ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел.230-31-34 |
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
справа № 18/21-35/397 | 25.10.07 |
За позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового і спеціального призначення «Укрспецекспорт»
про
Суддя Літвінова М.Є.
Представники:
Від прокуратури: Гриненко Г.Є. –предст. за довір. №3230 від 10.07.07р.
від позивача: Шкляревська О.Ю, - предст. за довір. №220/446/Д
від 25.12.2006р.
від відповідача: Шендріков Д.О. –предст. за довір. №Д-1071/2007 від
15.08.07р.
Рішення прийняте 25.10.2007р., на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в зв‘язку з оголошеними в судових засіданнях перервами з 25.09.2007р. по 10.10.2007р., з 10.10.2007р. по 25.10.2007р.
Обставини справи:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2007 року у справі №18/21 за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення „Укрспецекспорт” про стягнення 113 294,49 грн. пені, позов задоволено частково.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року № 18/21 апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового і спеціального призначення „Укрспецекспорт” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2007 року у справі №18/21-без змін.
Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 08.08.2007 року №18/21 касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення „Укрспецекспорт” про стягнення 113 294,49 грн. задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року у справі №18/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
За резолюцією голови суду від 28.08.2007 року справу передано на новий розгляд судді Літвіновій М.Є.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.09.2007р., прийнято справу до провадження та присвоєно даній справі номер №18/21-35/397. Розгляд справи призначено на 25.09.2007р.
До початку судового засідання, через канцелярію суду від позивача надійшли письмові пояснення по справі.
Представник відповідача в судовому засіданні надав суду письмові пояснення по справі.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.
Представник відповідача, в судовому засіданні, проти позову заперечував, та просив суд відмовити в задоволенні останнього.
В судовому засіданні 25.09.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 10.10.2007р.
В судовому засіданні представник позивача заявив клопотання про витребування у відповідача доказів.
Представник відповідача проти вказаного клопотання заперечував посилаючись на безпідставність та необґрунтованість останнього.
Заслухавши пояснення представників сторін, суд вирішив відмовити в задоволенні заявленого представником позивача клопотання про витребування доказів у відповідача, як безпідставне та необґрунтоване.
Судом було оголошено про закінчення розгляду справи по суті та оголошено перерву в судовому засіданні для прийняття рішення у справі та виготовлення його повного тексту рішення.
В судовому засіданні 10.10.2007р., на підставі ст. 77 ГПК України, оголошувалась перерва до 25.10.2007р.
Відповідно до ст. 11112 Господарського процесуального кодексу України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
24 березня 2005 року між Міністерством оборони України (надалі позивач) та Державною компанією з експорту та імпорту продукції військового та спеціального призначення «Укрспецекспорт»(надалі відповідач) було укладено Договір комісії про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку №243/2-12/USE-20.1-93-Д/К-05 (надалі Договір).
Відповідно до умов Договору (п. 1.1.) позивач доручає відповідачеві, а відповідач бере на себе зобов’язання за комісійну плату укласти та виконати на умовах, що не суперечать цьому Договору, в інтересах позивача та за рахунок останнього зовнішньоекономічний контракт з покупцем –нерезидентом на експортну поставку виробів на умовах FCA –АЕРОПОРТ/ПОРТ Україна –відповідно до Міжнародних правил на по тлумаченню термінів «Інкотермс»у редакції 2000 року.
Відповідно до п 4.1. Договору загальна сума договору, за яким позивач передає для реалізації відповідачеві спецвироби, підтверджується додатками до Договору, встановлюється сторонами в розмірі 2 761 132,00 грн.
Відповідно до п. 5.5. Договору, кошти, які отримані відповідачем від реалізації покупцю спец виробів, за виключенням ПДВ, комісійної плати та документально підтверджених сум витрат, понесених компанією при організації реалізації покупцю спецвиробів за даним договором у розмірах узгоджених з позивачем, у п’ятиденний термін з моменту підписання між позивачем та відповідачем акту прийому –передачі спец виробів перераховується на зазначений у розділі 15 цього договору реєстраційний рахунок позивача у Державному казначействі України з обов’язковою позначкою в платіжному дорученні «Надходження від реалізації військового майна Збройних Сил України за договором від «___»«__________»2005 року №____”.
Додатком №1 до Договору комісії №243/2-12/USE-20.1-93-Д/К визначений перелік спецвиробів, які передаються позивачем відповідачеві для реалізації.
Згідно з актом прийому –передачі спецвиробів від 29.09.2005 року позивач передав, а відповідач отримав спецвироби відповідно до додатку №1 до договору від 24.03.2005р. №243/2-12/USE -20.1-93-Д/Ку повному обсязі.
Відповідач неналежним чином виконав свої зобов’язання за Договором, перерахувавши на користь позивача кошти наступним чином:
—28.12.2005 р. –506 922,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №1482 від 28.12.2005 р.;
—12.01.2006 р. –558 602,79 грн., що підтверджується платіжним дорученням №29 від 12.01.2006 р.;
—10.02.2006 р. –596 964,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №364 від 10.02.2006 р.;
—03.03.2006 р. –576 216,18 грн., що підтверджується платіжним дорученням №231 від 03.03.2006 р.;
—06.04.2006 р. –556 541,59 грн., що підтверджується платіжним дорученням №339 від 06.04.2006 р.
Враховуючи умови п. 5.5. договору відповідач повинен був здійснити розрахунки у строк до 05.10.2005 р.
Вищенаведені обставини свідчать про те, що з боку відповідача мала місце прострочка виконання зобов’язань.
Згідно з п. 9.2. договору за затримку платежів позивачеві відповідач із власних коштів виплачує пеню, яка обчислюється виходячи зі 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент фактичного проведення платежів, нараховану на суму несвоєчасно проведених відповідачем платежів за кожний день такої затримки.
Згідно з розрахунком прокурора пеня за прострочку виконання зобов’язання складає 113 294,49 грн. (розрахунок в матеріалах справи).
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем на користь позивача було частково сплачена пеня в розмірі 63 218,38 грн., що підтверджується платіжним дорученням №85 від 26.01.2007р.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 14.02.2007 року у справі № 18/21 за позовом Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення „Укрспецекспорт” про стягнення 113 294,49 грн. пені, позов задоволено частково.
Стягнуто з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення «Укрспецекпорт»на користь Міністерства оборони України 50 076,11 грн. пені.
В частині стягнення пені в розмірі 63 218,38 грн., провадження у справі припинено на підставі п. 1-1 ст. 80 ГПК України.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року № 18/21 апеляційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового і спеціального призначення „Укрспецекспорт” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 14.05.2007 року у справі №18/21-без змін.
Постановою Вищого господарського суду міста Києва від 08.08.2007 року №18/21 касаційну скаргу Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового призначення „Укрспецекспорт” про стягнення 113 294,49 грн. задоволено частково. Рішення Господарського суду міста Києва від 14.02.2007р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 15.05.2007 року у справі №18/21 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
На виконання вказівок Постанови Вищого господарського суду України від 08.08.2007 року №18/21 позивачем були надані письмові пояснення в яких останнім було зазначене наступне.
Відповідно до пункту 5.5 укладеного сторонами договору комісії про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку №243/2-12/USE-20.1-93-Д/К-05 від 24.03.05р. ДК «Укрспецекспрот»повинно було у п’ятиденний термін з моменту підписання акту прийому –передачі спец виробів (10 літаків Л-39) перерахувати кошти, які надійшли від їх реалізації (за виключенням ПДВ, комісійної плати та документально підтверджених сум витрат комісіонера), на рахунок комітента.
Акт прийому –передачі зазначених спец виробів було підписано сторонами 29.09.05 при цьому майно було передане (за нарядами ф. 200) в повному обсязі. Таким чином, ДК «Укрспецекспорт»повинно було перерахувати належні комітенту кошти до 04.10.05. Оскільки ця умова виконана не була, комітентом згідно пункту 9.2 Договору за період з 05.10.05 було розпочато нарахування комісіонеру пені із розрахунку 120 відсотків облікової ставки Національного банку України (11,4% річних).
Стосовно доводів відповідача щодо перерахування вартості спецвиробів частками, в міру їх надходження від покупця, позивач зазначив, що умови укладеного за дорученням комітента зовнішньоекономічного контракту не повинні суперечити умовам договору комісії, який хоч і передбачає поставку спец виробів партіями, можливість розрахунків покупця і відповідно отримання комісіонером комісійної плати частками, проте не містить положень щодо поступового розрахунку комісіонера із комітентом. Позивач звернув увагу на те, що відповідач неодноразово посилався на отримання від покупця авансу ще 17.06.05, тобто набагато раніше підписання Акту прийому –передачі. Також позивач вказує, що відповідно до п. 1.2 договору комісії спецвироби передавалися комітентом комісіонеру в наявному технічному стані і необхідність їх тривалої передпродажної підготовки не може впливати на строки проведення комісіонером передбачених договором.
Таким чином, позивач вважає, що доцільним є дослідити відповідні умови зовнішньоекономічного контракту, укладеного відповідачем на виконання умов Договору комісії про відчуження та реалізацію військового майна на зовнішньому ринку №243/2-12/USE-20.1-93-Д/К-05 від 24.03.05р., оскільки саме ці умови спричинили неоднозначне тлумачення сторонами п.5.5 зазначеного договору.
Крім того, посилання комісіонера на Акт про виконання умов та документальної звірки як на власний звіт комісіонера суперечить п.5.6 Договору, який визначає його суть як спільного підсумкового двостороннього документу сторін, що фіксує результати фінансових операцій і звірки їх взаєморозрахунків. Інші звітні документи договором не передбачались і відповідачем не подавались.
На виконання вказівок Постанови Вищого господарського суду України від 08.08.2007 року №18/21 відповідачем були надані письмові пояснення в яких останнім було зазначене наступне.
Компанія, діючи відповідно до доручення Міноборони (п.1.1. Договору комісії) та умов вказаного Договору, уклала з нерезидентом покупцем зовнішньоекономічний контракт №243/2-12/USE-20.1-93-Д/К-05 (має гриф «Конфіденційно») на експортну поставку Комітентом Спец виробів.
Згідно з положеннями п. 3.2. Договору комісії спецвироби комітента зберігали статус державного майна та належали до сфери управління Міністерства до здійснення Компанією поставки за визначеними у п. 1.1. умовами і підписання з покупцем відповідного акту прийому –передачі спец виробів.
Такі Акти прийому –передачі спецвиробів комітента підписані комісіонером і покупцем після відновлення і ремонту літаків до льотного придатного до експорту стану на умовах FCA 20.12.2005р., 28.12.2005р., 19.01.2006р., 04.02.2006р. та 09.03.2006р. (копії актів в матеріалах справи).
Після підписання актів у вказані дати покупець перерахував на розподільчий рахунок Комісіонера належні комітету кошти у повному розмірі відповідно до умов контракту.
Діючи відповідно до умов п. 1.4. Договору комісії Комісіонер провів конвертацію одержаних від покупця валютних коштів за реалізовані спецвироби комітента у національну валюту України та перерахував їх комітенту на загальну суму 2 835 496,96 грн.
Таким чином комісіонер виконав доручення комітента у повному обсязі.
Твердження прокурора в позовній заяві про те, що станом 06.04.2006р. на рахунок Міноборони за Договором комісії від Компанії надійшли кошти у сумі 2 795 246,56 грн., за твердженням відповідача не відповідає дійсності і наявним доказам.
Так, первинні документи засвідчують, що сума коштів, фактично перерахованих Компанією на рахунок Міноборони, складає 2 835 496,96 грн., тобто 40 250,40 грн. більше, що також відображено у надісланому Компанією до Міноборони 27.09.2006р. Акті звіряння розрахунків за вказаним Договором (вих. №USE –12.1/10355 від 27.09.2006р), який до цього часу Міністерством не підписаний.
Проте, прокурором вказана сума 40 250,40 грн. не врахована та не виключена із розрахунку пені.
В той же час, відповідно до п. 5.8. Договору вказаний акт «..є підтвердженням взаємного виконання Сторонами зобов’язань за даним Договором …»і відповідно до положень норм ст. 1022 ЦК вважається прийнятим комітентом, оскільки протягом 30 днів (тобто до 27.10.2006р.) від комітента до комісіонера не надійшло будь –яких заперечень. При цьому комітетом також не надано жодного заперечення на звіти Комісіонера, які надавалися комісіонером комітенту щомісячно протягом усього строку дії Договору (з грифом –«Таємно») (копії супровідних листів (не таємно) до звітів на 17 аркушах в матеріалах справи).
З огляду на викладене відповідач вважає позовні вимоги прокурора неправомірними.
Також відповідач зазначив, що прокурором невірно визначено періоди прострочення перерахування Компанією коштів Міноборони оскільки прокурором не враховані всі необхідні умови розрахунків, визначені п. 5.5 Договору комісії. Відповідно, здійснений прокурором на підставі цього розрахунку пені на суму 113 294,49 грн., на думку відповідача є невірним.
Так, п.5.5 Договору комісії передбачено, що кошти, які отримані Компанією від реалізації покупцю літаків, за виключенням суми ПДВ, суми комісійної плати та суми документально підтверджених витрат Компанії, у п’ятиденний строк з моменту підписання між Міноборони та Компанією акту прийому –передачі спецвиробів (літаків) перераховуються на рахунок Міноборони у Державному казначействі.
Таким чином, умовами Договору комісії чітко і однозначно встановлено, що для перерахування Компанією коштів Міноборони необхідне настання двох обов’язкових подій, а саме: 1) отримання коштів Компанією від іноземного покупця від реалізації (поставки) покупцю літаків та 2) підписання компанією і Міноборони на підставі (п. 6.4. Договору) наряду Міністерства (2 наряди в копіях №120/67 і №120/68 в матеріалах справи) відповідного акту прийому –передачі літаків (п. 6.5. Договору) для подальшого капітального їх ремонту і реалізацію покупцю.
Проте, Акт прийому –передачі літаків від 29.09.2005р., на який посилається позивач, складено не на підставі вказаних нарядів Міністерства і, на думку відповідача, не породжує обов’язок перерахування коштів комітенту.
В дійсності, як свідчать акти прийому –передачі літаків, згадані вище, які підписані покупцем і комісіонером, спецвироби Міноборони були реалізовані (поставлені) покупцеві тільки після їх капітального ремонту 5 (п’ятьма) по 2 літаки, а саме: 20.12.2005р., 28.12.2005р., 19.01.2006р., 04.02.2006р. та 09.03.2006р. (копії актів в матеріалах справи), тобто відповідно до доручення комітента згідно з вимогами абзацу 2 пункту 1.1. Договору та укладеного зовнішньоекономічного контракту на умовах FCA.
Тому сам розрахунок і сума позовних вимог позивача, на думку відповідача, не відповідають фактичним обставинам справи та є неправомірними.
Відповідно до умов зовнішньоекономічного контракту, укладеного компанією за дорученням Міністерства, покупець здійснював платежі компанії за поставку йому літаків з акредитиву. Умовами акредитиву для його виконання передбачені, зокрема, вище акти прийому –передачі літаків, підписані покупцем і компанією.
Як свідчать фактичні дані і первинні документи, вся передбачена Договором комісії сума коштів перерахована компанією Міноборони після реалізації (поставки) літаків покупцеві та отримання (надходження) коштів від цього покупця, тобто відповідно до умов п. 5.5 Договору комісії.
Тому, на думку відповідача, позовні вимоги прокурора, що базуються на застосуванні лише однієї з двох обов’язкових подій, а саме підписання Компанією і Міноборони акту прийому –передачі літаків (без передачі права власності), не відповідають умовам вказаного вище Договору комісії, є безпідставними і неправомірними, а сума нарахованої пені у розмірі 113 294,49 грн., є неправильною.
Таким чином, фактичні обставини справи і наявні докази засвідчують, що Компанія (комісіонер) діяла відповідно до доручення Міноборони (комітента) та перерахувала йому кошти за літаки після отримання цих коштів від покупця і реалізації (поставки) літаків покупцеві, тобто, відповідно до умов п. 5.5. Договору комісії, хоча і відбулися прострочення в окремі періоди.
17.06.2005р. покупець здійснив попередню оплату товару у сумі 359 515,44 дол. США та відкрив акредитив, платежі по якому були здійснені: 30.12.2005р. -61 552,20 дол. США; 09.02.2006р. –8 381,56 дол. США; 24.02.2006р. –69 586,80 дол. США; 30.03.2006р. –71 924,70 дол. США.
Враховуючи зазначене та керуючись наявними первинними документами, Компанія здійснила власний розрахунок штрафних санкцій (пені), відповідно до якого загальна сума нарахованої пені, що підлягає сплаті Міноборони, складає 63 218,38 грн. (розрахунок в матеріалах справи).
Платіжним дорученням №85 від 26.01.2007 р. ДК «Укрспецекспорт»сплатила Міноборони пеню в розмірі 63 218,38 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги Військового прокурора Київського гарнізону інтересах держави в особі Міністерства оборони України, не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 1011 Цивільного кодексу України, за договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов'язується за дорученням другої сторони (комітента) за плату вчинити один або кілька правочинів від свого імені, але за рахунок комітента.
Відповідно до ст. 1012 Цивільного кодексу України, договір комісії може бути укладений на визначений строк або без визначеного строку.
Відповідно до п. 5.5. Договору кошти, які отримані Компанією від реалізації Покупцю спецвиробів за виключенням ПДВ, комісійної плати та документально підтверджених сум витрат, понесених Компанією при організації реалізації покупцю спецвиробів за даним Договором у розмірах узгоджених Міністерством, у п’ятиденний термін з моменту підписання між Міністерством та Компанією акту прийому –передачі спецвиробів (Додаток №3) перераховується на зазначений у розділі 15 цього договору реєстраційний рахунок позивача у Державному казначействі України з обов’язковою позначкою в платіжному дорученні «Надходження від реалізації військового майна Збройних Сил України за договором від «___»«__________»2005 року №____”.
Отже, зі змісту наведеного пункту Договору випливає, що обов’язок відповідача щодо перерахування коштів від реалізації спецвиробів, виникає при настанні двох обов’язкових умов, а саме:
1) отримання коштів відповідачем від покупця –нерезидента, від реалізації спецвиробів;
2) та підписання акту прийому –передачі спец виробів.
Як свідчать, надані відповідачем, акти прийому –передачі літаків, що підписані покупцем і комісіонером, спецвироби Міноборони були реалізовані (поставлені) покупцеві тільки після їх капітального ремонту 5 (п’ятьма) по 2 літаки, а саме: 20.12.2005р., 28.12.2005р., 19.01.2006р., 04.02.2006р. та 09.03.2006р. (копії актів наявні в матеріалах справи).
Слід зауважити, що вказаний вище пункт Договору є суперечливим, оскільки не можливо здійснити перерахування коштів на протязі п’ятиденного терміну з дня підписання між Міністерством та Компанією акту прийому –передачі спецвиробів, не здійснивши реалізацію вказаних спецвиробів третій особі, та не отримавши відповідних коштів від останньої.
Відповідно до ст. 1022 Цивільного кодексу України, після вчинення правочину за дорученням комітента комісіонер повинен надати комітентові звіт і передати йому все одержане за договором комісії.
Комітент, який має заперечення щодо звіту комісіонера, повинен повідомити його про це протягом 30 днів від дня отримання звіту. Якщо такі заперечення не надійдуть, звіт вважається прийнятим.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем щомісячно направлялись позивачеві звіти (копії в матеріалах справи 17 аркушів), проте з боку позивача не було жодних повідомлень щодо наявних у останнього заперечень чи зауважень до наданих комісіонером звітів.
За твердженнями відповідача 17.06.2005 року Покупцем було здійснено попередню оплату товару у сумі 359 515,44 дол. США та відкрив акредитив, платежі по якому були здійснені: 30.12.2005р. - 61 552,20 дол. США; 09.02.2006р. - 8 381,56 дол. США; 24.02.2006р. - 69 586,80 дол. США; 30.03.2006р. - 71 924,70 дол. США.
Відповідно до п. 1.4. Договору Міністерство доручає Компанії проводити конвертацію валютних коштів, отриманих від Покупця за реалізовані Спецвироби, у дводенний термін з моменту їх отримання у кількості, необхідних для проведення розрахунків за цим Договором, у національну валюту за курсом, що склався на міжбанківському валютному ринку на день проведення конвертації але не нижче офіційного курсу встановленого Національним банком України на день проведення конвертації.
На виконання вищевказаного пункту Договору відповідачем була проведена конвертація одержаних від Покупця валютних коштів за реалізовані Спецвироби Комітента у Національну валюту України на загальну суму 2 795 246,56 грн.
З наданих суду первинних документів, вбачається, що з боку відповідача мала місце прострочка перерахування коштів за реалізовані Спецвироби Комітента.
В зв’язку з чим, відповідачем був здійснений розрахунок пені, який був досліджений судом, та є обґрунтованим, та таким, що відповідає вимогам чинного законодавства та умовам договору.
В ході розгляду справи відповідачем було сплачено пеню в розмірі 63 218,38 грн., що підтверджується наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №85 від 26.01.2007 р.
Таким чином, позовні вимоги Військового прокурора Київського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України в частині стягнення пені в розмірі 63 218,38 грн., підлягають припиненню на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Позивачем не були надані суду докази на підтвердження викладеного в позові.
Враховуючи обставини справи та з огляду на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 50 076,11 грн., є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1011, 1022, 1012 Цивільного кодексу України, ст. ст. 33, 43, 49, 69, 77, 82-85, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
В И Р І Ш И В:
1. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми пені в розмірі 50 076,11 грн., відмовити.
2. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача суми заборгованості в розмірі 63 218,38 грн. провадження у справі припинити на підставі п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
3. Стягнути з Державної компанії з експорту та імпорту продукції і послуг військового та спеціального призначення „Укрспецекспорт” (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 36, код ЄДРПОУ 21655998, р/р 26004164141001 в КРУ КБ «Приватбанк» в м. Києві, МФО 321842) в доход Державного бюджету України 632,18 грн. (шістсот тридцять дві гривні 18 коп.) державного мита, 118 (сто вісімнадцять гривень 00 коп.) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Суддя М.Є. Літвінова