Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 1616/1000/2012

Провадження № 2/1616/608/2012

Р І Ш Е Н Н Я

03.04.2012м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді - Крючко Н.І.,

при секретарі - Довгенко І.О.,

за участю представника позивача ОСОБА_1- ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2012 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди шляхом стягнення з відповідача ОСОБА_3 грошових коштів за договором позики у сумі160 000 грн., посилаючись на те, що 26 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та відповідачем по справі ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач надав в борг відповідачу кошти в сумі 160 000 грн., в свою чергу останній зобов'язувався повернути дані кошти в строк до 01 січня 2012 року, але дані кошти в добровільному порядку не повернув, в зв'язку з чим останній був змушений звернутися до суду з вказаним позовом.

Представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та наполягала на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Суд, вислухавши сторін по справі, дослідивши матеріали справи, вважає позов ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди шляхом стягнення грошових коштів є таким, що підлягає до задоволення за наступних обставин.

Статтею 11 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до Цивільно процесуального кодексу України, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Отже суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.

Судом встановлено, що 26 листопада 2009 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір позики, відповідно до якого позивач надав в боргу до 01 січня 2012 року відповідачу кошти в сумі 160 000 грн. ( а.с. 6).

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.

Частина друга ст. 1047 ЦК України допускає пред'явлення на підтвердження укладення договору позики та його умов розписки позичальника або іншого документа, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної суми грошей або кількості речей.

В судовому засіданні представник позивача за нотаріально посвідченою довіреністю ОСОБА_2 вказала, що відповідачу позивач надав кошти в сумі 160 000 грн. в борг згідно боргової розписки від 26 листопада 2009 року. Відповідно до договору позики відповідач зобов'язувався повернути суму боргу йому в строк до 01 січня 2012 року, але у встановлений строк кошти не повернув. Більше того, під час укладення договору позики відповідачем не заперечувався строк, в який останній зобов'язаний був повернути суму боргу.

Статтею 11 Цивільного Кодексу України чітко вказано підставу виникнення цивільних прав та обов"язків у сторін, які виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов"язки.

Статтею 202 Цивільного Кодексу України визначено поняття правочину, що це є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено та не заперечувалось самим відповідачем ОСОБА_3 що він в добровільному порядку взяв в борг кошти при певних домовленостях та зобов'язаннях у ОСОБА_1.

Статтею 204 ЦК України визначено поняття презумпції правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1,2 ст. 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Законодавцем визначено, що на підтвердження укладення договору позики та його умов, у тому числі й договору позики між громадянами на суму, що не менше ніж у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.

З викладених вище обставин, суд приходить до висновку про правомірність та законність укладення даного договору позики.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди шляхом стягнення грошових коштів за договором позики є обгрунтованими та такими, що підлягають до частково задоволення.

Відповідно до положення ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, судові витрати понесені позивачем в сумі 1600 грн. 00 коп. підлягають стягненню з ОСОБА_3

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 60, 61, 83,88, 213-215 ЦПК України, ст.ст.1046,1047,1049, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди - задовольнити .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду шляхом стягнення грошових коштів за договором позики у розмірі 160 000 грн..

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі - 1600 грн. 00 коп.

Апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції може бути подано до Апеляційного суду Полтавської області через Ленінський районний суд м. Полтави протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя Ленінського районного суду м. Полтави Н. І. Крючко