Справа № 2215/1081/2012

Копія

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________________________________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2012 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді -Баса О.Г.,

суддів: Гринчука Р.С., Матковської Л.О.,

при секретарі Щербань А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини та дружини з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2012 року, -

встановила:

В лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом, в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання сина, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 в розмірі ? частини всіх видів його заробітку до повноліття дитини а також на її утримання в розмір ? частини всіх видів заробітку до досягнення дитиною повноліття.

Обґрунтовуючи вимоги позивачка зазначила, що їх спільний син ОСОБА_3 проживає разом з нею, перебуває на її утриманні. Вона не працює, навчається в школі, тому не має можливості самостійно утримувати себе та дитину.

Відповідач проживає окремо від неї та дитини, матеріальної допомоги їй не надає, хоча має таку можливість, є працездатним, інших утриманців у нього не має, отримує доходи від тимчасових заробітків.

Рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2012 року позов було задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі ? частини щомісячно зі всіх видів його заробітку, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 23 лютого 2012 року і до досягнення дитиною повноліття. Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць допущено до негайного виконання. Стягнуто з ОСОБА_2 107,30 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позову про стягнення аліментів на її утримання до досягнення дитиною повноліття та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

___________________________________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції -Андрощук Є.М.. Справа № 2/2215/1081/2012

Провадження №22ц/2290/1165/2012

Доповідач -Гринчук Р.С. Категорія № 46,48

При цьому зазначила, що судом не враховано вимоги ч. 4 ст. 84 СК України, оскільки вона не працює, навчається, самостійного доходу не має, а відповідач є людиною молодого віку, працездатний, отримує прибуток від тимчасових заробітків. Наявність в нього захворювання не впливає на його здатність утримувати її з дитиною

В судове засідання належним чином повідомлені сторони не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частиною 1 статті 309 цього Кодексу визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Ухвалюючи рішення суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання про стягнення аліментів на утримання позивачки.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є батьком, а позивачка ОСОБА_1 матір'ю ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Після фактичного припинення шлюбних відносин сторони проживають окремо, дитина проживає разом із матір'ю, перебуває на її повному утриманні.

ОСОБА_1 є неповнолітньою особою, не працює, навчається в 11 класі загальноосвітньої школи.

Приймаючи рішення в частині стягнення аліментів суд прийшов до законного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог в цій частині, враховуючи вимоги СК України, обставини справи, дані про сторін, їх майновий стан.

Відмовляючи в позові про стягнення аліментів на утримання ОСОБА_1 суд виходив з того, що ОСОБА_2 не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачці, оскільки не працює, є хронічно хворим, потребує постійного лікування.

Однак такий висновок суду зроблений внаслідок неповного та необ'єктивного дослідження доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 СК України дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка -батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Згідно з ч. 4 ст. 84 цього ж Кодексу право на утримання вагітні дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Тобто умовою отримання аліментів дружиною є спроможність чоловіка надавати матеріальну допомогу.

Неможливість надання матеріальної допомоги дружині з боку чоловіка повинна носити мати абсолютний, об'єктивний характер.

Відсутність постійного місяця роботи та наявність хронічного захворювання у відповідача не свідчить про те, що він не має можливості надавати матеріальну допомогу позивачці, оскільки ці обставини не є абсолютними та об'єктивними, носять тимчасовий перемінний характер.

Відповідно до ч.1 ст. 80 СК України аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Частиною 1 ст. 79 СК України встановлено, що аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач ОСОБА_2 не має постійного місця роботи та стабільного заробітку, тому з врахуванням вищевказаних вимог закону, ч. 1 ст. 303 ЦПК України, змісту позовних вимог та апеляційної скарги розмір аліментів на утримання ОСОБА_1 слід визначити у частці від заробітку (доходу) ОСОБА_2

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 28 березня 2012 року в частині відмови у стягненні аліментів на утримання ОСОБА_1 скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання в розмірі 1/8 частки від його заробітку (доходу) щомісячно, починаючи з 23 лютого 2012 року і до досягнення ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 трьох років.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Р.С. Гринчук