ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
11 травня 2012 року № 2а-3617/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Генеральної прокуратури України в особі представника Бойко Наталія Олександрівна
про зобов'язання вчинити дії
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до представника Генеральної прокуратури України Бойко Н.О. (далі по тексту - відповідач), в якому позивач просить суд визнати неправомірними дії представника Генеральної прокуратури України Бойко Н.О., які полягають у внесенні в документ завідомо неправдивої інформації.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-3617/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 24 квітня 2012 року.
23 квітня 2012 року (відповідно до відмітки служби діловодства суду) надійшло клопотання позивача про розгляд справи за його відсутності.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 квітня 2012 року, на підставі заяви позивача про розгляд справи без її участі та письмової згоди представника відповідача про початок судового розгляду у той же день, закінчено підготовче провадження в адміністративній справі № 2а-3617/12/2670 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 24 квітня 2012 року.
У судове засіданні 24 квітня 2012 року позивач не з'явився, мотивуючи позовну заяву зазначено, що при розгляді справи № 2а-12097/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання незаконними дій, постановлення окремої ухвали згідно статті166 КАС України та стягнення на користь позивача судових витрат до Київського апеляційного адміністративного суду представником Генеральної прокуратури України Бойко Наталією Олександрівною надано неправдиву інформацію, яка, на думку позивача, вводить суд в оману та може призвести до прийняття судом не об'єктивного рішення по справі.
У судовому засіданні 24 квітня 2012 року представник відповідача адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у задоволенні. Мотивуючи письмові заперечення зазначив, що надані представником Генеральної прокуратури України заперечення у адміністративній справі № 2а-12097/10/2670 базувались на достовірній інформації та копіях відповідей Прокуратури Донецької області.
Враховуючи клопотання позивача про розгляд справи без його участі та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-3617/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2011 року у справі № 12097/10/2670 за позовом ОСОБА_1 до Генеральної прокуратури України про визнання незаконними дій, постановлення окремої ухвали згідно статті 166 КАС України та стягнення на користь позивача судових витрат, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправними дії Генеральної прокуратури України щодо направлення листом від 16 липня 2010 року №06/2-8760-07 заяви ОСОБА_1 від 06 липня 2010 року до заступника прокурора Донецької області в частині, яка стосується розгляду питання про притягнення до відповідальності "…згідно з Законом всіх посадових осіб прокуратури Донецької області, допустивших службову недбалість та поставивших підписи під документом від 18.09.2009р. за №6/3-6437-07, що засвідчує факт навмисного укривання злочину скоєного…ДВС ГУЮ України…".
Позивач зазначає, що у апеляційній скарзі на зазначену постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2011 року у справі № 12097/10/2670 (копія якої міститься в матеріалах справи) представником Генеральної прокуратури України Бойко Наталією Олександрівною зазначено, що прокуратурою Донецької області розглянуто в установлений законом строк заяву ОСОБА_1 від 06 липня 2010 року та заступником прокурора області Бікаєвим І.М. 12 серпня 2010 року надано відповідь.
Таке твердження представника Генеральної прокуратури України Бойко Наталії Олександрівни позивач вважає неправомірним та таким, що вводить суд в оману, що на думку позивача є підставою для задоволення адміністративного позову.
При цьому, позивач обґрунтовує вказану позицію тим, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі № 2а-27469/10/0570 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області про визнання дій протиправним щодо ненадання відповіді на звернення, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької області, що полягала в ненаданні відповіді ОСОБА_1 на заяву від 06 липня 2010 року. Визнано неправомірними дії прокуратури Донецької області щодо надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 03 вересня 2010 року поза терміни, встановлені статтею 20 Закону України «Про звернення громадян». Визнано неправомірною бездіяльність прокуратури Донецької області, що полягала в ненаданні відповіді на заяву ОСОБА_1 від 13 жовтня 2010 року.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представника Генеральної прокуратури України, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року № 1789-XII (далі по тексту - Закон № 1789-XII) прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.
Статтею 3 цього Закону встановлено, що повноваження прокурорів, організація, засади та порядок діяльності прокуратури визначається Конституцією України, цим Законом, іншими законодавчими актами.
Органи прокуратури у встановленому порядку в межах своєї компетенції вирішують питання, що випливають із загальновизнаних норм міжнародного права, а також укладених Україною міждержавних договорів.
Відповідно до статті 5 Закону № 1789-XII Прокуратура України становить єдину систему, на яку відповідно до Конституції України та цього Закону покладаються такі функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за додержанням законів органами, які проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Таким чином, відповідно до чинного законодавства прокуратура діє в межах наданих їй повноважень і має право звертатись до суду за захистом законних прав громадян, інтересів держави та з метою перегляду судових рішень.
При цьому, відповідно до статті 6 Закону № 1789-XII органи прокуратури України: становлять єдину централізовану систему, яку очолює Генеральний прокурор України, з підпорядкуванням нижчестоящих прокурорів вищестоящим; здійснюють свої повноваження на підставі додержання Конституції України та чинних на території республіки законів, незалежно від будь-яких органів державної влади, посадових осіб, а також рішень громадських об'єднань чи їх органів; захищають у межах своєї компетенції права і свободи громадян на засадах їх рівності перед законом, незалежно від національного чи соціального походження, мови, освіти, ставлення до релігії, політичних переконань, службового чи майнового стану та інших ознак; вживають заходів до усунення порушень закону, від кого б вони не виходили, поновлення порушених прав і притягнення у встановленому законом порядку до відповідальності осіб, які допустили ці порушення; діють гласно, інформують державні органи влади, громадськість про стан законності та заходи щодо її зміцнення.
Представником Генеральної прокуратури України у судовому засіданні пояснено, що відповідно до наданих чинним законодавством повноважень, вона представляла інтереси Генеральної прокуратури України та держави в цілому під час розгляду справи № 2а-12097/10/2670, враховуючи, що постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2011 року у справі № 12097/10/2670 задоволено вимоги позивача, представником Генеральної прокуратури України подано апеляційну скаргу на зазначене рішення.
Розглядаючи спір по суті, суд виходить з того, що позивачем оскаржуються дії представника Генеральної прокуратури України Бойко Наталії Олександрівни щодо посилання у апеляційній скарзі на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2011 року у справі № 12097/10/2670 на розгляд Прокуратурою Донецької області в установленому законом строк заяви ОСОБА_1 від 06 липня 2010 року та надання заступником прокурора Донецької області Бікаєвим І.М. відповіді позивачу від 12 серпня 2010 року та зазначає наступне.
В матеріалах справи міститься копія зазначеного вище листа Прокуратури Донецької області від 12 серпня 2010 року № 06/03-6437-07, з огляду на що суд вважає необґрунтованими твердження позивача про ведення суд в оману шляхом зазначенням такої інформації в апеляційній скарзі на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 серпня 2011 року у справі № 12097/10/2670.
Посилання позивача на те, що постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі № 2а-27469/10/0570 за позовом ОСОБА_1 до прокуратури Донецької області про визнання дій протиправним щодо ненадання відповіді на звернення, відшкодування моральної та матеріальної шкоди встановлено факт бездіяльності Прокуратури Донецької області що виявилась у ненаданні відповіді позивачу на звернення від 06 липня 2010 року, на думку суду не спростовує розгляду звернення та складання листа від 12 серпня 2010 року № 06/03-6437-07 Прокуратурою Донецької області.
Одночасно, суд повідомляє, що задовольняючи позовні вимоги у справі № 2а-27469/10/0570, Донецькій окружний адміністративний суд мотивував своє рішення тим, що при дослідженні доказів встановлено направлення відповіді на звернення ОСОБА_1 від 06 липня 2010 року із порушенням встановлених чинним законодавством строків, а саме 06 січня 2012 року.
З огляду на викладене, суд вважає посилання позивача на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, залишену без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі № 2а-27469/10/0570 як на підтвердження ненадання відповіді на заяву від 06 липня 2010 року необґрунтованими з огляду на наявність в матеріалах справи копії листа Прокуратури Донецької області від 12 серпня 2010 року № 06/03-6437-07 у відповідь на зазначену заяву.
При цьому, судом в даному провадженні не досліджувалось питання щодо правомірності строків надання відповіді на звернення позивача від 06 липня 2010 року, оскільки постановою Донецького окружного адміністративного суду від 08 лютого 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2011 року у справі № 2а-27469/10/0570 встановлено направлення листа Прокуратури Донецької області від 12 серпня 2010 року № 06/03-6437-07 06 січня 2012 року.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що представником Генеральної прокуратури України доведено правомірність оскаржуваних дій та спростовано позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 -163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Шарпакова