КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.05.2008 № 05-5-45/2355
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мартюк А.І.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача - Стельмах Ю.М. – дов. №65 від 24.03.2008р.;
Білокурові Т.Ф. – голова правління;
від відповідача - 1) не з’явились;
2) Туркота С.М. – дов. №01-14-0102 від 21.02.2008р.;
Муравський С.П. – дов. №01-19/1-1232 від 20.05.2008р.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-5"
на рішення Господарського суду м.Києва від 11.03.2008
у справі № 05-5-45/2355
за позовом Житлово-будівельного кооперативу "Автотранспортник-5"
до Київської міської ради
Державного управління справами
про визнання недійсним договору
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №62-6-00170 від 27.09.2004р., укладеного між відповідачами, та додаткової угоди до нього.
Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-45/2355 від 11.03.2008р. позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-5” було повернуто позивачу без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Не погоджуючись із зазначеною Ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-45/2355 від 11.03.2008р. скасувати і направити справу на розгляд до суду першої інстанції. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, а саме ст. ст. 63, 64, 84 Господарського процесуального кодексу України, положення Цивільного та Земельного кодексів України, Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.04.2008р. апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.05.2008р.
Представники позивача у судовому засіданні 21.05.2008р. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили суд її задовольнити, Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-45/2355 від 11.03.2008р. скасувати і направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Представники відповідача-2 в усних поясненнях, наданих апеляційному суду, зазначили, що заперечують проти апеляційної скарги позивача. Вважають її необґрунтованою та просять суд відмовити в її задоволенні і залишити без змін оскаржувану Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-45/2355 від 11.03.2008р. як таку, що прийнята з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Представник відповідача-1 у судове засідання 21.05.2008р. не з’явився, відзиву на апеляційну скаргу не надав, про причини нез’явлення суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань від відповідача до суду не надходило.
Оскільки явка представників сторін не була визнана судом обов’язковою, а також зважаючи на наявні у справі докази належного повідомлення представника відповідача-1 про місце, дату та час судового розгляду, апеляційний суд визнав можливим розглядати справу у відсутність представника відповідача-1, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача-2, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
Ухвалою Господарського суду міста Києва №05-5-45/2355 від 11.03.2008р. позовну заяву Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-5” було повернуто без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Вказана Ухвала, зокрема, мотивована тим, що відповідно до вимог п.4 ч.2 ст. 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог, а у разі якщо позов подано до кількох відповідачів – зміст позовних вимог щодо кожного з них.
Місцевим господарським судом зазначено, що позивач просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачами, оскільки предметом оспорюваного договору є оренда земельної ділянки, частина якої належить позивачеві і, на думку позивача, його право користування підлягає захисту аналогічно захисту права власності.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено способи захисту цивільного права та інтересу. Права особи, яка вважає себе користувачем майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є. Результатом задоволення такого позову може бути застосування наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе користувачем спірного майна, не будучи стороною угоди. Захист прав такої особи можливий, зокрема, шляхом пред’явлення віндикаційного позову, якщо для цього є підстави.
Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовна заява не містить змісту позовних вимог, оскільки в останній не зазначено обраного позивачем способу захисту права користування, що є підставою для повернення позовної заяви без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваній ухвалі, вважає їх помилковими, виходячи з наступного.
Форма і зміст позовної заяви, а також перелік документів, які додаються до неї визначені в ст. ст. 54, 57 Господарського процесуального кодексу України.
Недодержання вимог статей 54 і 57 Господарського процесуального кодексу України щодо форми, змісту і додатків до позовної заяви тягне за собою наслідки, передбачені статтею 63 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 63 Господарського процесуального кодексу України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо у позовній заяві не вказано обставин, на яких ґрунтується позовна вимога, доказів, що підтверджують викладені в заяві обставини, обґрунтований розрахунок стягуваної чи оспорюваної суми.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначено про те, що позовна заява не містить змісту позовних вимог.
Звернення до господарського суду за захистом прав, свобод та інтересів осіб, зазначених у ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, здійснюється шляхом подання позову, зовнішньою формою якого є письмова позовна заява. Під правом на позов слід розуміти не саме порушене право, а можливість отримання захисту у чинному процесуальному порядку, у визначеній процесуальній формі і водночас у примусовій його реалізації. Право на судовий захист у господарському процесі реалізується через право на позов, пред’являти який з метою захисту своїх порушених або оспорюваний прав можуть особи, перелік яких передбачений статтями 1, 2 Господарського процесуального кодексу України. З погляду матеріального права, право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні, система судів загальної юрисдикції, система та порядок здійснення суддівського самоврядування, а також загальний порядок забезпечення діяльності судів визначений Законом України «Про судоустрій України» №3018-ІІІ від 07.02.2002р. (із змінами та доповненнями).
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону, судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
Суд, здійснюючи правосуддя, на засадах верховенства права забезпечує захист гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави (ст. 2 Закону України «Про судоустрій України» ).
Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про судоустрій України» усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Для забезпечення всебічного, повного та об'єктивного розгляду справ, законності судових рішень в Україні діють суди першої, апеляційної та касаційної інстанцій. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.
Стаття 54 Господарського процесуального кодексу України визначає перелік вимог, які мають міститися у позовній заяві і які відображають зміст позовної заяви, тобто відомості, необхідні для розгляду та вирішення спору в господарському суді, зокрема, таких як зміст позовних вимог, що являє собою обраний позивачем згідно з чинним законодавством спосіб захисту права, про що він порушує клопотання перед господарським судом.
У відповідності до ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:
1) визнання права;
2) визнання правочину недійсним;
3) припинення дії, яка порушує право;
4) відновлення становища, яке існувало до порушення;
5) примусове виконання обов'язку в натурі;
6) зміна правовідношення;
7) припинення правовідношення;
8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся до місцевого господарського суду за захистом своїх прав та інтересів, як користувача земельної ділянки, щодо якої відповідачами було укладено спірний Договір оренди, обравши при цьому такий спосіб захисту, як визнання правочину недійсним. Тому, з огляду на обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів, суд першої інстанції повинен був розглянути спір по суті.
Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що Ухвала Господарського суду міста Києва №05-5-45/2355 від 11.03.2008р. прийнята з невірним застосуванням норм процесуального права та має бути скасована.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Відповідно до ч.4 ст. 106 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.
Таким чином, апеляційна скарга Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-5” підлягає задоволенню, а оскаржувана Ухвала - скасуванню з направленням справи №05-5-45/2355 на розгляд до Господарського суду міста Києва.
Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 38, 63, 75, 86, 99, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Житлово-будівельного кооперативу „Автотранспортник-5” задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва №05-5-45/2355 від 11.03.2008р. скасувати.
3. Справу №05-5-45/2355 направити на розгляд до Господарського суду міста Києва.
4. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом місяця у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді
27.05.08 (відправлено)