ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 травня 2012 року справа № 5020-219/2012
За позовом публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, 44)
до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Севастопольський комбінат хлібопродуктів» (99009, м. Севастополь, вул. Делегатська, 4)
про стягнення заборгованості у розмірі 69 806,84 грн
Суддя Плієва Н.Г.
за участю:
представника позивача- ОСОБА_3., довіреність № 21/0/2-12 від 03.01.2012
представника відповідача -ОСОБА_1, довіреність б/н від 28.03.2012
Суть спору:
Публічне акціонерне товариство "Енергетична компанія "Севастопольенерго" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Севастопольський комбінат хлібопродуктів»про стягнення заборгованості у розмірі 69 956,87 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 44 від 12.04.2010 на поставку електричної енергії.
Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 29.03.2012 позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та справу призначено до судового розгляду на 13.03.2012.
Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи відкладався та у судовому засіданні оголошувалась перерва.
Ухвалою суду від 26.04.2012 відповідно до положень статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжено строк розгляду справи на 15 днів -до 13.05.2012, оголошено перерву до 11.05.2012.
В ході розгляду справи позивачем було подано заяву про уточнення позовних вимог, якою фактично зменшено позовні вимоги, просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 69 806,84 грн, з яких: 48 802,84 грн - сума заборгованості за активне користування електричної енергії, 17 874,11 грн перевищення договірної величини, 2 275,65 грн -пеня, 517,28 грн -3% річних та 336,96 грн - збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції.
У судовому засіданні 11.05.2012 представник позивача зменшені позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, викладених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, проти задоволення позову в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 48802,84 грн не заперечував, проте позовні вимоги про стягнення перевищення договірної величина, пені, 3% річних та суми збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції вважає необґрунтованими та посилається на п. 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", надав письмовий відзив на позов в якому просить суд надати розстрочення стягуваємої суми на 12 місяців рівними частками.
Відповідно до положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. Відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши наявні в матеріалах справи документи, оцінивши в сукупності надані докази, суд -
ВСТАНОВИВ:
12.04.2010 між відкритим акціонерним товариством „Енергетична компанія „Севастопольенерго", назва якого змінена на Публічне акціонерне товариство „Енергетична компанія „Севастопольенерго" (Постачальник) та дочірнім підприємством Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Севастопольський комбінат хлібопродуктів»(Споживач) укладено договір № 44 на постачання електричної енергії (далі Договір) (а.с. 10-16).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з приєднаною потужністю 1264 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі відповідно до умов Договору.
У розділі 2 Договору сторони визначили власні обов'язки. Зокрема, Постачальник зобов'язався постачати Споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 Договору, згідно з категорією струмоприймачів Споживача та гарантованим рівнем надійності схем електропостачання, визначених у додатку „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін", із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 Договору).
В свою чергу, Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії відповідно до умов додатків „Порядок розрахунків" та „Графік зняття показників обліку електричної енергії "; здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної енергії між електромережею та електроустановками Споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної енергії " (підпункти 2.3.3-2.3.4 пункту 2.3 Договору).
Пунктом 7.1 Договорів передбачено, що облік електроенергії, спожитої Споживачем та (або) субспоживачами, які приєднані до електричних мереж Споживача, здійснюється відповідно до вимог Правил користування електричною енергією. У випадку порушення Споживачем вимог нормативно-технічних документів відносно влаштування та експлуатації засобів обліку, їх показники не використовуються для розрахунків за спожиту електроенергію, а обсяг споживання визначається постачальником шляхом розрахунків, згідно з вимогами додатку „Порядок розрахунків ".
Згідно з пунктом 9.3 Договору спірні питання стосовно виконання умов Договору, щодо яких сторонами не буде досягнуто згоди, вирішуються у порядку, встановленому законодавством України.
Сторони дійшли згоди, що Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2010. Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік, якщо за місяць до спливу строку дії Договору жодна зі сторін не заявить про припинення його дії чи перегляд його умов (пункт 9.4 Договору).
Оскільки жодна зі сторін не заявила про припинення Договору, він є продовженим на наступні періоди на тих самих умовах.
Відповідно до порядку розрахунків, розрахунковим періодом є період з 21 календарного числа попереднього розрахункового місяця до такого ж числа поточного місяця; датою остаточного розрахунку є 26 число поточного місяця (пункт 1 Додатку 6 до Договору).
Платник здійснює оплату спожитої електричної енергії в строк до 5 операційних днів з дати виписки рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку (пункт 3 Додатку 6 до Договору).
Позивач зазначає, що на виконання умов договору ним було виставлено відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію, які сплачені останнім частково, заборгованість за період з 21.02.2011 по 21.11.2011 складає 48802,84 грн, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Також відповідно до умов договору та на підставі положень статті 625 Цивільного Кодексу України позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2 275,65 грн, 3% річних у розмірі 517,28 грн -та 336,96 грн - збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції.
Крім того, позивач зазначає, що у порушення умов договору відповідачем було допущено перевищення договірної величини споживання електричної енергії, а тому відповідно до положень частини шостої статті 26 Закону України "Про електроенергетику", просить стягнути з відповідача двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини у розмірі 17874,11 грн.
Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 26 Закону України „Про електроенергетику" та пунктом 1.3 Правил користування електричною енергією (далі ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 №28, Договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (частина друга статті 714 Цивільного кодексу України).
Відповідно до розділу 1 Договору Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач сплачує Постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договорів. Точки продажу електричної енергії визначені у Додатку 2 „Акт розмежування балансової належності електромереж і експлуатаційної відповідальності сторін".
Статтею 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 530 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
За умовами Договору відповідач був зобов'язаний сплатити вартість спожитої електричної енергії не пізніше 26 числа поточного місяця.
Судом встановлено, що позивачем своєчасно надсилались рахунки на сплату електроенергії відповідачу, проте останнім зобов'язання щодо своєчасної оплати виконувалось не належним чином.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач має заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію за період з 21.02.2011 по 21.11.2011 у розмірі 48 802,84 грн, що також не спростовувалось представником відповідача у судовому засіданні.
За викладених обставин позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Енергетична компанія „Севастопольенерго" в частині стягнення з відповідача заборгованості за активну електричну енергію за період у сумі 48 802,84 грн за Договором № 44 від 12.04.2010 є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань позивач просить суд стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Севастопольський комбінат хлібопродуктів»пеню у розмірі 2275,65 грн, 3% річних у розмірі 517,28 грн та 336,96 грн збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції.
Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Згідно зі статтями 546, 549, частиною третьою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредитору у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
В судовому засіданні встановлено, що ухвалою господарського суду від 04.02.2011 порушено провадження у справі № 5020-149/2011 за заявою прокурора Нахімовського району м. Севастополя в інтересах держави в особі Державної податкової інспекції в Нахімовському районі м. Севастополя до дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Севастопольський комбінат хлібопродуктів»про визнання банкрутом Дочірнього підприємства ДАК „Хліб України" „Севастопольський комбінат хлібопродуктів" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.
За змістом абзацу 7 статті 1, частини 5 статті 12, частини 4 статті 17, частини 1 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»мораторій поширюється на вимоги щодо сплати неустойки (пені, штрафу), суми завданих збитків, які боржник зобов'язаний сплатити кредиторам за грошовими зобов'язаннями, а також на вимоги щодо сплати пені та штрафів за порушення податкового законодавства.
Отже, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів).
Виходи чи з наведених норм, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 2275,65 грн за порушення відповідачем грошового зобов`язання не підлягають задоволенню.
Щодо вимог про стягнення 3 % річних і збільшення боргу з урахуванням індексу інфляції суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно роз'яснення Вищого арбітражного суду від 29.04.1994 № 02-5/293 «Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи не належне виконання грошових зобов'язань" 3 % річних необхідно відрізняти від пені як одного з видів неустойки, оскільки 3% річних являються платою саме за користування чужими грошовими коштами, а не санкцією за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання.
Пеня, виступаючи однією з форм неустойки, не може мати іншої форми, зокрема форми річних, у зв'язку з цим 3% річних не можна ототожнювати з різновидом неустойки.
Інфляційні втрати також не являються штрафною санкцією, а є лише коефіцієнтом знецінення грошових коштів і не можуть розцінюватися як один з різновидів штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобов'язання.
На підставі наведених норм, суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо необґрунтованого нарахування 3 % річних та інфляційних витрат необґрунтоване, та вважає за можливе застосувати до відповідача наслідки прострочення виконання зобов'язання у вигляді встановленого індексу інфляції та 3 % річних.
Разом з тим, судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних і інфляційних втрат та зроблено власний розрахунок за наступними формулами:
3 % річних = сума боргу х 3 % : 365 х кількість днів прострочення;
Інфляційне нарахування = сума боргу х середній індекс інфляції : 100 - сума боргу (застосовано середній індекс інфляції у 2011 році за даними Державного комітету статистики України):
Сума/ грнПеріоддні3% річнихІнфл. втрати
7327,7727.02.211-26.03.112816,86102,59
14115,4627.03.11-26.04.113135,96183,50
19683,1527.04.11-26.05.113048,42157,47
23899,7627.05.11-10.06.111529,460,00
22081,7611.06.11-26.06.111629,0488,33
24935,7927.06.11-26.07.113061,49-324,17
27476,8527.07.11-26.08.113170,01- 109,91
30108,1527.08.11-26.09.113176,7130,11
32614,9527.09.11-26.10.113080,420,00
35055,7927.10.11-21.11.112674,9135,06
Всього: 523,28 162,98
Отже з урахуванням вказаного розрахунку суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню інфляційне нарахування у розмірі 162,98 грн. В той же час, оскільки позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 517,28 грн суд вважає за необхідне стягнути саме заявлену суму, оскільки відповідно до положень статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може виходити за межі позовних вимог лише якщо про це є клопотання заінтересованої сторони.
Стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості за перевищення договірної величини споживання електричної енергії у розмірі 17874,11 грн суд дійшов висновку що вони обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на таке.
Частиною другою статті 26 Закону України "Про електроенергетику" передбачено, що споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Згідно пункту 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 №28 в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 № 910 (далі -Правила), договір на постачання електричної енергії є основним документом, який регламентує відносини між постачальником електричної енергії по регульованому тарифу і споживачем і визначає зміст правових відносин, права і обов'язки сторін.
Відповідно до пункту 5.1 Договору, для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач взяв на себе зобов'язання не пізніше 1 жовтня поточного року надавати постачальнику інформацію про розмір очікуваного споживання електричної енергії.
Пунктом 4.2 Правил встановлено, що у разі неподання споживачем зазначених відомостей у встановлений договором термін розмір очікуваного споживання електричної енергії на наступний рік встановлюється постачальником електричної енергії за фактичним обсягом споживання у відповідних періодах поточного року, які пройшли, і у відповідних періодах минулого року, які відповідають майбутнім періодам поточного року.
Судом встановлено, що відомості щодо розміру очікуваного обсягу споживання електричної енергії відповідачем позивачу надані не були.
У зв'язку з невиконанням споживачем наведених норм ПАТ «Енергетична компанія «Севастопольенерго»було самостійно встановлений обсяг постачання електричної енергії на 2011 рік, про що відповідач був повідомлений листом від 10.11.2010 за вих. № 18136/0/2-10.
Позивачем було зафіксовано перевищення з боку відповідача обсягу фактично спожитої електричної енергії.
Відповідно до актів про використання електричної енергії обсяг фактично використаної електроенергії по ряду об'єктів (по площадках) перевищив обсяги договірної величини:
-у лютому 2011 року - 6822 кВт/ч;
-у березні 2011 року - 6295 кВт/ч;
-у квітні 2011 року - 4050 кВт/ч;
-у травні 2011 року - 2940 кВт/ч;
-у червні 2011 року - 925 кВт/ч;
-у липні 2011 року - 961 кВт/ч;
-у серпні 2011 року 962 кВт/ч;
Частина п'ята статті 26 Закону України „Про електроенергетику" передбачає, що споживачі (крім населення, професійно-технічних навчальних закладів та вищих навчальних закладів I - IV рівнів акредитації державної і комунальної форм власності) у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двохкратну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.
Частиною сьомою цієї статті встановлено, що споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює підприємницьку діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника.
Згідно з відомостями звітів позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату спожитої понад встановлені договором обсяги електроенергії на загальну суму 17 874,11 грн (а.с. 43-49):
-№ 11119 від 21.02.2011 на суму 5075,65 грн;
-№ 17504 від 21.03.2011 на суму 4844,50 грн;
-№ 23720 від 21.04.2011 на суму 3185,81 грн;
-№ 29250 від 20.05.2011 на суму 2392,29 грн;
-№ 35088 від 21.06.2011 на суму 769,00 грн;
-№ 40925 від 21.07.2011 на суму 803,01 грн;
-№ 46815 від 22.08.2011 на суму 803,85 грн;
Доказів того, що вказані рахунки були оплачені відповідачем останнім суду не надано.
Доводи представника відповідача, що вказана сума не підлягає стягненню з огляду на положення пункту 4 статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом»не можуть бути прийняті до уваги, як підстава для відмови у позові, оскільки, як вже зазначалось, відповідно до зазначеної норми, в період дії мораторію не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.
З огляду на те, що споживання електричної енергії у розмірі встановленому договором не є грошовим зобов'язанням, дія мораторію на нарахування санкцій передбачених частиною п'ятою статті 26 Закону України „Про електроенергетику" не поширюється.
З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії «Хліб України»«Севастопольський комбінат хлібопродуктів»на користь публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" підлягає стягненню 48802,84 грн - заборгованість за договором за спожиту енергію, 17874,11 грн - перевищення договірної величини споживання електричної енергії, 517,28 грн -3% річних та 162,98 грн - збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, а всього -67357,21 грн.
У судовому засіданні представник відповідача просив суд розстрочити виконання рішення на період 12 місяців рівними частками.
Згідно з пунктом 6 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Представник позивача у судовому засіданні проти розстрочення виконання рішення заперечував.
Суд вважає клопотання відповідача про надання розстрочки виконання рішення таким, що не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Господарський суд на підставі статті 121 Господарського процесуального кодексу України має право за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за власною ініціативою у виняткових випадках залежно від обставин справи відстрочити, розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови (далі - рішення), змінити спосіб та порядок їх виконання.
Аналіз зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що розстрочка виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.
Вирішуючи питання про надання розстрочки виконання рішення, суд враховує матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи, а також можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк.
До таких обставин, зокрема, відносяться матеріально-правові факти щодо фінансового стану сторін, а також інші обставини, що заслуговують на увагу.
В силу статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до пункту 2 роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України № 02-5/333 від 12.09.1996 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.
Відстрочка або розстрочка виконання рішення, ухвали, постанови, зміна способу та порядку їх виконання допускаються лише у виняткових випадках і залежно від обставин справи.
Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" встановлено, що при вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 351 ЦПК України і ст. 121 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).
В даному випадку, відповідач обґрунтував заяву про розстрочку виконання рішення суду тим, що будь-які стягнення можуть суттєво ускладнити діяльність підприємства, або зробити її неможливою. В той же час, на думку суду, відповідачем не було представлено доказів наявності саме виключних обставин, що безпосередньо впливають на можливість виконання рішення суду відповідачем та які б свідчили про винятковий та особливий характер відносин, що склалися на підприємстві відповідача.
Тобто, відповідач не довів належними та допустимими доказами у розумінні статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України наскільки дані обставини виключають можливість виконання судового рішення.
За таких обставин суд не вбачає підстав для задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду.
Відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрати, пов'язані зі сплатою судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1553,02 грн.
На підставі наведеного, керуючись статтями 43, 49, 82, 84, 85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити частково.
Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України""Севастопольський комбінат хлібопродуктів" (99009, м. Севастополь, вул. Делегатська, 4, ідентифікаційний код 00951988, р/р 26000035674518 АТ "Укрсиббанк м. Харків, МФО 351005, або з будь -якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 44, ідентифікаційний код 05471081, р/р 2603830131168 в СВ Ощадбанку № 4548, МФО 384027, або на будь-який інший рахунок, зазначений стягувачем) заборгованість у розмірі 67357,21 грн (шістдесят сім тисяч триста п'ятдесят сім грн 21 коп), з яких: 48802,84 грн - заборгованість за спожиту електричну енергію, 517,28 грн - 3 % річних, 162,98 грн - збільшення заборгованості з урахуванням індексу інфляції, 17874,11 перевищення договірної величини споживання електричної енергії.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з дочірнього підприємства Державної акціонерної компанії "Хліб України""Севастопольський комбінат хлібопродуктів" (99009, м. Севастополь, вул. Делегатська, 4, ідентифікаційний код 00951988, р/р 26000035674518 АТ "Укрсиббанк м. Харків, МФО 351005, або з будь -якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем) на користь публічного акціонерного товариства "Енергетична компанія "Севастопольенерго" (99040, м. Севастополь, вул. Хрустальова, буд. 44, ідентифікаційний код 05471081, р/р 260073537 в АБ «Перший інвестиційний банк»м. Києва, МФО 300506, або на будь-який інший рахунок, зазначений стягувачем) судовий збір у розмірі 1553,02 грн (одна тисяча п'ятсот п'ятдесят три грн 02 коп).
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Повний текст рішення складено 16.05.2012.
Суддя підпис Н.Г. Плієва