КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11.06.2008 № 21/552
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - не з'явився,
від відповідача 1- Демидюк О.Б. (за довір.),
від відповідача 2 - нез'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Ойл"
на рішення Господарського суду м.Києва від 14.03.2008
у справі № 21/552
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Ойл"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Логістик"
Комунального підприємства "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об"єкти нерухомого майна"
третя особа відповідача
третя особа позивача
про визнання договорів дійсними, визнання права власності та зобов"язанняздійснити реєстрацію права власності
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гермес-Логістик"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вітал-Ойл"
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна, актів прийому-передачі та простих векселів
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду передано первісні позовні вимоги про визнання дійсними з моменту укладення договорів купівлі-продажу нерухомого майна № 01/06/2004 від 01.06.2004р.; № 03/06/2004 від 03.06.2004р.; № 07/06/2004 від 07.06.2004р.; № 09/06/2004 від 09.06.2004р.; № 11/06/2004 від 11.06.2004р., визнання права власності на об'єкти нерухомого майна, що є предметом спірних договорів, та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності на нерухоме майно.
26.02.2008 р. відповідачем-1 - ТОВ «Гермес-Логістик» подано зустрічний позов до позивача - ТОВ «Вітал-ОЙЛ» про визнання недійсними спірних договорів купівлі-продажу нерухомого майна, актів прийому-передачі до них та простих векселів.
Рішенням господарського суду м. Києва від 14.03.2008 р. у справі №21/552 у задоволенні первісного позову відмовлено.
Зустрічний позов задоволено частково. Визнано недійсними вказані договори купівлі-продажу нерухомого майна. Припинено провадження в справі за позовними вимогами ТОВ «Гермес-Логістик» про визнання недійсними актів прийому-передачі нерухомого майна до вказаних договорів купівлі-продажу нерухомого майна. В задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовлено.
Позивач, не погоджуючись з прийнятим рішенням, оскаржив його до суду апеляційної інстанції з мотиву порушення та неправильного застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права. Просить оскаржуване рішення господарського суду скасувати, у справі прийняти нове, яким задовольнити первісні позовні вимоги, в задоволенні зустрічного позову відмовити.
В апеляційній скарзі позивач посилається на необхідність застосування судом до спірних відносин положень ст.220 ЦК України та визнання спірних договорів дійсними, враховуючи досягнення домовленості між сторонами щодо всіх істотних умов договорів, здійснення повної оплати позивачем придбаного нерухомого майна та, враховуючи ухилення відповідача-1 від нотаріального посвідчення вказаних договорів.
Крім того, позивач зазначає, що ТОВ „Гермес” було дійсним власником майна на час укладення спірних договорів між сторонами, що підтверджується наданим позивачем Планом приватизації Торгівельно-виробничого колективного підприємства „Гермес” від 24.06.1994 р. та Переліком нерухомого майна, переданого до статутного фонду відповідача. Відповідно, на думку позивача, на час укладення вказаних договорів купівлі-продажу продавець був власником цього нерухомого майна та згідно ст.658 ЦК України мав право на його відчуження, а відсутність правовстановлюючих документів – відповідних свідоцтв про право власності, свідчить лише про недотримання власником процедури оформлення свого права власності на нерухоме майно, що не породжує право власності, а лише документально його підтверджує.
Відповідач-1 проти поданої апеляційної скарги заперечує, вважає її необгрунтованою, а тому просить залишити без задоволення, оскаржуване позивачем рішення господарського суду вважає законним та просить залишити його без змін. В обгрнтування власної позиції зазначає, що відповідач не міг здійснювати в 2004 р. відчуження належного йому нерухомого майна, оскільки як було встановлено в ході судового розгляду, на той час відповідачем не було пройдено юридичну процедуру оформлення права власності на вказані об’єкти, не було отримано й правовстановлюючих документів.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що фактично спірні договори купівлі-продажу виконані не були, нерухоме майно позивачу не передавалося, оплати також проведено не було, а відтак відсутні підстави застосовувати до спірних відносин положення ст.220 ЦК України та визнавати спірні договори дійсними.
Учасники судового розгляду були належним чином повідомлені про час та місце судових засідань (про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення про вручення ухвали суду про порушення апеляційного провадження). Однак, як свідчать матеріали справи, позивач та відповідач-2 наданими їм процесуальними правами щодо участі в судових засіданнях не скористалися, та неодноразово в судові засідання не з’являлися, у зв’язку з чим розгляд справи відкладався.
Через канцелярію суду 04.06.2008 р. представником відповідача-1 подано заяву про відвід судової колегії у складі : головуючий – Корсак В.А., судді – Коршун Н.М., Авдеєв П.В.
Ухвалою Заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 р. заяву ТОВ „Вітал-ойл” про відвід судової колегії у справі №21/552 відхилено.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 04.06.2008 р. в зв’язку із розглядом питання щодо заявленого відводу судової колегії, розгляд справи №21/552 відкладено на 11.06.2008 р.
11.06.2008 р. позивач в судове засідання не з’явився, представником позивача подано через канцелярію суду письмове клопотання про відкладення розгляду справи в зв’язку з неможливістю явки в судове засідання через перебування представника позивача у відрядженні.
Судова колегія не вбачає підстав для задоволення заявленого позивачем клопотання про відкладення розгляду справи оскільки до цього клопотання не подано ніяких доказів поважності причин неявки представника в судові засідання. Заслухавши думку представника відповідача, колегія приходить до висновку про можливість розглянути подану апеляційну скаргу за відсутності представника позивача, який був повідомлений про час та місце судового засідання належним чином
У відповідності до вимог ст. 22 ГПК України сторони повинні належним чином користуватися наданими їм процесуальними правами. Позивач у справі за своїм статусом є юридичною особою. Згідно ст. 28 ГПК України справи юридичних осіб у господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. За таких обставин колегія приходить до висновку, що позивач не є обмеженим в своїх процесуальних правах, маючи у своєму складі штат працівників, мав можливість направити в судове засідання, про час та місце проведення якого він був повідомлений судом завчасно, іншого спеціаліста для представництва його інтересів. Крім того, на підтвердження заявлених в клопотанні обґрунтувань (перебування представника у відрядженні), позивачем не надано суду жодного доказу.
Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, поданий відзив, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, заслухавши пояснення представника відповідача-1, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків та правомірно відмовив в первісному позові, а зустрічний позов задовольнив частково, виходячи з наступного.
Під час розгляду спору господарським судом було встановлено, що протягом 01.06.2004 р. – 11.06.2004 р. між ТОВ «Вітал-ОЙЛ» (позивачем) та ВАТ «Гермес»(правонаступником є відповідач-1) були укладені договори купівлі-продажу нерухомого майна (№ 01/06/2004 від 01.06.2004р., № 03/06/2004 від 03.06.2004 р., № 07/06/2004 від 07.06.2004 р., № 09/06/2004 від 09.06.2004 р., № 11/06/2004 від 11.06.2004 р.)
Згідно предметів укладених сторонами договорів купівлі-продажу, ВАТ «Гермес» зобов'язувалося передати у власність позивача нерухоме майно, а позивач зобов'язувався прийняти визначене договором нерухоме майно і сплатити за нього договірну ціну. Умовами укладених договорів передбачалося проведення розрахунку у вексельній формі, зокрема видавалися прості векселі відповідним вартості об’єкту номіналом.
За умовами укладених договорів сторони зобов'язалися протягом восьми місяців з моменту здійснення позивачем повної оплати вчинити всі необхідні дії для їх нотаріального посвідчення та державної реєстрації (в п. 4.2).
Як свідчать матеріали справи, спір між сторонами виник з приводу дійсності укладених протягом 01.06.2004 р. – 11.06.2004 р. договорів купівлі-продажу нерухомого майна.
Позивач звернувся до суду із відповідним позовом оскільки продавець - ВАТ «Гермес» ухиляється від нотаріального посвідчення укладених договорів. Свої позовні вимоги обґрунтовує виконанням умов спірних договорів наданими актами прийому-передачі нерухомого майна до спірних договорів № 1 від 01.06.2004р., №1 від 03.06.2004р., №1 від 07.06.2004р., №1 від 09.06.2004р., №1 від 11.06.2004р. та фактом оплати зазначеного нерухомого майна простими векселями № 3004984568 від 01.06.2004р.; № 3004984569 від 03.06.2004р.; № 3004984570 від 07.06.2004р.; № 3004984571 від 09.06.2004р.; № 3004984572 від 11.06.2004р., які були передані відповідачу-1 за актами прийму-передачі векселів від 01.06.2004р., від 03.06.2004р., від 07.06.2004р., від 09.06.2004р., від 11.06.2004р.
Натомість відповідач-1 заперечує факт укладення та виконання спірних договорів та стверджує, що зазначені договори були укладені з порушенням вимог чинного законодавства України, а тому не можна вважати їх дійсними.
Частиною 1 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» передбачено, що угоди про відчуження та заставу майна, що підлягає реєстрації, посвідчуються за умови подання документів, що підтверджують право власності на майно, що відчужується або заставляється, а на підставі п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004р. №20/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, свідоцтвом про право власності на об'єкти нерухомого майна.
За змістом ст. 657 ЦК України та ч.1 ст. 55 Закону України «Про нотаріат» власник нерухомого майна, який має наміри здійснити його відчуження в передбаченому законом порядку, зобов'язаний підтвердити наявність у нього права власності відповідними правовстановлюючими документами, зокрема, свідоцтвом про право власності на нерухоме майно.
Згідно ст. 331 ЦК України право власності на нерухоме майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації відповідно до закону, виникає з моменту державної реєстрації.
В матеріалах справи наявний лист КП «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» від 21.11.2007р. № 35638, згідно якого станом на 01.07.2004р. за даними книг реєстрації Бюро по нежитловому фонду нежилі приміщення/будівлі за адресами: вул. Сім'ї Хохлових, 11/2; вул. Тарасівська, 38; вул. Полярна, 12 (що, зокрема, були предметом відчуження за спірними договорами) на праві власності за ВАТ «Гермес» зареєстровані не були, а нежитлові приміщення/будівлі за адресою вул. Бакинська, 30 - взагалі не зареєстровані і станом на 15.11.2007р.
Судова колегія також звертає увагу на надані відповідачем-1 копії свідоцтв на право власності на нерухоме майно за адресами: вул. Сім'ї Хохлових, 11/2; вул. Тарасівська, 38; вул. Полярна, 12, з яких також вбачається, що правовстановлюючі документи на це нерухоме майно було оформлено ВАТ «Гермес» лише у 2005-2007 роках, тобто значно пізніше, ніж час укладення сторонами спірних договорів купівлі-продажу.
Однак, на думку позивача, відповідач-1 на момент укладення спірних договорів в червні 2004р. був власником нерухомого майна, оскільки таке майно було внесене до його статутного фонду в процесі приватизації, та, відповідно, мав право на його відчуження.
Розглянувши обставини справи, судова колегія не може погодитися із доводами позивача про дійсність спірних договорів купівлі-продажу, оскільки відповідач-1 на момент укладення спірних договорів в червні 2004р. був власником нерухомого майна, враховуючи те, що це майно було внесене до його статутного фонду в процесі приватизації. Зазначене спростовується встановленими судом обставинами, зокрема, відсутністю у відповідача-1 правовстановлюючих документів на вищезазначене нерухоме майно на час укладення спірних договорів, що не відповідає вимогам ст.ст. 331, 658 ЦК України, а тому не можна вважати, що ВАТ «Гермес» на час укладення спірних договорів було власником нерухомого майна, та мало право на його відчуження.
Згідно положень ст.220 ЦК України, у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним. Якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним. У цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.
Відповідно до вимог ст.ст. 662, 664 ЦК України товар, під виконанням обов’язку продавцем передати товар та, відповідно, обов'язком покупця прийняти товар розуміються дії сторін, спрямовані на фактичне передання товару у володіння покупцю. Такі дії сторін можуть підтверджуватися актами-прийому передачі.
Судова колегія вважає необґрунтованими доводи позивача щодо необхідності застосування до спірних відносин сторін положень ст.220 ЦК України в зв’язку із фактичним виконанням сторонами умов укладених договорів, оскільки зазначене спростовується наступними встановленими судом обставинами.
Як свідчать матеріали справи, оригінали простих векселів № 3004984568 від 01.06.2004р.; № 3004984569 від 03.06.2004р.; № 3004984570 від 07.06.2004р.; № 3004984571 від 09.06.2004р.; № 3004984572 від 11.06.2004р., на які позивач посилається як доказ сплати вартості відчуженого за договорами нерухомого майна, були надані представниками позивача лише в судовому засіданні, що відбулося 20.11.2007р., що свідчить про те, що ці прості векселі ВАТ «Гермес» не передавалися і постійно знаходилися у позивача, а тому не можна вважати, що розрахунок за спірними договорами відбувся.
Крім того, відповідач-1 також надані пояснення, згідно яких протягом червня 2004р. і до часу розгляду даної справи господарським судом спірне нерухоме майно, що було предметом спірних договорів, позивачу не передавалося та знаходилося у володінні і користуванні відповідача-1, що не заперечується і позивачем. На підтвердження цього факту відповідачем-1 надано до матеріалів справи бухгалтерську довідку № 126-3 від 08.11.2007р., відповідно до якої за даними бухгалтерського обліку протягом 1-го півріччя та трьох кварталів 2004 року відчуження нерухомого майна підприємства не відбувалося.
Враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується із висновками господарського суду, та вважає, що надані позивачем акти прийому-передачі нерухомого майна, що є предметом спірних договорів, та векселів складені з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки в них зафіксований факт передачі зазначеного нерухомого майна та векселів покупцю (позивачу), що не відповідає фактичним обставинам справи.
В той же час зустрічні позовні вимоги відповідача-1 щодо визнання недійсними актів приймання-передачі нерухомого майна та актів приймання-передачі векселів задоволенню не підлягають, оскільки оскаржувані акти приймання-передачі нерухомого майна та векселів не підпадають під ознаки акту державного чи іншого органу, спори про визнання недійсними яких підвідомчі у відповідності до ст.12 ГПК України господарським судам, а тому колегія вважає, що суд першої інстанції правомірно провадження в справі в цій частині зустрічних позовних вимог відповідача-1 припинив на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Судова колегія також звертає увагу на висновки проведеної у справі судово-технічної експертизи документів (висновок № 14886/14887/15141/15142/15143) згідно якого встановити конкретний час виконання підписів від імені В.Й. Телятника і Л.М. Федоришиної в наданих на дослідження документах не виявляється можливим, оскільки аркуші зазначених документів піддавалися штучному старінню.
Відносно скріплення печатками наданих на дослідження документів, то в висновку зазначено, що в досліджуваних договорах купівлі-продажу нерухомого майна відтиски печатки від імені ВАТ «Гермес» нанесені печаткою ВАТ «Гермес», але не в той час: не в червні 2004 року не 01.06.2004р., не 03.06.2004р., не 07.06.2004р., не 09.06.2004р., не 11.06.2004р., яким вони датовані, а пізніше.
В досліджуваних договорах, актах та простих векселях відтиски печатки від імені ТОВ «Вітал-ОЙЛ» нанесені печаткою ТОВ «Вітал-ОЙЛ», але нанесені вони не в червні 2004 року, яким часом датовані документи, а, вірогідно, в жовтні 2007 року - у той період часу, коли були засвідчені цією печаткою документи, які знаходяться в матеріалах справи №21/552 на аркушах 11-13, 15-58, 126, 144, 163.
Враховуючи вищевикладене, а також суперечливість доводів позивача щодо порядку та часу підписання сторонами спірних договорів, у відповідності до ст.41 ГПК України колегія приймає до уваги висновки судової експертизи, що свідчать про укладення спірних договорів купівлі-продажу не тими датами, що в них визначені.
За змістом ст.ст. 207, 639 ЦК України правочин вважається вчиненим в письмовій формі з дати його підписання уповноваженими представниками сторін-юридичних осіб та скріплення його печатками сторін правочину.
Поясненнями позивача та висновками судово-технічної експертизи підтверджено факт скріплення печаткою позивача спірних договорів та складених на їх підстав і документів в жовтні 2007р., тобто, безпосередньо напередодні подання позовної заяви в даній справі.
За таких обставин до дати скріплення спірних договорів печаткою позивача, тобто, до жовтня 2007р., спірні договори не могли вважатися укладеними в простій письмовій формі згідно з вимогами ст.ст. 207, 639 ЦК України.
В жовтні 2007р. згідно з висновками судово-технічної експертизи були проставлені печатки на векселях, наданих позивачем в якості доказів здійснення розрахунків за укладеними спірними договорами, що спростовує доводи позивача, який в позовній заяві посилається на належне оформлення векселів та їх передачу відповідачу-1 за актами приймання-передачі в червні 2004 р.
Колегія також не приймає до уваги посилання позивача на листи, надані на підтвердження ухилення відповідача-1 від нотаріального посвідчення договорів купівлі-продажу, та вважає, що вони не можуть бути належними доказами встановлення факту відмови відповідача-1 від нотаріального посвідчення спірних договорів, оскільки в цей період спірні договори купівлі-продажу ще укладені не були, що підтверджується висновками експертизи та наданими поясненнями позивача №06/05-03/08 від 05.03.2008р.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням загальних зборів акціонерів ВАТ «Гермес» від 11.07.2004р., оформлених протоколом № 1, було відкликано правління ВАТ «Гермес» у повному складі, включаючи голову правління Телятника Володимира Йосиповича, який підписав оспорювані договори та акти, з 11.07.2004р., з підстав стікання повноважень голови та членів правління, неналежного виконання головою та членами правління функцій по управлінню товариством, що призвело до збиткової діяльності товариства, порушення головою та членами правління вимог законодавства та статуту товариства.
Згідно пояснень представника відповідача-1, колишній Голова Правління ВАТ «Гермес» Телятник В.Й. печатку товариства новому керівнику не передав, а тому в зв’язку з втратою печатки ВАТ "Гермес» на підставі дозволу УАСМ ГУ МВС України в м. Києві № 15013 від 13.08.2004р. підприємством було виготовлено дублікат печатки.
Позивачем не доведено в установленому порядку факт підписання спірних договорів та скріплення їх печаткою ВАТ «Гермес» колишнім головою правління товариства Телятником В.И до дати припинення його повноважень, 11.07.2004р.
Гр. Телятник В. Й. після припинення дії його повноважень голови правління товариства не мав права на укладення договорів від імені ВАТ «Гермес».
Згідно ст. 241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Матеріалами справи підтверджується, що укладені від імені відповідача-1 гр. Телятником В.Й. спірні договори не були в жодний спосіб виконані відповідачем-1.
Враховуючи вищевикладене, спірні договори, укладені від імені відповідача-1 особою, яка не мала для цього достатніх повноважень, не можуть створювати для нього цивільні права та обов'язки. За таких обставин колегія приймає до уваги доводи відповіді дача-1 щодо укладення спірних договорів від його імені не уповноваженою особою.
З огляду на вищевикладене, колегія погоджується із висновком суду першої інстанції що спірні договори купівлі-продажу були укладені від імені ВАТ «Гермес» гр. Телятником В.Й. без належних повноважень на їх укладення, в зв'язку з чим правомірно визнані недійсними як такі, що не відповідають вимогам закону. Зокрема, спірні договори купівлі-продажу нерухомого майна № 01/06/2004 від 01.06.2004р.; № 03/06/2004 від 03.06.2004р.; № 07/06/2004 від 07.06.2004р.; № 09/06/2004 від 09.06.2004р.; № 11/06/2004 від 11.06.2004р. укладені з дефектом форми, а також з порушенням вимог закону, з порушенням вимог ст.ст. 317, 658 ЦК України, а тому підлягають визнанню недійсними на підставі ч. 4 ст. 203 ч.1 ст. 215 ЦК України і не можуть породжувати будь-яких юридичних наслідків для позивача.
Колегія також вважає необґрунтованими зустрічні позовні вимоги відповідача-2, щодо визнання недійсними векселів. Колегією вважаються також безпідставними посилання відповідача на відсутність у оспорюваних векселях найменування векселедавця, як підставу для визнання векселів недійсними, оскільки зазначення найменування векселедавця не є згідно з вимогами ст. 75 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі та ст. 21 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", обов'язковим реквізитом, відсутність якого в векселі має наслідком визнання його недійсним.
Оскільки відповідачем-1 не доведено наявність у векселі дефекту форми векселів, що згідно з вимогами закону має наслідком визнання векселів недійсними, а будь-яких інших підстав, які б позбавляли його вексельної сили, законодавством не передбачено, а оспорювані векселі оформлено з дотриманням вимог, передбачених вищезазначеними законодавчими актами, колегія вважає, що господарський суд правомірно відмовив в задоволенні позовних вимог відповідача-1 щодо визнання векселів недійсними.
З огляду на вищевикладене, колегія приходить до висновку, що оскаржуване рішення відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам справи та зібраним у справі доказам на час його прийняття, підстав для його скасування або зміни не вбачається. Подана апеляційна скарга визнається необгрунтованою, а тому задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Вітал-ОЙЛ» залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду Господарського суду м. Києва від 14.03.2008 р. у справі №21/552 залишити без змін.
3. Матеріали справи №21/552 повернути до Господарського суду м. Києва.
Головуючий суддя
Судді