ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"27" травня 2008 р. Справа № 49/85-08
вх. № 2709/3-49
Суддя господарського суду Кононова О.В.
при секретарі судового засідання Кононенко Т.О.
за участю представників сторін:
позивача - Юрченко І.М., дор. № 206/10 від 29.12.2007 року відповідача - Артюх Ю.В., дор. від 01.06.2006 року, Шкребец Є.Ф., дор. від 01.06.2006 року
розглянувши справу за позовом ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", м. Київ
до ВАТ "Харківська ТЕЦ - 5" с. Подвірки
про стягнення 3291320,05 грн.
ВСТАНОВИВ:
Позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, в який прохає суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений природний газ згідно договору на постачання природного газу № 773/99Е-494 укладеного між сторонами 25.12.1998 року. Сума боргу відповідно до вимог позовної заяви становить 3291320,05 грн., з яких 1646839,50 грн. - основний борг, 748455,62 грн. - сума пені за несвоєчасну оплату спожитого газу, 748020,17 грн. інфляційних витрат та 148004,76 грн. 3-х відсотків річних. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не сплачує у добровільному порядку суму заборгованості.
05.05.2008 року відповідач через канцелярію суду надавав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечував, прохав суд застосувати строк позовної давності при вирішенні спору.
В судовому засіданні 14.05.2008 року оголошувалась перерва до 27.05.2008 року до 12:00 години.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги, прохав суд їх задовольнити, проти застосування строків позовної давності заперечував.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, встановив наступне.
25 грудня 1998 року між ДК „Газ України” (Постачальник), ВАТ "Харківміськгаз" (Газотранспортна організація) та ДП "Харківська ТЕЦ-5" (Покупець) був укладений договір № 773/99Е-494 на постачання природного газу. Відповідно до умов договору позивач зобов'язався продати відповідачу в 1999 році природний газ, а відповідач зобов'язався прийняти вказаний в договорі обсяг газу та оплатити на умовах, визначених договором.
Відповідно до п. 5.2 договору, оплата за газ здійснюється відповідачем грошовими коштами шляхом перерахування на рахунок позивача вартості об'єму газу, що передається у місяці поставки газу, згідно п. 2.1. договору, до 10 числа наступного за звітнім місяця.
Позивач свої зобов'язання виконав в повному обсязі, на підставі вищезазначеного договору передав відповідачеві природний газ протягом березня - червня 1999 року на загальну суму 1646839,50 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками, які долучені до матеріалів справи. Але відповідач не виконав належним чином свої зобов'язання, відмовився від виконання обов'язків, покладених на нього умовами договору в частині своєчасної та належної оплати, лише частково оплатив послуги, надані позивачем, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати за договором в сумі 1646839,50 грн., яка до цього часу не погашена.
Позивач в позовній заяві також просить суд стягнути з відповідача пеню згідно до п. 6.1. договору у розмірі 748455,62 грн., а також згідно ст. 625 ЦК України 748455,62 грн. інфляційних витрат та 148004,76 грн. трьох відсотків річних.
Відповідно до ст. 71 Цивільного кодексу Української РСР що був чинним під час виникнення та існування спірних правовідносин, загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено (позовна давність), встановлюється в три роки.
Згідно ч. 1 ст. 76 ЦК УРСР перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов. Право на позов виникає з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права. Також, ст. 84 ЦК УРСР передбачено, що з закінченням строку позовної давності по головній вимозі вважається, що строк позовної давності минув і по додатковій вимозі (неустойка, поручительство тощо). Відповідно п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, який набрав чинності 01.01.2004 року, правила Цивільного кодексу України про позовну давність застосовуються до позовів, строк пред’явлення яких, встановлений законодавством, що діяло раніше, не сплив до набрання чинності цим Кодексом. Отже, оскільки строк позовної давності щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 773/99Е-494 від 25.12.1999 року, пені, інфляційних витрат та трьох відсотків річних сплинув до набрання чинності ЦК України, суд застосовує до цих вимог правила ЦК УРСР про позовну давність.
Згідно ст. 75 ЦК УРСР, позовна давність застосовується судом, арбітражем або третейським судом незалежно від заяви сторін. Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦК УРСР закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позові.
Враховуючи, що строк позовної давності сплив до пред'явлення позову до суду та позивач не навів поважних причин пропуску строків позовної давності, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 33-34, 38, 43, 47-49, 82-85, Господарського процесуального кодексу України;
ВИРІШИВ:
В задоволенні позову відмовити.
Повний текст рішення підписаний 02.06.2008 року.
Суддя Кононова О.В.