Судове рішення #2289167
25/24-08


ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


02.06.2008                                                                                   Справа № 25/24-08  

  Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Сизько І.А. (доповідач),

суддів: Тищик І.В.,  Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання: Врона С.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Соломахіна Г.Г. представник, довіреність №05/474 від17.04.08р.

від відповідача: представник у судове засідання не з’явився, про час та місце судового засідання повідомлений належним чином.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій” на рішення господарського суду Дніпропетровської області  від  19.02.08р. у справі №25/24-08

за позовом: відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій”, м.Дніпропетровськ,  

до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України, м.Дніпропетровськ,

про визнання недійсним рішення

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2007р. відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій” звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 20.12.2006р. № 13.5/22-п  у справі № 26.1/5 в частині пунктів 1, 2, 3, 4, 7.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.08р. (суддя Чередко А.Є.) по справі №25/24-08 в позові відмовлено. Рішення суду мотивовано тим, що позивач звернувся з позовом до господарського суду про визнання недійсним спірного рішення за межами встановленого ст.60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” двомісячного строку.

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду та задовольнити позовні вимоги  в повному обсязі.

Скаржник посилається на те, що при вирішенні питання щодо строку оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України слід керуватися статтями 223, 249 Господарського кодексу України та статтею 257 Цивільного кодексу України; відповідач неправомірно визнав підприємство таким, що займає монопольне становище на ринку автостанційних послуг; відповідач безпідставно визнав дії позивача по включенню до розрахунку вартості автостанційних послуг витрат усіх автостанцій, що входять до структури позивача та встановлення вартості автостанційних послуг залежно від доходу перевізника за реалізовані квитки порушенням ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення господарського суду Дніпропетровської області було винесено без порушень норм матеріального і процесуального права, доводи скаржника є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності, просить відхилити апеляційну скаргу, рішення господарського суду Дніпропетровської області залишити без змін.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 4 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Згідно статті 14 цього Закону адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій, відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій.

Адміністративною колегією Дніпропетровського обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України 20.12.2006р. було прийнято рішення про порушення законодавства про захист економічної конкуренції №13.5/22-п у справі №26.1/15, яким дії позивача визнано порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції.

У пункті 1 резолютивної частини зазначеного рішення визнано, що відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій” у 2004р. займало монопольне (домінуюче) становище на ринку автостанційних послуг в межах своїх автовокзалів та автостанцій в містах Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Нікополь, Новомосковськ, Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, Орджонікідзе, Дніпродзержинськ, Верхньодніпровськ, Вільногірськ, Жовті Води, П'ятихатки, Апостолове, Перещепине Новомосковського району, селищах міського типу Солоне, Магдалинівка, Петропавлівка, Межова, Покровське, Васильківка, Томаківка, Софіївка, Кринички, Царичанка, Петриківка з часткою 100 %.

Пунктом 2 резолютивної частини рішення визнано, що відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій” у 2005р. займало монопольне (домінуюче) становище на ринку автостанційних послуг в межах своїх автовокзалів та автостанцій в містах Дніпропетровськ, Кривий Ріг, Нікополь, Новомосковськ, Марганець (з лютого 2005р.), Павлоград, Тернівка, Першотравенськ, Орджонікідзе, Дніпродзержинськ, Верхньодніпровськ, Вільногірськ, Жовті Води, П'ятихатки, Апостолове, Перещепине Новомосковського району, селищах міського типу Солоне, Магдалинівка, Петропавлівка, Межова, Покровське, Васильківка, Томаківка, Софіївка, Кринички, Царичанка, Петриківка з часткою 100%, в м.Марганець частка Товариства на ринку надання автостанційних послуг перевищує 35%.

Пунктом 3 резолютивної частини рішення визнано дії відкритого акціонерного товариства   “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій” щодо включення до розрахунку вартості обов'язкових автостанційних послуг прямих витрат від діяльності всіх автостанцій (автовокзалів), розташованих в межах області, а не тієї автостанції (автовокзалу), на якій безпосередньо надається послуга та встановлення вартості автостанційного збору з пасажирів в залежності від вартості квитка, а не від фактичних витрат автостанцій та автовокзалів порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, визначеним пунктом 1 та 2 частини 2 статті 13 цього Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку автостанційних послуг шляхом встановлення таких цін придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку та застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

За пунктом 4 резолютивної частини рішення дії  відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій” щодо встановлення вартості автостанційних послуг, які надаються перевізникам, залежно від доходу перевізника за реалізовані квитки на його маршрут, а не від фактичних витрат автостанцій та автовокзалу на обов'язкові автостанційні послуги для перевізника визнано порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, визначеним пунктом 1 та 2 частини 2 статті 13 цього Закону у вигляді зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку автостанційних послуг шляхом встановлення таких цін придбання чи реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку та застосування різних цін чи різних умов до рівнозначних угод із суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин.

Пунктом 7 резолютивної частини спірного рішення зобов'язано відкрите акціонерне товариство “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій” у двохмісячний термін припинити порушення зазначені у пунктах 3, 4, 5.

Оспорюване рішення було вручене позивачу 27.12.2006р. разом із супровідним листом від 25.12.2006р. №29.3/866-ІІ, про що свідчить відповідний запис в цьому листі.

У спірному рішенні було доведено до відома про можливість оскарження цього рішення до господарського суду у двомісячний строк з дня його одержання, тобто до 27.02.2007 року.

Згідно ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до частини першої статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Позивач звернувся з позовом до господарського суду про визнання недійсним спірного рішення 04.12.2007р., тобто за межами встановленого Законом строку.

З огляду на відповідний законодавчий припис і присікальний характер зазначеного строку господарський суд дійшов вірного висновку, що Закон України “Про захист економічної конкуренції” є спеціальним, який регулює правовідносини у сфері захисту економічної конкуренції та обмеження монополізму в господарській діяльності, отже саме його норми слід застосовувати до спірних правовідносин і щодо строків оскарження рішень Антимонопольного комітету України.

Згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.  

Стосовно доводів скаржника щодо застосування загального строку позовної давності тривалістю у три роки слід зазначити, що визначені згідно зі статтею 223 Господарського кодексу України строки реалізації господарсько-правової відповідальності на відповідні правовідносини не поширюються, стаття 249 Господарського кодексу України не встановлює строків оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, статтею 257 Цивільного кодексу України встановлено загальний строк позовної давності.

Таким чином, апеляційна скарга не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства “Дніпропетровське обласне підприємство автобусних станцій”, м.Дніпропетровськ  залишити  без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.02.2008р. у справі №25/24-08 залишити без змін.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

          

Головуючий суддя            

                                             

І.А. Сизько

Суддя


І.В. Тищик

Суддя

Л.В. Чоха


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація