ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
16 травня 2012 року № 2а-2389/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)
про визнання протиправними дій, зобов'язання надати дозвіл на користування земельною ділянкою
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (далі по тексту - відповідач) та просить суд: визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати надати позивачу дозвіл на користування земельною ділянкою, що розташована у місті Києві по АДРЕСА_1.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2389/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 06 березня 2012 року, яке відкладалось на 22 березня 2012 року та на 10 квітня 2012 року, у зв'язку з необхідністю отримання додаткових доказів по справі та за клопотанням сторін.
У судовому засіданні 10 квітня 2012 року представником позивача заявлено клопотання про зміну позовних вимог, а саме: позивач просить суд зобов'язати відповідача надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1.
Ухвалою Окркжного адміністративного суду міста Києва від 10 квітня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-2389/12/2670 до розгляду у судовому засіданні на 26 квітня 2012 року.
Представник позивача у судовому засіданні 26 квітня 2012 року підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити адміністративний позов. В обґрунтування заявленого позову зазначив, що бездіяльність відповідача, яка виявилась у ненаданні відповіді на звернення позивача від 30 грудня 2012 року про надання у власність земельної ділянки є протиправною та порушує права позивача.
У судове засідання 26 квітня 2012 року представник відповідача не з'явився, у судових засіданнях 06 березня 2012 року та 10 квітня 2012 року заперечував проти адміністративного позову в повному обсязі, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Письмові заперечення мотивовані тим, що за дорученням Київського міського голови -секретаря Київради від 05 січня 2012 року № 29/233-Ю-217, Головним управлінням земельних ресурсів, в межах своїх повноважень, розглянуто заяву гр. ОСОБА_1 про передачу у власність земельної ділянки площею 0,10 для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва від 28 грудня 2011 року та надано відповідь у строки передбачені Законом України «Про звернення громадян» від 20 січня 2012 року №03-345/1511, якою позивачу повідомлено, що заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу країни та статті 15 рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867 «Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві» в частині не зазначення конкретного місця розташування земельної ділянки та не додання графічних матеріалів, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.
Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд розглянув адміністративну справу № 2а-2389/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Судом встановлено, що 30 грудня 2011 року (відповідно до копії квитанції поштового відправлення) ОСОБА_1 звернувся до Київської міської ради із заявою про надання у власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, по АДРЕСА_1 (копія заяви міститься в матеріалах справи).
З копії заяви позивача вбачається, що до неї додано план земельної ділянки, погодження землекористувачів, копія паспорту.
Представник позивача зазначає, що не отримавши відповіді на звернення від 30 грудня 2011 року, позивачем направлено скаргу від 10 лютого 2012 року, в якій він просить терміново надати відповідь на заяву від 30 грудня 2011 року.
У судовому засіданні представник позивача з посиланнями на неотримання відповіді на вищезазначені заяви та порушення права позивача на отримання у власність земельної ділянки згідно статті 119 Конституції України просив суд задовольнити позовні вимоги та зобов'язати надати дозвіл на приватизацію земельної ділянки, що розташована у місті АДРЕСА_1.
Ознайомившись із матеріалам справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, суд дійшов наступних висновків.
30 грудня 2011 року позивач звернувся до Київського міського голови з метою отримання у приватну власність земельної ділянки, площею 0,10 га. для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в Дарницькому районі м. Києва, проте в скарзі від 10 лютого 2012 року, з якою позивач повторно звернувся до Київського міського голови, ОСОБА_1 просив Київського міського голову надати йому відповідь в порядку Закону України «Про звернення громадян»на його звернення від 30 грудня 2012 року щодо приватизації земельної ділянки по АДРЕСА_1 у м. Києві.
Як зазначив представник позивача у судовому засіданні, що в первинній заяві позивач просив надати йому у приватну власність земельну ділянку для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, а в цьому провадженні оскаржує бездіяльність відповідача яка виявилась у ненаданні дозволу на приватизацію земельної ділянки, площею 0,10 га. для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована в АДРЕСА_1.
Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Із системного аналізу статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України вбачається, що право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
Водночас, згідно статті 104 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.
Тобто, позивачем не надано належних обґрунтувань наявності порушення його прав чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доказів на підтвердження його звернення до відповідача із аналогічними вимогами та отримання відмови у наданні дозволу на приватизацію земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, по АДРЕСА_1.
Крім цього, суд не приймає посилання представника позивача на неправомірність дій Київської міської ради щодо делегування Головному управлінню земельних ресурсів виконавчого органу Київради повноважень на розгляд та надання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 30 грудня 2012 року з огляду на наступне.
Відповідно до статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими до них нормативно-правовими актами.
Згідно пункту 2 статті 22 Закону України «Про столицю України - місто-герой Київ» від 15 січня 1999 року № 401-ХІV (далі по тексту - Закон № 401-ХІV) у зв'язку зі здійсненням містом Києвом функцій столиці України Київська міська рада та Київська міська державна адміністрація, кожна в межах своєї компетенції, встановленої законами України, мають право встановлювати порядок утримання та експлуатації об'єктів, розташованих у місті, та прилеглої до них території, правила благоустрою, торговельного, побутового, транспортного, житлово-комунального та іншого соціально-культурного обслуговування, визначати особливості землекористування та використання інших природних ресурсів.
Статтею 9 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території належить, зокрема:
а) розпорядження землями територіальної громади міста;
б) передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;
в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Надання земельних ділянок у користування в м. Києві здійснюється відповідно до Земельного кодексу України та рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м. Києві».
Відповідно до статті 15 рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м Києві» (із змінами та доповненнями) громадяни, зацікавлені в одержанні земельної ділянки в межах м. Києва для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), індивідуального гаражного та дачного будівництва чи ведення садівництва, подають клопотання до Київської міської ради.
Головне управління земельних ресурсів за результатами опрацювання клопотання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою готує проект рішення Київської міської ради про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою (або проект відмови у наданні такого дозволу), який приймається Київською міською радою в порядку, встановленому Регламентом Київської міської ради.
Згідно Положення про Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації), затвердженого рішенням Київської міської ради від 19 грудня 2002 року № 182/342, Головне управління земельних ресурсів є структурним підрозділом виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та згідно з законодавством виконує функції територіального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, є підзвітним та підконтрольним Київській міській раді та безпосередньо підпорядковується Київському міському голові.
Згідно статті 6 Закону № 401-ХІV місцеве самоврядування у місті Києві здійснюється територіальною громадою міста як безпосередньо, так і через Київську міську раду, районні в місті ради (у разі їх утворення) та їх виконавчі органи. Місцеві державні адміністрації підзвітні і підконтрольні відповідним радам у частині повноважень, делегованих їм відповідними радами.
Указом Президента України від 22 липня 1998 року № 810/98 «Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні»визначено, що делеговані функції, повноваження функції, повноваження (права і обов'язки), що їх набуває певний суб'єкт (орган чи посадова особа) шляхом передачі йому для виконання від іншого суб'єкта за власним рішенням останнього або на підставі норми закону. "Делегування" означає, як правило, передачу функцій, повноважень на певний час із збереженням у делегуючого суб'єкта права повернути їх до власного виконання. Водночас делегуючий суб'єкт набуває право контролю за станом і наслідками виконання делегованих функцій, повноважень; він може також фінансувати із власних коштів їх здійснення, передавати у користування необхідні для цього майнові об'єкти.
Відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР (із змінами та доповненнями) делеговані повноваження - це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.
Згідно доручення заступника Київського міського голови-секретаря Київської міської ради Гереги Г.Ф. заява ОСОБА_3 від 30 грудня 2011 року направлена для розгляду до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).
Листом від 20 січня 2012 року № 03-345/1515 Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) повідомило ОСОБА_1, що його заява не відповідає вимогам статті 118 Земельного кодексу України та статті 15 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у м. Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867, та зазначило, що у заяві відсутні наступні документи та матеріали:
- графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки;
- погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб (підпис землекористувача посвідчується нотаріально у встановленому порядку);
- копії документів про право власності на житловий будинок, будівлю або споруди, якщо такі розташовані на земельній ділянці (нотаріально засвідчені копії);
- копії матеріалів технічної інвентаризації, підготовлені Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, якщо такі розташовані на земельній ділянці.
Відповідно до частини першої статті 118 Земельного кодексу України (тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.
Згідно з частиною статті 118 Земельного кодексу України рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Особливості та процедуру надання в постійне користування, встановлення сервітуту (права на обмежене користування), передачі в оренду та у власність земельних ділянок в м. Києві, оформлення права користування землею, встановлення сервітуту (права на обмежене користування) та посвідчення права власності на землю на підставі прийнятих Київською міською радою рішень визначає Тимчасовий порядок передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність у місті Києві, затверджений рішенням Київської міської ради від 15 липня 2004 року №457/1867 "Про порядок передачі (надання) земельних ділянок в користування або у власність у місті Києві" (далі по тексту - Тимчасовий порядок).
Стаття 4 Тимчасового порядку передбачає, що передача земельних ділянок із земель державної і комунальної власності безоплатно у разі приватизації громадянами земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні, здійснюється на підставі рішення Київської міської ради за результатами розгляду за результатами розгляду технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.
Відповідно до статті 17 Тимчасового порядку громадяни, у користуванні яких перебувають земельні ділянки, мають право на їх приватизацію для будівництва та обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд (присадибні ділянки), будівництва індивідуальних гаражів, індивідуального дачного будівництва, ведення садівництва.
Громадяни, які мають право і зацікавлені у приватизації земельних ділянок, які перебувають у їх користуванні, звертаються до Київської міської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки.
Заява про приватизацію земельної ділянки протягом одного тижня передається Київським міським головою або заступником міського голови - секретарем Київради із дорученням (резолюцією) для опрацювання до Головного управління земельних ресурсів для опрацювання.
Громадянин подає до Головного управління земельних ресурсів такі матеріали та документи: документ, що посвідчує право громадянина на користування земельною ділянкою (державний акт на право користування земельною ділянкою та/або рішення Київської міської ради (її виконавчого комітету) про надання земельної ділянки в користування або про затвердження обмірів земельної ділянки); викопіювання з матеріалів інвентаризації земельної ділянки; викопіювання з кадастрового плану міста; позначене на відповідному графічному матеріалі (в масштабі 1:2000) місце розташування земельної ділянки з її розмірами; документи про право власності на житловий будинок, будівлю або споруди, розташовані на земельній ділянці (нотаріально засвідчені копії); матеріали технічної інвентаризації, підготовлені Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна; копію паспорта громадянина України; копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера; копію довіреності, на підставі якої інтереси заявника представлятиме його уповноважена особа (у разі якщо заява подається представником).
У разі якщо на земельній ділянці розташовані будівлі і споруди, що перебувають у спільній власності кількох громадян України, заяви про приватизацію земельної ділянки подають всі співвласники будівель і споруд.
З матеріалів справи вбачається, що власниками земельної ділянки у місті Києві по АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (відповідно до рішення Київської міської ради від 23 квітня 2009 року № 445/1501 «Приватизацію земельних ділянок для будівництва обслуговування житлових будинків, господарських будівель і споруд у Дарницькому районі м. Києва» та Переліку земельних ділянок, які передаються громадянам у приватну власність, копії яких містяться в матеріалах справи).
В матеріалах справи, також, міститься копія Технічного паспорту на індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1, Дарницькій район зі змісту якого вбачається, що документами, які підтверджують право власності ОСОБА_5 є Договір дарування, посвідчений 16-ою Київською держнотконторою від 18 травня 1994 року № 6к-1376 та свідоцтво про право на спадщину видане 7-ою Київською держнотконторою від 08 лютого 2008 року № 1-294 (розмір частки земельної ділянки 45/100 та 22/60); в свою чергу, право власності ОСОБА_4 Договір дарування, посвідчений 7-ою Київською держнотконторою від 22 вересня 2004 року № 1у-1701.
Відповідно до заяв ОСОБА_4 від 27 грудня 2011 року та ОСОБА_5 від 23 грудня 2011 року, зазначені особі дають свою згоду на приватизацію земельної ділянки по АДРЕСА_1.
В плані земельної ділянки індивідуального житлового будинку зазначено, що межі земельної ділянки по АДРЕСА_1 в Дарницькому районі м. Києва вказані із слів співзамовника, а площа земельної ділянки підлягає уточненню у Київському міському управлінні земельних ресурсів.
Судом встановлено, що позивач в даному провадженні ОСОБА_1 є чоловіком ОСОБА_5, та при цьому, жодних документів на право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 матеріали справи не містять, а з пояснень представника позивача вбачається, що зазначена земельна ділянка перебуває у користуванні позивача.
Відповідно до частини другої статті 377 Цивільного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивачів із заявою про приватизацію земельної ділянки) передбачено, якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Так само згідно з частиною другою статті 120 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на момент звернення позивачів із заявою про приватизацію земельної ділянки) якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Частина четверта статті 120 Земельного кодексу України передбачає, що при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.
Як вже зазначено, позивач на підставі викладеного звернувся до Київської міської ради із заявою про надання дозволу на приватизацію спірної земельної ділянки.
Відповідно до статті 15 рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 457/1867 «Про врегулювання процедури передачі в користування земельних ділянок в м Києві»(із змінами та доповненнями) у клопотанні про передачу земельної ділянки у власність або оренду зазначаються цільове призначення ділянки, орієнтовний розмір і місце розташування земельної ділянки.
До клопотання про передачу земельної ділянки у власність або оренду додаються:
- графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки;
- погодження землекористувача у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб (підпис землекористувача посвідчується нотаріально у встановленому порядку);
- копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера;
- копія паспорта громадянина;
- копія документів про право власності на житловий будинок, будівлю або споруди, якщо такі розташовані на земельній ділянці (нотаріально засвідчені копії);
- копія матеріалів технічної інвентаризації, підготовлених Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна;
- копія довіреності, на підставі якої інтереси заявника представлятиме його уповноважена особа (у разі якщо заява подається представником).
Судом встановлено, що позивач до заяви не додав графічні матеріали, на яких зазначено місце розташування земельної ділянки та її адреса.
З доданого до заяви плану земельної ділянки по АДРЕСА_1 не вбачається, яку саме частину земельної ділянки в розмірі 0,10 га. позивач мав намір отримати у приватну власність.
Отже, враховуючи, що позивачем не надано до Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) технічних матеріалів та документів, що підтверджували б розмір земельної ділянки, яку має намір отримати ОСОБА_1, суд приходить до висновку про правомірність доводів Головного управління земельних ресурсів, що ОСОБА_1 не надано всіх необхідних документів згідно норм чинного земельного законодавства, які б дали можливість Київській міській раді розглянути на пленарному засіданні заяву позивача щодо можливості передачі позивачу у власність земельної ділянки, площею 0,10 га., яка розташована в м. Києві по АДРЕСА_1 у Дарницькому районі м. Києва для будівництва, експлуатації та обслуговування жилого будинку, господарських будівель.
При цьому, на думку суду, Головним управлінням земельних ресурсів правомірно роз'яснено ОСОБА_1 про необхідність надання копій документів про право власності на житловий будинок, будівлю або споруди, якщо такі розташовані на земельній ділянці (нотаріально засвідчені копії) та копій матеріалів технічної інвентаризації, підготовлені Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, якщо такі розташовані на земельній ділянці, оскільки згідно поданого позивачем до заяви плану земельної ділянки, на земельній ділянці по АДРЕСА_1 знаходяться будинки та господарські будівлі.
За таких обставин, відповідачем розглянуто заяву позивача в порядку, передбаченому Законом України «Про звернення громадян»від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі по тексту -Закон № 393/96-ВР), статтею 15 якого передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об'єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов'язані об'єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов'язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов'язки.
Статтею 20 Закону № 393 встановлено, що звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження.
Враховуючи, що відповідь на заяву позивача відповідачем надано листом від 20 січня 2012 року за № 03-345/1511, тобто у місячний строк з дня отримання, суд вважає необгрунтованими позовні вимоги.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно із частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Відповідно до статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачами доведено правомірність оскаржуваних дій та спростовано позовні вимоги, а тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з аналізу положень чинного законодавства та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 -163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
1. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Шарпакова