ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
16.05.08 р. Справа № 39/87пн
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.
при секретарі судового засідання Бахрамовійй А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом: Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк
До відповідача: Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” м. Донецьк
про: визнання права власності
За участю представників сторін:
від позивача: Мельник Н.В. – за довіреністю;
від відповідача: Малюк Л.В. – за довіреністю;
В С Т А Н О В И В:
Позивач, Закрите акціонерне товариство “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” м. Донецьк, про визнання права власності на будівлю блоку допоміжних приміщень, теплопункту літ 30С-3 площею 1399,8 кв.м. та будівлю цеху розділення повітря літ. 29Р-1,2 площею 4414,4 кв.м. за адресою м. Донецьк, вул. І.Ткаченка, 122.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір оренди земельних ділянок № 501967 від 15.02.2005 р., свідоцтво про право власності на нерухоме майно 20.06.2007 р., витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно № 18348045 від 02.04.2008 р., інвентаризаційну справу № 3/13995.
Відповідач проти позову заперечив, посилався на відсутність у позивача правоустановчих документів на спірну будівлю.
В порядку статті 41 ГПК України, судом призначено судову будівельно-технічну експертизу, за висновками якої, спірний об’єкт є нерухомим майном та відповідає вимогам будівельних норм та правил.
В судовому засіданні представником позивача надане клопотання про віднесення судових витрат на його рахунок.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 20.06.2007 р., позивач на підставі рішення виконавчого комітету Ленінської районної ради в м. Донецьку № 191/2 від 25.04.2007 р. є власником будівлі цеху розділення повітря літ. 29Р-1,2 та будівлі блоку допоміжних приміщень, тепло пункту літ. 30С-3.
В силу вимог ст.ст. 759-786, 792 ЦК України, Закону України “Про оренду землі”, Земельного кодексу України, позивач, за договором оренди земельної ділянки №501967 від 15.02.2005 р. набув у платне строкове користування дев’ятнадцять земельних ділянок, несільськогосподарського призначення, загальною площею 522481 кв.м., що розташовані у Ленінському районі м. Донецька по вул. І.Ткаченка, 122.
Земельні ділянки передані позивачеві в оренду для експлуатації існуючих будівель та споруд копрового, обжимного та електросталеливарного цехів.
Як вказує позивач в позовній заяві, він без належного дозволу на орендованій земельній ділянці здійснив реконструкцію існуючих об’єктів нерухомості, а саме: будівлі блоку допоміжних приміщень, теплопункту літ 30С-3 та будівлі цеху розділення повітря літ. 29Р-1,2, відповідно до проектно-кошторисної документації, що не затверджена належним чином компетентними органами.
Водночас, як свідчить експертний висновок судового експерта № 7/23/05/08: будівля блоку допоміжних приміщень, теплопункту літ 30С-3 площею 1399,8 кв.м. та цеху розділення повітря літ. 29Р-1,2 площею 4414,4 кв.м. за адресою м. Донецьк, вул. І. Ткаченка, 122, згідно вимог ДБН 2.09.02-85* “Виробничі будівлі”, ДБН 2.09.03.-85 “Споруди промислових підприємств” відповідають діючим будівельним правилам та придатні для подальшої експлуатації за призначенням.
Таким чином, виходячи зі змісту норм 316-317, 328, 332 ЦК України – позивач є добросовісним набувачем та власником спірної будівлі, отриманої на підставах визначених законом.
З огляду на наведене, означене право власності позивача на спірний об’єкт виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну нерухомість. Статус нерухомого майна, що визначений статтями 181 та 331 ЦК України, за висновком суду є властивим будівлям блоку допоміжних приміщень, теплопункту та цеху розділення повітря, оскільки за матеріалами справи будівлі розташовані на земельній ділянці, а їх переміщення є неможливим без знецінення та зміни призначення. Технічні паспорти на будівлі № 3/13995 від 26.03.2008 р., видані органами державної реєстрації в порядку Закону України „Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” та Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об’єктів нерухомого майна, означає, що Бюро здійснено технічну інвентаризацію саме нерухомого майна.
У відповідності до статті 328 ЦК України встановлюється презумпція правомірності набуття права власності, якщо інше прямо не випливає із закону або не встановлене судом. Позивач може вимагати усунення будь-яких порушень його права власності, гарантованого статтею 41 Конституції України, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. За нормами статті 392 ЦК України, власник наділений правом захисту права власності в суді у разі невизнання або оспорювання іншими особами такого права власності.
Оскільки згідно змісту позовних вимог та наданих матеріалів, відповідач вважає спірну будівлю реконструйованою з суттєвим відхиленням від встановленого порядку отримання дозвільних документів, що означає самочинність будівництва, суд доходить висновку, що позивач мав право звертатися до суду за захистом свого права власності, оскільки порушується право позивача щодо використання будівля цеху підприємницькій діяльності, як елемент речового права власності.
Згідно ч. 5 ст.376 ЦК України на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до ст. 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини справи на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
На час розгляду справи суду не надані документи, які б підтверджували, що збудоване спірне майно порушує чиї-небудь права.
Позивач на час розгляду справи володіє, користується та розпоряджається вказаним майном.
З огляду на наведене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази неправомірності набуття позивачем права власності на спірне майно, позовні вимоги позивача щодо визнання за ним права власності на будівлю блоку допоміжних приміщень, теплопункту літ 30С-3 площею 1399,8 кв.м. та будівлю цеху розділення повітря літ. 29Р-1,2 площею 4414,4 кв.м. за адресою м. Донецьк, вул. І.Ткаченка, 122, підлягають задоволенню.
Судові витрати за клопотанням позивача покладаються на нього.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 328, 376 ЦК України, керуючись ст.ст.22, 33, 41, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд –
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Закритого акціонерного товариства “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк - задовольнити.
Визнати за Закритим акціонерним товариством “Мініметалургійний завод “Істіл (Україна)” м. Донецьк право власності на будівлю блоку допоміжних приміщень, теплопункту літ 30С-3 площею 1399,8 кв.м. та будівлю цеху розділення повітря літ. 29Р-1,2 площею 4414,4 кв.м. за адресою м. Донецьк, вул. І.Ткаченка, 122.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя