ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2008 р. | № 2-21/619.1-2006 (2-21/2547.1-05, 2-19/16870-04) |
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Бернацької Ж.О. –головуючий (доповідач), |
Барицької Т.Л., |
Воліка І.М., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Столиця центробуд” на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 р. в справі № 2-21/619.1-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовом заступника Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до: 1) закритого акціонерного товариства “Сучасні інформаційні технології, 2) товариства з обмеженою відповідальністю “Столиця центробуд” за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: 1) Київської міської Ради, 2) Київської міської державної адміністрації про визнання недійсним договору
за участю прокурора Генеральної прокуратури України: Спорого І.Г. та представників сторін: |
від позивача: не з’явилися, |
від відповідачів: ЗАТ “Сучасні інформаційні технології: не з’явилися, ТОВ “Столиця центробуд” не з’явилися, |
від третіх осіб: Київської міської Ради: не з’явилися, Київської міськдержадміністрації: не з’явилися, - |
ВСТАНОВИВ:
В судовому засіданні з 28.05.2008 р. по 02.06.2008 р. оголошувалася перерва.
Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України у листопаді 2004 р. звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною вимогою до закритого акціонерного товариства “Сучасні інформаційні технології про визнання недійсним договору № 227/УПБ-2/Д від 26.05.2004 р. про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін.
Позовні вимоги обгрунтовані тим, що статтею 77 Земельного кодексу України, статтею 1 Закону України “Про використання земель оборони” передбачено: землями оборони визначаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, зокрема, статтею 4 вказаного закону визначено вичерпний перелік використання земель оборони в державних цілях, а надання земель оборони в якості пайового внеску позивача у її житловій забудові цією нормою не передбачено. При цьому, зміна цільового призначення проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про надання цих земель у користування, а наслідками порушення порядку зміни цільового призначення земель відповідно до пункту б статті 21 Земельного кодексу України, є визнання недійсними угод щодо земельних ділянок. Водночас, безпідставна зміна цільового призначення земельної ділянки також порушує вимоги статті 6 Закону України “Про Збройні Сили України”, якою передбачено, що рішення про передислокацію військової частини, на якій розміщена спірна земельна ділянка, здійснюється за рішенням Міністерства оборони України, яке не прийнято. Всупереч статті 24 Закону України “Про плату за землю”, грошова оцінка земельної ділянки не проведена.
Постановою Вищого господарського суду України від 11.08.20005 р. скасовано рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 21.02.2005 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 04.05.2005 р., справу передано на новий розгляд до господарського суду Автономної Республіки Крим.
Постанова мотивована тим, що Міністерство оборони України питання надання земельної ділянки під забудову про зміну її цільового призначення повинно узгоджувати з Київською міською радою та Київською міською державною адміністрацією, які не залучені до участі в справі.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.11.2005 р. залучені до участі в справі третіх осіб без самостійних вимог: Київську міську Раду та Київську міську державну адміністрацію.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 08.12.2005 р. залучено до участі у справі другого відповідача –товариство з обмеженою відповідальністю “Столиця центробуд”.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2006 р. (суддя Чонгова С.І.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення мотивоване відсутністю правових підстав для задоволення позову.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2006 р. (суддя Чонгова С.І.) затверджено мирову угоду від 27.03.2006 р., підписану Міністерством Оборони України, закритим акціонерним товариством “Сучасні інформаційні технології” та товариством з обмеженою відповідальністю “Столиця центробуд” з метою врегулювання спірних відносин, що виникли в ході виконання договору № 227/УПБ-2/Д від 26.05.2004 р. про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін.
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 р. (судді: Прокопанич Г.К. – головуючий, Щепанська О.А., Борисова Ю.В.) рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.06.2006 р. залишено без змін.
Постанова мотивована тим, що у мировій угоді, підписаною сторонами та затвердженою ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2006 р., а також у додаткових угодах та договорі про заміну сторони у договорі, сторони усунули підстави для визнання спірного договору недійсним.
Постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2008 р. скасовано ухвалу господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2006 р. з підстав порушення місцевим господарським судом норм процесуального права.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю “Столиця центробуд” звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати судові акти, а справу направити на новий розгляд.
Касаційна скарга обґрунтована порушенням і неправильним застосуванням судами обох інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Вислухавши прокурора, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, 26.05.2004 р. між Міністерством оборони України та закритим акціонерним товариством "Сучасні інформаційні технології" укладено договір № 227/УПБ-2/Д про будівництво житла для військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей шляхом пайової участі сторін.
Між сторонами за договором та товариством з обмеженою відповідальністю “Столиця центробуд" 11.08.2005 р. укладено договір про заміну сторони у договорі № 227/УПБ-2/Д від 26.05.2004 р.
Згідно договору від 11.08.2005 р., товариство з обмеженою відповідальністю “Столиця центробуд" прийняло на себе права та обов'язки закритого акціонерного товариства “Сучасні інформаційні технології" в повному обсязі та стало стороною за договором № 227/УПБ-2/Д від 26.05.2004 р. про будівництво житла в порядку пайової участі для військовослужбовців Збройних Сил України і членів їх сімей шляхом пайової участі сторін.
Пунктом 2.1 спірного договору сторони визначили предмет, яким є визначення порядку співробітництва сторін щодо здійснення будівництва комплексу житлових будинків, загальною житловою площею 100000 кв.м., з вбудованими приміщеннями, офісно-адміністративними приміщеннями, підземною автостоянкою та іншими приміщеннями, який буде розташовано на земельній ділянці, загальною площею 146,5 га, на території військового містечка № 136 у смт. Коцюбинське, Святошинського району, м. Києва для забезпечення житлом військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей у порядку пайової участі сторін у будівництві.
Суди обох інстанцій, приймаючи судові акти виходили з відсутності правових підстав для задоволення позову.
Проте, з таким висновком колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що пунктом 3.5 спірного договору передбачено, що Міністерство оборони України передає земельну ділянку закритому акціонерному товариству "Сучасні інформаційні технології" генпідряднику під забудову об'єкту після оформлення Міністерством оборони України землевпорядної документації та документації на право користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво об'єкту.
Між тим, суди обох інстанцій дійшли висновку, що передача землі договором не передбачена.
Судом першої інстанції встановлено, що у пункті 1.3 спірного договору зазначено, що ділянка - це земельна ділянка загальною площею 146,5 га, яка розташована на території військового містечка № 136 у смт. Коцюбинське, Святошинського району, м. Києва, у межах, визначених землевпорядною документацією і яка відведена під будівництво об'єкту.
Відповідно до пункту 2.2 спірного договору, межі земельної ділянки, яка планується для будівництва об'єкту, визначаються відповідно до землевпорядної документації на зазначену ділянку та уточнюються відповідно до рішення (рішень) органів місцевого самоврядування про надання у користування земельної ділянки (ділянок), цільовим призначенням якої (яких) є будівництво об'єкту (або його складових частин).
Згідно підпункту г пункту 4.1 спірного договору, Міністерство оборони України забезпечує оформлення за рахунок закритого акціонерного товариства "Сучасні інформаційні технології" землевпорядної документації, отримання правовстановлюючої документації на право користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво об'єкту.
Відповідно до пункту 3.4 спірного договору, Міністерство оборони України здійснює функції щодо оформлення землевпорядної документації, отримання правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, цільовим призначенням якої є будівництво об'єкту та оформлення дозвільних документів, необхідних для здійснення будівництва об'єкту.
При прийнятті оскаржуваних судових актів, суди обох інстанцій не дослідили та не надали оцінку: зазначених документів у пунктах 2.2, 3.4, 3.5, 4.1 спірного договору, які позивач повинен був оформити для будівництва об’єкту;
надісланому на адресу Генеральної прокуратури України Міністерством оборони України листу від 13.12.2004 р. № 220/2734 про порушення чинного законодавства при укладанні спірного договору.
Крім того, ухвала місцевого суду про затвердження мирової угоди, яка покладена також в основу постанови суду апеляційної інстанції скасована постановою Вищого господарського суду України від 16.01.2008 р.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставинами обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Аналіз наведених доводів в їх сукупності свідчить про неповне з’ясування судами фактичних обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору, і про порушення вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України щодо всебічного, повного та об’єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Таким чином, рішення судів обох інстанцій підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду.
Під час нового розгляду справи суду першої інстанції слід взяти до уваги викладене, вжити всіх передбачених законом заходів для всебічного, повного та об’єктивного встановлення обставин справи, прав та обов’язків сторін, і відповідно до вимог чинного законодавства, вирішити спір.
Враховуючи наведене та керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Столиця центробуд” задовольнити.
Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.01.2006 р. та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 03.07.2006 р. в справі № 2-21/619.1-2006 господарського суду Автономної Республіки Крим скасувати, а справу направити на новий розгляд в іншому складі суду до господарського суду Автономної Республіки Крим
Головуючий, суддя: | Ж. Бернацька |
Судді: | Т. Барицька |
І. Волік |