КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 11.06.2008                                                                                           № 45/43

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:            Вербицької О.В.

          Гарник Л.Л.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міністерство оборони України

 на рішення Господарського суду м.Києва від 09.04.2008

 у справі № 45/43 (Балац С.В.)

 за позовом                               Міністерство оборони України

 до                                                   Товариство з обмеженою відповідальністю "Сатурн-7"

 третя особа відповідача            

 третя особа позивача                      

 про                                                  стягнення 97251,77 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача штрафних санкції в розмірі 97.251,77 грн. за прострочення виконання умов договору № 247/1/07/111 від 10.09.2007, з яких 9.280,00 грн. - пеня, 520,51 грн. - штраф, та 86.999,98 грн. – банківська гарантія.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач зобов’язувався за договором від 10.09.2007 № 247/1/07/111 поставити позивачеві товар, однак відповідач товар поставив лише частково з порушенням строків поставки, а тому позивач просить стягнути з відповідача  пеню та штраф, передбачені договором за прострочення поставки.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що він виконав свої зобов’язання за договором від 10.09.2007 № 247/1/07/111 повністю, а вимоги позивача є необґрунтованими.

В ході розгляду справи судом першої інстанції позивач у судовому засіданні 18.02.2008 подав заяву про збільшення позовних вимог. Вказана заява мотивована тим, що на адресу позивача надійшов лист від АКБ “ТАС-Комерцбанк”, в якому повідомлено, що банківська гарантія на суму 86.999,98 грн. відповідачу для забезпечення виконання своїх зобов’язань за договором від 10.09.2007 № 247/1/07/111 на користь позивача Солом’янською регіональною мережею Банку не надавалась. Враховуючи те, що вказаним договором передбачено, що у разі порушення умов договору забезпечення виконання договору (банківська гарантія) не повертається, позивач збільшив розмір позовних вимог на суму 86.999,98 грн.  Вказана заява прийнята судом першої інстанції.

До суду першої інстанції також надійшло клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача АКБ "ТАС-Комерцбанк" (нині ВАТ "Сведбанк"), оскільки останній є гарантом виконання відповідачем своїх зобов’язань. Вказане клопотання задоволено не було.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 45/43 від 09.04.2008 (далі – Рішення суду) в задоволенні позову відмовлено повністю, стягнуто з Міністерства оборони України на користь Державного бюджету України 3,00 грн. державного мита, недоплаченого за подання заяви про збільшення позовних вимог.

Не погоджуючись із Рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення суду скасувати, прийнявши нове, яким позов задовольнити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Так, скаржник стверджує, що:

- судом першої інстанції неналежно було досліджено докази щодо фіктивності банківської гарантії, надані позивачем; не взято до уваги той факт, що позивач не здійснював оплати за частково поставлену продукцію у зв'язку з тим, що від АКБ „ТАС-Комерцбанк" на адресу Міністерства оборони України надійшов лист, в якому останній повідомив, що банківська гарантія № TKIG07SOL215 від 10.09.2007 на суму 86.999,98 грн. ТОВ „Сатурн – 7” для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором від 10.09.2007 № 247/1/07/111 на користь Міністерства оборони України Солом'янською регіональною мережею Банку не надавалась;

- судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що згідно з п. 2.6 договору від 10.09.2007 № 247/1/07/111 датою виконання зобов'язання відповідачем є дата підписання вантажоодержувачем акта за формою № 4; відповідно до акта прийому № 61, який підписано 15.11.2007, продукція була поставлена лише частково у кількості 77 передфільтрів з простроченням, оскільки останній термін поставки згідно зі Специфікацією - 30.10.2007.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.05.2008 апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 11.06.2008.

Представник позивача у судовому засіданні 11.06.2008 підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення суду,  прийнявши нове, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.06.2008 заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами спору 10.09.2007 укладено Договір № 247/1/07/111 на закупівлю товарів за державні кошти (джерело фінансування – Державний бюджет України) (далі - Договір). Предметом Договору було зобов’язання відповідача (постачальника) в інтересах позивача (замовника) поставити продукцію спеціального призначення: передфільтри ПФП-1000 у кількості, комплектності та терміни, які визначені у специфікації поставки, а замовник зобов’язувався прийняти цю продукцію через військову частину А0312 (вантажоодержувача) та оплатити цю продукцію (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. п. 2.1, 2.2 Договору  поставка повного  обсягу продукції за Договором здійснюється у термін не пізніше до 30.10.2007 та передача продукції вантажоодержувачу вчиняється за адресою – смт. Селещина, Машевський район Полтавської обл., військова частина А0312.

Передача продукції здійснюється у місці поставки з оформленням і підписанням вантажоодержувачем приймально-здавального акта прийому продукції за Формою № 4, визначеною "Руководством по учету вооружения, техники, имущества и других материальных средств в Вооруженных силах …", затвердженим наказом 1979 року  № 260 (п. 2.5 Договору).

Згідно з п. 2.6 Договору  датою виконання зобов’язань постачальника по поставці продукції є дата підписання вантажоодержувачем Акта за формою № 4. В підтвердження про отримання та оприбуткування за бухгалтерським обліком продукції вантажоодержувачем виписується повідомлення за формою 280 "Про оприбуткування у бухгалтерському обліку вартості отриманого майна".

Відповідно до п. 3.4 Договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 13.11.2007 до Договору, на етапі приймання продукції відповідно до п. 2.2 Договору вантажоодержувач здійснює контроль за кількістю та комплектацією продукції, відповідність продукції супровідним документам, якими підприємство-виробник гарантує відповідність якості продукції вимогам технічних умов, визначених у Специфікації.

На прийняту продукцію вантажоодержувач протягом 72 годин видає акт за формою 4, оформлений згідно з наказом 1979 року  № 260  "Руководство по учету вооружения, техники, имущества и других материальных средств в Вооруженных силах …", яким підтверджується відповідність продукції умовами Договору, видаткову накладну та правильно оформлену форму 280 у двох примірниках (п. 3.6 Договору).

Згідно з п. п. 4.2, 4.4 Договору загальна сума Договору становить 579.999,89 грн., в тому числі ПДВ – 96.666,65 грн. Розрахунки здійснюються за фактично поставлену на склад вантажоодержувача продукцію протягом 10 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дня надання постачальником замовнику рахунку–фактури.

Пунктами 5.1, 5.2 Договору передбачено, що за порушення строків поставки продукції постачальник сплачує  замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості продукції, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вартості непоставленої продукції. За відмову від постачання (непостачання) продукції з постачальника стягується у розмірі 7 відсотків вартості непоставленої продукції.

В специфікації поставки продукції (Додаток № 1 до Договору від 10.09.2007 № 247/1/07/111) визначено найменування продукції – Передфільтр ПФП-1000 в кількості 78 штук за ціною 579.999,89 грн. з ПДВ.

Матеріалами справи підтверджено, що ТОВ "Сатурн-7" 29.10.2007 на підставі видаткової накладної № РН-0000041 в особі Трещенко В.В. поставило замовнику в особі одержувача – військової частини А0312 передфільтр ПФП-1000 в кількості 78 штук за ціною 579.999,89 грн., а вантажоодержувач в особі Собіни М.В. прийняв цю продукцію на підставі довіреності від 15.11.2007, серія ЯМС № 833012.

Того ж дня (29.10.2007) між представником ТОВ "Сатурн-7" Трещенко В.В. та представником вантажоодержувача Собіною М. складено накладну № 64, яка дійсна до 07.11.2007, відповідно до якої на підставі видаткової накладної № РН-0000041 від 29.10.2007 Трещенко В.В. передав на відповідальне зберігання на об’єкт № 5, а вантажоодержувач в особі Собіна М. прийняв на зберігання  продукцію ПФП-1000 в кількості 78 штук.

Між ТОВ "Сатурн-7" та вантажоодержувачем (в особі командира та головного бухгалтера військової частини А 0312) за формою № 280 складено Повідомлення № 1 від 29.10.2007 про прийняття Передфільтрів ПФП-1000, які здані на відповідальне зберігання та взяті на облік.

Начальником представництва замовника № 1347 видано ТОВ "Сатурн-7" Посвідчення № 12 від 13.11.2007. Вказаним посвідченням представництво замовника підтвердило, що пред’явлена ТОВ "Сатурн-7" за сповіщенням продукція (передфільтр ПФП-1000 в кількості 78 штук за ціною 579.999,89 грн.) виготовлена і укомплектована у повній відповідності з державним контрактом № 247/1/07/111 від 10.09.2007 та визнана прийнятою.

Комісією у складі представників сторін  15.11.2007 складено за формою № 4  Акт прийому № 61 озброєння військ РХБ захисту Військова частина А0312 Селищна-1 (далі – Акт прийому № 61). Згідно з вказаним Актом при фактичному прийомі щодо кількісного та якісного стану встановлено, що передфільтр ПФП-1000 заводський № 30 партія № 7 має деформацію корпусу.

Спір виник в наслідок того, що Міністерство оборони України вважає, що ТОВ "Сатурн-7" не поставило продукцію у строк та в повному обсязі, тобто порушило умови Договору, а тому повинно сплатити штрафні санкції за таке порушення. ТОВ "Сатурн-7" заперечує проти вимог Міністерства оборони України  та вважає, що поставило продукцію вчасно в повному обсязі, яка прийнята вантажоодержувачем.

Вказані обставини справи встановлені судом першої інстанції та підтверджуються вищенаведеними документами, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд першої інстанції дійшов цілком слушного висновку, що для вирішення справи необхідно визначити, чи мала місце передача ТОВ "Сатурн" та прийняття вантажоодержувачем  всього обсягу поставки у визначені в Договорі строки.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Оскільки укладений між сторонами Договір за правовою природою є договором поставки, то до регулювання відносин сторін за цим Договором застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, оскільки іншого не встановлено Договором, законом та не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з п. 2.2 Договору постачальник зобов’язаний поставити продукцію вантажоодержувачу на умовах DDP склад вантажоодержувача відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати – ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 року).

Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати – ІНКОТЕРМС (в редакції 2000 року; видання МТП N 560), надруковані в "Урядовому кур'єрі" N 63, 3 квітня 2002 р. та  "Урядовому кур'єрі" N 68, 10 квітня 2002 р., що введені в дію з 01.01.2000, DDP DELIVERED DUTY PAID (… named place of destination), ПОСТАВКА ЗІ СПЛАТОЮ МИТА (... назва місця призначення) - термін "поставка зі сплатою мита" означає, що продавець здійснює поставку покупцю товару, який пройшов митне очищення для імпорту, без розвантаження з будь-якого прибулого транспортного засобу в названому місці призначення. Продавець несе всі витрати та ризики, пов'язані з доставкою товару до цього місця, включаючи (у відповідних випадках) будь-які "мита" (під словом "мито" тут розуміється відповідальність за виконання та ризики виконання дій з проходження митних процедур, а також оплата витрат митного очищення, податків, митних і інших зборів) на імпорт до країни призначення.

А. Обов'язки продавця.

А.4. Поставка. Продавець зобов'язаний надати нерозвантажений товар у розпорядження покупця або іншої особи, призначеної покупцем, на будь-якому прибулому транспортному засобі, у названому місці призначення, в узгоджену дату або в межах періоду, узгодженого для поставки.

А.5. Перехід ризиків. Продавець зобов'язаний, з урахуванням положень статті Б.5, нести всі ризики втрати чи пошкодження товару до моменту здійснення його поставки у відповідності з статтею А.4.

А.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення. Продавець зобов'язаний, за власний рахунок, надати покупцю делівері-ордер і/або звичайний транспортний документ (наприклад, оборотний коносамент, необоротну морську накладну, документ перевезення внутрішнім водним транспортом, повітряну, залізничну чи автотранспортну накладну, або транспортні документи змішаного перевезення), яких може потребувати покупець для прийняття поставки товару у відповідності зі статтями А.4/Б.4.

Б. Обов'язки покупця.

Б.1. Сплата ціни. Покупець зобов'язаний сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі-продажу.

Б.4. Прийняття поставки.

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідності з статтею А.4.

Б.5. Перехід ризиків.

Покупець зобов'язаний нести всі ризики втрати чи пошкодження товару з моменту здійснення його поставки у відповідності зі статтею А.4.

У випадку невиконання своїх зобов'язань згідно статті Б.2, покупець повинен нести всі додаткові ризики втрати чи пошкодження товару, цим спричинені.

Б.8. Докази поставки, транспортні документи або еквівалентні електронні повідомлення. Покупець зобов'язаний прийняти належний делівері-ордер або транспортний документ у відповідності зі статтею А.8.

Відповідно до ст. 334 ЦК України момент набуття права власності за договором право  власності  у  набувача майна за договором виникає з моменту передання майна,  якщо інше не встановлено  договором  або законом.

З урахуванням встановлених обставин справи та наведених положень законодавства апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що згідно зі ст.ст. 655, 334 Цивільного кодексу України продавець (ТОВ "Сатурн-7")  передав продукцію за Договором у власність покупця (Міністерства оборони України в особі вантажоодержувача – військової частини А0312), і право власності у покупця виникло з моменту передачі вказаної продукції. Іншого моменту переходу права власності в Договорі не визначено.

Враховуючи те, що ТОВ "Сатурн-7" передав продукцію вантажоодержувачу 29.10.2007, що підтверджується видатковою накладною № РН-0000041, Повідомленням № 1 від 29.10.2007 за формою № 280 "Про оприбуткування у бухгалтерському обліку вартості отриманого майна", то продукція є переданою 29.10.2007 і право власності у Міністерства оборони України на вказану продукцію виникло 29.10.2007.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника як на доказ того, що продукція, поставлена ТОВ "Сатурн-7", не прийнята у власність, а прийнята  лише на відповідальне зберігання за накладною від 29.10.2007 № 64, оскільки такого порядку умовами укладеного Договору не передбачено. Крім того договору зберігання між сторонами спору не укладалося та уповноваженими на те особами не  підписувалося. Така позиція позивача не узгоджується і з Офіційними правилами тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати – ІНКОТЕРМС щодо умов поставки DDP, визначених договором як основні умови поставки (п. 2.2 Договору).

У апеляційній скарзі позивач зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що згідно з п. 2.6 Договору від 10.09.2007 № 247/1/07/111 датою виконання зобов'язання відповідачем є дата підписання вантажоодержувачем акта за формою № 4; відповідно до акта прийому № 61, який підписано 15.11.2007, продукція була поставлена лише частково у кількості 77 передфільтрів з простроченням, оскільки останній термін поставки згідно зі Специфікацією - 30.10.2007.

Однак колегія суддів не приймає посилання позивача на те, що продукція приймалася саме з моменту складання  Акта прийняття № 61, оскільки  нормами пунктів 2.5, 3.6 Договору складання такого акта передбачено з метою визначення кількісного та якісного стану прийнятої вантажоодержувачем продукції. Вантажоодержувач на прийняту продукцію мав видати  протягом 72 годин такий Акт, видаткову накладну та правильно оформлену форму 280 у двох примірниках. Натомість вантажоодержувач протягом 72 годин з моменту поставки видав ТОВ "Сатурн" лише видаткову накладну та оформлену форму 280. Акт за формою № 4 вантажоодержувач видав ТОВ "Сатурн-7" лише 15.11.2007, тобто на 16 день після прийняття продукції.

Таким чином, суд першої інстанції зробив вірний висновок про те, що порушення вантажоодержувачем строку  на складання та надання ТОВ "Сатурн-7" Акта прийняття № 61 позбавляє вказаний акт юридичного значення щодо визначення дати виконання зобов’язань постачальника за Договором.

При цьому Міністерство оборони України, прийнявши продукцію через вантажоодержувача, мало змогу, за наявності відповідних підстав, скористатися правами, наданими ст. 678 Цивільного кодексу України (правові наслідки передання товару неналежної якості). Натомість Міністерство оборони України вказаними правами не скористалось та вимог до ТОВ "Сатурн-7" в порядку  ст. 678 Цивільного кодексу України не заявило.

Отже, відповідач належним чином виконав умови Договору та передав вантажоодержувачу 78 передфільтрів в повному обсязі, а ухилення відповідача від оплати поставлених передфільтрів через дефект 1 фільтру є необґрунтованим.

За таких обставин, відсутні підстави для застосування до відповідача передбаченої Договором та законом відповідальності.

В апеляційній скарзі позивач також стверджує, що судом першої інстанції неналежно було досліджено надані відповідачем докази щодо фіктивності банківської гарантії наданої позивачем, не взято до уваги той факт, що відповідач не здійснював оплати за частково поставлену продукції у зв'язку з тим, що від АКБ „ТАС-Комерцбанк" на адресу Міністерства оборони України надійшов лист, в якому останній повідомив, що банківська гарантія № TKIG07SOL215 від 10.09.2007 на суму 86.999,98 грн. ТОВ „Сатурн – 7” для забезпечення виконання своїх зобов'язань за договором від 10.09.2007 № 247/1/07/111 на користь Міністерства оборони України Солом'янською регіональною мережею Банку не надавалась.

Колегія суддів враховує, що відповідно до абз.абз. 9 та 10 ст. 1 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти”, який був чинним на момент укладення Договору та його виконання, забезпечення тендерної пропозиції (далі - тендерне забезпечення) - надання учасником замовнику гарантій щодо забезпечення виконання ним зобов'язань, які виникають у зв'язку з поданням тендерних пропозицій, включаючи такі способи забезпечення, як банківські гарантії, резервні акредитиви, чеки, згідно з якими первинне зобов'язання несе будь-який банк, депозити, векселі, порука та інші види забезпечення за вибором замовника відповідно до закону; забезпечення виконання договору про закупівлю - надання учасником замовнику гарантій виконання ним вимог договору про закупівлю, включаючи такі способи забезпечення, як банківські гарантії, резервні акредитиви, чеки, згідно з якими первинне зобов'язання несе будь-який банк, депозити, векселі, порука та інші види забезпечення виконання договору за вибором замовника відповідно до закону.

Відповідно до ст. 23 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти” замовник зобов'язаний зазначити у тендерній документації вимоги щодо надання тендерного забезпечення, його розмірів, а також випадки, коли тендерне забезпечення не повертається учаснику.

Вимога щодо надання тендерного забезпечення є обов'язковою, якщо загальна вартість предмета закупівлі перевищує суму 100 тисяч гривень для товарів і послуг та 500 тисяч гривень для робіт.

У разі якщо тендерне забезпечення буде вноситися за учасника будь-яким іншим підприємством, установою чи організацією, учасник повинен погодити таке рішення із замовником до подання тендерної пропозиції. Учасники процедур закупівлі - бюджетні установи та організації можуть подавати тендерне забезпечення у будь-якій прийнятній для них та замовника формі, що не суперечить чинному законодавству.

Відповідно до ст. 25 Закону України „Про закупівлю товарів, робіт, послуг за державні кошти” під час здійснення закупівлі товарів, робіт, послуг замовник має право вимагати від учасника - переможця процедури закупівлі внесення ним під час укладення договору про закупівлю забезпечення його виконання згідно з умовами, зазначеними в тендерній документації. Замовник повертає учаснику забезпечення виконання договору про закупівлю відповідно до умов, зазначених у цьому договорі.

Відповідно до п. 4.9 Договору якщо будуть мати місце порушення щодо виконання умов цього Договору, забезпечення виконання Договору не повертається.

Посилаючись на п. 4.9 Договору, позивач просить стягнути з відповідача суму 86.999,98 грн.

Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та підтверджуються вищенаведеними документами, що містяться в матеріалах справи, відповідач належним чином виконав умови Договору щодо поставки продукції  та передав вантажоодержувачу 78 передфільтрів в повному обсязі.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача 9.280,00 грн. – пені, 520,51 грн. – штрафу та  86.999,98 грн. – суми банківської гарантії є необґрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та судом першої інстанції обґрунтовано задоволені не були.

Колегія суддів також відзначає, що судом першої інстанції цілком обґрунтовано не було задоволено клопотання позивача про залучення до участі у справі в якості співвідповідача АКБ "ТАС-Комерцбанк" (правонаступник - ВАТ "Сведбанк") як гаранта виконання відповідачем своїх зобов’язань, оскільки гарант несе додаткову (субсидіарну) відповідальність перед кредитором.

Також суд першої інстанції підставно та відповідно до положень Декрету Кабінету Міністрів  України „Про державне мито” стягнув з Міністерства оборони України на користь Державного бюджету України 3,00 грн. державного мита, недоплаченого за подання заяви про збільшення позовних вимог.

З урахуванням усього вище викладеного, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту порушення умов Договору щодо поставки продукції, у зв’язку з чим позовні вимоги визнаються необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

Доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва у справі № 45/43 від 09.04.2008 прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені позивачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита не відшкодовуються та покладаються на позивача (апелянта).

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 49, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення, а Рішення Господарського суду міста Києва у справі № 45/43 від 09.04.2008 - без змін.

2. Матеріали справи № 45/43 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      Євсіков О.О.

 Судді                                                                                          Вербицька О.В.

                                                                                          Гарник Л.Л.