Справа № 2-7425/09 Головуючий у 1 інстанції:Пушкарчук В.П.

Провадження № 22-ц/0390/875/2012 Категорія:27 Доповідач: Здрилюк О. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Здрилюк О І

суддів - Стрільчука В.А., Бовчалюк З.А.,

при секретарі Масляній С.В.,

з участю відповідача - ОСОБА_1,

пр-ка відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 14 грудня 2009 року,

В С Т А Н О В И Л А :

Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду від 14 грудня 2009 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» 556 743 грн. 60 коп. - заборгованість за кредитними договорами, 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить змінити це рішення в частині стягнення з нього пені, зменшивши її розмір на 18 000 грн..

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач не виконує належним чином своїх зобов'язань по укладеному 20.07.2007 року кредитному договору № ML-A00/134/2007, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 402 771 грн. 55 коп. та по укладеному 22.11.2007 року кредитному договору № ML-A00/368/2007, в результаті чого утворилась заборгованість в розмірі 153 972 грн. 05 коп.. Загальний розмір заборгованості становить 556 743 грн. 60 коп., який і підлягає стягненню.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 1048, 1050, 1054 цього Кодексу передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів від суми позики згідно з умовами договору.

Із матеріалів справи вбачається, що 20.07.2007 року між сторонами укладено кредитний договір № ML-A00/134/2007, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 44355,50 доларів США з визначенням терміну повернення - 19 липня 2022 року зі сплатою 5,99% річних за користування кредитом. Щомісячний розмір платежу визначено - 581,51 доларів США (а.с.4-7).

22.11.2007 року між сторонами укладено кредитний договір № ML-A00/368/2007, згідно якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 16747,50 доларів США з визначенням терміну повернення - 21 листопада 2022 року зі сплатою 5,99% річних за користування кредитом. Визначено щомісячне погашення платежу рівними частинами (а.с.11-14).

Умовами обох договорів передбачена відповідальність позичальника за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов'язань, в тому числі і сплата пені.

На порушення умов кредитних договорів ОСОБА_1 свої зобов'язання в частині погашення заборгованості за кредитами та сплати відсотків за користування ними - не виконував.

Із розрахунків позивача вбачається, що станом на 08.09.2009 року заборгованість відповідача перед банком по кредитному договору № ML-A00/134/2007 від 20.07.2007 року становить 402 771 грн. 55 коп., з яких: непогашений кредит - 45892,14 доларів США, що еквівалентно 366907,66 грн., несплачені відсотки - 1483,76 доларів США, що еквівалентно 11862,66 грн. та пеня - 24001,23 грн., а заборгованість по кредитному договору № ML-A00/368/2007 від 22.11.2007 року становить 153 972 грн. 05 коп., з яких: непогашений кредит - 17846,41 доларів США, що еквівалентно 139787,86 грн., несплачені відсотки - 643,28 доларів США, що еквівалентно 5143,02 грн. та пеня - 9041,17 грн. (а.с.21, 22).

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно виходив з того, що відповідач не виконав взяті на себе зобов'язання, а тому відповідно до вимог закону та умов договору з нього підлягає стягненню на користь позивача сума заборгованості за кредитними договорами з нарахованими процентами та пенею.

Покликання апелянта на те, що судом при стягненні пені не було враховано вимог п.1 ч.2 ст.256 ЦК України, яким встановлено строк позовної давності - один рік для такого виду стягнення - не заслуговують на увагу, оскільки пеня позивачем нарахована за період з 20.05.2009 року по 08.09.2009 року включно, що не перевищує одного року з часу звернення з позовом в суд.

Покликання апелянта на ту обставину, що суд порушив норми процесуального права, розглянувши спір у його відсутності, не впливають в даному випадку на правильність ухваленого рішення, оскільки жодних доказів в заперечення позовних вимог відповідач не приєднав і до апеляційної скарги.

Крім того, чинний на даний час Цивільний процесуальний кодекс України не передбачає такої підстави для скасування судового рішення як розгляд справи за відсутності осіб, які беруть в ній участь, не повідомлених належним чином про час і місце судового засідання.

Разом з тим, із матеріалів справи вбачається, що суд повідомляв відповідача про розгляд даної справи, однак перша судова повістка була повернута суду за заявою відповідача (а.с.35), а наступна судова повістка повернута суду за закінченням терміну її зберігання (а.с.39), що свідчить про небажання самого відповідача цікавитись надісланою йому рекомендованою кореспонденцією, а цим самим добросовісно здійснювати свої процесуальні права та виконувати процесуальні обов'язки.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами, правильно визначено правовідносини між сторонами і застосовано норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його зміни чи скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 відхилити, а заочне рішення Луцького міськрайонного суду від 14 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий

Судді