Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2008р. Справа: № 33/354-07 (н.р. 49/85-06)
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - І. С. Карбань, судді Л.М. Бабакової, судді І. А. Шутенко,
при секретарі –Щербак Н.Б.,
за участю представників сторін:
позивача – Корякіна М.І. за довіреністю № 01-62юр/4244 від 03.08.07р.,
1-го відповідача - Фівкіна П.М. за довіреністю № 10 від 09.01.08р.,
2-го відповідача - не прибув,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1168 Х/2-4) Військової частини А 1361, м. Харків та апеляційну скаргу (вх. № 1169 Х/2-4) АК «Харківобленерго», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. по справі №33/354-07(н.р. 49/85-06)
за позовом АК «Харківобленерго», м. Харків,
до 1. Військової частини А 1361, м. Харків,
2. Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова Міністерства оборони України, м. Харків
про стягнення 16 580 грн. 77 коп., -
встановила:
АК «Харківобленерго», звернулась до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з Військової частини А 1361 заборгованості за отриману електричну енергію за період з листопада 2005р. по травень 2006 р. за договором про постачання електричної енергії № 5-4714С від 30.10.2003 р. у розмірі 16580,77 грн., з яких 2440,49 грн. - сума основного боргу за отриману електричну енергію, 488,07 грн. - сума ПДВ на електричну енергію, 9839,17 грн. - сума заборгованості за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 2173,66 грн. заборгованість по реактивній енергії, 339,34 грн. інфляційних витрат, 197,24 грн. 3% річних та 1102,80 грн. пені.
Рішенням господарського суду Харківської області від 23.03.2007р. по справі №49/85-06 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Військової частини А 1361 на користь АК «Харківобленерго»500 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії; 1102,80 грн. пені, 339,34 грн. інфляційних витрат, 197,24 грн. трьох відсотків річних, 2173,66 грн. заборгованості по реактивній енергії, 165,80 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 2928,56 грн. провадження по справі припинено, а в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2007р. по справі №49/85-06 апеляційну скаргу Військової частини А 1361 залишено без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2007р. залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 01.11.2007р. рішення господарського суду Харківської області від 23.03.2007р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.06.2007р. по справі № 49/85-06 в частині задоволених позовних вимог скасовано та направлено на новий розгляд до господарського суду Харківської області, в решті рішення та постанову залишено без змін.
При новому пригляді справи рішенням господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. по справі №33/354-07 (н.р. 49/85-06) (суддя Савченко А.А.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Військової частини А1361 на користь АК «Харківобленерго» 500 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 149,40 грн. витрат по сплаті державного мита та 90,10 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення боргу з КРЕ у розмірі 2928,56 грн. провадження по справі припинено. В решті позовних вимог відмовлено.
Відповідач - Військова частина А1361, з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. по справі № 33/354-07 (н.р. 49/85-06) скасувати частково та прийняти нове судове рішення, яким стягнути з другого відповідача - Квартирно-експлуатаційного відділу м. Харкова, на користь позивача: 500 грн. за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, 1102,80 грн. пені, 339,34 грн. держмита і 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.
Відповідач вказував, що п. 1 додаткової угоди від 06.01.2006 р. № 1/5-4714С/2 та додаткової угоди від 01.02.2007р. до Договору на постачання, укладених між позивачем, 1-м відповідачем та 2-м відповідачем були внесені зміни до п. 4.5. додатку №2* «Порядок розрахунків (для бюджетних установ та організацій, підприємств житлово-комунального господарства та підприємств, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення)»до Договору на постачання, а саме: «Споживач»замінено на «Платник», КЕВ м. Харкова. Відповідно до внесених змін 2-ий відповідач здійснює повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
На думку відповідача належним відповідачем, який повинен нести цивільно-правову відповідальність за цими зобов'язаннями на підставі п. 1 додаткової угоди від 06.01.2006р. № 1/5-4714С/2 до Договору про постачання, є 2-й відповідач, який є боржником перед кредитором (позивачем) в даних зобов’язаннях та належним відповідачем в даній справі, фінансується (та/або принаймні має бюджетні призначення) на вказані цілі з державного бюджету України і зобов'язаний здійснювати відповідні платежі.
Відповідач вважав такими, що не відповідають обставинам справи висновки суду першої інстанції в оскаржуваному рішенні про те, що 2-й відповідач не може нести відповідальність за ними зобов'язаннями, оскільки до інших пунктів Договору про постачання не було внесено інших відповідних змін, 2-й відповідач не є стороною Договору про постачання, п.4.5. додатку № 2* «Порядок розрахунків (для бюджетних установ та організацій, підприємств житлово-комунального господарства та підприємств, які надають послуги щодо забезпечення комунально-побутових потреб населення)»не визначено строки, в які 2-й відповідач повинен проводити оплати. позивачем рахунки 2-му відповідачу не надсилалися.
Відповідач стверджував, що судом першої інстанції не було взято до уваги, що згідно абз. 1 п. 6.14. Правил користування електричною енергією перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття - передавання електричної енергії, а період підбиття підсумків розрахункового періоду та повідомлення споживача розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточних розрахунків. В зв’язку з чим очевидним є те, що п. 6.14. Правил користування електричною енергією суперечить абз. 2 п. 5.2 додаткової угоди від 30.08.2005р. № 5/4714С/57 по Договору про постачання, згідно якого Споживач має право протягом поточного розрахункового періоду письмово звернутися до Постачальника за коригуванням договірної величини споживання електричної енергії, оскільки протягом розрахункового періоду перевищення договірної величини електроенергії ще не може бути визначено. Таким чином, коригування договірних величин споживання електроенергії протягом розрахункового періоду є неможливим, оскільки період підбиття підсумків розрахункового періоду щодо перевищень договірних величин споживання електроенергії та повідомлення споживача про перевищення розпочинається з 3 робочого дня і має не перевищувати 10 робочих днів від останнього дня періоду для здійснення споживачем остаточних розрахунків.
Відповідач стверджував, що позивач в порушення вимог п. 6.14. вищевказаних правил 20.03.2006 р., що підтверджується відбитком календарного штемпеля маркувальної машини на конверті направив на адресу 1-го відповідача повідомлення від 10.03.06р. № 9578 про перевищення договірної величини споживання електричної енергії у лютому 2006 р. за підсумками розрахункового періоду, яке тільки 23.03.2006 р. було направлене 35 - відділенням зв'язку (61035, м. Харків-35, вул. Вишнева, 32) на адресу військової частини А 1361. При цьому після надходження вказаного повідомлення 1-й відповідач одразу ж направив лист від 28.03.2006 р. № 391 позивачу, який був отриманий позивачем 29.03.2006 р. за вхідним № 13/13261, про те, що договірна величина споживання електричної енергії за лютий 2006 р. у кількості 45020 кВт/год. була розрахована помилково, фактична величина за даний розрахунковий період складає 85020 кВт/год. також в даному листі було зазначено про коригування договірної величини споживання електричної енергії до рівня фактично спожитої, але відповідь позивач на вказане звернення не направляв 1-му відповідачу.
Позивач - АК «Харківобленерго», з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. по справі №33/354-07 (н.р. 49/85-06) в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення сум заборгованості за пенею, річними та інфляційними та прийняти в цій частині нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та на неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи. Одночасно з апеляційною скаргою, позивач подав клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що він був пропущений з поважних причин.
В обґрунтування скарги позивач стверджував, що суд першої інстанції порушив вимоги п. 2 ст. 528, ст. 618 ЦК України зробивши висновок, що в зв'язку з укладанням Додаткової угоди 1-й відповідач був звільнений від виконання зобов'язання за договором, а саме обов'язку своєчасної сплати спожитої електричної енергії (п. 2.2.5. Договору) та обов'язку у разі такого прострочення сплатити на користь позивача суму пені, 3% річних та індексу інфляції (п.п. 4.2.1., 4.2.3 Договору), що на його думку є підставою для відмови в позові в цій частині.
Позивач звертав увагу на те, що в разі якщо вважати, що обов'язок своєчасної оплати нарахувань позивача за укладеним договором в спірний період полягав на 2-му відповідачеві, то відповідно вищевказаним нормам права у разі невиконання або неналежного виконання цього обов'язку за договором 2-м відповідачем, воно повинно бути виконано самим боржником - 1-м відповідачем по справі, а суд першої інстанції взагалі безпідставно звільняє обох співвідповідачів від передбаченої за укладеним і діючим Договором відповідальності.
Позивач вказував, що п. 4.5. Додатку № 2 до договору на користування електричною енергією з урахуванням змін, що внесені зазначеною додатковою угодою, обумовлює лише спосіб здійснення оплати споживачем (або платником - з урахуванням змін) спожитої електричної енергії за договором, а саме вказує що вона повинна здійснюватися одноразово в розрахунковому періоді, шляхом перерахування тільки грошових коштів, та вказує які обов'язкові реквізити повинно мати платіжне доручення про перерахування коштів.
На думку позивача якщо і вважати, що за даними змінами 2-й відповідач бере на себе будь-які обов'язки за договором на користування електричною енергією, підписаного між позивачем і споживачем, то тільки в передбаченому лише даним пунктом обсязі, а саме лише в частині способу здійснення платежів. Але при цьому всі інші умови договору (окремо - в частині розділів: 3 «Зобов'язання сторін», 4 «Відповідальність сторін», 5 «Порядок визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності») на яких ґрунтуються позовні вимоги залишаються укладеними та обов'язковими для виконання лише між позивачем та 1-м відповідачем і, відповідно, немає підстав для відмови в задоволені позову в цій частині.
Представник 2-го відповідача в судове засідання не прибув відзив не надав, про дату, час і місце апеляційного розгляду належним чином був повідомлений, про що свідчить відповідне поштове повідомлення. Про причини неприбуття представник 2-го відповідача в судове засідання суд не повідомив. Враховуючи, що неприбуття представника 2-го відповідача у судове засідання не перешкоджає судовому розгляду справи, справа розглядається за наявними у справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та 1-го відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду частково не погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі, оскільки вони не базуються на нормах чинного законодавства та документах, наданих до справи з нижченаведених підстав.
30.10.2003 р. між АК «Харківобленерго»та Військовою частиною А-1361 було укладено договір № 5-4714С про постачання електричної енергії. Відповідно до умов договору позивач (Постачальник) зобов'язувався постачати 1-му відповідачу (Споживачеві) електричну енергію у відповідності з умовами договору, як різновид товару в обсягах, визначених розділом 5 згідно з визначеними цим договором умовами та величинами постачання електроенергії та потужності, а 1-й відповідач зобов'язувався своєчасно проводити сплату за використану електричну енергію та потужність, а також вносити всі інші платежі за розрахунковий період згідно з діючими в цей період тарифами, індексом цін та умовами договору. Сторони обумовили, що розрахунки за електричну енергію здійснюються шляхом перерахування споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання повної оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії (п.4.5 додатку № 2 до Договору).
Відповідно до п. 6 додатку № 2 до Договору в разі несвоєчасної оплати обумовлених даним додатком нарахувань Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу; 3% річних від простроченої суми. При цьому сума грошового зобов’язання за цим Договором повинна бути оплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
16.01.2006р. та 02.02.2007р. між позивачем, 1-м відповідачем та 2-м відповідачем було укладено додаткові угоди, за змістом яких сторони внесли зміни до існуючого договору, а саме до п.4.5. додатку № 2 «Порядок розрахунків», в якому слова «Споживач»замінили на «Платник». Будь-яких інших змін до договору не було внесено. За умовами цього пункту у зміненій редакції 2-й відповідач, який є Платником за додатковими угодами, повинен був здійснювати повну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії один раз за фактичними показами засобів обліку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.
З часу укладення додаткової угоди від 16.01.2006р. здійснювати оплати вартості обсягу спожитої електричної енергії мав 2-й відповідач, а у 1-го відповідача обов'язок по вищевказаній оплаті відсутній, але оскільки до інших пунктів договору не було внесено відповідних змін, обов'язок по оплаті підвищеної плати за споживання електричної енергії понаддоговірну величину та штрафних санкції у разі прострочення грошового зобов’язання за даним договором має нести 1-й відповідач у відповідності до умов договору.
Отже, факт того, що оплати спожитої відповідачем за договором № 5-4714с від 30.10.2003р. електроенергії протягом 2006р. та 2007р. здійснювала КЕВ м. Харкова району, а не відповідач, не свідчить про відсутність обов'язку відповідача виконувати інші умови діючого договору.
Згідно матеріалів справи позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, в період з листопада 2005 р. по травень 2006р. здійснив відпуск електроенергії 1-му відповідачу, що затверджується матеріалами справи, але в порушення умов договору утворилась заборгованість з проведених оплат за вищевказаний період в розмірі 2440,49 грн. –сума основного боргу за отриману електричну енергію, 488,07 грн. - сума ПДВ на електричну енергію, яка була сплачена відповідачем та відносно якої провадження по справі правомірно було припинено на підставі п.1-1 ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору.
Відповідно ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Доводи військової частини А 1361, викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що відповідальність за несвоєчасне виконання ним своїх договірних зобов’язань, щодо своєчасної оплати спожитої електроенергії повинен нести КЕВ м. Харкова, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки спірний договір, додатки і доповнення до нього в установленому порядку змінені не були, тому спірний договір разом з доповненнями та додатками повинен виконуватися сторонами, визначеними в ньому, як це передбачено ст. 526 ЦК України.
Враховуючи те, що 1-й відповідач своєчасно не проводив розрахунки за споживання електроенергії відповідно до умов договору № 5-4714С від 30.10.2003р. у зв’язку з чим вимоги позивача щодо стягнення з 1-го відповідача за спірний період 3% річних у розмірі 197,24 грн. та індексу інфляції у розмірі 339,34 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Пунктами 1 та 3 ст. 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов’язання.
Згідно з п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців.
Позивачем до матеріалів справи був наданий розрахунок пені за період з вересня 2005 р. по квітень 2006р. у розмірі 1102,80 грн., а позовну заяву було подано до господарського суду 01.08.2006р.
Отже, з врахування строку встановленого законом для нарахування пені, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені підлягають задоволенню за період з 30.04.2006р. по 01.08.2006р. у розмірі 788,42 грн.
Враховуючи те, що 2-й відповідача не є стороною за договором № 5-4714С від 30.10.2003р. і умовами спірного договору не передбачена його відповідальність, тому господарський суд першої інстанції обґрунтовано не покладав на нього відповідальність.
Виходячи з вимог ст. 49 ГПК України, на відповідача покладається оплата державного мита в сумі 24,58 грн. за позовом та за подання апеляційної скарги.
На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. по справі №33/354-07(н.р. 49/85-06) прийняте при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає частковому скасуванню, а апеляційні скарги частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п.1, п.4 ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Військової частини А 1361, м. Харків задовольнити частково.
Апеляційну скаргу АК «Харківобленерго», м. Харків задовольнити частково.
Рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. по справі №33/354-07(н.р. 49/85-06) частково скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Військової частини А 1361 (61034, м. Харків, вул. Переможців, 6 «А», п/р 35219018000006 УДК в Харківській області, МФО 851011, код ЄДРПОУ 07811701) на користь Акціонерної компанії «Харківобленерго»( 61003, м. Харків, вул. Кооперативна, 12, п/ рахунок 260053011272 в Першій Харківській філії АКБ «Базис» МФО 351599, код ЄДРПОУ 00131954) –339,34 грн. інфляційних, 197,24 грн. 3% річних, 788,42 грн. пені, 24,58 грн. держмита за позовом, в тому числі за подання апеляційної скарги.
В інший частині рішення господарського суду Харківської області від 22.04.2008р. по справі №33/354-07(н.р. 49/85-06) залишити без змін.
Зобов’язати господарський суд Харківської області на виконання даної постанови видати відповідний наказ.
Повний текст постанови підписано 06.06.2008 р.
Головуючого суддя І.С. Карбань.
Суддя Л.М. Бабакова.
Суддя І.А. Шутенко.