У к р а ї н а
ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
Іменем України
24.04.08 Справа №4/88д
Колегія суддів Запорізького апеляційного господарського суду у складі:
Головуючий суддя Зубкова Т.П. судді Зубкова Т.П. , Кричмаржевський В.А. , Мірошниченко М.В.
при секретарі: Акімовій Т.М.
За участю представників сторін:
від позивача – Амбразевич О.С. (довіреність № 11-69 від 19.11.2007 р);
Березовська Л.В. (довіреність б/н від 08.11.2007 р.)
від відповідача-1 – Довга Н.П. (довіреність № 20-552 від 20.12.2007 р.)
від відповідача-2 – не з’явився
від відповідача-3 – не з’явився
від 3-ї особи – не з’явився
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи та апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергогідромеханізація» (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)
на рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2007 р. у справі № 4/88д
за позовом Відкритого акціонерного товариства «Енергогідромеханізація»
(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)
до відповідача-1 Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний
комбінат «Запоріжсталь» (м. Запоріжжя)
до відповідача-2 Приватного підприємства «Комос» (м. Дніпродзержинськ
Дніпропетровської області)
до відповідача-3 Приватного підприємства «Санрайз» (м. Дніпродзержинськ
Дніпропетровської області)
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром»
(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)
про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання за позивачем права власності на майно і спонукання відповідача-1 передати на користь позивача майно
та
за зустрічним позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний
комбінат «Запоріжсталь» (м. Запоріжжя)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Енергогідромеханізація»
(м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області)
про визнання права власності на майно,
31.03.2005 р. ВАТ «Енергогідромеханізація» звернулося до господарського суду Запорізької області з позовною заявою до ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та ПП «Комос» про визнання Договору від 24.02.2004 р. № 20/2004/718 про купівлю-продаж земельного снаряду 350-50Л інв. № 395 1972 р. в., укладеного між ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та ПП «Комос», недійсним; визнання за ВАТ «Енергогідромеханізація» права власності на земельний снаряд 350-50Л інв. № 395 1972 р. випуску; спонукання ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» передати на користь ВАТ «Енергогідромеханізація» спірний земельний снаряд; встановлення правового статусу ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» як добросовісного або недобросовісного набувача земельного снаряду 350-50Л інв. № 395 1972 р. випуску.
21.04.2005 р. ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» було подано зустрічний позов до ВАТ «Енергогідромеханізація» про визнання права власності на земельний снаряд 350-50Л інв. № 395 1972 р. випуску. Позовна заява прийнята судом для спільного розгляду з первісним.
17.06.2005 р. ухвалою господарського суду Запорізької області до участі у справі у якості відповідача-3 залучено ПП «Санрайз»; у якості 3-ї особи без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів за первісним позовом – ТОВ «Техпром».
Рішенням господарського суду Запорізької області від 15.05.2007 р. в задоволенні первісних позовних вимог про визнання недійсним Договору купівлі-продажу від 24.02.2004 р. № 20/2004/718, укладеного між ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та ПП «Комос»; про визнання права власності на земельний снаряд 350-50 Л інвентарний № 395 1972 р. випуску за ВАТ «Енергогідромеханізація» та про зобов’язання ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» передати земельний снаряд 350-50Л інвентарний № 395 1972 р. випуску ВАТ «Енергогідромеханізація» відмовлено. В частині первісних позовних вимог про встановлення правового статусу ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» як добросовісного або недобросовісного набувача земельного снаряду 350-50Л інвентарний № 395 1972 р.в. провадження у справі припинено. Зустрічний позов задоволено повністю. Визнано право власності на земельний снаряд 350-50 Л інвентарний номер № 395 1972 р. випуску за ВАТ «Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь». Стягнуто з ВАТ «Енергогідромеханізація» на користь ВАТ «Запорізький металургійний завод «Запоріжсталь» 85,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на ІТЗ судового процесу.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Відкрите акціонерне товариство «Енергогідромеханізація» звернулося до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Заявник просить скасувати оскаржуване рішення в повному обсязі; позовні вимоги ВАТ «Енергогідромеханізація» задовольнити.
З підстав, викладених в апеляційній скарзі, заявник вважає, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Зазначає, що право власності на спірний земельний снаряд 350-50Л інв. № 395 1972 року випуску ВАТ “Енергогідромеханізація” набуло в процесі приватизації Державного спеціалізованого підприємства “Енергогідромеханізація”; право власності ВАТ “Енергогідромеханізація” на спірний земельний снаряд підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2004 р. у справі № 14/142 за позовом ВАТ “Енергогідромеханізація” до ТОВ “ТехПром” про визнання недійсним договору купівлі-продажу обладнання № 67 від 25.04.2003 р., постановами Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.08.2004 р. та Вищого господарського суду України від 24.02.2005 р. у цій же справі. Вважає, що ПП “Комос” продало спірний земельний снаряд ВАТ “ЗМК “Запоріжсталь” за Договором купівлі-продажу № 20/2004/718 від 24.02.2004 р. без достатніх підстав, оскільки не мало на нього права власності. Посилається на те, що спірний земснаряд вибув з володіння поза його волею, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 14\142, а тому на підставі ст. 388 ЦК України майно може бути витребувано від добросовісного набувача – ВАТ «Запоріжсталь».
В доповненні та уточненні до апеляційної скарги заявник зазначає, що висновок суду першої інстанції про те, що права позивача за первісним позовом не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання угоди недійсною, стороною в якій така особа не є, суперечить нормам права, а саме ст. ст. 8, 15, ч. 1 ст. 16, ч. 1 ст. 216 ЦК України. Посилається на те, що ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» провело державну реєстрацію права власності спірного майна (судна № РV00434) лише 26.04.2006 р., тобто на момент подачі зустрічного позову не мало оформленого відповідно до закону права власності. Заявник відзначив, що його позов у справі є не тільки негаторним, а ще й віндикаційним в силу положень ст. ст. 392, 387, 388 ЦК України. Просить скасувати оскаржуване рішення, задовольнивши позовні вимоги ВАТ «Енергогідромеханізаця» в повному обсязі; в задоволенні зустрічного позову ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» відмовити.
Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду від 12.12.2007 р. апеляційна скарга Відкритого акціонерного товариства «Енергогідромеханізація» прийнята до розгляду та зупинена провадженням до розгляду Верховним судом України касаційної скарги Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на постанову Вищого господарського суду України від 07.11.2007 р. по даній справі.
20.02.2008 р. апеляційна інстанція поновила провадження у справі № 4/88д та призначила судове засідання на 20.03.2008 р.
Розгляд справи відкладався на 02.04.2008 р., на 24.04.2008 р.
Розпорядженням Першого заступника Голови Запорізького апеляційного господарського суду № 847 від 23.04.2008 р. справу № 4/88д передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Зубкова Т.П. (доповідач), судді Кричмаржевський В.А., Мірошниченко М.В.
В судових засіданнях представники заявника (позивача за первісним позовом) підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі та доповненні до неї.
Відповідач-1 за первісним позовом – ВАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» доводи заявника не визнає, вважає оскаржуване рішення прийнятим на підставі повного та всебічного з’ясування обставин справи, порушень норм матеріального чи процесуального права не вбачає. Свою позицію виклав у письмовому відзиві. Зазначає, що на момент укладення угоди від 24.02.2004 р. № 20/2004/718 вона повністю відповідала вимогам чинного законодавства про укладення договорів (ст. 203 ЦК України). Також вважає безпідставним та таким, що не підтверджується матеріалами справи, твердження заявника про те, що майно, яке було предметом спірного договору, вибуло з володіння заявника поза його волею. Вказує, що на час звернення ВАТ «Енергогідромеханізаця» з позовом про визнання недійсним договору № 67 від 25.04.2003 р. право власності на майно перейшло до третіх осіб. Його почергово набули: ПП «Санрайз» – на підставі договору № 324-С від 24.03.2003 р., ПП «Комос» – на підставі договору купівлі-продажу № 2507/1 від 25.07.2003 р., ВАТ «Запоріжсталь» – на підставі договору № 20/2004/718 від 24.02.2004 р. Відзначає, що не існує будь-яких рішень судів щодо встановлення факту відсутності права власності у ПП «Комос» на спірне майно. Вказує, що ні на момент придбання майна ВАТ «Запоріжсталь», ні на момент придбання майна ПП «Комос» правомірність і дійсність укладеного позивачем з ТОВ «Техпром» договору відчуження ніким не оспорювалось.
Просить залишити скаргу без задоволення, а рішення суду – без змін.
Представник відповідача-1 в судовому засіданні підтримав доводи в обґрунтування своїх заперечень на апеляційну скаргу.
Відповідач-3 за первісним позовом – Приватне підприємство «Санрайз» в письмових поясненнях стверджує, що на момент укладення ПП «Комос» та ПП «Санрайз» 25.07.2003 р. договору № 2507/1 у нього було відсутнє право власності на відчужуване майно, що підтверджується рішенням господарського суду Дніпропетровської області по справі № 17/19 від 28.02.2006 р. Посилається на те, що дії сторін по укладенню угоди № 2507/1 від 25.07.2003 р. не були спрямовані на настання правових наслідків, а саме, на придбання права власності ПП «Комос» на земельний снаряд 350-50Л, інвентарний № 395 1972 року випуску. Вважає, що ПП «Комос» знало про те, що ПП «Санрайз» не є власником відчужуваного майна, оскільки на час укладення угоди були відсутні правовстановлюючі документи на майно. На підставі викладеного просить рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2007 р. скасувати, позовні вимоги ВАТ «Енергогідромеханізація» задовольнити в повному обсязі; в задоволенні зустрічних позовних вимог ВАТ «Запоріжсталь» відмовити.
Представник ПП «Санрайз» в судові засідання жодного разу не з’явився, причини неявки суду не відомі. Про час і місце слухання справи відповідач-3 був повідомлений належним чином.
Відповідач-2 за первісним позовом – Приватне підприємство «Комос» та третя особа – Товариство з обмеженою відповідальністю «Техпром» відзиви на апеляційну скаргу не надали, своїх представників в судові засідання 20.03.2008 р., 02.04.2008 р., 24.04.2008 р. не направили. Про час та місце слухання справи були повідомлені належним чином, відповідно до приписів ст. 64 ГПК України та п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році».
За клопотанням присутніх в судових засіданнях представників позивача та відповідача-1 за первісним позовом апеляційний розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.
За їх згодою в судовому засіданні 24.04.2008 р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Згідно ст. 99 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в повному обсязі.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення місцевого господарського суду, розглянувши матеріали справи та апеляційної скарги, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача-1 за первісним позовом, Запорізький апеляційний господарський суд
ВСТАНОВИВ:
24.02.2004 р. між ПП «Комос» (продавець, відповідач-2 за первісним позовом) та ВАТ “Запоріжсталь” (покупець, відповідач-1 за первісним позовом) укладено договір купівлі-продажу № 20/2004/718 (надалі – Договір), відповідно до умов якого продавець продав покупцю товар згідно специфікації, що є невід’ємною частиною Договору, на загальну суму 990000,00 грн.
Згідно специфікації товару до вищевказаного Договору предметом Договору було наступне: земснаряд 350-50Л 1972 р. вип., інв. № 395, станок універсальний 2Н125 зав. № 39092, станок токарний комбінований 1Е-95 зав. № 2254, пульпопровід плавающий, тимчасові побутові приміщення, тимчасові вагончики, насосна станція – на загальну суму 990000,00 грн.
26.02.2004 р. майно, що є предметом Договору, було передане покупцю продавцем за Актом приймання-передачі обладнання по договору купівлі-продажу № 20/2004/718 від 24.02.2004 р.
Предметом судового розгляду у даній справі стали первісні позовні вимоги про визнання Договору купівлі-продажу земельного снаряду (350-50Л інв. № 395 1972 р. в.) від 24.02.2004 р. № 20/2004/718, укладеного між ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та ПП «Комос», недійсним; визнання за ВАТ «Енергогідромеханізація» права власності на земельний снаряд 350-50Л інв. № 395 1972 р. випуску; спонукання ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» передати на користь ВАТ «Енергогідромеханізація» спірний земельний снаряд; встановлення правового статусу ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» як добросовісного або недобросовісного набувача земельного снаряду 350-50Л інв. № 395 1972 р. випуску. Суд також розглянув зустрічні позовні вимоги ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» до ВАТ «Енергогідромеханізація» про визнання права власності на земельний снаряд 350-50Л інв. № 395 1972 р. випуску.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, в силу наступного.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, а також фізичні особи у випадках передбачених чинним законодавством, мають право звернутися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Стаття 16 Цивільного кодексу України закріплює наступне: кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, одним із способів захисту цивільного права та інтересу є визнання правочину недійсним.
Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 р. № 3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов’язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Позивач просить визнати недійсним Договір купівлі-продажу на підставі п. 1 ст. 203 та п. 1 ст. 215 ЦК України, стверджуючи, що спірний Договір купівлі-продажу було укладено сторонами з порушенням вимог чинного законодавства (ст. ст. 319, 321, 392 ЦК України).
Як зазначено у п. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ст. 203 ЦК України (на який посилається позивач) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Досліджені матеріали справи свідчать, що зміст Договору купівлі-продажу від 24.02.2004 р. № 20/2004/718 не суперечить приписам діючого законодавства, яке регулює правовідносини, пов’язані з купівлею-продажем, в тому числі положенням, закріпленим ст. ст. 319, 321 ЦК України.
Крім того, ст. 338 ЦК України передбачає, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Тобто, права такої особи не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, незалежно від того, чи відповідає спірна угода вимогам закону, оскільки задоволення заявленого позову передбачає застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником майна, відчуженого за спірним договором (п. 27.3 Рекомендацій Вищого господарського суду України № 04-5/120 від 27.06.2007 р.).
З огляду на вищевикладене та враховуючи правову позицію Верховного Суду України, викладену, зокрема, у постанові від 27.09.2005 р., колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив ВАТ «Енергогідромеханізація» у задоволенні позову щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу земельного снаряду 350-50Л інв. № 395 1972 р.в. від 24.02.2004 р. № 20/2004/718, укладеного між ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та ПП «Комос».
Колегія суддів також погоджується з висновками господарського суду Запорізької області щодо відмови у задоволенні вимог позивача про визнання за ним права власності на земельний снаряд 350-50Л інв. № 395 1972 року випуску.
Відповідно до п. 1. ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (ст. 328 ЦК України).
Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв'язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов'язання доставки.
Долученими до матеріалів справи документами (відомостями розрахунку вартості будівель, споруд і передавальних пристроїв, що є невід’ємною частиною до акту оцінки вартості цілісного майнового комплексу, що був переданий позивачу в ході приватизації) підтверджується, що ВАТ “Енергогідромеханізація” в процесі приватизації Дніпродзержинського спеціалізованого підприємства "Енергогідромеханізація” придбало право власності на майно спеціалізованого підприємства, в тому числі на земснаряд 350-50Л інв № 395.
В подальшому, за договором купівлі-продажу № 67 від 25.04.2003 р. ВАТ «Енергогідромеханізація» продало майно, в тому числі спірний земельний снаряд 350-50Л інв. № 395, ТОВ “Техпром”.
Твердження заявника про те, що спірне майно (земельний снаряд 350-50Л інв. № 395) вибуло з його володіння поза його волею, не підтверджується відповідними доказами та спростовується наступним.
Так, зокрема, рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 01.07.2004 р. по справі № 14\142 за позовом ВАТ «Енергогідромеханізація» до ТОВ «Техпром» про визнання недійсним договору № 67 від 25.04.2003 р. встановлено, що позивачем за спірним договором був здійснений добровільний продаж майна (в т.ч., і спірного земснаряду 350-50Л інв. № 395). Підставою ж для визнання недійсною угоди № 67 від 25.04.2003 р. стала її невідповідність статутній меті позивача.
Не відповідає обставинам справи та долученим доказам посилання заявника на те, що право власності на спірне майно у ВАТ «Енергогідромеханізація» не вибувало.
Копіями договорів, долучених до матеріалів справи, підтверджується, що після продажу спірного майна ВАТ «Енергогідромеханізація» ТОВ «Техпром» за договором № 67 від 25.04.2003 р. його почергово набули : ПП “Санрайз” – на підставі договору № 324-С від 24.03.2003 р. (з відомостей, зазначених в техпаспорті земснаряду 350-50л інв. № 395), ПП «Комос» – на підставі договору купівлі-продажу № 2507/1 від 25.07.2003 р, ВАТ «МК «Запоріжсталь» – на підставі договору № 20/2004/718 від 24.02.2004 р.
Крім того, листом від 12.02.2004 р. (вих. № 02-45) голова правління ВАТ «Енергогідромеханізація» Годованюк І.В. повідомив ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь», що спірний земельний снаряд знаходиться в оперативному управління ВАТ «Енергогідромеханізація» на підставі договору оренди обладнання № 01-0А від 01.08.2003 р. Листом від 28.01.2004 р. (вих. № 28012) директор ПП «Комос» Завгородній А.В. підтвердив ВАТ “Запоріжсталь”, що є власником земельного снаряду 350-50Л.
З Договору оренди від 01.08.2003 р. № 01-ОА (копію долучено до матеріалів справи) та переліку обладнання, яке здається в оренду, випливає, що ПП «Комос» передало у тимчасове володіння і користування ВАТ «Енергогідромеханізація» строком на 1 рік майно, в т.ч. і спірний земельний снаряд.
26.11.2003 р. між ПП «Комос» та ВАТ «Енергогідромеханізація» було укладено договір оренди обладнання № 01-0А, за яким спірний земельний снаряд був переданий позивачу у тимчасове володіння і користування строком на 1 місяць, тобто до 26.12.2003 р.
Не приймаються до уваги та спростовуються долученими до справи доказами посилання заявника на те, що ПП «Комос» не мало право власності на спірний земельний снаряд 350-50Л інв № 395 і, відповідно, не мало право його відчужувати.
Так, Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 28.02.2006 р. по справі № 17/19 на підставі ст. 49 ЦК УРСР визнано недійсним договір купівлі-продажу № 2507/1, укладений ПП «Санрайз» та ПП «Космос» 25.07.2003 р., та стягнуто з ПП «Комос» на користь держави 3384000 грн. При цьому, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ПП «Комос» та ПП «Санрайз» здійснено укладання та виконання договору від 25.07.2003 р. № 2507/1 на загальну суму 3384000 грн. Актом перевірки ДПІ встановлено факт формування підприємством «Комос» податкового кредиту на підставі накладних, виписаних ПП «Санрайз», при цьому останнє податку на додану вартість до бюджету не сплачувало, тобто здійснювало фіктивну підприємницьку діяльність (що не є тотожнім фіктивній угоді). З сукупності обставин, встановлених у справі № 17/19, суди дійшли висновку про намір підприємства «Санрайз» на здійснення господарської діяльності з метою, яка була спрямована на приховування отриманих за договором грошових коштів від оподаткування. Крім того, судами у справі № 17/19 спростовані та відхилені як необґрунтовані, доводи підприємства «Санрайз» щодо фіктивності угоди № 2507/1.
Таким чином, вказаним рішенням суду не встановлено факту, що ПП “Комос” не набуло права власності за договором № 2507/1 від 25.07.2003 р., натомість підтверджено, що укладення та виконання вказаного договору відбулось.
Отже, на момент укладення спірного договору ПП «Комос» було власником майна, оскільки його право власності ніким (зокрема, і позивачем у справі) не оспорювалось, та судами не було встановлено зворотного.
Апеляційна інстанція вважає, що, враховуючи зміст ст. ст. 387, 388 ЦК України, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача за первісним позовом про витребування майна (земснаряду 350-50Л інв. № 395) від ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь», оскільки ВАТ «Енергогідромеханізація» не надало доказів свого права власності на це майно.
Щодо вимог ВАТ «Енергогідромеханізація» про встановлення правового статусу ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» як добросовісного або недобросовісного набувача земснаряду 350-50Л інв. № 395 господарським судом правомірно припинено провадження у справі на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України.
Колегія суддів також вважає законним рішення суду першої інстанції в частині задоволення зустрічного позову.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
На підставі вищевикладеного та враховуючи те, що ВАТ «Енергогідромеханізація» оспорюється право власності ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на земснаряд 350-50Л інв. № 395, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про те, що ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» є добросовісним набувачем спірного майна, а тому обґрунтовано задовольнив зустрічний позов ВАТ «ЗМК «Запоріжсталь» про визнання за ним права власності на земснаряд 350-50Л інв. № 395.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Оскільки доводи заявника апеляційної скарги не ґрунтуються на нормах права, не підтверджені відповідними доказами та спростовані дослідженими обставинами справи, апеляційна скарга залишається судом без задоволення.
Колегія суддів дійшла висновку про відповідність рішення господарського суду Запорізької області нормам чинного законодавства. Підстав для скасування оскаржуваного рішення колегія суддів не вбачає.
Судові витрати по розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідно до приписів ст. 49 ГПК України покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Запорізький апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ :
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства «Енергогідромеханізація» (м. Дніпродзержинськ Дніпропетровської області) залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Запорізької області від 15.05.2007 р. у справі № 4/88д залишити без змін.
Головуючий суддя Зубкова Т.П.
судді Зубкова Т.П.
Кричмаржевський В.А. Мірошниченко М.В.