ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

Справа № К-13984/06                                                                              

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2006 року                                                                                                             м. Київ

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Ліпського Д.В. -  головуючий,

Амєліна С.Є.   -   суддя-доповідач,

Весельської Т.Ф.,

Чумаченко Т.А.,

Юрченка В.В.,

при секретарі Мудрицькій Ю.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2005 року та на ухвалу судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2006 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Білій Церкві Київської області про зобов'язання провести перерахунок пенсії,

в с т а н о в и л а :

В касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, позивачка ставить питання про скасування постанови Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2005 року та ухвали Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2006 року про відмову в задоволенні позовних вимог про перерахунок за минулий час пенсії по інвалідності у бік збільшення і про стягнення її не отриманої частини. Просить постановити нове рішення про задоволення позову.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в 1994 році позивачці встановлена друга група інвалідності як учаснику ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС і вона віднесена до першої категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

З 1994 року позивачка одержує пенсію по інвалідності на підставі статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вважає, що суб'єктом владних повноважень пенсія має розраховуватися та бути перерахованою за минулий час виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, що встановлений статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням Закону України «Про Державний бюджет України на 2005 рік».

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин у справі колегія суддів приходить до висновку про те, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог статті 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». В усіх випадках розмір пенсій для інвалідів по II групі інвалідності, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчими 8 мінімальних пенсій за віком. Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів державного бюджету» від 03 січня 2002 року №1, установлено, що розрахунок пенсій, призначених відповідно до частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» провадиться виходячи з розміру 19 гривень 91 копійка.

Згідно з вимогами частини 1 й 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, та застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом.

Відмовляючи в задоволенні позову суди обґрунтовано виходили з того, що пенсія, яку одержувала позивачка з 1994 року, не була нижчою за розмір, встановлений законодавством України. А її вимоги про те, що базова мінімальна пенсія за віком при нарахуванні пенсії на підставі статті 54 Закону України  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» повинна визначатися згідно із Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та «Про Державний бюджет України на 2005 рік» суперечить законодавству, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Відповідно до вимог вказаного законодавства немає правових підстав для перерахунку пенсії у бік збільшення на підставі зазначених позивачкою нормативно-правових актів.

Оскаржені судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального та матеріального права, тому передбачених статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України підстав для їх скасування і ухвалення нового судового рішення не вбачається.

Керуючись статтями 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 жовтня 2005 року та ухвалу судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області від 19 січня 2006 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України за винятковими обставинами протягом одного місяця з дня відкриття обставин.