Справа № 8773/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цховребової М.Г.

суддів - Іванова Е.А., Стефанова С.О.

при секретарі судового засідання - Парій І.І.

за участю:

позивача - ОСОБА_13

перекладача - ОСОБА_14

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_13 до Державного комітету України у справах національностей та релігій, Державної міграційної служби України, третя особа -Управління міграційної служби в Одеській області, про визнання рішення нечинним та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

ОСОБА_13 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Державного комітету України у справах національностей та релігій, Державної міграційної служби України, третя особа -Управління міграційної служби в Одеській області, про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій від 21.08.2010 року № 19-10, яким позивачу відмовлено в наданні статусу біженця в Україні, нечинним з моменту його прийняття; зобов'язання надати позивачу статус біженця в Україні.

В судовому засіданні позивач підтримав адміністративний позов, просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, викладених у адміністративному позові (а.с.5-6), та додатково зазначив, що він курд, відомості про негативне ставлення до яких у Сирії, є загальновідомими. Так зокрема, у зв'язку із тим, що позивач курд, у нього не було можливості продовжити навчання. Крім того, після того, як у його сім'ї держава відібрала землю під будівлю державної установи та надала за це маленьку компенсацію, вони подали позов до держави у суд. У 2005 році рішенням Бельгійського суду один з аналогічних позовів був задоволений, після чого їх сім'ю стала переслідувати державна служба безпеки. Про ці обставини при зверненні до міграційної служби він не зазначив, так як у липні 2008 року потрапив в аварію, після якої у нього були проблеми з пам'яттю. Станом на теперішній час його пам'ять поновлено, і він все добре пам'ятає. Також позивач зазначив, що зі своєю дружиною, громадянкою України ОСОБА_5, разом не проживає, при цьому в Україні він вже більше 10 років, не може та не бажає повертатися до Сирії.

Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не прибули. Про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.с.181-183), про причини неприбуття суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи від них не надійшло. Заперечення проти позову до суду не надійшли.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, дійшов до висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю, з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що позивач -ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин Сирії, останній раз прибув на територію України 06.08.2008 року легально, на підставі туристичної візи «Чорноморські екскурсії», за наявності національного паспорту № НОМЕР_1. (а.с.41-46)

4 грудня 2008 року позивач звернувся до Управління міграційної служби в Одеській області із заявою про надання статусу біженця (а.с.23), з зазначенням наступних причин звернення: «Я в 2005 році одружився на громадянці України ОСОБА_5. В той час я приїхав до України з метою навчання. Курдам, на жаль, важко отримати освіту в Сирії, нас там не вважають за людей. Мій брат отримав освіту в Росії. Тут в Україні в мене мешкає інший мій брат і я приїхав сюди. Сталося так, що я одружився і почав працювати на промринку. Її батьки заперечують проти реєстрації за їх місцем проживання. Я весь час виїжджаю з країни та повертаюся назад. Оформити посвідку на постійне проживання ВГІРФО мені відмовляє на підставі того, що я приїжджаю по туристичній візі. Повертатися до своєї країни кожного разу я не можу, т.я. останній раз виникли проблеми в аеропорту. Мене затримали і 16 діб протримали у відділку поліції. Мені постійно задавали питання: чому я так часто виїжджаю. Мій батько постійно сплачує великі гроші, щоб мене звільнили. Останній раз він виплатив 1 тис. дол. Раніше я працював на землі, вона мене кормила, в 2008 році в липні місяці влада Сирії відібрала в нас землю. Наша земля була розташована на кордоні з Туреччиною. Ця земля не була на нас оформлена, вона належала це моєму діду. На той час нам забороняли її оформлювати. А зараз у батька відібрали цю землю. На сьогоднішній день я не можу повернутися до Сирії і не можу оформити посвідку на постійне проживання. Я не відчуваю себе чоловіком, бо не можу працювати без документів. Прошу допомогти мені вирішити мої питання.».

В анкеті позивача, як особи, яка звернулась з заявою про надання статусу біженця, від 04.12.2008 року (а.с.27-30) зазначено зокрема, що ОСОБА_13:

- народився ІНФОРМАЦІЯ_8, Сирія, Хасака, Аль-Дербасія;

- громадянин Сирії, курд, мусульманин;

- рідна мова курдська, володіє також арабською, російською не в повному обсязі;

- одружений;

- члени сім'ї, які не супроводжують заявника: ОСОБА_15 -батько, 1943 року народження, постійно проживає за адресою: Сирія, м. Камішлі; ОСОБА_16 -мати, 1933 року народження, постійно проживає за адресою: Сирія, м. Камішлі; ОСОБА_17 -брат, 1972 року народження, постійно проживає за адресою: Сирія, м. Камішлі, працює фармацевтом; ОСОБА_18 -брат, 1973 року народження, постійно проживає за адресою: України, м. Одеса, має посвідку на постійне проживання; ОСОБА_19 -сестра, 1974 року народження, постійно проживає за адресою: Сирія, Хасака;

- навчався у школі «Ель-Емель»(Сирія, Хасака, м. Дербасія) у 1983-1989 р.р. та у школі «Салах Еддін»(Сирія, Хасака, м. Дербасія) у 1989-1995 р.р.;

- працював вдома на землі;

- в Україну прибув 06.08.2008 року літаком - прямий рейс з аеропорту Алеппо до аеропорту Одеса за туристичною візою «Чорноморські екскурсії»та національним паспортом

- в Україні проживає за адресою: АДРЕСА_1;

- в інших країнах за наданням притулку або за наданням статусу біженця не звертався, т.я. їхав Україну до дружини;

- в країні постійного проживання в політичній партії, у релігійній, військовій або громадській організації не перебував;

- в армії не служив;

- адміністративні заходи (затримання, арешт) не застосувались;

- до кримінальної відповідальності не притягувався.

Наказом Управління міграційної служби в Одеській області від 04.12.2008 року № 93 «Про дозвіл у прийнятті заяви про надання статусу біженця»прийнято до розгляду заяву позивача та згідно чинному законодавству зобов'язано провести відповідну процедуру. (а.с.26)

04.12.2008 року позивача ознайомлено з прийняттям рішення за заявою, правами і обов'язками особи, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. (а.с.35)

22.12.2008 року головним спеціалістом -юристом відділу міграції управління міграційної служби в Одеській області проведено співбесіду (а.с.36-40), під час проведення якої позивач зазначив, зокрема на питання:

- Чим ви займалися з 2002 року?

- Я приїхав до України з метою працевлаштування. Я постійно допомагав братові на землі. В Україні знаходився на основі оформленої бізнес візи, яку постійно продовжував у зв'язку з тим, щ я одружений на громадянці України.

- Ви проживаєте з дружиною?

- Ні ми домовилися, що не будемо жити разом. Вона на даний час проживає в Одесі, працює на 7-му кілометрі.

- У зв'язку з чим ви змінили національний паспорт?

- Паспорт змінив, у зв'язку з тим, що старий у мене відібрали в м. Хасака. Паспорт забрали правоохоронні структури -«Мухабарат»(люди були одіти в громадську одежу). Це здійснили в липні - серпні 2006 року. Мене тримали на протязі 2-х тижнів, потім відпустили. Після того як мене відпустили -паспорт не віддали. Туди я поїхав, у зв'язку з тим, що хотів отримати документ про не судимість.

- Ваша перша мета приїзду в Україну на навчання?

- Ні, для зайняття бізнесом.

- Розкажіть про Ваші проблеми?

- Кожного разу коли я приїжджав до Сирії, мене зупиняли та запитували про те, чим я займаюсь в Україні, в якій партії я знаходжуся, як відношуся до Сирії, кого з політичних діячів я підтримую. Кожного разу я сплачував гроші -за те що мене відпускали. До дому я не можу повернутися тому, що мене будуть зупиняти, землю забрали, сплачувати нічим (гроші закінчилися). В ВГІРФО відмовилися продовжувати реєстрацію, постійно літати в дві країни -це дорого.

- Я не розумію проблеми Вашого переслідування?

- Я хочу отримати вид на проживання в Україні, але цього мені не дадуть зробити в Сирії. По-перше, мені потрібна довідка про те, що я не судимий, - в Сирії я не можу цієї довідки отримати. По-друге, мені для постійного знаходження в Україні потрібна імміграційна віза, а вона отримується тільки при знаходженні в Сирії.

- Ви є представником будь-якої партії?

- Офіційно ні.

- На який строк Вас максимально затримували?

- 31 доба. Це відбулося в грудні 2008 року. Просидів в Хасаке.

- Чому ви звернулися до міграційної служби тільки в листопаді 2008 року?

- Тому, що я хотів з початку через посередників зробити вид на проживання. Потім мені обіцяли продовжити візу. Коли не зміг здійснити ні одного, ні іншого вирішив звернутися до Вас за захистом.

- Ваші плани на майбутнє?

- Хочу жити в пункті тимчасового розміщення біженців, хочу отримати документ -щоб працювати на 7-му кілометрі. Мені потрібно працювати, щоб не звертатися до Сирії. До Сирії повернутися не можу, тому що там у нас забрали землю. Без документів не можу їздити по місту Одеса.

- Чого Ви боїтесь при поверненні до Сирії?

- Мене можуть затримати.

Згідно з висновком працівника Управління міграційної служби в Одеській області щодо прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця позивачу від 23.12.2008 року (а.с.49-50), при поданні клопотання щодо отримання статусу біженця в Україні була вказана наступна причина виїзду: до України прибув з метою навчання. Після перебування в Україні на протязі декількох років іноземець одружився на громадянці України. Під час перебування в Україні заявник працював разом із рідним братом на промринку «Авангард». Оформити посвідку на постійне проживання в Україні не міг через те, що при поверненні в Сирію йому було легше оформити туристичну візу. Під час останнього перебування в Сирії іноземець був затриманий правоохоронними структурами цієї країни, які почали цікавитися виїздами заявника до України. Результатом затримання стало перебування у поліцейській дільниці на протязі 16 діб. За власними словами ОСОБА_13, батько іноземця кожного разу викупляв його з поліцейської дільниці. Останній раз він заплатив 1 тисячу доларів. В зв'язку із тим, що в Сирії не залишилося земельної ділянки, на якій працювала родина заявника, він вирішив безповоротно повернутися до України, де вирішив проживати, але відсутність документів не дало йому такої можливості, в зв'язку із чим заявник вирішив звернутися до УМС в Одеській області. Враховуючи вищезазначене, розглянувши справу № 08/288 заявника громадянина Сирії -ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, головний спеціаліст -юрист відділу у справах біженців прийшов до висновку, що на підставі проведеного інтерв'ю та вивчення матеріалів справи, що не виключають можливості вважати обґрунтованими побоювання стати жертвою переслідування за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства, належності до певної соціальної групи або політичних переконань, і вимагають подальшої перевірки, вважає доцільним прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.

Наказом Управління міграційної служби в Одеській області № 98 від 23.12.2008 року «Про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця»прийнято рішення про здійснення оформлення необхідних документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця позивачу. (а.с.51)

Наказом Управління міграційної служби в Одеській області № 13 від 20.02.2009 року «Про дозвіл на подовження розгляду документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця»за поданням головного спеціаліста-юриста відділу у справах біженців Управління міграційної служби в Одеській області від 19.02.2009 року (а.с.58) прийнято рішення про подовження оформлення особової справи № 08/288 позивача та підготування особової справи до направлення в Держкомнацрелігій України для прийняття остаточного рішення. (а.с.59)

09.06.2009 року Управлінням міграційної служби в Одеській області направлено письмові запити до відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області, УСБ України в Одеській області щодо повідомлення про наявність або відсутність інформації, яка перешкоджала б наданню позивачу статусу біженця в Україні. (а.с.52-53, 55-56)

Листом відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Одеського міського управління ГУМВС України в Одеській області № 31/30-1589 від 07.08.2009 року повідомлено: «компрометуючими матеріалами відносно вказаної особи не володіємо.»(а.с.60)

У висновку Управління міграційної служби в Одеській області щодо відмови в наданні статусу біженця позивачу від 01.10.2009 року, справа № 08/288 (а.с.62-66), зокрема зазначено: «При поданні клопотання щодо отримання статусу біженця в Україні була вказана наступна причина виїзду: до України прибув з метою навчання. Після перебування в Україні на протязі декількох років іноземець одружився на громадянці України. Під час перебування в Україні заявник працював разом із рідним братом на проминку «Авангард». Оформити посвідку на постійне проживання на постійне проживання в Україні не міг через те, що при поверненні в Сирію йому було найлегше оформити туристичну візу. Під час останнього перебування в Сирії, іноземець був затриманий правоохоронними структурами цієї країни, які почали цікавитися виїздами заявника до України. Результатом затримання стало перебування у поліцейській дільниці на протязі 16 діб. За власними словами ОСОБА_13, батько іноземця кожного разу викупляв його з поліцейської дільниці. Останній раз він заплатив 1 тисячу доларів. В зв'язку із тим, що в Сирії не залишилося земельної ділянки, на якій працювала родина заявника, він вирішив безповоротно повернутися до України, де вирішив проживати, але відсутність документів не дало йому такої можливості, в зв'язку із чим заявник вирішив звернутися до УМС в Одеській області. …

Аналіз отриманих даних свідчить про те, що іноземець відноситься до категорії економічного мігранта. Звернення до УМС в Одеській області було здійснено з метою фактичної легалізації на території нашої країни. На це вказує наступне: 1. Іноземець перебуває в України з 2002 року, а до Управління він звернувся тільки 04.12.2008 року; 2. Метою приїзду до України у 2002 році було отримання навчання, в подальшому іноземець вирішив, що йому буде найкраще працювати; 3. В період з 2002 по 2005 роки іноземець постійно виїжджав з України до Сирії, де знов оформлював туристичну візу, по якій офіційно повертався до нашої країни. Через те, що подорож між Сирією та Україною постійно вимагало великих коштів, заявник вирішив оформити фіктивний шлюб. Таким чином, 04.11.2005 року іноземець оформив шлюб із громадянкою України ОСОБА_5, з якою навіть разом не мешкав. Метою оформлення шлюбу було отримання посвідки на постійне проживання. Таким чином іноземець у 2005 році виїхав до Сирії та через закінчення терміну дії старого паспорту залишився там на 11 місяців. Після оформлення другого паспорту, через відсутність запрошення за шлюбом, заявник знов почав оформлювати туристичні візи та постійно відвідувати Україну і повертатися до Сирії; 4. Останній раз іноземець повернувся до України 06.08.2008 року. Після приїзду він знов почав працювати на проминку «Авангард», а вже тільки через відсутність можливості легалізувати себе на території України у грудні 2008 року звернувся до УМС в Одеській області; 5. Щодо факту переслідування в якості затриманого правоохоронними структурами: - по перше, заявник не зміг підтвердити цей факт будь-якими документами; - по-друге, затримання правоохоронними структурами могло відбутися тільки з метою уточнення фактів постійних виїздів до України, що вважається зрозумілим, з точки зору захисту інтересів своєї країни; - по-третє, іноземцю ніхто не перешкоджав отримувати другий національний паспорт та оформлювати туристичну візу. При вилиті його ніхто не затримував та не перешкоджав цьому факту. - по-четверте. Після повернення до Сирії, іноземець вільно перебував у цій країні, та навіть якщо не брати в урахування затримання в аеропорту, його ніхто не переслідував; 6. Основною причиною переслідування іноземцем (під час протоколу співбесіди) було вказано, те що представники державних структур країни забрали у родини землю. В даному випадку, цей факт не можливо віднести до переслідування по наступним причинам: - земля не була оформлена на родину, а належала державі; - земля не була офіційно відібрана, на неї заборонили займатися землеробством. Це відповідно до законодавства країни не може бути оброблена через географічне розташування на кордоні з Туреччиною; - земля не була майном батьків заявника, але вони її обробляли і особисто до заявника вона не відносилася; - земля не стала результатом затримання іноземця в аеропорту.

… В даному випадку вважається, що іноземець надає неправдиву інформацію. Це пов'язано з тим, що у ВГІРФО при оформленні посвідки на постійне проживання не вимагають довідки про відсутність судимості. По-друге, при шлюбі з громадянкою України можна оформити тільки багаторазову візу за шлюбом, яка видається строком на 2 роки. Крім цього, коли були запитання чи займався іноземець оформленням імміграційної візи, Він відповів ні, тобто він навіть не спробував її оформлювати. …

Таким чином, на підставі вищевикладеного, відповідно до ст. 1 Закону України «Про біженців», вважаю за доцільне відмовити у наданні статусу біженця громадянину Сирії -ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1.».

Рішенням Державного комітету у справах національностей та релігій № 19-10 від 21 липня 2010 року «Про відмову в наданні статусу біженця»підтримано висновок Управління міграційної служби в Одеській області та відмовлено у наданні статусу біженця позивачу, відповідно до абзацу п'ятого статті 10 Закону України «Про біженців», як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні. (а.с.20)

Наказом Управління міграційної служби в Одеській області № 59 від 06.08.2010 року «Про прийняття остаточного рішення Державним комітетом України у справах національностей та релігій»(а.с.19), у зв'язку з прийняттям Державним Комітетом України у справах національностей та релігій остаточного рішення про відмову в наданні статусу біженця за справою № 08/288 громадянину Сирії ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до Закону України «Про біженців»прийнято рішення: про ознайомлення заявника з прийнятим рішенням; по справі № 08/288 видати повідомлення «Про відмову в наданні статусу біженця», ознайомивши з правом оскарження зазначеного рішення; вилучити у вищезазначеного громадянина довідку про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця; ознайомити з прийняттям по справі рішенням відповідні структури.

Письмовим повідомленням від 10.08.2010 року № 17-9-1028 позивача сповіщено про відмову в наданні статусу біженця, роз'яснено порядок оскарження зазначеного рішення та обов'язок, у разі невикористання права на оскарження, залишити територію України в установлений строк за відсутності інших законних підстав для перебування в Україні. Зазначене повідомлення отримане позивачем 27.08.2010 року. (а.с.7)

В судовому засіданні позивач підтвердив вищенаведені анкетні дані, обставини щодо прибуття та знаходження в Україні, причини еміграції та причини і підстави звернення із заявою про надання йому статусу біженця, з рішенням за результатами розгляду якої він не згоден, з урахуванням пояснень, наданих в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Спірні правовідносини врегульовано національним законодавством та міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (чинними та у редакції станом на момент виникнення відповідних правовідносин): Законом України «Про біженців»від 21 червня 2001 року № 2557-III (далі -ЗУ № 2557-III), Положенням про управління (відділ, сектор) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі та релігій, затвердженим Наказом Державного комітету України у справах національностей та релігій від 12 лютого 2009 р. № 15 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 11 березня 2009 р. за № 228/16244 (далі -Положення про управління), Конвенцією «Про статус біженців»від 28 липня 1951 року, приєднання до якої відбулось на підставі Закону України «Про приєднання України до Конвенції про статус біженців та Протоколу щодо статусу біженців»від 10 січня 2001 року № 2942-III (далі -Конвенція), Угодою між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців від 23 вересня 1996 року ратифікація якої відбулась на підставі Закону України «Про ратифікацію Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців та Протоколу про доповнення пункту 2 статті 4 Угоди між Урядом України та Управлінням Верховного Комісара ООН у справах біженців» від 21 жовтня 1999 року № 1185-XIV (далі -Угода), Керівництвом з процедур і критеріїв з визначення статусу біженця Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців ООН від 1992 року.

Абзацом 2 частини 1 статті 1 ЗУ № 2557-ІІІ встановлено, що біженець -особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Згідно зі ст. 1 Конвенції, у цій Конвенції термін «біженець»означає особу, яка:

1) вважалася біженцем згідно з угодами від 12 травня 1926 р. і 30 червня 1928 р. або згідно з конвенціями від 28 жовтня 1933 р. і 10 лютого 1938 р., Протоколом від 14 вересня 1939 р. або згідно зі Статутом Міжнародної організації у справах біженців;

постанови про відмову в праві вважатися біженцями, ухвалені Міжнародною організацією у справах біженців у період її діяльності, не перешкоджають тому, щоб статус біженця надавався особам, які задовольняють умовам, викладеним у пункті 2 цього розділу;

2) внаслідок подій, які відбулися до 1 січня 1951 р., і через обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознакою расової належності, релігії, громадянства, належності до певної соціальної групи чи політичних поглядів знаходиться за межами країни своєї національної належності і не в змозі користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися таким захистом внаслідок таких побоювань; або, не маючи визначеного громадянства і знаходячись за межами країни свого колишнього місця проживання в результаті подібних подій, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок таких побоювань.

З аналізу наведених норм вбачається, що поняття «біженець»включає чотири обов'язкові ознаки, а саме:

- знаходження особи за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства -за межами країни свого колишнього місця проживання;

- наявність цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань;

- неможливість або небажання користуватись захистом країни походження внаслідок таких побоювань;

- побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань.

При цьому суд вважає, що «побоювання стати жертвою переслідувань»складається із суб'єктивної та об'єктивної сторін. Суб'єктивна сторона полягає у наявності в особи «побоювання». «Побоювання»є оціночним судженням, яке свідчить про психологічну оцінку особою ситуації, що склалася навколо неї. Саме під впливом цієї суб'єктивної оцінки особа вирішує покинути країну і стати біженцем. Об'єктивна сторона пов'язана з наявністю обґрунтованого побоювання переслідування і означає наявність фактичних доказів того, що ці побоювання є реальними.

Згідно ст. 6 ЗУ № 2557-ІІІ до компетенції спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції належить:

- прийняття рішень про надання, втрату і позбавлення статусу біженця;

- координація взаємодії інших органів виконавчої влади з питань, що стосуються біженців;

- розроблення і затвердження зразків довідок про подання особою заяви про надання статусу біженця, про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця, про прийняття скарги до розгляду, про звернення до суду та переліку документів і їх зразків, необхідних для вирішення питання про надання, втрату і позбавлення статусу біженця;

- розгляд скарг на рішення органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця та про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця та скасування цих рішень, якщо вони були прийняті з порушенням законодавства про біженців;

- видача довідок про прийняття скарги до розгляду та про звернення до суду;

- ведення централізованого обліку та створення централізованої інформаційної системи про осіб, які подали заяви про надання статусу біженців;

- збір та аналіз інформації щодо наявності у країнах походження біженців умов, зазначених у абзаці другому статті 1 цього Закону;

- створення та утримання пунктів тимчасового розміщення біженців;

- підготовка до розгляду Кабінетом Міністрів України пропозицій про визначення обсягів фінансування заходів, які здійснюються на виконання цього Закону;

- контроль за виконанням цього Закону.

Стаття 7 ЗУ № 2557-ІІІ закріплює компетенцію органів міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, в тому числі прийняття заяв від іноземців та осіб без громадянства про надання їм статусу біженця у порядку, передбаченому цим Законом та прийняття рішень про оформлення документів для вирішення питання щодо надання, втрати або позбавлення статусу біженця.

Згідно з ст. 8 ЗУ № 2558-ІІІ служба безпеки України та її органи на місцях при зверненні органів міграційної служби у межах своєї компетенції вживають заходів до виявлення серед осіб, які подали заяви про надання їм статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, таких, яким статус біженця не надається відповідно до абзаців другого, третього і четвертого статті 10 цього Закону. Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб та його органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі реєструють осіб, які подали заяви про надання їм статусу біженця, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їм статусу біженця, яким надано такий статус та які оскаржили рішення щодо статусу біженця.

Відповідно до ч. 6 ст. 9 ЗУ № 2557-ІІІ особи, які не є громадянами України та на законних підставах тимчасово перебувають на території України і під час такого перебування в країні їх громадянської належності чи постійного проживання виникли умови, зазначені у абзаці другому статті 1 цього Закону, внаслідок яких вони не можуть повернутися до країни свого походження і мають намір набути в Україні статусу біженця, повинні звернутися до відповідного органу міграційної служби із заявами про надання їм статусу біженця до закінчення строку дії дозволу на перебування в Україні.

Статтею 10 ЗУ № 2557-ІІІ передбачено, що статус біженця не надається особі:

- яка вчинила злочин проти миру, воєнний злочин або злочин проти людства і людяності, як їх визначено у міжнародному праві;

- яка вчинила тяжкий злочин неполітичного характеру за межами України до прибуття в Україну з метою набуття статусу біженця, якщо таке діяння віднесено Кримінальним кодексом України до тяжких злочинів;

- яка винна у вчиненні дій, що суперечать меті та принципам Організації Об'єднаних Націй;

- стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні;

- яка до прибуття в Україну була визнана біженцем або отримала притулок в іншій країні;

- яка до прибуття в Україну з наміром набути статусу біженця перебувала в третій безпечній країні. Дія цього абзацу не поширюється на дітей, розлучених з сім'ями, а також на осіб, які народилися чи постійно проживали на території України, а також їхніх нащадків (дітей, онуків).

Частиною 2 статті 12 ЗУ № 2557-ІІІ встановлено, що під час співбесіди заявникові, який не розуміє українську або російську мову, орган міграційної служби забезпечує перекладача, який перекладає на мову, якою заявник може спілкуватися. Заявник має право залучити перекладача за свій рахунок або за рахунок інших юридичних чи фізичних осіб. Перекладач повинен суворо дотримуватися конфіденційності з обов'язковим оформленням органом міграційної служби розписки про нерозголошення відомостей, що містяться в особовій справі заявника. Співбесіда з дитиною, розлученою з батьками, проводиться в присутності її законного представника, який подав заяву про надання статусу біженця від імені дитини, психолога або педагогічного працівника. На прохання законного представника дитини, розлученої з сім'єю, співбесіда з такою дитиною проводиться в присутності адвоката.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЗУ № 2557-ІІІ рішення про оформлення або відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця приймається на підставі письмового висновку працівника, який веде справу, і оформлюється наказом керівника органу міграційної служби.

Відповідно до ст. 13 ЗУ № 2557-ІІІ розгляд заяви про надання статусу біженця здійснюється органами міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом двох місяців з дня прийняття рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. У разі потреби строк розгляду може бути продовжено керівником органу міграційної служби за вмотивованим поданням працівника, який розглядає заяву, але не більше ніж до трьох місяців.

Працівником органу міграційної служби проводяться співбесіди із заявником або його законним представником, які мають на меті виявити додаткову інформацію, необхідну для оцінки справжності фактів, повідомлених заявником або його законним представником.

Співбесіда із заявником проводиться за правилами, встановленими частиною другою статті 12 цього Закону.

Орган міграційної служби разом з органами внутрішніх справ, служби безпеки здійснює перевірку наявності обставин, за якими статус біженця не надається відповідно до абзаців другого, третього і четвертого статті 10 цього Закону.

Після вивчення документів, перевірки фактів, повідомлених особою, яка подала заяву про надання їй статусу біженця, орган міграційної служби готує письмовий висновок щодо надання або відмови у наданні статусу біженця.

Особова справа заявника разом з письмовим висновком органу міграційної служби, який розглядав заяву, надсилається до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції для прийняття остаточного рішення за заявою.

Згідно ст. 14 ЗУ № 2557-ІІІ рішення за заявою про надання статусу біженця приймається спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції протягом місяця з дня отримання особової справи заявника та письмового висновку органу міграційної служби, який розглядав заяву. У разі потреби строк прийняття рішення може бути продовжено керівником спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції, але не більше ніж до трьох місяців.

На основі всебічного вивчення і оцінки всіх документів та матеріалів, що можуть бути доказом наявності умов для набуття статусу біженця, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції приймає рішення про надання статусу біженця або про відмову у наданні статусу біженця.

Якщо спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах міграції прийняв рішення про відмову у наданні статусу біженця, орган міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі протягом семи робочих днів з дня його отримання надсилає або видає особі, стосовно якої прийнято це рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови і роз'ясненням порядку оскарження такого рішення. Довідка про особу, стосовно якої прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання їй статусу біженця, вилучається, про що орган міграційної служби протягом трьох робочих днів інформує орган внутрішніх справ за місцем проживання заявника і відповідний орган спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань громадянства та реєстрації фізичних осіб. Національний паспорт та інші документи, що перебували на зберіганні в органі міграційної служби, повертаються власникові.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЗУ № 2557-ІІІ, рішення спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах міграції про відхилення скарги про відмову у прийнятті заяви про надання статусу біженця, про відхилення скарги про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, про відмову у наданні, втрату або позбавлення статусу біженця можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку до суду.

Відповідно до абз. 2 п. 1 Положення про Державний комітет у справах національностей та релігій є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у справах міграції в межах, визначених законодавством про біженців.

Відповідно до ст. 3 Угоди співробітництво між Урядом та Управлінням Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців у галузі надання міжнародного захисту і гуманітарної допомоги біженцям та іншим особам, які належать до компетенції Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, здійснюється на основі Статуту Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, відповідних рішень та резолюцій Управління Верховного Комісара Організації Об'єднаних Націй у справах біженців, прийнятих органами Організації Об'єднаних Націй.

На підставі встановлених в судовому засіданні обставин та аналізу вищенаведених вимог законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов до висновків про те, що:

- висновок Управління міграційної служби в Одеській області щодо відмови в наданні статусу біженця позивачу від 01.10.2009 року відповідає даним особової справи позивача, обставинам, встановленим в судовому засіданні, та нормам діючого законодавства, які регулюють спірні правовідносини.

При цьому суд критично ставиться до обставин, про які позивач додатково зазначив у судовому засіданні, як на підстави надання йому статусу біженця, про які він при зверненні до міграційної служби не зазначив, так як (зі слів позивача) у липні 2008 року потрапив в аварію, після якої у нього були проблеми з пам'яттю, тому що позивачем не наведено будь-яких конкретних обставин щодо зазначеної аварії та суду не надано будь-яких доказів на підтвердження цієї події. По-друге, додатково зазначені позивачем обставини окремо, та у їх сукупності із встановленими судом обставинами по справі, не спростовують правомірність вищезазначеного висновку;

- позивач не підпадає під визначення статусу біженця, передбаченого ч. 2 ст. 1 ЗУ № 2557-ІІІ та Конвенцією «Про статус біженців» від 28 липня 1951 року;

відповідно

- рішення № 19-10 від 21.07.2010 року, яким ОСОБА_13 відмовлено у наданні статусу біженця в Україні, -прийняте відповідачем, Державним комітетом України у справах національностей та релігій, відповідно до вимог діючого законодавства, в тому числі положень ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно -підстав для його скасування немає.

Враховуючи та на підставі висновків суду про відсутність підстав для скасування оскаржуваного рішення, суд вважає за неможливе задоволення другої позовної вимоги позивача про зобов'язання надати позивачу статус біженця в Україні.

Керуючись ст.ст. 6, 7, 11, 71, 86, 94, 128, 158-162, 167, 184-186 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов ОСОБА_13 до Державного комітету України у справах національностей та релігій, Державної міграційної служби України, третя особа - Управління міграційної служби в Одеській області, про визнання рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій від 21.07.2010 року № 19-10, яким ОСОБА_13 відмовлено у наданні статусу біженця в Україні, нечинним з моменту його прийняття; зобов'язання надати ОСОБА_13 статус біженця в Україні - залишити без задоволення повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

В повному обсязі постанову складено 28 квітня 2012 року.

Головуючий суддя М.Г. Цховребова

Суддя Е.А. Іванов

Суддя С.О. Стефанов

.