РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
_____________________________________________________________________
Справа №: 22-ц/0190/2256/2012Головуючий суду першої інстанції:Ісроілова В.У.
Головуючий суду апеляційної інстанції:Макарчук Л. В.
РІШЕННЯ
"14" травня 2012 р. колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого суддіМакарчук Л.В.
СуддівКурської А.Г., Горбань В.В.
При секретаріЛомовському А.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом прокурора м.Армянська в інтересах держави в особі Центральної міської лікарні м.Армянська до ОСОБА_6, третя особа - Армянська міська рада АР Крим про відшкодування матеріальної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Армянського міського суду АР Крим від 18 січня 2012 року,
В С Т А Н О В И Л А :
22 листопада 2011 року прокурор м.Армянська в інтересах держави в особі Центральної міської лікарні м.Армянська звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6 третя особа - Армянська міська рада АР Крим про відшкодування матеріальної шкоди.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 22 листопада 2011 року рішенням Армянського міського суду АР Крим задоволено позов ОСОБА_7 до Центральної міської лікарні м.Армянська про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Рішення набрало законної сили. Згідно розпорядження про виділення коштів загального фонду місцевих бюджетів від 05 квітня 2011 року №112 на рахунок Центральної міської лікарні м.Армянська з місцевого бюджету м.Армянська перераховано 59 608 грн. 22 коп. Враховуючи те, що ОСОБА_6 на час звільнення ОСОБА_7 займала посаду головного лікаря Центральної міської лікарні м.Армянська та підписувала наказ про звільнення ОСОБА_7, просив стягнути з неї, як зі службової особи, винної у незаконному звільненні працівника, грошову суму в розмірі 56 469 грн. 78 коп. та судові витрати.
Рішенням Армянського міського суду АР Крим від 18 січня 2012 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_6 33 055 грн. 34 коп. на користь Центральної міської лікарні м.Армянська в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_6 на користь держави 350 грн. 55 коп. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати рішення суду. Вважає, що при ухвалені рішення судом не врахована ступінь її вини у спричиненні збитку, її матеріальне становище, розмір заробітної плати, відсутність додаткового прибутку, а також те, що на її утриманні знаходяться мати похилого віку та неповнолітня дитина.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, прокурора, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, які розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.
У відповідності до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи, розпорядженням міського голови №143 від 05 травня 2009 року ОСОБА_6 призначена на посаду головного лікаря Центральної міської лікарні м.Армянська.
06 травня 2009 року укладено контракт між виконавчим комітетом Армянської міської Ради в особі міського голови та ОСОБА_6 строком по 05 травня 2010 року на підставі якого ОСОБА_6 призначена на посаду головного лікаря ЦМЛ м.Армянська відповідно до п.п.2.2.6-2.2.8 якого головний лікар приймає на роботу та звільняє робітників установи, накладає на робітників стягнення, в межах своєї компетенції видає накази та інші акти.
На підставі додаткової угоди від 03 березня 2010 року внесені зміни та продовжено строк дії контракту до 01 липня 2010 року; додаткової угоди від 30 квітня 2010 року до контракту внесені зміни та продовжено строк дії контракту до 01 вересня 2010 року включно; додаткової угоди від 29 липня 2010 року до контракту внесені зміни та продовжено строк дії контракту до 01 вересня 2011 року включно.
Відповідно до п.п.6.6.4 статуту Центральної міської лікарні м.Армянська головний лікар видає накази та розпорядження, які є обов'язковими для всіх працівників лікарні.
Як вбачається з відповіді заступника голови профспілкового комітету ЦМЛ м.Армянська від 22 вересня 2009 року на ім'я головного лікаря ОСОБА_6, відповідно до витягу з протоколу №69 від 21 вересня 209 року засідання профспілкового комітету ЦМЛ м.Армянська, 21 вересня 2009 року розглядалося подання головного лікаря ЦМЛ м.Армянська щодо звільнення головного бухгалтера ЦМЛ м.Армянська ОСОБА_7 відповідно до якого профком дав згоду на звільнення головного бухгалтера ОСОБА_7 на підставі ст. 40 ч.3 КЗпП України, який носить рекомендований характер.
Наказом головного лікаря ЦМЛ ОСОБА_6 №344-л від 23 вересня 2009 року ОСОБА_7 звільнено 23 вересня 2009 року на підставі ст. 40 ч.3 КЗпП України за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором. Як зазначено в наказі №344-л від 23 вересня2009 року ОСОБА_7 систематично не виконує без поважних причин обов'язки, покладені на неї трудовим договором.
Рішенням Армянського міського суду АР Крим від 22 листопада 2010 року позов ОСОБА_7 задоволено, поновлено ОСОБА_7 на посаді головного бухгалтера Центральної міської лікарні м.Армянська з 23 вересня 2009 року, стягнуто з Центральної міської лікарні м.Армянська на користь ОСОБА_7 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 33 055 грн. 34 коп., допущено негайне виконання рішення суду та стягнуто судові витрати.
Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду АР Крим від 08 лютого 2011 року апеляційну скаргу головного лікаря Центральної міської лікарні м.Армянська ОСОБА_6 відхилено, рішення Армянського міського суду АР Крим від 22 листопада 2011 року залишено без змін.
Розпорядженням №112 від 05 травня 2011 року Центральній міській лікарні м.Армянська відхилені кошти загального фонду місцевих бюджетів з рахунку Відділення Державного казначейства у м.Армянську ГУ ДКУ в АР Крим в розмірі 59 608 грн. 22 коп.
Як вбачається з платіжної вимоги №10 від 06 квітня 2011 року платником: Центральною міською лікарнею м.Армянська сплачено 33 055 грн. 34 коп., стягував: ВДВС Армянського МУЮ АР Крим на виконання рішення Армянського міського суду АР Крим про стягнення заборгованості на підставі виконавчого листа Армянського міського суду від 23 листопада 2010 року на користь ОСОБА_7
Платіжним дорученням №11 від 06 квітня 2011 року платником: Центральною міською лікарнею м.Армянська сплачено 3 305 грн. 53 коп. виконавчого збору. Платіжним дорученням №1389 від 07 квітня 2011 року - 14 166 грн. 12 коп. єдиного соціального внеску, платіжним дорученням №1387 від 07 квітня 2011 року - 1 189 грн. 99 коп. єдиного соціального внеску, платіжним дорученням №1388 від 07 квітня 2011 року - 4 779 грн. 80 коп. податку з доходів фізичних осіб.
Частково задовольняючи позов прокурора до ОСОБА_6 та стягуючи з відповідачки 33055 грн.34 коп., суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка як посадова особа на підставі п. 8 ст. 134 та ст. 237 КЗпП України, несе повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну лікарні оплатою працівнику вимушеного прогулу при незаконному звільненні із роботи.
З висновками суду першої інстанції, щодо стягнення шкоди з відповідачки, як особи, винної у незаконному звільненні працівника, погоджується судова колегія, але не погоджується з висновками суду, щодо стягнення суми у повному розмірі шкоди - 33055,34 грн., оскільки такі висновки суду зроблені з порушенням норм матеріального права - ст.137 КЗпП України.
Відповідно до ст. 237 КЗпП обов'язок покрити заподіяну підприємству, установі, організації шкоду у зв'язку з оплатою працівникові часу вимушеного прогулу покладається на винну в незаконному звільненні службову особу, якщо його звільнення здійснено з порушенням закону.
Таким чином, форма вини для покладання матеріальної відповідальності на посадову особу, що незаконно звільнила працівника, за шкоду, заподіяну виплатою працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогул, значення не має. Можливе притягнення до матеріальної відповідальності як при умислі (намірі) на порушення закону, так і при необережності, проте наявність вини посадової особи є необхідною складовою при покладенні на неї матеріальної відповідальності.
Пленум Верховного Суду України у п. 33 постанови від 6 листопада 1992 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснив, що повна матеріальна відповідальність винних у незаконному звільненні працівників, службових осіб і обов'язок покрити шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації у зв'язку з оплатою працівникам часу вимушеного прогулу настає у випадках будь-якого порушення закону, а не лише явного, як передбачалось раніше.
Згідно з п. 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 грудня 1992 р. № 14 «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» відповідальність у цих випадках настає незалежно від форми вини.
На підставі поданих сторонами доказів суд з'ясував фактичні обставини і відповідні їм правовідносини але неправильно визначив розмір відшкодування шкоди.
Як вбачається з матеріалів справи, в ході розгляду справи судом першої інстанції, відповідачка у судовому засіданні просила зменшити розмір суми відшкодування шкоди з урахуванням її майнового та сімейного стану, але суд на це уваги не звернув та не дав оцінки її доводам.
Згідно ст.137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно. Коли шкода стала наслідком не лише винної поведінки працівника, а й відсутності умов, що забезпечують збереження матеріальних цінностей, розмір покриття повинен бути відповідно зменшений.
Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.
У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 14 від 29.12.92 року (із змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям їх працівниками» роз'яснюється, що судам слід мати на увазі, що зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю працівником, допустиме лише у виключних випадках при наявності зазначених у ст.137 КЗпП України умов, які мають бути підтверджені ретельно перевіреними в судовому засіданні доказами, з обов'язковим викладенням у рішенні мотивів зниження суми, яка стягується.
Передбачена ст.137 КЗпП можливість зменшення розміру шкоди, що підлягає покриттю, з урахуванням ступеня вини, конкретних обставин і майнового стану працівника, стосується всіх видів матеріальної відповідальності працівників. Зниження розміру шкоди, що підлягає покриттю, не допускається, якщо шкоду заподіяно злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.
При визначенні розміру матеріальної відповідальності суд першої інстанції не прийняв до уваги ступень вини ОСОБА_6 у спричиненні матеріальної шкоди у розмірі 33055,34 грн. (середній заробіток за час вимушеного прогулу) та інші дані, що мають значення для справи.
Як вбачається із довідки №23 від 25.04.2012 року про заробітну плату ОСОБА_6 вона працює на посаді головного лікаря відділу охорони здоров'я Ішунської амбулаторії та її оклад складає 1921 грн. Згідно довідки №1299 від 10.05.2012 року про склад сім'ї ОСОБА_6, вона проживає в АДРЕСА_1 та має склад сім'ї: син ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_2; мати ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3 (що підтверджується також їх свідоцтвами про народження).
Судовою колегією, в межах повноважень передбачених ч.2 ст.303 ЦПК України, оглянуто матеріали цивільної справи №2-136/10 за позовом ОСОБА_7 до Центральної міської лікарні м.Армянська, третя особа головний лікар ЦМЛ ОСОБА_6, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Із оглянутої справи вбачається, що позов ОСОБА_7 було пред'явлено до суду 14.10.2009 року, а попереднє судове засідання призначено судом на 20.05.2010 року. Ухвалою суду від 20.05.2010 року у попередньому засіданні справу було призначено до розгляду на 29.06.2010 року та після неодноразового відкладення розгляду справи, які відбувались не з вини ОСОБА_6, а з інших причин, позов ОСОБА_7 було розглянуто 22.11.2010 року. Рішенням Армянського міського суду АР Крим від 22.11.2010 року ОСОБА_7 було поновлено на роботі та стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 33055,34 грн., який було розраховано на день ухвалення рішення.
Таким чином, тривалість розгляду справи, яка не пов'язана з діями ОСОБА_6 (яка не затягувала розгляду справи), вплинула на розмір середнього заробітку, стягнутого за час вимушеного прогулу.
Приймаючи до уваги матеріальний стан ОСОБА_6, знаходження на її утриманні неповнолітньої дитини та непрацездатної матері, розмір її заробітку та тривалий розгляд цивільної справи №2-136/10 за позовом ОСОБА_7 до Центральної міської лікарні м.Армянська, третя особа ОСОБА_6, про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка розглядалась із жовтня 2009 року по листопад 2010 року не з вини ОСОБА_6, судова колегія вважає за можливе зменшити розмір відшкодування матеріальної шкоди до 20000 грн. (двадцяти тисяч гривень).
Згідно з п.4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підставами для скасування або зміни рішення суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Виходячи з наведеного та керуючись статтями 303, 304, 307, 309, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Армянського міського суду АР Крим від 18 січня 2012 року змінити. Зменшити суму стягнення з ОСОБА_6 на користь Центральної міської лікарні м.Армянська АР Крим в рахунок відшкодування матеріальної шкоди до 20000 грн. (двадцять тисяч гривень).
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.