доповідача Темкіжева І.Х.,
суддів: Лосєва А.М., Нечитайла О.М.,
при секретарі судового засідання: Альошиної Г.А.,
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_2, юрисконсульт, довіреність № 86 від 11.01.2012 р.,
відповідача - не з`явився, про час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р. у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Полтавакондитер»до Державної податкової інспекції у м. Полтаві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р., адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Полтавакондитер»(далі -ПАТ «Полтавакондитер», позивач) до Державної податкової інспекції у м. Полтаві (далі -ДПІ у м. Полтаві, відповідач) про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення № 0000782305 від 19.05.2011 р. задоволений в повному обсязі.
Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач, ДПІ у м. Полтаві, звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій, з посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить їх скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
ПАТ «Полтавакондитер» надав письмові заперечення на касаційну скаргу, за змістом яких проти вимог останньої заперечує з мотивів її необґрунтованості та просить залишити касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення попередніх інстанцій -без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 08.02.2012 р. за касаційною скаргою ДПІ у м. Полтаві відкрито касаційне провадження, розгляд справи призначений у судовому засіданні на 16.05.2012 р. (ухвала суду від 23.04.2012 р.).
15.05.2012 р. від скаржника, ДПІ у м. Полтаві, надійшло клопотання про розгляд касаційної скарги без участі представника ДПІ у м. Полтаві.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга Державної податкової інспекції у м. Полтаві не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за січень 2011 року, яке виникло за рахунок від'ємних значень з податку на додану вартість, що декларувались за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 3698/23-8/00382208 від 27.04.2011 р.
На підставі вказаного акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000782305 від 19.05.2011 р., яким ПАТ «Полтавакондитер» зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ на суму 212 211,00 грн.
Перевіркою встановлено порушення позивачем пункту 1.8 статті 1 та підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість»(далі Закон № 168/97-ВР, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у результаті чого ПАТ «Полтавакондитер» завищено заявлену до відшкодування з бюджету суму ПДВ за січень 2011 року на 212 211,00 грн.
Підставою для таких висновків податкового органу стало те, що за результатами вищезазначеної перевірки не підтверджено нарахування та сплату податку на додану вартість у ланцюгу поставок товару контрагентами позивача, а саме -товариством з обмеженою відповідальністю «Веспрем»(далі -ТОВ «Веспрем»), оскільки відповідно до протоколу допиту свідка -директора товариства, податкова накладна, видана ТОВ «Веспрем»позивачу, виписана особою, яка фактично не здійснювала господарської діяльності через відсутність адміністративно-господарських можливостей. Таким чином, оскільки контрагентом позивача порушено вимоги чинного законодавства щодо оформлення податкової накладної, віднесення ПАТ «Полтавакондитер»суми сплаченого у ціні придбання товару по спірній господарській операції до складу податкового кредиту є безпідставним, а укладення цивільно-правового договору між позивачем і ТОВ «Веспрем»було спрямоване виключно на отримання податкової вигоди та зменшення об`єкту оподаткування та призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за січень 2011 року на 212 211,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Полтавакондитер», суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.
Так, нормами пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР визначено бюджетне відшкодування як суму, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8№ цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 7.4.5 цієї ж статті Закону №168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно з положеннями підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Як встановлено судами попередніх інстанцій, між позивачем та його контрагентом ТОВ «Веспрем»було укладено договір поставки №129/06-10 від 22.06.2010 р., відповідно до умов якого ТОВ «Веспрем» зобов'язалося передати, а позивач - прийняти та оплатити товар на умовах вказаного договору. Поставка товару була оформлена податковими накладними. Розрахунок за отриманий товар проводився позивачем у безготівковій формі, що підтверджується відповідними банківськими виписками. Транспортування товару здійснювалося за рахунок постачальника, що підтверджується товарно-транспортними накладними. Відповідно до податкових накладних за грудень 2010 року позивачем було прийнято товар на загальну суму 1 273 263 грн.18 коп., у тому числі ПДВ -212 210 грн.53 коп.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Відповідно до приписів статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України. Вказана стаття Кодексу поділяє недійсні правочини на нікчемні -недійсність яких встановлена законом (визнання такого правочину судом недійсним не вимагається) та оспорювані -недійсність їх прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду).
ДПІ у м. Полтаві не надано доказів наявності судового рішення, яке набрало законної сили, про визнання недійсним договору поставки №129/06-10 від 22.06.2010 р., укладеного між ПАТ «Полтавакондитер»та ТОВ «Веспрем», або фактів, які б свідчили про його нікчемність.
До матеріалів справи долучені копії податкових накладних, видаткових накладних, виписки по рахунках позивача у банках на перерахування контрагенту коштів за цим договором (з ПДВ у їх складі), що підтверджують фактичну сплату у грудні коштів на адресу постачальника, що і стало підставою до заявлення у січні 2011 року до відшкодування ПДВ у сумі 212 210 грн.53 коп.
Доводи податкового органу про відсутність у ТОВ «Веспрем»необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності через відсутність управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг) обґрунтовано не було прийнято судами попередніх інстанцій до уваги відповідно до положень статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», згідно приписів якої підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Реальність господарських операцій між позивачем і ТОВ «Веспрем»підтверджується первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності, а саме - згідно карток складського обліку матеріалів - товар (соняшник) приймався на склад позивача та відпускався у борошняний цех для подальшого використання у виробництві.
Крім того, судами першої і апеляційної інстанції встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій та видачі податкових накладних, ТОВ «Веспрем»було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, мало свідоцтво платника податку на додану вартість, яке не було анульовано.
Згідно вказаних документів керівником ТОВ «Веспрем»був Кучеренко Олег Андрійович, який на час здійснення спірних господарських операцій мав право підпису фінансових документів, у тому числі податкових накладних, виданих позивачу.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що чинне податкове законодавство не ставить у залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання визначення складу податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб.
Вимога пункту 1.8 статті 1 Закону №168/97-ВР щодо надмірної сплати податку на додану вартість як необхідної умови повернення з бюджету сум цього податку його платникові, стосується саме цього платника і сплати ним податку у ціні придбаних товарів (послуг) їх постачальникам.
За змістом наведених законодавчих норм та виходячи із правового змісту поняття бюджетного відшкодування, суди попередніх інстанцій дійшли аргументованих висновків, що доводи податкового органу про обов'язковість наявності такої підстави для виникнення у платника права на бюджетне відшкодування як факт надмірного надходження відповідної суми податку до бюджету, не знаходять свого підтвердження, оскільки визначальним фактом права платника на бюджетне відшкодування податку на додану вартість є фактична оплата ним сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, а будь-які порушення такими контрагентами вимог податкового законодавства стосовно податку на додану вартість не впливають на право платника податку-покупця отримати бюджетне відшкодування за умови дотримання останнім цих вимог.
Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги стосовно порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права при прийнятті оскаржуваних судових рішень, а тому вони не можуть бути підставою для їх зміни чи скасування.
Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.
Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.06.2011 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 08.12.2011 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.Х. Темкіжев
Судді А. М. Лосєв
О. М. Нечитайло