У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Олійник А.С.,

суддів: Амеліна В.І., Гончара В.П.,

Дербенцевої Т.П., Карпенко С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним за касаційною скаргою ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, на рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2010 року та на ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 лютого 2011 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2010 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом і просив визнати недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого по АДРЕСА_1 укладений 22 січня 2009 року.

Свої вимоги обґрунтував тим, що між ним та відповідачем була досягнута домовленість про догляд та надання матеріальної допомоги, при укладенні договору дарування позивач мав на меті оформити договір довічного утримання.

Рішенням Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Донецької області від 8 лютого 2011 року, позов задоволено.

Визнано недійсним договір дарування житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого по АДРЕСА_1, укладений 22 січня 2009 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Зобов'язано ОСОБА_4 повернути ОСОБА_3 документи про право власності останнього на будинок та іншу технічну документацію, яка посвідчує належність ОСОБА_3 вказаного будинку.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 лютого 2011 року, мотивуючи свої вимоги порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та перевіривши в межах касаційної скарги правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судами встановлено, що 22 січня 2009 року сторони уклали договір дарування житлового будинку з надвірними побудовами, розташованого по АДРЕСА_1, який посвідчений державним нотаріусом Ясинуватської державної нотаріальної контори Грачовою Л.І. і зареєстрований у реєстрі № 89.

Згідно зі ст. 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Відповідно до ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання (догляду) одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ЦК України правочин - це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 ЦК України встановлені загальні вимоги до правочинів. Їх невиконання є підставою для визнання правочинів недійсними.

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю (ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Відповідно до ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із того, що до укладення договору дарування позивач, який є інвалідом ІІ групи, особою похилого віку, мав на меті отримання від відповідача догляду та необхідної допомоги і не мав наміру дарувати будинок сторонній людині, що свідчить про укладення договору під впливом помилки.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ст.335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Доводи касаційної скарги про порушення судами норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів у справі, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2010 року та ухвала апеляційного суду Донецької області від 8 лютого 2011 року постановлені з додержанням норм матеріального та процесуального права, що за правилами ст. 337 ЦПК України є підставою для відхилення касаційної скарги.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Ясинуватського міськрайонного суду Донецької області від 24 листопада 2010 року та ухвалу апеляційного суду Донецької області від 8 лютого 2011 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий А.С. Олійник

Судді: В.І. Амелін В.П. Гончар Т.П. Дербенцева С.О. Карпенко