ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2006 року м. Київ
Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:
Головуючого - судді Цуркана М.І.,
суддів: Гуріна М.І., Загороднього А.Ф., Співака В.І., Кобилянського М.Г.
секретар: Міненко І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 17 жовтня 2002 року, рішення Ленінського районного суд м. Кіровограда від 10 грудня 2002 року, ухвали апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2003 року та 29 травня 2003 року по справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність посадових осіб прокуратури Кіровоградської області,
В С Т А Н О В И Л А :
У серпні 2002 року ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м. Кіровограда зі скаргою на бездіяльність посадових осіб прокуратури Кіровоградської області. Посилався на те, що 09 липня 2002 року прокурор Голубенко Г.П. безпідставно відмовила йому у прийнятті до розгляду його письмової заяви, де ставилося питання про визнання незаконним додатку №1 до наказу ДПА в Кіровоградській області від 09.03.1998 року, яким був затверджений тимчасовий порядок проведення атестування особового складу УПМ ДПА в області. Направивши зазначену заяву поштою, у визначений Законом України «Про звернення громадян» строк він відповіді не отримав, чим було порушено його права та законні інтереси. Крім того, вважає, що прийняте обласною прокуратурою рішення за його заявою є незаконним по суті, оскільки цим рішенням приховуються неправомірні дії посадових осіб ДПА, які слід кваліфікувати за ст. 375 КК України.
Рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2002 року, яке залишене без зміни ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2003 року, в задоволенні скаргиОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, у який ставить питання про її скасування і направлення справи на новий судовий розгляд
На думкуОСОБА_1, суди неправильно застосували норми матеріального та процесуального права, а тому дали неправильну оцінку зібраним по справі доказам. Зокрема, зазначає, що при розгляді справи судом першої інстанції йому було відмовлено у здійсненні фіксації процесу шляхом звукозапису, знищено частину доказів, відмовлено в задоволенні заяви про відвід головуючого по справі, не надано можливості ознайомитись з протоколом судового засідання. Крім того, ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 жовтня 2002 року, якою відмовлено в задоволенні його заяви про відвід головуючого по справі - судді Черниша В.А. та ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2003 року. Якою відмовлено в задоволенні клопотання про відвід суддів апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м. Кіровограда від 17 жовтня 2002 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2003 року, рішення Ленінського районного суд м. Кіровограда від 10 грудня 2002 року та ухвалою апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2003 року - без зміни з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до вимог ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» заяваОСОБА_1 від 11.07.2002 року прокуратурою Кіровоградської області була розглянута і заявнику 12.08.2002 року була направлена відповідь, а тому суд першої інстанції обгрунтовано прийшов до висновку про відсутність в діях посадових осіб прокуратури порушень Закону.
Суд обґрунтовано не прийняв до уваги доводи Філоненка щодо наявності і достатності підстав для порушення кримінальної справи за його заявою, оскільки відповідно до вимог ст.248-3 ЦПК України 1963 року скарги на акти і дії службових осіб органів дізнання, попереднього слідства та прокуратури судам не підвідомчі.
Апеляційний суд Кіровоградської області належно та повно перевірив доводи апеляційної скаргиОСОБА_1 і, залишаючи рішення без зміни, прийшов до правильного висновку про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.
Відповідно до змісту п.2 ч.3 ст. 227 КАС України підлягає скасуванню судове рішення з направленням справи на новий судовий розгляд, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом касаційної інстанції обґрунтованою. Як вбачається з матеріалів справи ухвали про відмову в задоволенні відводу від 17.10.2002 року та від 22.05.2003 року постановлені відповідно до вимог ст. 18 ЦПК України 1963 року, заяви про відвід суддів суд касаційної інстанції обґрунтованими не визнає.
Оскільки при ухваленні судових рішень суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушення норм матеріального та процесуального права, підстави для задоволення скарги та скасування судових рішень відсутні
Керуючись ст.ст. 223, 230 КАС України, колегія суддів -
У Х В А Л И Л А :
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Ленінського районного суду м.Кіровограда від 17 жовтня 2002 року, ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 22 травня 2003 року, рішення Ленінського районного суду м. Кіровограда від 10 грудня 2002 року та ухвалу апеляційного суду Кіровоградської області від 29 травня 2003 року - без зміни.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту проголошення.
Судді:
Цуркан М.І.
Гурін М.І.
Загородній А.Ф.
Співак В.І.
Кобилянський М.Г.
З оригіналом згідно:
Суддя: Кобилянський М.Г.