Судове рішення #2286878
49/28-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________________________________________________________________


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"28" травня 2008 р.                                                            Справа № 49/28-08

вх. № 960/3-49


Суддя господарського суду Кононова О.В. 

при секретарі судового засідання Кононенко Т.О.

за участю представників сторін:

позивача - Задніченко О.С., дор. № 772 від 08.10.2007 року, Певна О.С., дор. № 323 від 07.04.2008 року

 відповідача - Астаф'єв М.С., дор. № 14 від 21.04.2008 року

розглянувши справу за позовом СТГО "Південна залізниця" в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень, м. Х--в  

до  ТОВ фірма "Водомер", м. Харків  

про стягнення 42350,00 грн.


ВСТАНОВИВ:


Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який прохає суд стягнути з відповідача на користь позивача штраф у розмірі 42350,00 грн. за неправильно зазначений в документах код вантажоодержувача. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує суму штрафу у добровільному порядку.

В судовому засіданні 21.05.2008 року представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, надав суду заперечення на відзив відповідача, які залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.05.2008 року проти позову заперечував в повному обсязі.

В судовому засіданні 21.05.2008 року оголошувалась перерва до 28.05.2008 року до 11:20 години.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та прохав суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог.

Суд, вислухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.

09.09.2007 року на станцію „Залютине” Південної залізниці зі станції „Новомосковськ – Дніпропетровський” Придніпровської залізниці прибули вагони №№ 67849316, 67855247, 67701219 з вантажем „конструкції металеві”, відправником якого є ТОВ „Водомер”. В накладних № 47444991, 47440001, 47445002 на вказане відправлення, копії яких додані до матеріалів справи, відправником в графі "Одержувач" було вказано ТОВ „Водомер”, код одержувача 5362.

Вказаний код 5362 одержувача вантажу був відображений відповідачем при заповненні комплекту перевізних документів, в тому числі і у дорожніх відомостях №№ 47445002, 47445001, 47444991, які, відповідно до абз. 2, п.1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 №644, разом з накладними, корінцями дорожніми відомостями, квитанціями про приймання вантажу до перевезення є комплектами перевізних документів. Згідно реєстраційної карти вантажовласника, копія якої додана до матеріалів справи станом на 14.01.2008 року ТОВ фірма „Водомер” має код вантажовласника по Південній залізниці - ТОВ «Водомер» - 3034.

Частиною другою статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Законом України "Про залізничний транспорт", статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України (Статут) та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування... є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів регламентуються Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.98 N 457.

Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту затверджені Мінтрансом Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст.5 Статуту).

Згідно до ст. 6 Статуту залізниць України накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданими залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією, місця для кодування у ньому обведені жирними рамками.

У відповідності до ст. 23 Статуту залізниць України відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).

Відповідно до п. 2.1. Правил вантажовідправник у графах комплекту перевізних документів "Одержувач" і "його поштова адреса" повинен зазначити точне й повне  найменування установи, підприємства, організації, одержувача вантажу та його цифровий код.

Згідно Правил перевезення вантажів, розділу 4 "Правила оформлення перевізних документів" затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000 р., відправник самостійно заповнює відповідні графи цих документів, в тому числі графу "Одержувач", в якій вказується точне та повне найменування одержувача, його код, повну адресу. Правильність внесених у накладну відомостей представник відправника підтверджує своїм підписом.

Як свідчать матеріали справи, відправником вантажу у №№ 67849316, 67855247, 67701219 є відповідач. При заповненні залізничної накладних за №№ 47444991, 4744501 та 47445002 у відповідності п. 2,3 Правил оформлення перевізних документів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року № 863/5084 (надалі Правил) представник відповідача Холмичев В.В. своїм підписом засвідчив правильність внесених у накладні даних.

Згідно із Правилами перевезень вантажів, розділ 4 "Правила оформлення перевізних документів", затверджених наказом Мінтрансу України від 21.11.2000 р. № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за № 863/5084 від 24.11.2000 р., пунктом 1.3: "Перевізний документ поєднує звичайну інформацію з кодованою інформацією; місця для кодування у ньому обведені жирними рамками. Усі відомості, передбачені формою бланка перевізного документа, повинні бути внесені відправником до відповідних граф. Виправлення не допускаються; у разі зміни відомостей, внесених до перевізного документа, відправник зобов'язаний заповнити новий перевізний документ".

Тобто, враховуючи вищезазначене, саме на відправника покладається обов'язок заповнити комплект перевізних документів, а також надається можливість, до укладання договору перевезення, перевірити внесені до перевізних документів відомості і при необхідності скласти нові документи.

Частиною 1 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу залізниця зобов'язана доставити довірений їй відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу.

Відповідно до ст.129 Статуту залізниць України для засвідчення невідповідності обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, під час залізничних перевезень фіксуються комерційними актами або актами загальної форми.

Так, по прибутті вантажу на станцію призначення 09.09.07 р. був складений акт загальної форми № 1840, в якому зазначено, що код отримувача вантажу вказаний неправильно, направлене оперативне повідомлення на станцію відправлення від 09.09.2007 р. №386.

Згідно п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Мінтрансу від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві Юстиції України від 24.11.2000 року за № 863/5084 "якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно зі ст. 122 Статуту."

Відповідно до статті 122 Статуту залізниць України за неправильно зазначений у накладній масу вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 цього Статуту, а саме у п'ятикратному розмірі від провізної плати.

В своєму відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що позивачем не було дотримано процедури досудового врегулювання спору, претензія подана 07.04.08 р. з пропущенням строку на подання, передбаченого Статутом залізниць, та це є підставою для відмови в задоволенні позову.

Суд таке твердження не може прийняти до уваги, враховуючи наступне.

Предметом розгляду цього спору є штрафні санкції згідно ст. 118, 122 Статуту залізниць України, які витікають з договору перевезення вантажу, що підтверджується залізничними накладними № №47444991, 47440001, 47445002. Відповідно до п.1 оглядового листа Вищого господарського суду «Про деякі питання судової практики застосування Статуту залізниць України, інших норм транспортного законодавства» від 29.11.2007 р. N 01-8/917: «Дотримання досудового претензійного порядку врегулювання спору, що виникає з договору перевезення вантажу залізницею на підставі Статуту залізниць України не є обов'язковим. Законом України від 23.06.2005 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо досудового врегулювання спорів" внесено відповідні зміни у Цивільний, Господарський та Господарський процесуальний кодекси    України,   які    законодавчо   закріпили   необов'язковість   досудового врегулювання спорів, що виникають із договору перевезення у внутрішньому сполученні на підставі Статуту залізниць України». Дане роз'яснення Вищого господарського суду ґрунтується на рішенні конституційного суду України від 09.07.2002 N 15-рп/2002 про досудове врегулювання спорів, відповідно до якого обов'язкове досудове врегулювання спорів, яке виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення за нею правосуддя, порушує право особи на судовий захист. Можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист.

Отже, направлення претензії відповідачу не є обов'язком позивача, а є його правом, яким позивач і скористався, направивши претензію від 16.01.2008 року за №07-11/78 на поштову адресу відповідача, яка відображена в його реєстраційній картці, дані в яку внесені згідно з Договором про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги від 13.04.2001 року №021102, в якому зазначено місцезнаходження Відповідача: 61002, вул. Революції, 18. Неотримання відповідачем даної претензії є наслідком того, що відповідач не зазначив свою адресу як вантажовідправника в перевізних документах - накладних № №47444991, 47440001, 47445002, та не вніс відповідні зміни до вищезазначеного договору.

Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що при поданні позовної заяви від 05.02.2008 р. №ДН-2-06/26 позивачем не був дотриманий 6-місячний строк позовної давності, визначений в ст.137 Статуту залізниць України, відповідно якої позови залізниць до вантажовідправників, вантажоодержувачів і пасажирів, що випливають із цього Статуту, можуть бути подані відповідно до установленої підвідомчості чи підсудності до суду за місцем знаходження відповідача протягом 6 місяців. Зазначений шестимісячний термін обчислюється: а) щодо стягнення штрафу за невиконання плану перевезень - після закінчення п'ятиденного терміну, встановленого для сплати штрафу; б) в усіх інших випадках - з дня настання події, що стала підставою для подання позову».

Суд також не погоджується з таким зауваженням відповідача, оскільки підставою для подання позовної заяви від 05.02.2008 року №ДН-2-06/26 був акт загальної форми від 09.09.2007 року №1840. Отже, строк позовної давності позивачем не був пропущений, так як позовна заява була здана позивачем до канцелярії господарського суду Харківської області07.02.2008 року.

Не приймаються судом і доводи відповідача, щодо підписання накладних №47444991, 47440001, 47445002 з боку вантажовідправника не уповноваженим представником ТОВ „Водомер” Холмичевим В.В., а невідомою особою. Оскільки угоди щодо спірних перевезень вантажів виконані сторонами без зауважень, крім того, відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Проте відповідач доказів в підтвердження наведених їм обставин до суду не надав.

Враховуючи викладене, суд, вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 42350,00 грн. штрафу обґрунтованою та підлягаючою задоволенню.

Відповідно до статті 44 та статті 49 Господарського процесуального кодексу України, у разі задоволення позову, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно - технічне  забезпечення судового процесу покладаються на відповідача. Тобто, суд вважає за необхідне покласти на відповідача витрати по сплаті державного мита у розмірі 423,50 грн. та витрати на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу у розмірі 118 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України; -


ВИРІШИВ:


Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю фірми  „Водомер” (адреса: 61091, м. Харків, Фрунзенський район, вул.. Танкопія, б. 9/2, кв. 43, п/р 26003000124509 у філії ВАТ „Державний експортно – імпортний банк України” в м. Харкові, код ЄДРПОУ 24669601) на користь Статутного територіально – галузевого об’єднання Південна залізниця в особі відокремленого структурного підрозділу Харківської дирекції залізничних перевезень (адреса: 61052, м. Харків, вул.. Червоноармійська, 7, р/р 26004700059 в Харківській філії АБ „Експрес-банку”, МФО 350716, код ЄДРПОУ 01072763) – 42350,00 грн. штрафу, 423,50 грн. витрат по сплаті державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної чинності.



Повний текст рішення підписаний 02.06.2008 року.


Суддя                                                                                            Кононова О.В.

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація