Україна
Харківський апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 червня 2008 року Справа №37/16-07
Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - І. С. Карбань, судді Л.М. Бабакової , судді І.А. Шутенко,
при секретарі –Щербак Н.Б.,
за участю представників сторін:
позивача –Семененко Л.В. за довіреністю від 30.07.2006р.,
відповідача –Коваль І.А. за довіреністю № 4657 від 19.12.2007р.,
треті особи –ВАТ НАСК «Оранта»- Пащенко І.О. за довіреністю від 12.11.2007р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного господарського суду апеляційну скаргу (вх. № 1079Х/2-4) АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії АКБ СР «Укрсоцбанк», м. Харків на рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2008р. по справі № 37/16-07
за позовом Закритого акціонерного товариства «НДІ Птімаш», м. Харків
до АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії АКБ СР «Укрсоцбанк», м. Харків
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору –1. ВАТ «Страхова компанія «Укрсоцстрах», м. Київ,
2. ВАТ НАСК «Оранта», м. Київ
про стягнення 115825,98 грн., -
встановила:
ЗАТ «НДІ Птімаш»звернулося до господарського суду з позовом про стягнення з АКБ СР «Укрсоцбанк»матеріальної шкоди у розмірі 105825,98 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн., у зв’язку з неможливістю отримати страхове відшкодування, через припиненні дії договору страхування 02.09.2006р., яке сталося внаслідок ухилиння відповідача від оформлення та підписання сторонами додаткового сертифікату та додаткових угод до договору страхування № В810-050/04/СТ від 12.08.2004 р. до закінчення терміну дії страхового захисту, тобто до 01.09.2006 р., в результаті чого позивач не мав змоги сплатити страховий платіж у порядку та в термін визначений сертифікатом.
До участі у справі були залучені в якості 3-ої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ВАТ «СК «Укрсоцстрах»та 3-ої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ВАТ НАСК «Оранта».
Ухвалою господарського суду Харківської області у справі № 37/16-07 від 13.03.2007 р. було замінено первісного відповідача - АКБ СР «Укрсоцбанк», м. Київ на належного відповідача –АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії АКБ СР «Укрсоцбанк».
Рішенням господарського суду Харківської області від 08.04.2008р. (суддя Доленчук Д.О.) позов задоволено повністю, стягнено з АКБ СР «Укрсоцбанк»в особі Харківської обласної філії АКБ СР «Укрсоцбанк»на користь ЗАТ «НДІ Птімаш» матеріальну шкоду у розмірі 105825,98 грн., моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн., державне мито у розмірі 1143,25 грн. та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118,00 грн.
Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2008 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм чинного законодавства.
В обґрунтування доводів апелянт вказував, що позивачем не було надано доказів звернення із відповідною заявою (або просто офіційним листом) до страховика, як до закінчення дії сертифіката, так і після (до ДТП), але суд першої інстанції даний факт взагалі залишив поза увагою, як і відсутність доказів звернення до працівників відповідача з приводу страхування.
Апелянт стверджував, що оскільки сам договір страхування не містить роз'яснення (чітке визначення або розшифровку) дій агента щодо оформлення та підписання сторонами додаткового сертифікату та/або додаткових угод до договору, відповідачем була надана копія Агентської Угоди між АКБ «Укрсоцбанк» та ВАТ НАСК «Оранта» № 011/1-012 від 14.01.2005 р., в якій більш детально визначені повноваження відповідача, як Агента, та його зобов'язання перед Страховою компанією (а не перед страхувальником - позивачем по справі). Таким чином, під обов'язками відповідача, як агента, розуміється свого роду інформаційно-посередницька діяльність між Страховиком та Страхувальником, тобто Агент фактично є страховим посередником і діє від імені та за дорученням Страховика. Відповідачем свої зобов'язання, як агента, виконані в повному обсязі, зокрема, доведено до відома позивача всі умови страхування, ознайомлено з правилами страхування, що підтверджується самим фактом підписання договору та не оспорюється позивачем.
Апелянт стверджував, що позивач неодноразово був попереджений робітниками банку про необхідність сплати наступного страхового платежу або укладення договору страхування транспортного засобу, як в телефонному режимі так і письмово (лист Салтівського відділення від 25.08.2006 р., лист юридичної служби Салтівського відділення від 20.09.2006 р.), проте, до 25.09.2006 р., не звертався до робітників відповідача з приводу страхування транспортного засобу або з приводу відмови або ухилення від надання послуг щодо страхування заставленого майна робітниками банку.
Апелянт зазначав, що лише 26.09.2006 р., вже після ДТП, позивач своїм листом №56/09 на адресу Салтівського відділення ХОФ АКБ «Укрсоцбанк»повідомив про ДТП та звинуватив робітників банку у нездійсненні дій, пов'язаних із страхуванням автомобіля.
Апелянт не погоджуючись з висновками суд першої інстанції, який встановив наявність причинного зв'язку між начебто не направленням листів - нагадування на адресу позивача та матеріальною шкодою, що була спричинена позивачу ДТП, звертав увагу на те, що у ДТП, в результаті якої автомобіль позивача зазнав шкоди, визнаний винним водій гужової повозки Гриценко В.А., і в тому, що автомобіль позивача не був на момент ДТП застрахований, винний сам позивач, оскільки він своєчасно не звернувся до страхової компанії або до Агента з питання подовження терміну страхового захисту або укладення нового договору страхування, хоча напевно знав, що термін дії страховки закінчується 01.09.2006 р.
Позивач, вважав вимог апелянта безпідставними та необґрунтованими, у зв’язку з чим просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
ВАТ НАСК «Оранта», яке відповідно до договору № 2-1-07/300-04 від 31.12.2004 р. є правонаступником ВАТ «Страхова компанія «Укрсоцстрах», вважало вимоги апелянта обґрунтованими, а оскаржуване рішення суду першої інстанції таким, що прийнято з порушенням норм чинного законодавства, посилаючись на відсутність підстав для відшкодування маральної та матеріальної шкоди.
В судовому засіданні 28.05.2008р. було оголошено перерву до 17-00 години 02.06.2008р.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача та третьої особи по справі, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду в не погоджується з висновками господарського суду Харківської області по даній справі з нижченаведений підстав.
Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд першої інстанції виходив з наступного.
12.08.2004 р. між відповідачем, в особі Салтівського відділення ХОФ АКБ «Укрсоцбанк», та ЗАТ «НДІ Птімаш» був укладений договір кредиту № 810/5-28/1-4-029 на суму 164000,00 грн. строком повернення заборгованості до 11.08.2007 р., на придбання автомобілю РЕUGEOT 307СС, тип –легковий кабріолет –В, 2004 р. випуску, колір сірий, кузов № VF338RFNF83676198, реєстраційний номер АХ3982КХ, згідно умов контракту № 45-2004 з АТ «Тетро»від 06.08.2004 р.
Придбаний за вказаними договорами автомобіль був переданий відповідачу під заставу, про що свідчить договір застави майна № 810/6-28/1-290 від 12.08.2004р., та застрахований, про що свідчить договір страхування заставлених засобів наземного транспорту № В810-050/04/СТ від 12.08.2004 р., укладений між ЗАТ «НДІ Птімаш», ВАТ «СК «Укрсоцстрах»та відповідачем в особі Харківської обласної філії АКБ «Укрсоцбанк».
Згідно з п. 5.6. пп. 5.6.2 договору страхування відповідач був зобов’язаний здійснювати заходи щодо оформлення та підписання сторонами додаткового сертифікату (сертифікатів) та/або додаткових угод відповідно до п. 8.1. договору.
Даний договір набрав чинності в частині страхового захисту з моменту, визначеному в сертифікаті, а в усіх інших частинах –з дати його підписання та діяв до повного виконання сторонами своїх зобов’язань (п. 7.1 договору страхування). Дія страхового захисту у відношенні до кожного засобу наземного транспорту починається з дати, зазначеної у відповідному сертифікаті, але не раніше 00 годин дня, наступного за днем зарахування страхового платежу в повному обсязі або першої його частки, визначеного сертифікатом, на рахунок страховика, та закінчується в 24-00 год. дня, зазначеного в сертифікаті як дата закінчення дії страхового захисту (п. 7.2 договору страхування).
Пунктом 8.1. договору страхування № В810-050/04/СТ від 12.08.2004 р. було передбачено, що зміни до умов цього договору приймаються за взаємною згодою сторін на підставі письмової заяви однієї із сторін протягом 5 робочих днів з моменту одержання заяви іншими сторонами та оформлюються при змінах до цього договору з питань визначених в сертифікаті - у вигляді додаткового сертифікату (сертифікатів).
Відповідно до п.8.4. пп. 8.4.1. дія договору № В810-050/04/СТ від 12.08.2004 р. припиняється за згодою сторін, а також у разі закінчення строків дії страхового захисту, визначених в сертифікатах.
В додатку № 2 до договору страхування заставлених засобів наземного транспорту була визначена вартість транспортного засобу, яка дорівнювала заявленій страховій вартості або оціночній вартості, визначеній відповідно вимогам законодавства України у розмірі 174250 грн. (т.1 а.с. 26). В додатку № 2 встановлено початок дії страхового захисту з 02.09.05р., але не раніше 00-год. дня наступного за днем надходження страхових платежів на рахунок страховика та встановлено закінчення дії договору страхування 11.08.2007р. Умовами, додатку № 2 до договору страхування, було зазначено, що страхування здійснюється щорічно з урахуванням дійсної вартості транспортного засобу на момент страхування.
Додатком 2 до договору страхування № В810-050/04/СТ від 12.08.2004 р. було визначено, що страховий захист діяв з 02.09.2005р. і закінчився 01.09.2006р.
22.09.2006 р. автомобіль РЕUGEOT 307 СС 2004 р. випуску, що є предметом застави та був об'єктом страхування від ДТП та угону до 02.09.2006 р., потрапив у дорожньо-транспортну пригоду на 145 кілометрі автодороги Київ-Харків.
Відповідно до постанови про відмову у порушенні кримінальної справи від 06.10.2006р. слідчого СВ Пирятинського РВ УМВС України в Полтавській області, винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді був визнаний водій гужової повозки Гриценко В.А., якій отримав смертельну травму та помер на місті . Дорожньо транспортна пригода сталася внаслідок порушення Гриценко В.А. п. 2.8. а, 7.2, 7.3., 7.7, 10.1, 11.14 правил дорожнього руху України. Відповідно до висновку спеціаліста дії водія Гриценко В.А. знаходились у причинному зв’язку з виникненню дорожньо транспортною пригодою.
Після аварії автомобіль РЕUGEOT 307 СС 2004 р. випуску, реєстраційний номер АХ3982КХ отримав значні технічні пошкодження і подальшій експлуатації не підлягав.
Відповідно до висновку автотоварознавчої експертизи № 8389 від 29.12.2007 р. Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М. С. Бокаріуса вартість відновлюваного ремонту автомобіля РЕUGEOT 307 СС 2004 р. складає 70183,07 грн. (т.2 а.с.1-3).
Посилаючись на ст.ст. 16, 22, 509, 526, 530, 626, 628, 1166 ЦК України, та задовольняючи позовні вимоги, господарський суд першої інстанції вважав, що відповідачем свої обов'язки за договором страхування № В810-050/04/СТ від 12.08.2004 р. були виконані не належним чином, а саме ним не були здійсненні необхідні заходи щодо продовження дії договору страхування № В810-050/04/СТ від 12.08.2004 р. після 01.09.2006 р. Також, господарський суд першої інстанції вважав, що відповідачем не доведено, що шкоду завдано позивачу не з його вини.
При вирішенні питання про відшкодування моральної шкоди господарський суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок не виконання належним чином відповідачем своїх обов'язків за договором страхування позивач не мав змоги у повному обсязі виконувати господарську діяльність та належним чином виконувати грошові зобов'язання згідно умов договору кредиту № 810/5-28/1-4-029, у зв'язку з чим було принижено ділову репутацію позивача.
Колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції з висновками господарський суд першої інстанції по даній справі погодитися не може, оскільки вважає, що господарським судом першої інстанції не в повному обсязі були досліджені всі матеріали справи, що мають суттєве значення для справи та не вірно застосовані норми матеріального права.
Так, відповідно до умов трьохстороннього договору страхування заставлених засобів наземного транспорту № В810-050/04/СТ від 12.08.2004 р. відповідач виступає як «Агент», права і обов’язки якого викладені в п. 5.5. та 5.6. вказаного договору.
Відповідно до п. 1.2. зазначеного договору страхування предметом цього договору є страхування відповідачем засобів наземного транспорту, що належать позивачу, визначених в Сертифікатах (Додаток № 2 до цього даного договору, який є його невід’ємною складовою частиною). Сертифікат оформлюється на підставі заяви позивача та містить суттєві умови страхування кожного окремого засобу наземного транспорту (зокрема страхова сума, термін страхового захисту, розмір страхового платежу тощо).
Про термін дії страхового захисту до 01.09.2006 р. позивачу було відомо. Після закінчення дії терміну страхового захисту позивач не звертався до відповідача чи до страховика з письмовою заявою, як це передбачено п. 1.2 договору страхування. Посилання позивача на те, що керівник його підприємства усно робив такі заяви, судом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки цей факт не підтверджено ніякими документами та заперечується відповідачем.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України особа, якій завдано майнову шкоду у результаті порушення її цивільного права, має право на її відшкодування Шкода підлягає відшкодуванню за умов безпосереднього причинного зв’язку між протиправними діями особи, самою шкодою та наявністю вини (умислу або необережності). Відсутність причинного зв’язку, як складової цивільного правопорушення робить неможливою відповідальність відповідача.
В обґрунтування своїх вимог позивач безпідставно посилався на п. 5.6.3 вказаного договору, згідно якому відповідач зобов’язаний здійснювати заходи щодо оформлення та підписання сторонами додаткового сертифікату та/або додаткових угод згідно з п. 8.1. цього договору, відповідно до якого зміни до умов договору приймаються за взаємною згодою сторін на підставі письмової заяви однієї зі сторін протягом 5 робочих днів з моменту одержання заяви іншими сторонами та оформлюються: при змінах до цього договору з питань, визначених в сертифікаті –у вигляді додаткового сертифікату; при змінах та/або доповненнях до цього договору з питань не визначених в сертифікаті –у вигляді додаткової угоди до цього договору, оскільки ним не надано доказів звернення його з відповідними заявами. Оскільки позивач не подавав заяву на страхування засобів наземного транспорту та оформлення сертифікату, тому у відповідача не виникли вищевказані зобов’язання. Крім того, в зазначених позивачем пунктах договору страхування йдеться про порядок зміни умов договору та доповнень до нього.
Таким чином, позивачем не доведено вчинення відповідачем протиправних дій чи невиконання ним своїх зобов’язань (бездіяльність)
Відповідно до ст. 33 ГПК України в процесі розгляду справи позивачем не було документально підтверджено безпосередньої вини відповідача у пошкодженні автомобіля РЕUGEOT 307 СС 2004 р., яке відбулося в наслідок дорожньо транспортної пригоди, яка сталася 22.09.2006р., як і не було належним чином доведено наявність причинно-наслідкового зв'язку між дорожньо транспортною пригодою та діями чи бездіяльністю відповідача.
За таких обставин, колегія суддів господарського суду апеляційної інстанції дійшла висновку про відсутність достатніх підстав для задоволення позову по даній справі.
На підставі викладеного, колегія суддів, вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2008р. по справі № 37/16-07 прийнято при неповному з’ясуванні обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права, у зв’язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна задоволенню.
Керуючись ст. 99,101, п.2 ст.103, п.п. 1, 4, ч.1 ст. 104, ст. 105 ГПК України колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу задовольнити.
Рішення господарського суду Харківської області від 08.04.2008 року по справі № 37/16-07 скасувати та прийняти нове.
В позові відмовити повністю.
Повний текст постанови підписано 05.06.2008 р.
Головуючий суддя І.С. Карбань.
Суддя Л.М. Бабакова.
Суддя І.А. Шутенко.