ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2008 р. | № 142/13-06/3/6 |
Вищий господарський суд України в складі колегії суддів:
Козир Т.П. –головуючої, |
Барицької Т.Л., |
Бернацької Ж.О. - доповідача, |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу фермерського господарства "Росинка" на постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2008 р. в справі № 142/13-06/3/6 господарського суду міста Києва за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вінмарт" до 1) фермерського господарства "Росинка", 2) Бориспільської районної державної адміністрації Київської області за участю третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Гнідинська сільська рада, 2) Бориспільський районний відділ земельних ресурсів про визнання договору недійсним та визнання державного акту недійсним
за участю представників сторін: |
від позивача: Ваколюка Б.В., |
від відповідача 1: Шпарик Ю.М., від відповідача 2: не з'явилися, від третьої особи 1: не з'явилися, від третьої особи 2: не з'явилися, - |
В С Т А Н О В И В:
ТОВ "Вінмарт" звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Фермерського господарства "Росинка", Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного 05.08.2004 р. між відповідачами та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, серії ЯА № 220773.
В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилався на те, що Фермерське господарство "Росинка" незаконно набуло право власності на земельну ділянку, а договір купівлі-продажу підлягає визнанню недійсним, оскільки всупереч ст. 127 ЗК України продаж земельної ділянки було здійснено не на конкурентних засадах.
Фермерське господарство "Росинка" проти задоволення позову заперечувало та посилалось на те, що позивачем не доведено порушення його прав на отримання у власність земельної ділянки і позивач не належить до кола осіб, які згідно чинного законодавства мають право оспорювати договір купівлі-продажу. Крім того, договір укладений без порушень ч. 2 ст. 127 ЗК України.
Рішенням господарського суду Київської області від 14.07.2006 р., залишеним без змін постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2006 р. та постановою Вищого господарського суду України від 16.11.2006 р., в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду України від 27.02.2007 р. постанову Вищого господарського суду України від 16.11.2006 р., постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.08.2006 р. та рішення господарського суду Київської області від 14.07.2006 р. скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
За наслідками нового розгляду справи, рішенням господарського суду Київської області від 15.06.2007 р. (судді: Маляренко А.В., Подоляк Ю.В., Іваненко Я.Л.) в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2008 р. (судді: Поліщук В.Ю., Агрикова О.В., Рудченко С.Г.) рішення господарського суду Київської області від 15.06.2007 р. скасовано, позов задоволено: визнано недійсним договір купівлі-продажу землі від 05.08.2004 р. з моменту його укладення; визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку, серії ЯА № 220773 від 21.10.2004 р.
Не погоджуючись з постановою, Фермерське господарство "Росинка" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі, обґрунтовуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників учасників судового засідання, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Згідно положень ч. 2 ст. 1115 ГПК України, касаційна інстанція перевіряє юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду та постанові апеляційного господарського суду.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, Бориспільською районною державною адміністрацією 12.07.2004 р. прийнято розпорядження № 553 "Про продаж земельної ділянки сільськогосподарського призначення Фермерському господарству "Росинка" в адміністративних межах Гнідинської сільської ради".
Відповідно до статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Згідно пункту 12 розділу X ЗК України, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Статтею 1 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" районну державну адміністрацію визначено як місцевий орган виконавчої влади.
Відповідно до п. "б" ч. 1 ст. 130 ЗК України, покупцями земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва можуть бути юридичні особи України, установчими документами яких передбачено ведення сільськогосподарського виробництва.
Як встановлено судами, пунктами 2.1, 2.2 Статуту Фермерського господарства "Росинка" передбачено, що предметом діяльності господарства є виробництво, заготівля сільськогосподарської продукції. Згідно Свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи організаційно-правовою формою відповідача-1 є фермерське господарство.
Судами досліджено, що 05.08.2004 р. між Фермерським господарством "Росинка" та Бориспільською районною державною адміністрацією укладено договір купівлі-продажу землі (надалі - Договір), який посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області за реєстровим номером № 3446.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, Бориспільська районна державна адміністрація продає, а Фермерське господарство "Росинка" набуває у власність земельну ділянку, що знаходиться в адміністративних межах Гнідинської сільської ради Бориспільського району Київської області, яка надана у користування Фермерському господарству "Росинка" для ведення фермерського господарства.
Пункт 1.2 Договору встановлює, що категорія земель, до якої відноситься земельна ділянка, землі сільськогосподарського призначення. Цільове призначення земельної ділянки –для ведення фермерського господарства.
Відповідно до пункту 1.4 Договору, земельна ділянка вільна від будь-яких майнових прав та претензій третіх осіб, вона не продана, не подарована, не заставлена, не передана в оренду чи безоплатне користування, піл арештом чи забороною на відчуження не знаходиться обмеження щодо використання земельної ділянки за цільовим призначенням відсутні.
Згідно пункту 2.1 Договору, експертна грошова оцінка земельної ділянки становить 457043 грн.
Пункт 2.3 Договору встановлює, що Фермерське господарство "Росинка" зобов'язується оплатити ціну земельної ділянки шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Гнідинської сільської ради протягом 60 днів з моменту укладання договору.
У пункті 3.1 Договору визначено, що Бориспільська районна державна адміністрація зобов'язується протягом 10 днів з моменту здійснення Фермерським господарством "Росинка" платежу в розмірі, визначеному в пункті 2.3 цього Договору, оформити документи та виконати дії, необхідні для оформлення державного акту на право власності на земельну ділянку, передбачені чинним законодавством України, оформити рішення про видачу Фермерському господарству "Росинка" державного акту на право власності на земельну ділянку, передати такий акт Фермерському господарству "Росинка".
Пунктом 4 Договору врегульовано питання виникнення права власності –право власності на земельну ділянку переходить до Фермерського господарства "Росинка" з моменту одержання ним на підставі цього договору Державного акту на земельну ділянку.
Згідно положення п. 8.1 Договору, він вступає в дію з моменту підписання сторонами та його державної реєстрації.
Судами встановлено, що Договір підписано уповноваженими особами та зареєстровано відповідно до вимог чинного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 125 ЗК України, право власності та право постійного користування па земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Судами досліджено, що 21.10.2004 р. Фермерському господарству "Росинка" видано Державний акт, серії ЯА № 220773 на право власності на земельну ділянку. Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 2. Також, Державний акт зареєстровано у встановленому чинним законодавством порядку.
Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апеляційним господарським судом, на підставі Договору земельна ділянка була продана позивачу саме для ведення фермерського господарства.
Укладення місцевою державної адміністрацією Договору з цільовим призначенням "для ведення фермерського господарства" шляхом прийняття відповідного рішення є законодавчо передбаченим способом реалізувати свої повноваження.
Матеріали справи свідчать про те, що місцевий господарський суд із дотриманням вимог ст. 11121 ГПК України врахував вказівки, що містилися в постанові Верховного Суду України від 27.02.2007 р.
Відповідно до приписів ст. 210 ЗК України, угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду.
Суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги положення ст. ст. 202, 203, 215 ЦК України, ст. ст. 43, 32, 33, 38, 43 ГПК України, положення постанов Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про визнання угоди недійсними" № 3 від 28.04.1978 р. та "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11 із змінами та доповненнями.
Дослідивши обставини справи, мотивовано врахувавши, зокрема, відповідь Бориспільського районний відділ земельних ресурсів листом № 398 від 23.05.2007 р. на судовий запит від 08.05.2007 р. та пояснення Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, місцевий господарський суд встановив, що TOB "Вінмарт" не зверталось до Бориспільської районної державної адміністрації, Бориспільського районного відділу земельних ресурсів із заявами, клопотаннями щодо надання TOB "Вінмарт" в оренду чи у власність жодної земельної ділянки, в тому числі земельної ділянки, яка є предметом оспорюваного Договору. Апеляційний господарський суд зазначених обставин не спростував.
В силу ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Можливість отримання земельної ділянки у власність є передбаченим ст. ст. 78, 116 ЗК України правом фізичних та юридичних осіб. При цьому, законодавство передбачає чіткий порядок набуття вказаного права.
Прийнявши до уваги рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. № 18-рп/2004, суд першої інстанції не встановлено факту порушення прав і охоронюваних законом інтересів ТОВ "Вінмарт" під час укладання та дії Договору.
Матеріали справи свідчать про те, що висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам та наявним матеріалам справи, нормам матеріального і процесуального права, є законними та обґрунтованими.
В порушення ст. ст. 43, 99, 101, 104, 105 ГПК України, доводи апеляційного господарського суду, за якими він не погодився з висновками суду першої інстанції, є необґрунтованими. Скасовуючи рішення, апеляційний господарський суд висновків місцевого господарського суду належним чином не спростував та дійшов власних висновків, які суперечать обставинам справи та вимогам законодавства. Здійснена апеляційним господарським судом неналежна юридична оцінка обставин справи призвела до неналежного з’ясування дійсних прав і обов'язків сторін та неправильного застосування матеріального закону, що регулює спірні правовідносини. Як наслідок, постанова апеляційного господарського суду не відповідає положенням ст. 105 ГПК України та вимогам, які викладені в постанові Пленуму Верховного Суду України "Про судове рішення" від 29.12.1976 р. № 11.
Відповідно до ч. 2 ст. 1115 ГПК України, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43 ГПК України всебічно, повно і об’єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін. На підставі встановлених фактичних обставин місцевим господарським судом з'ясовано дійсні права і обов'язки сторін, правильно застосовано матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, мотивовано задоволено первісний позов та відмовлено у задоволенні вимог третьої особи.
У зв’язку з вищевикладеним колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржувану постанову, апеляційний господарський суд надав невірну юридичну оцінку обставинам справи, порушив і неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв’язку з чим постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду –залишенню в силі.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111 ГПК України
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Фермерського господарства "Росинка" задовольнити.
Постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 30.01.2008 р. в справі № 142/13-06/3/6 скасувати.
Рішення господарського суду Київської області від 15.06.2007 р. у даній справі залишити без змін.
Головуючий, суддя: Т. Козир
Судді: Т. Барицька
Ж. Бернацька