Справа №2-а-4733/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 січня 2012 року суддя Дубровицького районного суду Рівненської області Сидоренко З.С., розглянувши у порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі про стягнення недоплачених щомісячного підвищення до пенсії та додаткової пенсії,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду в Дубровицькому районі та просить:

- визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Дубровицькому районі щодо невиплати їй додаткової пенсії у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком та підвищення до пенсії у розмірі двох мінімальних заробітних плат, як пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення у відповідності до ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

- зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Дубровицькому районі провести нарахування та виплатити їй підвищення до пенсії, згідно ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи із дати, що на шість місяців передує її зверненню до суду, у розмірі двох мінімальних заробітних плат, виходячи з її розміру встановленого Законами України "Про державний бюджет на відповідний рік";

- зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України в Дубровицькому районі провести нарахування та виплатити їй додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, згідно ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" починаючи із дати, що на шість місяців передує її зверненню до суду, у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком, виходячи з її розміру встановленого ч.1 ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та з урахуванням виплачених сум.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду в Дубровицькому районі в своїх запереченнях просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Суд визнав наявні докази достатніми для прийняття судового рішення в порядку скороченого провадження та ухвалення постанови відповідно до ч.6 ст.183-2 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши обставини, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, що мають значення для справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є непрацюючим пенсіонером, перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі та проживає на території радіоактивного забруднення - у зоні гарантованого добровільного відселення, а саме в м.Дубровиця Рівненської області.

Зазначені обставини підтверджуються довідкою №3777 від 08.08.2011 року (а.с.8), довідкою №10146 від 08.08.2011 року (а.с.11) та копією трудової книжки (а.с.7).

Згідно посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи НОМЕР_1, виданого 04.11.2008 року (а.с.9), позивач віднесена до осіб 3 категорії, що потерпіли внаслідок аварії на ЧАЕС і має право на пільги і компенсації, встановлені Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Відповідно до ч.2 ст.39 Закону України № 796-XII від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, підвищуються у розмірах, встановлених частиною першою цієї статті, а саме доплата вказаним особам встановлена у розмірі двох мінімальних заробітних плат.

Згідно положень ч.2 ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", особам, віднесеним до третьої категорії, додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, призначається у розмірі 25% мінімальної пенсії за віком.

Рішенням Конституційного суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, що були внесені до ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" були визнані неконституційними.

Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або окремі їх положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, що визнані неконституційними і є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не може бути оскарженим.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них причин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України № 796-XII від 28 лютого 1991 року "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Посилання відповідача на положення Постанови КМ України №530 від 28.05.2008 року "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" не заслуговують на увагу, оскільки згідно ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, суд вважає, що виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору слід застосовувати норми ст.ст.39, 51 Закону України №796-XII, а не положення Постанови Кабінету Міністрів України.

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень законів, що визнані неконституційними і є обов'язковим до виконання на території України, остаточними і не може бути оскарженим.

Редакція статтей 39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" після їх перевірки на відповідність Конституції України на протязі 2009-2011 років не змінювалась, а тому доводи позивача про його право на отримання підвищення до пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідності до вищевказаних норм є обґрунтованими.

Доводи відповідача щодо неможливості задоволення позовних вимог у зв'язку з відсутністю бюджетних коштів, призначених на ці виплати, судом не приймаються до уваги. Суд вважає необхідним визначити, що реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Відповідно до п.4 Постанови КМ України №936 від 20.09.2005 року "Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" виплата компенсації, допоміг та пенсії непрацюючим пенсіонерам проводиться Управліннями Пенсійного фонду за місцем отримання пенсії.

Таким чином, до повноважень Управління Пенсійного фонду України в Дубровицькому районі належить нарахування та виплата позивачеві зазначеної доплати та додаткової пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернулася до суду 25.08.2011 року, а тому бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу визначеної ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення в розмірі двох мінімальних заробітних плат, а також щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, що обчислюється з врахуванням встановленого прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, за період з 25 лютого 2011 року слід визнати протиправною та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу підвищення до пенсії та додаткову пенсію відповідно до вимог зазначеного закону із урахуванням проведених виплат за вказаний період.

Згідно Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року у 2011 році норми і положення ст.ст.39, 50, 51, 52, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи із наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011 рік.

06 липня 2011 року на виконання п.7 Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року прийнято постанову КМ України №745 "Про встановлення деяких розмірів виплат, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету" якою, зокрема, визначено розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, розміри щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю та розміри підвищення до пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Постанова набрала чинності 23 липня 2011 року.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить зобов'язати відповідача нараховувати та виплачувати йому доплату до пенсії та додаткову пенсію без обмеження певним строком.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим, а тому нарахування та невиплату позивачу доплати до пенсії та додаткової пенсії, відповідно до ст.ст.39, 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" слід провести за період з 25 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року.

На підставі ст.19 Конституції України, ст.ст. 39, 51 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", Рішень Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" від 14.06.2011 року, керуючись ч.4 ст.9, ст.ст. 94, 99-100, 158-163, 183-2, 186, 256 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду в Дубровицькому районі щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 25 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду в Дубровицькому районі нарахувати та виплатити ОСОБА_1 невиплачене підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні гарантованого добровільного відселення відповідно до ст.39 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі двох мінімальних заробітних плат та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст.51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в розмірі 25% мінімальної пенсії за віком за період з 25 лютого 2011 року по 22 липня 2011 року включно з урахуванням фактично виплачених сум протягом вказаного часу.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Дубровицький районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя: підпис.

З оригіналом згідно.

Голова Дубровицького

районного суду Сидоренко З.С.