КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2012 року 2а-1914/12/1070

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Петренка В.А.,

за участю:

позивача -ОСОБА_1,

від відповідача -не з'явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області про визнання протиправною та скасування постанови від 19.03.2012 ВП № 31697159.

Спірною постановою Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови ВДАІ у справі про адміністративне правопорушення, згідно з якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2012 № ВП 31697159 є незаконною та винесена з порушенням законодавства. Позивач вказує, що постанову ВДАІ серії АІ № 422999 від 28.12.2010 пред'явлено до виконання поза межами трьохмісячного строку, встановленого на її виконання, а тому відповідач у відповідності до приписів статті 26 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV «Про виконавче провадження»повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження у зв'язку з пропуском встановленого строку пред'явлення документів до виконання. Тому, позивач просив суд скасувати постанову відповідача про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2012 ВП № 31697159.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26.04.2012 відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 07.05.2012.

Зважаючи на те, що частиною п'ятою статті 181 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено скорочені терміни розгляду справ з приводу оскарження рішень, дій або бездіяльності державної виконавчої служби, суд на підставі статті 38 Кодексу адміністративного судочинства України застосував винятковий засіб надсилання особам, які беруть участь у справі, судових повідомлень -телеграмою та засобами телефонного зв'язку. У матеріалах даної справи наявні відповідна телеграма та телефонограма.

У судове засідання 07.05.2012 з'явився позивач, який підтримав позовні вимоги.

Уповноважені представники відповідача у судове засідання 07.05.2010 не з'явились.

Згідно частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.03.2012 до відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області надійшла постанова ВДАІ від 28.12.2010 № АІ 422999 у справі про адміністративне правопорушення, за якою до позивача застосовано штраф у розмірі 340, 00 грн.

19 березня 2012 року, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 19.03.2012 ВП № 31697159 на підставі постанови ВДАІ від 28.12.2010 № АІ422999.

Позивач у судовому засіданні пояснив, що спірну постанову отримав 11.04.2012, оскільки у період з 28.03.2012 по 11.04.2012 перебував у відрядженні.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, позивач оскаржив її, звернувшись із позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".

Приписами статті 2 Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження" (надалі -Закон України № 606-XIV) встановлено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом є виконавчими документами в силу приписів частини 2 пункту 6 статті 17 Закону України № 606-XIV.

Судом встановлено, що 28.12.2010 інспектором ДПС по обслуговуванню СП ДПС взводу ДПС ДАІ в Київській області складено протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до якого встановлено порушення позивачем Правил дорожнього руху.

На підставі зазначеного протоколу, ВДАІ прийнято постанову у справі про адміністративне правопорушення від 28.12.2010 № АІ422999, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн. Примірник постанови 29.12.2010 надіслано позивачу, що посвідчується записом на копії постанови, наявної у матеріалах справи.

У відповідності до статті 291 Кодексу України про адміністративні правопорушення, постанова адміністративного органу (посадової особи) у справі про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку оскарження (опротестування) цієї постанови, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 26 цього Кодексу, а також у випадках накладення штрафу, що стягується на місці вчинення адміністративного правопорушення. При цьому, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови (стаття 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Позивач не надав суду докази оскарження постанови ВДАІ від 28.12.2010 № АІ422999.

Таким чином, постанова ВДАІ від 28.12.2010 № АІ422999, за якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності і накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340, 00 грн., набрала законної сили у січні 2011 року.

Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження передбачені нормами глави 3 Закону України № 606-XIV.

У відповідності до частини першої статті 19 Закону України № 606-XIV, державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

Статтею 25 Закону України № 606-XIV передбачено, що державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання та він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. Постанова про відкриття виконавчого провадження може бути оскаржена сторонами у десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Строки пред'явлення виконавчих до документів встановлені статтею 22 Закону України № 606-XIV. Так, виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання у такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Як було зазначено судом, постанова ВДАІ від 28.12.2010 № АІ422999, набрала законної сили у січні 2011 року, проте, заява про її примусове виконання була подана до виконавчої служби лише 14.03.2012, що підтверджується даними постанови Вишгородського районного управління юстиції Київської області про відкриття провадження від 19.03.2012 ВП № 31697159.

Суд зазначає, що відповідно до статті 24 Закону України № 606-XIV, державний виконавець відмовляє у прийнятті до провадження виконавчого документа, строк пред'явлення для примусового виконання якого закінчився, про що виносить відповідну постанову. Стягувач, який пропустив строк пред'явлення виконавчого документа до виконання, має право звернутися із заявою про поновлення строку пред'явлення до суду, який видав виконавчий документ, або до суду за місцем виконання. Суд розглядає таку заяву в десятиденний строк, якщо інше не передбачено законом. Для інших виконавчих документів пропущений строк поновленню не підлягає.

Статтею 26 Закону України № 606-XIV визначено перелік підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження, зокрема, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі пропуску встановленого строку пред'явлення документів до виконання.

Тобто, законодавством чітко встановлено та врегульовано питання щодо строку, протягом якого виконавчий документ - постанова органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом, може бути пред'явлено до примусового виконання. У даному випадку цей строк становить три місяці.

Аналогічні норми містяться і у статті 303 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою визначено, що не підлягає виконанню постанова про накладення адміністративного стягнення, якщо її не було звернуто до виконання протягом трьох місяців з дня винесення.

Враховуючи викладене, а також те, що відповідачем суду не надано доказів поновлення строку пред'явлення для примусового виконання постанови ВДАІ від 28.12.2010 № АІ422999, суд приходить до висновку про відсутність у державного виконавця відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Київської області належних правових підстав, передбачених статтею 25 Закону України «Про виконавче провадження», для прийняття оскаржуваної постанови від 19.03.2012 ВП № 31697159 про відкриття виконавчого провадження з виконання постанови ВДАІ від 28.12.2010 № АІ422999, з підстав закінчення трьохмісячного строку, встановленого законодавством для примусового виконання даного виконавчого документа.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, коли судом здійснюється розгляд справ про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, у яких обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовують твердження позивача, а відтак, не довів правомірності прийнятої постанови.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

За наведених обставин, позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Відповідно до статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.

Оскільки позивачем в позовній заяві заявлено про відшкодування судових витрат, дані витрати підлягають стягнення з Державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 72, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби Вишгородського районного управління юстиції Головного управління юстиції у Київській області від 19.03.2012 № 31697159.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 107 (сто сім) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд.

Згідно з частиною другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 14 травня 2012 р.