ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

15 травня 2012 року 09:54 № 2а-4453/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: головуючого судді Кармазіна О.А. при секретарі судового засідання Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність 29.03.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 26.03.2012 р. № 80)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра Розчерк Пера»

доДержавної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Ра Розчерк Пера»з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000342201 від 25.11.2011 р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на 100000 грн. за основним платежем та на 1 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями та яке прийнято за результатами перевірки взаємовідносин позивача з ТОВ «Монтарія»за червень 2011 року.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що доводи ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення ґрунтуються на поясненнях засновника контрагента ТОВ «Монтарія», відносно того, що ця особа не є засновником цього підприємства, ніяких документів не підписувала, а також на тому, що у цього підприємства відсутні трудові, складські, виробничі ресурси для здійснення спірних операцій, а отже, на думку ДПІ, спірні операції не мають реального характеру, є нікчемними.

У той же час, як зазначає у позові позивач, реальність та фактичне здійснення спірних операцій підтверджується сукупністю відповідних первинних та платіжних документів, а також податковими накладними. Директор контрагента до цього часу рахується в ЄДР керівником підприємства, не має обмежень у здійсненні повноважень та ці відомості в силу закону є достовірними. Контрагент на час вчинення спірних операцій був зареєстрований платником ПДВ, а отже, як підсумовує позивач, податковий кредит сформовано відповідно до вимог податкового законодавства, у зв'язку з чим підстав для прийняття оскаржуваного рішення у ДПІ не було.

ДПІ надала заперечення проти позову, однак, витребувані судом матеріали, пояснення засновника контрагента позивача, а також акт перевірки контрагента, на яких по суті ґрунтується спірне рішення, не надала, поважних причин ненадання цих матеріалів не зазначила. З підстав, викладених в акті перевірки, ДПІ вважає спірне рішення законним та обґрунтованим у зв'язку з чим просила у задоволенні позову відмовити.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 15 травня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

ТОВ «Ра Розчерк Пера» зареєстровано Оболонською районною у м. Києві державною адміністрацією у статусі юридичної особи 18.02.2009 р. за кодом 36355369. Місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул. Сурикова, 3 корп. 37. Підприємство є платником ПДВ.

ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ «Ра Розчерк Пера»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.06.2011 року по 30.06.2011 року.

За результатами перевірки складено акт перевірки № 12695/22-01/36355369 від 15.11.2011 р. (далі -Акт перевірки).

В акті перевірки зазначено, що між позивачем та ТОВ «Монтарія»(код з ЄДР 37270391) укладено договір № 01/06 від 01.06.2011 р. на постачання ТМЦ. Договір від імені ТОВ «Монтарія»підписано директором Цимбалюк В.М., за підписом якого було видано податкові накладні, видаткові накладні, рахунки-фактури.

За результатами взаємовідносин з цим контрагентом, як зазначено в Акті перевірки, позивачем у червні 2011 року сформовано податковий кредит у розмірі 100 000 грн.

Як надалі зазначено в Акті перевірки, до відповідача надійшов акт перевірки ТОВ Монтарія»за період червня -липня 2011 року.

Акт перевірки позивача не містить будь-яких реквізитів акту перевірки контрагента.

У той же час, як вбачається з Акту перевірки, акт перевірки контрагента був наявний у ДПІ під час перевірки позивача. Проте, як зазначено вище, зазначений акт перевірки, який по суті є базовим доказом в обґрунтування спірного рішення, ДПІ під час розгляду справи не надала та не навела і не довела непереборних обставин, які перешкоджали наданню цього доказу (ухвала суду від 20.04.2012 р. про відкриття провадження у справі з вимогою про надання матеріалів, що були взяті ДПІ до уваги під час прийняття оскаржуваного рішення, отримана ДПІ 28.04.2012 р., тобто завчасно).

У той же час, як зазначено в Акті перевірки позивача, згідно пояснень засновника ТОВ «Монтарія»ОСОБА_5, наданого службою запискою ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва від 21.07.2011 р., він не є засновником ТОВ «Монтарія», підприємство не реєстрував, наказів чи протоколів про призначення директора та головного бухгалтера не складав та не здійснював жодних фінансово-господарських взаємовідносин з іншими підприємствами.

Проте, під час розгляду справи ДПІ не надано зазначених пояснень засновника, як і службової записки ГВПМ, та не зазначено та не доведено непереборних обставин, які перешкоджали наданню цих матеріалів, які по суті складають основу доказової бази відповідача, а відтак, на підставі ч. 6 ст. 71 КАС України, справу розглянуто та вирішено на підставі наявних в ній доказів.

Як надалі зазначено в Акті перевірки позивача, зазначене підприємство станом на 01.08.2011 р. перебуває на податковому обліку в ДПІ у Шевченківському районі м. Києва, у т.ч. є платником ПДВ станом на дату складання акту.

Зазначено про відсутність ТОВ «Монтарія»за адресою -м. Київ, вул. Щербакова 49/А, оф. 91.

Під час розгляду справи не надано Акту щодо відсутності цієї особи на час проведення спірних операцій, а також на час проведення перевірки.

Перевірка цього підприємства, як зазначено в Акті перевірки позивача, проводилась без відома керівника оскільки, як вважає ДПІ, за зазначеною адресою керівництво підприємства не знаходиться.

Доказів спрямування на адресу цього підприємства в порядку п. 79.2 ПК України наказу про проведення перевірки -не надано.

Одночасно, без зазначення відомостей щодо надіслання контрагенту позивача наказу про проведення перевірки, в Акті перевірки позивача зазначено, що даним підприємством не надано первинних документів.

У той же час, за відсутності визначених у п/п. 75.1.2. ПК України документів, на підставі яких проводиться невиїзна перевірка згідно з п. 79.1. ПК України, в Акті перевірки позивача міститься висновок про неможливість здійснення операцій через відсутність ресурсів, необхідних для здійснення операцій купівлі-продажу. За таких же умов встановлено порушення положень ЦК України в частині недодержання вимог в момент вчинення правочинів, які, на думку ДПІ, не спрямовані на реальне настання правових наслідків обумовлених ними по правочинах, здійснених ТОВ «Монтарія»з постачальниками та покупцями, а також встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення п. 185.1. ПК України.

Враховуючи вищенаведене, як зазначено в Акті перевірки позивача, усі операції контрагента є нікчемними по ланцюгу до вигодонабувача.

Отже, як зазначає відповідач надалі в Акті перевірки позивача, позивачем перераховувались кошти цьому контрагенту без мети реального настання наслідків з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Відтак, на думку ДПІ, позивач є вигодонабувачем.

Таким чином, на думку ДПІ, договір є нікчемним.

У зв'язку з цим, на думку ДПІ, такий договір не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Враховуючи це, отримані від позивача документи були направлені до ГВПМ ДПІ у Солом'янському районі м. Києва на проведення судово-почеркознавчої експертизи, висновки якої були відсутні на час проведення перевірки, та не надані під час розгляду справи.

Таким чином, за висновком ДПІ, позивачем порушено п. 198.3., 198.6., 201.4., 201.6., 201.7., 201.8., 201.10 ПК України чим завищено податковий кредит на 100 000 грн. за червень 2011 р. та на цю суму занижено податок до сплати.

На підставі таких висновків Акту перевірки прийнято оскаржуване рішення, яке за результатами досудового оскарження, залишено без змін.

У той же час, під час розгляду справи відносно господарських взаємовідносин позивача із вищезгаданим контрагентом, встановлено наступне.

01 червня 2011 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Монтарія»(м. Київ, вул. Щербакова, 49-а оф. 19) укладено договір постачання матеріалів № 01/06. Асортимент продукції визначається у рахунках-фактурах та накладних.

Згідно з видатковою накладною № 262 від 01.06.2011 р. та акту приймання-передачі № 262 від 01.06.2011 р. (за підписом з боку позивача директора та експедитора) у м. Кіровограді, по пр. Інженерів, 15 на умовах «склад покупця»позивачу поставлено: «лист т. 1 мм х/к»3500 кг. по ціні 7,26 без ПДВ, «лист т. 2 мм г/к»в кількості 5500 кг. по ціні 6,42 грн. без ПДВ, «лист т.2,5 мм г/к»в кількості 5500 кг. по ціні 6,48 грн. без ПДВ, а всього продукції на суму 115632 грн. з ПДВ -19272 грн.

Згідно з видатковою накладною № 263 від 02.06.2011 р. та акту № 263 від 02.06.2011 р. позивачу у тому ж місці поставлено: ударостійкий полістирол (дзеркало, срібло, Roechling) в кількості 60 листів по ціні 280,30 грн., стрічка полістирольна в кількості 2500 кг. по ціні 25,10 грн., ударостійкий полістирол в кількості 850 листів по ціні 28,67 грн., стрічка двостороння Ultra Mount в кількості 700 рулонів по ціні 24,90 грн., світлодіодна полоса PL-SM30UW в кількості 1150 шт. по ціні 23 грн., а всього продукції на загальну суму 177381 грн. з ПДВ -29563,50 грн.

Згідно з видатковою накладною № 264 від 06.06.2011 р. та актом приймання-передачі № 264 від 06.06.2011 позивачу у тому ж місці поставки поставлено продукцію: акрил екструдований 02*3050*2050 мм (молочний) в кількості 40 листів по ціні 746,70 грн., акрил екструдований 01,5*3050*2050 мм (прозорий) в кількості 50 листів по ціні 588,30 грн., акрил екструдований 03*3050*2050 мм (прозорий) в кількості 30 листів по ціні 1065,10 грн., поліестєр АПЕТ 0,75*2050*1250 мм (прозорий, Veralite) в кількості 300 листів по ціні 122,90 грн., а всього продукції на суму 153727,20 грн. з ПДВ -25621,20 грн.

Згідно з видатковою накладною № 265 від 07.06.2011 р. та акту приймання-передачі № 265 від 07.06.2011 р., який з боку позивача затверджений керівником та підписаний експедитором, позивачу у тому ж місці поставлено стрічка двостороння, самоклеюча в асортименті по ціні 50,2 грн. та світлодіодна полоса в кількості 250 шт. по ціні 93,50 грн., а всього продукції на суму 88 290,00 грн. з ПДВ 14 715 грн.

Згідно з видатковою накладною № 266 від 08.06.2011 р. та акту приймання-передачі № 266 від 08.06.2011 р. позивачу у тому ж місці поставки поставлено ДСП в асортименті, радіус внутрішній та зовнішній, складний кут, туба н/ж 6*1,0 tig з прорізкою, ШВВП ПЛ 2*0,5 L3м (шнур + армірована вилка) в кількості 1 500 шт., всього продукції на суму 64 969,80 грн. з ПДВ -10 828,30 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивач, як зазначено вище, приймав продукцію на умовах «склад покупця», а отже не приймав участі у транспортних відносин та не вступав у відносини з транспортними організаціями, що не передбачає наявність у нього ТТН.

Відповідно до зазначених первинних документів позивачу видано податкові накладні відповідно до номенклатуру продукції, визначеної в первинних документах та цін на продукцію, а саме, податкові накладні: № 262 від 01.06.2011 р., № 263 від 02.06.2011 р., № 264 від 06.06.2011 р., № 265 від 07.06.2011 р., № 266 від 08.06.2011 р.

Відносно наявності у позивач складських ресурсів, останнім надано договір № 64 від 31.12.2010 р. з ТОВ «Екологіка Кіровоград», відповідно до якого та акту приймання-передачі позивач орендує за адресою м. Кіровоград, пр.-т Інженерів, 15 приміщення загальною площею 1229,3 кв.м. та з урахуванням додаткової угоди -додатково 411 кв.м. (для виробничих цілей), що відповідає визначеному у первинних документах місцю приймання продукції та щодо недостатності обсягу яких (приміщень) для цілей спірних операцій, ДПІ під час розгляду справи не наведено заперечень. Строк оренди до 31.12.2011 р. До цих матеріалів надано платіжні доручення про оплату оренди.

Окрім того, позивачем надано договір № 22-24/3-ор від 06.05.2010 р. з ТОВ «Камертон 2004»щодо оренди (строком до 30.04.2012 р.) складських приміщень за адресою м. Київ, вул. Сурикова, 3 корп. 24 площею 197,7 кв.м.

Відносно наявності у позивача виробничих ресурсів, останнім надано оборотно-сальдову відомість по рахунку № 10 за 1 червня 2011 року, де на 2-х сторінках визначено виробниче обладнання, про недостатність якого для цілей використання придбаних матеріалів ДПІ під час розгляду не зазначено заперечень.

Відносно наявності у позивача персоналу, останнім надано штатний розклад з визначенням прізвищ працівників, яким передбачено наявність управлінського апарату в кількості 13 штатних одиниць, у т.ч. експедиторів, та виробничого персоналу в кількості 23 штатних одиниць (у т.ч. дизайнеру, інженеру, макетника, кладовщика) доводів щодо недостатності яких у зв'язку з виконанням спірних операцій та подальшим використанням придбаних матеріалів, ДПІ під час розгляду справи не наведено.

Відносно здійснення позивачем сталої та реальної виробничої діяльності, останнім надано договори, первинні/платіжні документи, а також реєстри виданих податкових накладних щодо взаємовідносин із: ЗАТ «Філіп Морріс Україна»щодо виготовлення з використанням придбаних матеріалів протягом червня 2011 року дисплеїв для цигарок; із ІП Кока-Кола Беверіджиз Україна Лімітед щодо виготовлення протягом червня 2011 року продукції «полиця-паразит для ТМ Гладіатор», «лайт-бокс ТМ Берн», інших «лайт-боксів»; із ТОВ «Зінеко»щодо виготовлення протягом червня 2011 р. дисплеїв віконних «Ред бул А», з ДП «Лакталіс-Україна»щодо виготовлення шелфтрей (однорядовий, дворядовий); з ТОВ «Рекламна Агенція «САММІТ».

В контексті наведеного позивачем також під час розгляду справи надано калькуляцію собівартості виготовленої для зазначених покупців продукції, де відображено використання при їх виготовленні матеріалів, придбаних позивачем за спірними операціями.

Суд, з урахуванням наведеного, визначених ДПІ підстав прийняття оскаржуваного рішення та наявних у справі доказів, вирішуючи спір по суті, виходить з наступного.

Так, згідно з п/п. 14.1.178 Податкового кодексу України податок на додану вартість, це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Виходячи із змісту п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання товарів/робі/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону (п. 198.6 ПК України в редакції на час здійснення операцій та оформлення податкової накладної).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

Отже, наведені вище норми законодавства в їх сукупності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема, це: непов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності), фіктивність операцій/відсутність поставки (нездійснення оподатковуваної операції) та, крім того, відсутність у платника податків на момент перевірки первинних документів/податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником ПДВ.

Окрім того, в контексті документального оформлення спірних операцій та юридичної значимості первинних документів, слід додати, що згідно з частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Частиною 1 ст. 9 цього Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч. 2 цієї статті та пунктів 2.4., 2.5., 2.13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити, зокрема, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції.

Отже, у взаємозв'язку з вищенаведеними правилами щодо формування податкового кредиту, слід додати, що податкова звітність формується на підставі первинних бухгалтерських документів, одним з обов'язкових реквізитів яких є особистий підпис уповноваженої особи, яка підписала цей документ на підтвердження фактичного здійснення господарської операції.

Відтак, підписання первинних документів уповноваженою особою на підтвердження фактичного здійснення операції надає документу юридичну силу, робить його дійсним що, відповідно, є підставою для виникнення відповідних податкових наслідків за фактично здійсненою операцією.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

При цьому, вирішуючи спір по суті, суд виходить також з того, що при дослідженні факту здійснення господарської операції оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, на що звертає увагу у своєму роз'ясненні ВАС України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

Окрім того, вирішуючи спір по суті, суд також виходить з того, що суб'єкт владних повноважень не має права, обґрунтовуючи правомірність свого рішення, посилатися на підстави, які не враховувалися ним при ухваленні оспорюваного рішення, тобто оскаржуване рішення оцінюється судом виходячи з тих обставин та підстав, які наведені в Акті перевірки з урахування доведеності з боку ДПІ обставин, на які вона посилається.

В даному випадку, як приходить до висновку суд, в порядку виконання обов'язку, визначеного ч. 2 ст. 71 КАС України, ДПІ під час розгляду справи не довела обставин, які б свідчили про порушення позивачем податкового законодавства та наявність яких би призводила до невизнання права позивача на формування спірних сум податкового кредиту з ПДВ, а відтак ДПІ не довела законності та обґрунтованості оскаржуваних рішень.

У той же час, сукупність досліджених під час розгляду справи документів, які зазвичай супроводжують виконання операцій такого роду, не дає підстав для висновку про нездійснення спірних операцій, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів які б спростовували виконання спірних операцій, а відтак і не доведено відсутності у позивача підстав для формування спірних сум валових витрат та податкового кредиту.

У взаємозв'язку з цим, слід зазначити, що характер спірних операцій відповідає звичайній господарській діяльності позивача на що вказує аналіз операцій з придбання продукції та її подальшого використання позивачем у власній господарській діяльності.

Контрагент позивача на момент вчинення господарських операцій, видачі податкових накладних був зареєстрований платником ПДВ, що визнається сторонами, а отже видача ним податкових накладних є правомірною. При цьому, судом враховується, що в даному випадку державна реєстрація припинення контрагента позивача проведена 14.12.2011 р., тобто пізніше - поза межами періоду вчинення спірних операцій.

Вищезгадані податкові накладні, які містять повну деталізацію товарів, видані контрагентом позивача за оподатковуваними операціями за ставкою 20%, що відповідає наведеним вище положенням податкового законодавства стосовно порядку оформлення та підстав її видачі, наведені в них дані відповідають та кореспондуються з даними первинних документів. При цьому, первинні документи відповідають наведеним вище вимогам щодо форми і змісту цих документів.

В контексті викладених в Акті перевірки позивача доводів ДПІ відносно пояснень засновника контрагента, про наявність яких йдеться в акті перевірки, але які, як зазначено вище без поважних причин не надані під час розгляду справи, слід зазначити, що само по собі посилання на ці пояснення, як і самі пояснення, відтворені в акті перевірки, які за Актом перевірки по суті є ключовим доказом ДПІ в обґрунтування оскаржуваного рішення, за відсутності, зокрема, прийнятого в порядку ст. 551 ГК України судового рішення, або ж за відсутності висновків експертів у кримінальній справі або експертизи, проведеної ДПІ в порядку ст. 84 ПК України відносно можливої підробки підписів при реєстрації підприємства-контрагента позивача, або ж первинних документів за спірними операціями, не свідчать про нездійснення спірних операцій, не свідчать про те, що первинні документи за операціями з позивачем не були підписані керівником. Відтвеорений в Акті перевірки позивачу зміст цих показів не є самостійною та достатньою підставою для невизнання юридичної значимості первинних документів та податкового кредиту, а отже наведені в акті перевірки доводи ДПІ з цього приводу не можуть братися до уваги в якості належного та допустимого доказу вчинення позивачем порушень податкового законодавства.

Суд в контексті наведеного також зазначає, що відомості, які внесені до ЄДР, в силу приписів ч. 1 ст. 16 та ч. 1 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців», є достовірними.

Як вбачається із Спеціального витягу з ЄДР, керівником контрагента позивача до моменту внесення запису в ЄДР про припинення юридичної особи був вищезгаданий гр. Цимбалюк В.М. відомості щодо чого є достовірними в силу Закону.

Згідно відомостей з ЄДР зазначена особа (керівник контрагента) діяла без обмежень, що також додатково вказує на те, що самі по собі наведені в акті перевірки відомості щодо пояснень засновника, які не є навіть показами свідка, наданими під попередження про кримінальну відповідальність, не є належним та допустимим доказом не підписання первинних документів контрагента керівником, не є доказом юридичної дефектності первинних документів та податкових накладних, не є доказом нездійснення позивачем спірних операцій та порушення ним податкового законодавства.

У взаємозв'язку з вищенаведеним, слід також зазначити, що під час розгляду справи ДПІ не було надано податкової звітності контрагента позивача, з якої б вбачалась відсутність у цієї особи ресурсів для виконання спірних операцій.

Під час розгляду справи відповідач не довів необхідної кількості працівників контрагента, яка повинна була бути наявна у останнього для виконання спірних операцій, але була відсутня.

Виходячи з характеру спірних операцій, відповідач не довів обсягу і кількості інших ресурсів, які були необхідними для контрагента позивача для виконання спірних операцій, але, на думку ДПІ, були відсутні.

Під час розгляду справи ДПІ не надано акту перевірки контрагента позивача, в якому б аналізувалась звітність контрагента, його фінансово-господарські можливості. При цьому, з матеріалів справи не вбачається, що від зазначеної особи витребовувались первинні документи та надсилався відповідний запит та наказ про проведення перевірки цієї особи.

По суті висновки щодо результатів її перевірки ґрунтуються на відсутності у ДПІ інформації відносно цієї особи, що свідчить не про встановлення певних обставин, які виключають можливість формування позивачем податкового кредиту, а про відсутність, недоведеність обставин, на які посилається ДПІ в Акті перевірки в обґрунтування відсутності підстав для формування позивачем спірних сум податкового кредиту. Неможливість проведення перевірки контрагента сама по собі не свідчить про нездійснення спірних операцій та про порушення позивачем податкового законодавства, а отже відсутність у ДПІ інформації відносно контрагента не може бути підставою для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту.

В контексті наведеного суд також зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та доказів, які б свідчили про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, незвичності цих операцій для цих осіб, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту поставки продукції, а також того, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагента були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди. Під час розгляду справи ДПІ не наведено непереборних обставин, які б перешкоджали наданню цих доказів, які, виходячи з її висновків, повинні були бути у неї вже під час перевірки.

В контексті викладених в Акті перевірки доводів ДПІ, суд також зазначає, що ДПІ, в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, не надала рішення суду, яке б набрало законної сили та яке б було прийнято в порядку ст. 551 ГК України, яким би встановлювалась реєстрація та діяльність контрагента без відома засновника, його реєстрація на підроблені, втрачені документи або реєстрація на осіб, які не мали наміру провадити фінансово-господарську діяльність або реалізовувати повноваження, на чому фактично ґрунтуються доводи ДПІ в Акті перевірки.

Окрім того, під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке набрало законної сили, прийнятого в порядку ст. 234 ЦК України щодо фіктивності правочину, тобто щодо вчинення правочину без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Під час розгляду справи ДПІ також не надано в обґрунтування своїх доводів про суперечність спірних операцій інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, рішення суду про визнання правочину з контрагентом недійсним з підстав його суперечності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, як-то передбачено приписами ч. 3 ст. 228 ЦК України, на можливість зверненням ДПІ до суду з позовом щодо чого звертає свою увагу ВАС України у роз'ясненні від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11.

В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи ДПІ не надано рішення суду, яке б набрало законної сили та було прийнято в порядку ст. 207 ГК України щодо визнання недійсними спірних операцій з підстав невідповідності спірних операцій вимогам закону, або вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Судом під час розгляду справи також не встановлено обставин, які б свідчили про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентом.

При цьому, з боку ДПІ не надано будь-яких матеріалів кримінальної справи, вироку у кримінальній справі, яким би встановлювались обставини протиправної діяльності контрагента або позивача, їх посадових осіб.

Враховуючи вищенаведене в сукупності, суд приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено обставин та підстав, які б відповідно до вищезгаданих положень податкового законодавства та законодавства з питань бухгалтерського обліку унеможливлювали формування позивачем спірних сум податкового кредиту за вищезгаданими операціями.

Відповідачем по суті не надано в порядку виконання обов'язку, передбаченого ч. 2 ст. 71 КАС України, будь-яких належних та допустимих доказів, які б об'єктивно ставили під сумнів фактичне здійснення цих операцій, спростовували підписання первинних документів та податкових накладних уповноваженою особою контрагента та не доведено непереборних обставин, які б унеможливлювали самостійне надання цих документів під час розгляду справи.

При цьому, суд враховує, що можливі порушення податкового законодавства з боку контрагента позивача, зокрема недекларування податкових зобов'язань, чого в даному випадку не доведено ДПІ, за загальним правилом самі по собі не є самостійною і достатньою підставою для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту, сформованого за операціями з цим контрагентом.

Відповідно до п. 56.1. Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

В силу положень ч. 2 статті 71 КАС України, саме на податкові органи покладається обов'язок надати достатні докази в обґрунтування висновків про порушення платником податків норм податкового законодавства, на підставі яких такому платникові визначено відповідні грошові зобов'язання.

Враховуючи наведене в сукупності та виходячи із встановлених судом обставин, оцінивши надані сторонами докази в контексті наведених вище вимог законодавства, суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості та відповідності законодавству оскаржуваного рішення, не доведено належними та допустимими доказами вчинення позивачем порушень податкового законодавства. В свою чергу, судом не встановлено обставин, які б унеможливлювали формування спірних сум податкового кредиту, у зв'язку з чим та виходячи з положень п.1 ч. 2 ст. 162 КАС України, суд приходить до висновку про задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення. На поверненні судового збору позивач в судовому засіданні не наполягав.

Керуючись вимогами статей 11, 69-71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ра Розчерк Пера»задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі м. Києва № 0000342201 від 25.11.2011 р.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.А.Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 21.05.2012 р.