У к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

16.05.08                                                                                       Справа №1/472-07

Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді  Зубкова Т.П.    , Мойсеєнко Т. В.  , Шевченко Т. М.

при секретарі: Пересаді О.В.

За участю представників сторін:

від позивача  –     Гладський Ю.І. (довіреність № 09/37  від 08.01.2008 р.)         

від відповідача –  Вознюк О.В. (довіреність б/н від 04.01.2008 р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого  акціонерного товариства «Маріупольський металургійний  комбінат імені Ілліча» (м. Маріуполь Донецької  області)

на рішення господарського суду Херсонської області від 04.02.2008 р.                                             у  справі  № 1/472-07

за позовом         Відкритого  акціонерного товариства «Маріупольський металургійний  

                           комбінат імені Ілліча» (м. Маріуполь Донецької  області)

до відповідача  Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря»

                            (с. Кучерявоволодимирівка Чаплинського району Херсонської області)

про стягнення суми,

Відкрите  акціонерне товариство «Маріупольський металургійний  комбінат імені Ілліча» звернулося до  господарського суду Херсонської  області з позовом про стягнення з Сільськогосподарського виробничого кооперативу «Зоря» 350000,00 грн. заборгованості за договором № 1223/207 від 10.02.2005 р.

          Рішенням господарського суду Херсонської  області від 04.02.2008 р. у справі          № 1/472-07 (суддя  Губіна І.В)  в  задоволенні  позову  відмовлено.

          Обґрунтовуючи рішення, суд вказав, що у відношенні СВОК «Зоря» 01.07.2005 р., тобто після відносин, які виникли між сторонами по даній справі,  було порушено справу про банкрутство за № 12/110-Б-05. ВАТ «Маріупольський металургійний  комбінат імені Ілліча» не скористалося правом протягом місяця з моменту опублікування в газеті «Урядовий кур’єр» 09.11.2005 р. оголошення про відкриття провадження по справі  про банкрутство СВОК «Зоря» звернутися до господарського суду із заявою про визнання його кредитором по вказаній справі. Відмовляючи у позові, суд послався на те, що ухвалою від 16.12.2005 р. по справі  № 12/110-Б-05 було визначено реєстр кредиторів і в п. 4 резолютивної частини цієї ухвали зазначено, що всі незаявлені в справі про банкрутство боржника або заявлені з пропуском встановленого 30-денного терміну з моменту публікації вимоги кредиторів згідно ст. 14 Закону України «Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його  банкрутом» при їх надходженні судом не розглядаються і вважаються погашеними.  

                 Не погоджуючись з  прийнятим  судовим  актом,  Відкрите  акціонерне товариство «Маріупольський металургійний  комбінат імені Ілліча» (позивач у справі) звернулось до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просить скасувати рішення господарського суду Херсонської  області від 04.02.2008 р. у справі      № 1/472-07 та прийняти нове рішення, яким  задовольнити позовні вимоги в повному  обсязі, стягнувши на його користь з СВК «Зоря» 350000,00 грн. боргу.

З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що господарським судом  Херсонської  області при прийнятті рішення були порушені норми матеріального та процесуального права. Посилається, зокрема, на те, що оскільки ухвала  суду про відкладення  розгляду справи на 04.02.2008 р. була  відправлена  позивачу  лише  30.01.2008 р. і отримана  ним в день судового  засідання, він був позбавлений права взяти участь у  судовому  засіданні при оголошенні  вступної  та резолютивної  частин  рішення. Заявник вважає, що  господарський  суд необґрунтовано застосував при розгляді даної справи норми Закону України «Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його  банкрутом»,  який не поширює свою  дію на  відносини  кредитора та  боржника у зобов’язальному  праві  та взагалі не повинен  застосовуватися  за межами  справи  про банкрутство.

          Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 18.03.2008 р. апеляційна скарга ВАТ «Маріупольський металургійний  комбінат імені Ілліча» прийнята  до провадження та призначена до розгляду на 10.04.2008 р. У зв’язку з неявкою представника відповідача та неподанням витребуваних доказів розгляд скарги відкладався на 16.05.2008 р.

Розпорядженням  Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 924 від 15.05.2008 р. справу № 1/472-07 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Мойсеєнко Т.В., Шевченко Т.М.

          Заявник (позивач у справі ) надав  письмові  пояснення (вих. № 09/1-2/5-25 від 15.05.2008 р.), в яких  зазначає, що товар, який  мав  бути  поставлений  відповідачем  за договором  № 1223/207 (м'ясо свинини), визначено у  протоколі   розбіжностей і  узгоджено  керівником СВК «Зоря» листом вих. № 134 від 15.11.2005 р. Також відзначає, що окрім  договору купівлі-продажу № 1223/207 від 10.02.2005 р., вимоги за яким є  предметом  позовних вимог, між  позивачем та відповідачем, з метою  забезпечення  виконання  зобов’язань  за вказаним  договором, було  підписано  договір застави майна № 3/1707/253, однак він не був  нотаріально  посвідчений, як  того вимагає ст. 577 ЦК України, внаслідок  чого не набув  юридичної сили.

          Представник позивача  в судових  засіданнях  підтримав  доводи в обґрунтування  вимог по  апеляційній  скарзі.  Пояснив, що специфікації до договору № 1223/207 від 10.02.2005 р. сторонами не складалися; накладні не оформлялися, оскільки фактично  передачі  товару не  було.

Відповідач  у справі –  Сільськогосподарський виробничий  кооператив «Зоря»  апеляційну скаргу позивача  не визнає. Свою позицію виклав у письмовому  відзиві (вих.   № 3 від 04.04.2008 р.) на апеляційну скаргу. Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення у справі залишити без змін. Зазначає, що ухвалою  господарського суду Херсонської області  від  01.07.2005 р. відносно  СВК «Зоря» було  порушено  провадження  у справі  про банкрутство № 12/110-Б-05, про що 09.11.2005 р. було надруковано відповідне оголошення в газеті «Урядовий кур’єр». Посилаючись  на положення  ст. 14 ЗУ «Про  відновлення  платоспроможності  боржника  або  визнання  його  банкрутом»,  відповідач вказує, що позивач  пропустив 30-денний строк (від дня опублікування оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство відповідача) для подання заяви з майновими вимогами до боржника. Оскільки цей строк є граничним і поновленню не підлягає, на думку відповідача, його борг вважається погашеним.

В судовому  засіданні 16.05.2008 р.  представник  відповідача  підтримав  вищевикладені доводи в обґрунтування  заперечень  на апеляційну  скаргу.  

За  клопотанням представників сторін апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

           За їх  згодою  в судовому  засіданні 16.05.2008 р. оголошено  вступну та резолютивну частини  постанови.

     Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

     Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.

           Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників сторін, Запорізький апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

10.02.2005 р.  Відкритим  акціонерним товариством «Маріупольський металургійний  комбінат імені Ілліча»  (Покупець, позивач у справі) та Сільськогосподарським виробничо-орендним кооперативом «Зоря» (Постачальник, відповідач у справі) було підписано  договір  № 1223/207 (надалі – Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору (Розділ 1 Предмет Договору) Постачальник зобов’язувався поставити на адресу Покупця товар згідно специфікації, накладних, а Покупець мав прийняти  та оплатити його в  асортименті, попередньо  погодженому з Постачальником.  

Згідно п. 2.1 Договору (Розділ 2 Ціна та сума Договору) ціни на товар вказані в гривнях з врахуванням ПДВ.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що  сума  Договору на  момент  укладення складає 800000,00 грн., в т.ч. ПДВ 133333,33 грн.  Ціни вказані на момент укладання Договору. Будь-яка зміна цін, обумовлених в Договорі, здійснюється лише за додатковим письмовим узгодженням сторін (п. 2.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунок за поставлений товар обумовлюється      в специфікації.

Платіжними дорученнями № 3477 від 15.03.2005 р. (на суму 100000,00 грн.),            № 4100 від 28.03.2005 р. (на суму 150000,00 грн.), № 6036 від 29.04.2005 р. (на суму 100000,00 грн.) позивач  перерахував  відповідачу 350000,00 грн. з призначенням платежу «Передплата за свиней ж/в згідно  договору».

Відповідач  поставку свиней не здійснював.

11.05.2007 р. позивач  звернувся  до відповідача з претензією (вих. № 09/1-2/5-25),   в  якій, посилаючись на умови Договору,  приписи статей 525, 526, 693 ЦК України, просив повернути  перераховану  платіжними  дорученнями № 6036 від 29.04.2005 р., № 3477 від 15.03.2005 р., № 4100 від 28.03.2005 р. суму  попередньої  оплати у зв’язку з невиконанням відповідачем зобов’язань щодо поставки.

Відповідач  вимогу  позивача  залишив без задоволення.

Стягнення з СВОК «Зоря» 350000,00 грн. заборгованості (попередньої оплати) за Договором  стало предметом  судового розгляду у даній справі.                

Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що  не підлягає задоволенню в силу наступного.

Частиною 1 ст. 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст  господарського  договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін,  спрямованою на встановлення,  зміну або припинення господарських зобов'язань,  як погоджені сторонами, так і ті,  що  приймаються  ними  як  обов'язкові  умови  договору відповідно до законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 ГК України господарський  договір вважається  укладеним, якщо  між сторонами у  передбачених  законом  порядку та  формі досягнуто згоди  щодо  усіх  його  істотних умов. Істотними  є  умови, визнані  такими  за законом  чи  необхідні  для  договорів  даного  виду, а  також  умови, щодо  яких  на  вимогу  однієї  із  сторін  повинна  бути  досягнута  згода.

Аналогічну норму містить ст. 638 Цивільного  кодексу України

Згідно ч. 3 ст. 180 ГК України  при  укладенні господарського договору сторони зобов'язані  у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Відповідно до ст. 712 ЦК України  до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до положень ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар (речі як рухомі, так і нерухомі, індивідуально визначені чи визначені родовими ознаками і т.д.), відчужувані майнові права, право вимоги.

Оскільки предмет договору є суттєвою його умовою, тому це поняття охоплює не лише визначення його найменування, а й кількісну характеристику. Кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних  одиницях виміру або грошовому вираженні (ст. 669 ЦК України). Треба зазначити, що у грошовому вираженні кількість можна визначити лише в тих випадках, коли в договорі вказано суму покупки і встановлено ціну одиниці товару (за один кілограм, одну тону, один куб.м тощо).

При  підписанні  Договору № 1223/207 від 10.02.2005 р.  сторони не визначили конкретно, який  саме  товар  є  предметом  поставки (купівлі-продажу) та  яка його ціна. Сторони лише обумовили, що товар  буде  поставлятися згідно специфікації, накладних … в асортименті, попередньо погодженому з постачальником (п. 1.1 Договору). Тобто, товар, який  відповідач зобов’язувався поставити, мав бути  визначений у специфікації  до Договору.

Однак, специфікація до Договору суду не надана. За поясненнями  представників сторін специфікацію до Договору сторони не  складали.

Враховуючи, що специфікація до Договору не складалася, а безпосередньо  в  тексті  Договору  відомості про  товар (його назву, кількість, асортимент) відсутні,  колегія суддів вважає, що сторони при підписанні Договору  не узгодили  всі  істотні умови, необхідні  для  договорів даного виду  та  визначені  законом, а також самими сторонами в Договорі.

Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу  України  за  загальним правилом господарський  договір  викладається  у  формі  єдиного  документа, підписаного сторонами  та  скріпленого  печатками. Проект  договору  може  бути  запропонований  будь-якою  із  сторін. У разі якщо  проект договору  викладено  як  єдиний  документ, він  надається  стороні у  двох  примірниках.

Згідно ч.ч. 3-6 вказаної  статті сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його  умовами  оформляє  договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає  один  примірник  договору  другій  стороні  або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору.

              За  наявності  заперечень  щодо  окремих   умов   договору сторона,   яка   одержала   проект   договору,   складає  протокол розбіжностей,  про що  робиться  застереження  у  договорі,  та  у двадцятиденний   строк  надсилає  другій  стороні  два  примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором.

              Сторона,  яка одержала протокол розбіжностей до  договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою  стороною  та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони.

              У  разі  досягнення  сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена    у    письмовій    формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо).

Як  свідчать матеріали справи (в т.ч., долучені до справи копії Договору № 1223/207 від 10.02.2005 р.,  Протоколу  розбіжностей до Договору № 1223/207), з боку позивача Договір було  підписано  з протоколом  розбіжностей (стосовно п. 2.3 Договору, який містить умови щодо ціни).

Доказів врегулювання розбіжностей щодо умов Договору у визначеному статтею 181 ГК України порядку (тобто, самими сторонами – шляхом підписання протоколу узгодження розбіжностей, направлення листів, телеграм відповідного змісту тощо, або судом – за результатами розгляду відповідного переддоговірного спору) сторони суду не надали. Листом СВОК «Зоря»  (вих. № 134) від 15.11.2005 р., на який посилається позивач, не підтверджується  досягнення сторонами згоди щодо умов, викладених у протоколі розбіжностей до Договору; крім того, цей лист було написано в листопаді 2005 р., тобто поза межами встановленого ст. 181  ГК України 20-денного строку.

Відповідно до ч. 8 ст. 181 ГК України у разі, якщо  сторони не досягли згоди з усіх істотних  умов господарського договору, такий  договір  вважається  неукладеним (таким, що не відбувся).

З огляду на викладене, оскільки сторонами при укладенні  Договору № 1223/207 не було дотримано вимог щодо  процедури  укладення господарського договору і не погоджено всі  істотні  умови Договору (зокрема, умови  про предмет та ціну), його слід вважати неукладеним, тобто таким, що не відбувся.

За таких обставин, з заявлених позивачем підстав не підлягають задоволенню  позовні  вимоги про стягнення  350000,00 грн. заборгованості, оскільки ці вимоги ґрунтуються на Договорі № 1223/207 від 10.02.2005 р., який є неукладеним, тож не породжує жодних правових наслідків.

Апеляційна інстанція відзначає, що при постановленні  оскаржуваного  рішення господарський суд, не дослідивши  фактичних обставин справи, не обґрунтував підстав для застосування до спірних відносин сторін положень статті 14 Закону України «Про відновлення  платоспроможності  боржника або визнання  його банкрутом». Судом першої інстанції не лише не було надано належної правової оцінки  підписаному  сторонами у справі  договору № 1223/207 від 10.02.2005 р., а взагалі не вказано, на підставі яких саме доказів суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Стосовно посилань заявника (позивача) на порушення господарським судом при прийнятті рішення у справі норм процесуального права колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне. Статтями 42, 43 ГПК України, на які посилається сам заявник (позивач), встановлено, що господарський  судовий процес здійснюється на засадах змагальності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. При цьому принцип  змагальності передбачає покладання тягаря доказування на сторони, покладання на них відповідальності за доведеність їхніх вимог чи заперечень; вимагає від сторін ініціативи та активності в реалізації їхніх процесуальних прав. Як  свідчать матеріали справи, судові  засідання  першої інстанції по справі  № 1/472-07 відбувалися тричі – 25.12.2007 р., 24.01.2008 р. та 04.02.2008 р. Представник позивача з’явився до суду один раз – в судове  засідання 25.12.2007 р., де надавав свої  пояснення та відповідав на запитання суду (згідно протоколу судового  засідання від 25.12.2007р.).  У зв’язку з неявкою представника відповідача розгляд справи було відкладено на 24.01.2008 р. В судове засідання 24.01.2008 р. не з’явилися представники обох сторін. Письмовим клопотанням від 10.01.2008 р. (вих. № 09/1-2/5-25) позивач, посилаючись на географічну віддаленість, просив  господарський  суд Херсонської  області розглянути справу без  участі його представника (в клопотанні позивач додатково зазначив, що підтримує свої позовні вимоги, просить їх задовольнити, зауважив, що погашення заборгованості відповідачем не здійснювалось). Відповідач направив письмове клопотання б/н від 23.01.2008 р. про відкладення розгляду справи, призначеного на 24.01.2008 р., у зв’язку з хворобою представника. Ухвалою від 24.01.2008 р. розгляд справи було відкладено на 04.02.2008 р.   В судовому засіданні 04.02.2008 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Матеріали справи свідчать, що сторони знаходилися у рівних умовах перед судом, мали достатню свободу в можливості подання доказів і доведенні їх переконливості. Ухвалу суду від 24.01.2008 р. про відкладення (вдруге) розгляду справи було направлено на адреси обох сторін 30.01.2008 р., тобто за шість днів до дати призначеного засідання; доказів того, що вказану ухвалу було отримано ним несвоєчасно, заявник суду не надав. Дослідивши матеріали справи, колегія суддів не вбачає підстав вважати, що позивач не був належним чином повідомлений про місце засідання суду, а також, що під час розгляду даної справи судом першої інстанції було порушено принципи рівності сторін перед законом і судом та змагальності процесу.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.

Колегія суддів не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.

Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний  господарський  суд

ПОСТАНОВИВ :

                 

       Апеляційну скаргу Відкритого  акціонерного товариства «Маріупольський металургійний  комбінат імені Ілліча» (м. Маріуполь Донецької  області) залишити  без задоволення.

       Рішення господарського суду Херсонської області від 04.02.2008 р.                                             у  справі  № 1/472-07  залишити без змін.

  

Головуючий суддя Зубкова Т.П.

 судді  Зубкова Т.П.  

 Мойсеєнко Т. В.  Шевченко Т. М.