Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 травня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Рівненської області в складі суддів: Боймиструка С.В., Василевича В.С., Рожина Ю.М.,

секретар судового засідання - Коробчук А.М.,

з участю сторін та їх представників: ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на рішення Костопільського районного суду від 02 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальних збитків та моральної шкоди, заподіяної злочином та за позовом третьої особи ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2011 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, в своїх інтересах та неповнолітнього сина ОСОБА_5 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної злочином та просила стягнути на її користь 960,9 грн. майнової шкоди, 7000 грн. моральної шкоди та витрати пов'язані з правовою допомогою адвоката 2000 грн., а всього 9969,9 грн..

Піклувальник неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_2, в його інтересах також подала позов до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди заподіяної злочином в розмірі 7000 грн..

Позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди в кримінальному процесі був залишений без розгляду, оскільки ОСОБА_3 був звільнений від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії, а провадження в кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1 ст.122 КК України було закрите.

Рішенням Костопільського районного суду від 02 березня 2012 року позов ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 445 грн. 90 коп. у відшкодування матеріальних збитків та 1000 грн. у відшкодування витрат на отримання правової допомоги, всього 1445 грн. 90 коп., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 задоволено частково: стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 3000 грн. у відшкодування моральної шкоди, завданої неповнолітньому ОСОБА_4, в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

ОСОБА_1 у поданій на вказане рішення апеляційній скарзі вказує, що відповідач ОСОБА_3 завдав її сину тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, за що був притягнутий до кримінальної відповідальності.

Доводить, що на лікування сина було витрачено 960 грн., однак квитанції про проведення знімків та комп'ютерної діагностики їм не видали, а тому суд стягнув лише 445 грн. 90 коп. Також суд не в повному обсязі стягнув на їх користь витрати на правову допомогу.

Вказує, що їй, як матері постраждалої дитини, також було завдано моральної шкоди.

На даний час її син не може займатися фізичним вихованням, періодично змушений лікуватися на стаціонарі, йому рекомендована операція на хребет.

З цих підстав просить рішення Костопільського районного суду від 02 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі.

ОСОБА_2 у поданій на вказане рішення апеляційній скарзі навела пояснення, аналогічні поясненням, наведеним у апеляційній скарзі ОСОБА_1 Просила рішення Костопільського районного суду від 02 березня 2012 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким задоволити позов у повному обсязі.

___________________________________________________________________________________

Справа № 2- 160/12 Головуючий у 1-й інст. - Олійник П.В.

Провадження №22-ц-1790/723/2012р. Доповідач -Боймиструк С.В.

За результатами апеляційного розгляду колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю з таких підстав.

Частково задовольняючи позови суд першої інстанції виходив з того, витрати понесені позивачем на лікування сина підтверджені лиш частково, а в частині відшкодування моральної шкоди задовольнив частково лиш позов піклувальника в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, оскільки саме йому було спричинено моральну шкоду, яка полягає в перенесенні ним фізичного болю та страждань пов'язаних з ушкодженням здоров'я.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, щодо відшкодування завданої матеріальної шкоди та витрат на правову допомогу.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивачка ОСОБА_1 в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі зазначала, що в неї не було підтвердження оплати проведення комп'ютерної діагностики та деяких ліків, а тому місцевий суд обґрунтовано відмовив в цій частині відшкодування матеріальної шкоди.

Колегія суддів не погоджується з висновками щодо часткового відшкодування моральної шкоди та ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 та в відмові в відшкодуванні моральної шкоди ОСОБА_1.

Відповідно до ч.1, п.1,2 ч.2, 3 ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

2. Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів;

3. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Отже, як потерпілий від злочину неповнолітній ОСОБА_5 який безпосередньо переносив фізичну біль та страждання в результаті отриманої травми хребта, так і його мама, як член сім'ї та близький родич -позивачка ОСОБА_1 мають право на відшкодування моральної шкоди, що прямо зазначено в п.1,2 ч.2 ст.23 ЦК України та спростовує помилковий висновок місцевого суду про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди спричиненої позивачці ОСОБА_1 злочинними діями відповідача щодо її сина.

Визначаючи розмір грошового відшкодування моральної шкоди, місцевий суд не в повній мірі врахував вимоги ч.3 ст.23 ЦК України, роз'яснення дані в п.9 Постанови Пленуму Верховного суду України № 4 від 31 березня 1995 року „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди " та інші обставини, які мають істотне значення в справі, а надав перевагу тим обставинам, які не є визначальними, зокрема врахував невелику зарплату відповідача та те, що він має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, в тому числі дитину -інваліда.

Наведені обставини не заслуговують на увагу в тій мірі, в якій застосував їх місцевий суд, оскільки на дитину-інваліда дружина відповідача отримує соціальну допомогу (а.с.51), яка більша за зарплату відповідача зазначену в поданій ним довідці (а.с. 48), а сам він за віком та станом здоров'я є працездатною особою та має можливість отримання достатніх доходів власною працею для відшкодування спричиненої ним шкоди.

Не дотримано місцевим судом і принципу розумності та справедливості.

Не взято до уваги характер правопорушення - яке є умисним злочином середньої ступені тяжкості скоєним відносно неповнолітньої особи.

Визначений місцевим судом розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 в розмірі 3000 грн. не відповідає обставинам справи.

Заявлена вимога про відшкодування моральної шкоди в сумі 7000 грн., з врахуванням фізичного болю та страждань, яких ОСОБА_5 зазнав у зв'язку з ушкодженням здоров'я є обґрунтованою.

Виходячи з наведеного, заявлену вимогу ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди в розмірі 7000 грн., враховуючи її материнські почуття, глибину душевних страждань у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів її сім'ї -сина та інші встановлені обставини справи, слід задовольнити частково в розмірі 3000 грн..

За таких обставин, колегія суддів вважає, що місцевий суд неповно з'ясував обставини, які мають значення для справи, дійшов висновків, які не відповідають обставинам справи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині відмови в відшкодуванні моральної шкоди із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_1 та задоволення позову ОСОБА_2 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4 в повному обсязі.

Склад і розмір судових витрат належить до предмету доказування в справі. Витрати на правову допомогу місцевим судом задоволені розмірі 1000 грн., що відповідає частині задоволених вимог ОСОБА_1, а тому колегія суддів не вбачає підстав для збільшення цієї суми.

Згідно ч.3 ст. 88 ЦПК України та п.1 ч.2 ст.4 ЗУ "Про судовий збір" з ОСОБА_3 в дохід держави слід стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог 100 грн.

Керуючись п.2 ч.1 ст. 307 , ст. 309 , ст. 316, 317 ЦПК України , колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Рішення Костопільського районного суду від 02 березня 2012 року в частині відшкодування моральної шкоди скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди 3000 грн.

Позов ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_4 задоволити повністю.

Стягнути ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на відшкодування моральної шкоди спричиненої неповнолітньому ОСОБА_4 7000 (сім тисяч) гривень.

Стягнути ОСОБА_3 в дохід держави 100 грн. судового збору.

В решті рішення місцевого суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з набрання ним законної сили.

Судді: