ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

02 червня 2008 р.

№ 16/442

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

Губенко Н.М.

суддів :

Барицької Т.Л. Шевчук С.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги

Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України"

на рішення

господарського суду міста Києва від 29.01.2008

у справі

№ 16/442

за позовом

Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України"

до	Вищої атестаційної комісії України

про	виселення з незаконно займаних нежитлових приміщень

в судовому засіданні взяли участь представники :

від позивача:

Ганенко Д.А. ;

від відповідача:

Черевко В.М.; Михальський Ю.А.; Бачкай Л.В.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва відмовлено в задоволенні позову Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" про виселення  з незаконно займаних нежитлових приміщень Вищої атестаційної комісії України. Прийняте судове рішення мотивоване безпідставним твердженням позивача, про те, що відповідач незаконно займає приміщення розташовані на четвертому поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34, адже законною підставою для розташування  Вищої атестаційної комісії України на площах адміністративного будинку за вказаною адресою є розпорядження Кабінету Міністрів України.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Національна акціонерна компанія "Енергетична компанія України" просить скасувати рішення першої інстанції повністю внаслідок прийняття його з порушенням норм матеріального і процесуального права і прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

Вища атестаційна комісія України у відзиві на касаційну скаргу просить рішення господарського суду міста Києва  від 29.01.2008 у справі № 16/442 залишити без змін, а касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України"  - без задоволення, зважаючи на те, що господарським судом першої інстанції повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку  та винесено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та правильність застосування ним  норм матеріального і процесуального права, заслухавши представників позивача та відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для  задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Господарським судом міста Києва встановлено, що:

- Вища атестаційна комісія України створена відповідно до Указу Президента України від 25.02.1992 № 100 "Про Вищу атестаційну комісію України" з метою забезпечення керівництва атестацією наукових та науково-педагогічних кадрів, пов'язаної з присудженням наукових ступенів і присвоєнням вчених звань в Україні;

- згідно з Указом Президента України від 15.12.1999 № 1573/99 "Про зміни у структурі центральних органів виконавчої влади" Вища атестаційна комісія  України є центральним органом виконавчої влади зі статусом прирівняним до Державного комітету України;

- розпорядженням Кабінету Міністрів України від 27.06.1992 № 386-р Вищій атестаційній комісії України надано приміщення робочою площею 436 кв. м. (кімнати 410-414, 418-426) в будинку по вул. Хрещатик, 34 в місті Києві;

- на час розгляду справи доказів скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.06.1992 № 386-р суду не надано;

- згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 26.12.1993 № 137-р адміністративний будинок по вул. Хрещатик, 34 у м. Києві було передано в оперативне управління Міністерству промисловості України;

- згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.10.1997 № 581-р адміністративний будинок по вул. Хрещатик, 34 було передано в оперативне управління Міністерству палива та енергетики України;

- зазначені розпорядження не містять площі будинку, а також вказівок щодо виселення відповідача із займаного приміщення;

- вимагаючи виселити Вищу атестаційну комісію України з незаконно займаних нежитлових приміщень загальною площею 715,5 кв. м., що розташовані на четвертому поверсі адмінбудинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34 та зобов'язати Вищу атестаційну комісію України передати вказані приміщення позивачу, позивач не конкретизував з яких саме приміщень необхідно виселити відповідача та які конкретно приміщення відповідач зобов'язаний передати позивачу.

Причиною виникнення спору у справі стало питання про наявність правових підстав для примусового виселення Вищої атестаційної комісії України.

Відповідно до ст. 120 Конституції  (Основного Закону) України 1978 року (чинної на час прийняття розпорядження Кабінетом Міністрів України від 27.06.1992 № 386-р про надання приміщення робочою площею 436 кв. м. (кімнати 410-414, 418-426) в будинку по вул. Хрещатик, 34 в місті Києві Вищій атестаційній комісії України) Кабінет Міністрів України видає постанови, розпорядження, а у випадках, передбачених статтею 97-1 Конституції України, декрети, організовує їх виконання. Декрети, постанови і розпорядження є обов'язковими до виконання на території України.

Статтею 117 Конституції України 1996 року також передбачено, що постанови і розпорядження, видані Кабінетом Міністрів України в межах своєї компетенції, є обов'язковими до виконання.

Постановою Верховної Ради Української РСР від 15.10.1990 "Про управління державним майном Української РСР" з  метою  захисту  майнових  прав  та  інтересів  республіки, ефективного використання й збереження державного  майна  в  умовах переходу до  ринкових відносин і різноманітності форм власності до прийняття Закону    Української    РСР    про    Раду    Міністрів Української РСР покладено на Раду Міністрів УРСР здійснення функцій по  управлінню  державним  майном  Української   РСР,   що   є   у загальнореспубліканській власності.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України від 15.12.1992 № 8-92 "Про управління майном, що є у загальнодержавні власності" на міністерства  та  інші  підвідомчі  Кабінету Міністрів України органи  державної  виконавчої  влади покладено здійснення функцій  щодо  управління  майном,  що   є   у   загальнодержавній  власності,  крім   майнових   комплексів   підприємств,   установ, організацій,  управління  якими   здійснюють   відповідні   служби Верховної Ради України,  Президента  України,  Кабінету  Міністрів України згідно з законодавчими актами України.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади (стаття 113 Конституції України).

Указом Президента України від 25.02.1992 "Про Вищу атестаційну комісію України" з метою забезпечення керівництва атестацією наукових та науково-педагогічних кадрів, пов'язаної з присудженням наукових ступенів і присвоєння вчених звань в Україні створено  Вищу атестаційну комісію України.

Згідно із пунктом 1 Положення про Вищу атестаційну комісію України (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.05.1992 № 265) Вища атестаційна комісія України (ВАК України)  відповідно до Закону про освіту є центральним  органом  державної  виконавчої влади, підвідомчим Кабінету Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 Положення про Вищу атестаційну комісію України остання у своїй діяльності  керується  Конституцією  і законами України, постановами Верховної Ради  України,  указами  і розпорядженнями Президента України, постановами і  розпорядженнями Кабінету Міністрів України, а також цим Положенням; у межах  своєї компетенції  організує  виконання  актів  законодавства  і здійснює систематичний контроль за їх виконанням.

27.06.1992 Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження № 386-р згідно з яким Вищій атестаційній комісії України надано приміщення робочою площею 436 кв. м. (кімнати 410-414, 418-426) в будинку по вул. Хрещатик, 34 в місті Києві.

Господарським судом першої інстанції встановлено, що вищезазначене розпорядження Кабінету Міністрів України є чинним, а тому є обов'язковим до виконання.

Відповідно до ст. 4 Цивільного кодексу Української РСР (чинного на час прийняття розпорядження Кабінетом Міністрів України від 27.06.1992 № 386-р про надання приміщення робочою площею 436 кв. м. (кімнати 410-414, 418-426) цивільні права і обов'язки виникають з підстав, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР, а також з дій громадян і організацій, які хоч і не передбачені законом, але в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують цивільні права і обов'язки.

Згідно з приписами статті 11 Цивільного кодексу України до підстав  виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, віднесено цивільні права та обов'язки, які  виникають  із  дій  осіб, що передбачені актами цивільного законодавства,  а також із дій осіб, що  не  передбачені  цими  актами,  але  за  аналогією  породжують цивільні права та обов'язки; у випадках,  встановлених актами цивільного законодавства, цивільні  права  та  обов'язки  виникають  безпосередньо  з  актів органів державної влади,  органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.06.1992 № 386-р –є актом органу державної влади.

Акт державного органу –це юридична форма рішень цього органу, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.  

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується із висновком суду першої інстанції, що відповідач правомірно займає приміщення, розташовані на четвертому поверсі адміністративного будинку за адресою: м. Київ, вул. Хрещатик, 34 на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 27.06.1992 № 386-р.

За приписами статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Разом з тим доводи позивача щодо неналежної оцінки місцевим господарським судом наявних у матеріалах справи доказів не можуть бути підставами для задоволення вимог касаційної скарги, оскільки відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Посилання Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України" на позбавлення її права на апеляційне оскарження рішення також не може бути підставою для скасування рішення з огляду на наступне.

Приписами частини 2 ст. 85 ГПК України передбачено, що рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 ст. 93 ГПК України апеляційна скарга подається, а апеляційне подання вноситься протягом десяти днів з дня прийняття місцевим господарським судом, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення –з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 ст. 53 ГПК України за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк.

Відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги (подання) можливе протягом трьох місяців з дня прийняття рішення місцевим господарським судом (частини 2 ст. 93 ГПК України).

Із врахуванням викладеного, а також того, що оскаржуване рішення підписано 12.03.2008 та надіслано сторонам у справі 13.03.2008, згадані твердження скаржника про порушення господарським судом першої інстанції приписів статей 19, 129 Конституції України є безпідставними.  

Таким чином, застосування господарським судом міста Києва норм матеріального та процесуального права відповідає встановленим ним обставинам справи, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни прийнятого у справі судового рішення.

Керуючись статтями 1117, 1119-11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України             

    

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду міста Києва від 29.01.2008 у справі № 16/442 залишити без змін, а касаційну скаргу Національної акціонерної компанії "Енергетична компанія України"  - без задоволення.

Головуючий   суддя                                                             Н.М. Губенко

Судді                                                                                      Т.Л. Барицька

                                                                                                С.Р. Шевчук