ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 жовтня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - судді Цуркана М.І. ,
суддів: Амєліна С.Є., Гуріна М.І., Кобилянського М.Г., Ліпського Д.В.
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2005 року та на ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2006 року по справі за його позовом до Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації про визнання дій неправомірними та відшкодування шкоди, -
В С Т А Н О В И Л А :
В вересні 2005 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання дій Головного управління праці та соціального захисту населення Харківської обласної державної адміністрації незаконними відновлення йому статусу ліквідатора наслідків аварії на ЧАЕС та відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2006 року залишено без змін рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2005 року, яким в задоволені позову ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з зазначеними судовими рішеннями позивач звернувся з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.
У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанції, ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, оскільки суд першої та апеляційної інстанції неправильно застосували норми матеріального права, а саме : ст.ст. 2,7,8 КАС України, ст.14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги за матеріалами справи , колегія суддів вважає, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на спеціальні збори по ліквідації наслідків на ЧАЕС. Збори проходили з 29 червня по 10 грудня 1987 року. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 року №135 «Про перевірку правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС» була проведена перевірка наявних документів ОСОБА_1 Комісією зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильської АЕС та рішенням комісії від 29 вересня 1998 року на підставі представлених документів визнано видачу посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС ОСОБА_1 безпідставною, оскільки надані документи не стверджують роботу в зоні відчуження. Видане посвідчення підлягало вилученню. ОСОБА_1 рішення комісії не оскаржував в порядку, встановленого чинним законодавством України. У липні 2005 року позивач звернувся до відповідача з питанням поновлення йому статусу ліквідатора, на що отримав відповідні відповіді, оскільки дане питання комісією було раніше вирішено, а будь-яуих нових документів чи інших доказів він не надав.
Відповідно до п.10 порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок ЧАЕС затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 20 січня 1997 року №51 «Про затвердження порядку видачі особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» видача посвідчень проводиться на підставі одного з таких документів:
- посвідчення про відрядження в зону відчуження;
- військового квитка і довідки командира військової частини або архіву про участь у ліквідації наслідків аварії у зоні відчуження;
- довідки про підвищену оплату праці в зоні відчуження ( із зазначенням кількості днів і населеного пункту ).
Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивачем не було представлено жодного документа згідно наведеного вище переліку, а також будь якого документу, що не був предметом розгляду на комісії, а тому йому обґрунтовано відмовлено в задоволені позову.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 відсутні обґрунтовані посилання на будь-які порушення норм матеріального та процесуального права, а лише наводяться достатні на його думку докази.
Судоми першої та апеляційної інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішеннях.
Рішення судів першої та апеляційної інстанції належним чином мотивовани і за своїм змістом та формою відповідають вимогам матеріального та процесуального закону.
За таких обставин, коли суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішеннь та вчиненні процесуальних дій, касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін.
Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, ч.5 ст.254 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Фрунзенського районного суду м.Харкова від 28 листопада 2005 року та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 12 січня 2006 року - без змін.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.
ГОЛОВУЮЧИЙ : М.І. Цуркан
СУДДІ : С.Є. Амєлін
М.І. Гурін
М.Г. Кобилянський
Д.В. Ліпський