ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

За участю представників сторін

від позивача      Хоп'як В.З. дов. від 22.02.08р. № 03.12-97,

від відповідача  Рак О.В. дов. від 29.12.07р. № 240/10

                                            ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»звернулося до господарського суду Львівської області з позовною заявою до ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі Львівської філії про стягнення 71 563,91 грн.

Рішенням господарського суду Львівської області від 05.07.2007 року у справі № 4/725-19/20 (суддя Левицька Н.Г.) позовні вимоги задоволено, стягнено з ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»на користь ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»70 623,48 грн. заборгованості, 706,23 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 року у справі №  4/725-19/20 (судді: Бонк Т.Б., Бойко С.М., Марко Р.І. ) рішення місцевого господарського суду залишено без змін з тих же підстав.

 Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України»в особі Львівської філії звернулася до Вищого  господарського  суду України з касаційною  скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 05.07.2007 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.2008 року у справі №  4/725-19/20 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення та невірне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік», п. 3 постанови КМУ «Про забезпечення споживачів природним газом»№ 1729 від 27.12.2001 року.

 Заслухавши доповідь судді доповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши  правильність  застосування  судами  норм матеріального  та процесуального  права,  колегія  суддів  Вищого господарського  суду  України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з  наступних  підстав.

  Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, між ТзОВ «Львівська ізоляторна компанія»та Львівською філією ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» 24.05.2005 року укладено договір № 1474 на постачання природного газу, який 26.12.2005 року переукладено на 2006 рік.

Згідно умов вказаного договору відповідач зобов’язався поставляти позивачу імпортований природний газ, отриманий НАК «Нафтогаз України»за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України та переданий постачальнику за договором купівлі-продажу  природного газу між НАК «Нафтогаз України»та ДК «Газ України».

Суд апеляційної інстанції вказав, що за період з 01.06.2005 року по 30.04.2006 року відповідач поставив позивачу газ на суму 2 305 019,12 грн., даний факт підтверджується актами прийому-передачі.

Відповідно до платіжних доручень позивач сплатив відповідачу 2 376 583,03 грн. Банківська виписка від 22.05.2006 року свідчить, що суму переплати позивачу повернуто в розмірі 230 000 грн.

       Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України Суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських  відносин  повинні  виконувати  господарські  зобов'язання належним чином відповідно до закону,  інших правових актів,  договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Суди попередніх інстанцій встановили, що відповідач крім газу ввезеного на територію України за зовнішньоекономічними контрактами, відповідно до умов додаткової угоди № 1 від 24.02.2006 року до договору № 1474 почав поставляти газ власного видобутку.

Таким чином, за період з 01.01 до 19.02.2006 року відповідач поставляв виключно імпортований газ.

Суд апеляційної інстанції вказав, що відповідно до ст. 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» та п. 3 постанови КМУ «Про забезпечення споживачів природним газом»№ 1729 від 27.12.2001 року імпортований газ, отриманий за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України, оподатковується за нульовою ставкою ПДВ.

Відповідно до вимог постанови КМУ «Про забезпечення споживачів природним газом»№ 1729 від 27.12.2001 року у 2006 році природний газ, ввезений на митну територію України за зовнішньоекономічними контрактами, укладеними на виконання міжнародних договорів України реалізується ДК «Газ України»НАК «Нафтогаз України» із застосуванням нульової ставки ПДВ.

Крім того, суди встановили, що в березні 2006 року відповідач донарахував позивачу, до ціни на газ, який був поставлений з 01.01 по 19.0.2006 року 20%ПДВ.

Судам попередніх інстанцій зазначено, що рішенням місцевого господарського суду у справі № 4/612-27/96 від 14.07.2006 року встановлено, що за період 1-19 лютого 2006 року донарахування 20 % ставки ПДВ на природний газ, поставлений відповідно до умов договору № 1474 від 26.12.2005 року є незаконним.

       Статтею 35 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що  факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вірно дійшов висновку, що рішення місцевого господарського  суду, яким задоволено позовні вимоги  є законним та обґрунтованим.

Беручи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноваження останнього, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції, якою залишено без змін рішення суду першої інстанції, відповідає нормам матеріального і процесуального права та підстав для її зміни або скасування не має.

     На підставі викладеного та керуючись  ст. ст.1115, 1117 ,  1119 - 11111, Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -       

                                    П О С Т А Н О В И В:    

1.           Касаційну скаргу ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" в особі Львівської філії ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

    2.    Рішення господарського суду Львівської області від 05.07.07р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 22.01.08р.  по справі № 4/725-19/20 залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                          І.А. Плюшко

Судді                                                                                                С.С. Разводова

                                                                                                          С.С. Самусенко