К/С № К-11677/06
ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27.09.2006 р. м. Київ
Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:
головуючого судді Пилипчук Н.Г.
суддів Конюшка К.В.
Ланченко Л.В.
Нечитайла О.М.
Степашка О.І.
при секретарі: Ільченко О.М.
за участю представників
позивача: Ткача С.С.
відповідача: ОСОБА_2., ОСОБА_3.
розглянувши у відкритому судовому засіданні
касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 26.09.2005 р.
та постанову Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р.
у справі № 46/515
за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва
до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1
про стягнення податкового боргу, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.09.2005 р. позов задоволено. Стягнуто з відповідача на рахунок № 33214813500007, код 13050300, одержувач Печерське РВДК (ЗКПО 26077922) 20610 грн. податкового боргу, до Державного бюджету України 206,11 грн. державного мита та на користь ДП "Судовий інформаційний центр" 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішення мотивовано тим, що податкове повідомлення-рішення, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на землю, відповідачем в апеляційному і судовому порядку не було оскаржено, отже позивач узгодив суму нарахованого податкового зобов'язання і така сума, виходячи із вимог п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", є податковим боргом.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. вказане рішення змінено: ухвалене "рішення" вважати постановою", прийнятою у відповідності до норм КАС України. В іншій частині рішення залишено без змін.
СПД-фізична особа ОСОБА_1. подала касаційну скаргу, якою просить скасувати вказані судові рішення, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги обґрунтовує тим, що, відповідач не отримував повідомлення-рішення та лист застереження податкової інспекції. Позивач на вимогу суду не надав у судовому засіданні 26.09.2005 р. пояснення по суті позовних вимог з обґрунтуванням підстав нарахування податкового боргу та розрахунок. Справа розглядалася судом першої інстанції за нормами Господарського процесуального кодексу України. Постановою Господарського суду міста Києва від 01.12.2005 р. у справі № 25/461 визнано недійсним податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.07.2005 р. на якому ґрунтувалася позовна заява у справі про стягнення податкового боргу із земельного податку. Позивачем заявлялося клопотання про зупинення провадження у справі № 46/515 до вирішення іншої справи, але у задоволенні було відмовлено.
Представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги.
Позивач у своїх письмових запереченнях на касаційну скаргу та його представник в судовому засіданні просять касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін, як законні та обґрунтовані.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.
Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено таке.
Відповідач є власником нежитлового приміщення загальною площею 955,00 кв.м. по вул. АДРЕСА_1 та здійснює підприємницьку діяльність шляхом надання в оренду даної будівлі.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 Закону України "Про плату за землю" використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів та інвесторів - учасників угоди про розподіл продукції, сплачують земельний податок.
Податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.07.2004 р., яким відповідачу було визначено суму податкового зобов'язання з земельного податку в сумі 20 610,46 грн.
Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2 ст. 6 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р. у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податку податкові вимоги.
Як було встановлено судами попередніх інстанцій, відповідачу направлені податкові вимоги про погашення податкової заборгованості від НОМЕР_2 на суму 10305,23 грн. та від НОМЕР_3 на суму 10305,23 грн. Вказані податкові вимоги отримані відповідачем, відповідно, 29.09.2004 р. та 08.11.2004 р. Також відповідачу направлений лист-застереження № НОМЕР_4 від 13.12.2004 р. Вказані вимоги залишені відповідачем без задоволення.
За приписами п.п. 4.2.1., 4.2.3 п.п. 4.2 ст. 4 Закону № 2181-ІІІ якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому цим Законом. Обов'язок доведення того, що будь-яке нарахування, здійснене контролюючим органом у випадках, визначених підпунктом 4.2.2 цього пункту, є помилковим, покладається на платника податків.
Виходячи із вимог вказаних норм та беручи до уваги те, що податкове повідомлення-рішення на час розгляду даної справи у суді першої інстанції в адміністративному та судовому порядку не оскаржувалось, тобто було чинним, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність законних підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача 20610,46 грн., які згідно із п. 5.4. ст. 5 Закону № 2181-ІІІ визнаються сумою податкового боргу платника податків.
За таких обставин, висновки судів першої та апеляційної інстанції узгоджуються з обставинами у справі та відповідають нормам матеріального права.
Суд касаційної інстанції не вбачає порушень процесуального права судом апеляційної інстанції. Як вбачається з ухвали суду апеляційної інстанції від 20.12.2005 р. клопотання відповідача про зупинення провадження у справі розглядалося судом і обґрунтовано було залишено без задоволення з тих підстав, що на час прийняття рішення (постанови) у справі судом першої інстанції податкове повідомлення-рішення не було оскаржено відповідачем у встановленому законом порядку, тобто було чинним. Постанова від 01.12.2005 р. у справі № 46/515 була прийнята пізніше, а законність рішення перевіряється на час його винесення.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2006 р. у справі № 46/515 відкрито провадження за нововиявленими обставинами у цій справі за заявою відповідача в якій він посилається на те, що постановою Господарського суду міста Києва від 01.12.2005 р. у справі № 25/461 задоволено позов СПД ОСОБА_1 до ДПІ у Печерському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 13.07.2004 р.
Допущене судом першої інстанції процесуальне порушення, а саме: застосування під час розгляду справи Господарського процесуального кодексу України, в даному випадну не може бути підставою для скасування судового рішення, оскільки воно не вплинуло на його законність та обґрунтованість.
Керуючись ст. ст. 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -
У Х В А Л И В:
Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Господарського суду міста Києва від 26.09.2005 р. та ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 20.12.2005 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом одного місяця з дня відкриття обставин, які можуть бути підставою для провадження за винятковими обставинами.
головуючий суддя Н.Г. Пилипчук
судді К.В. Конюшко
Л.В. Ланченко
О.М. Нечитайло
О.І. Степашко
Ухвалу складено у повному обсязі 02.10.2006 р.