П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
33/0190/597/2012
15 травня 2012 року м. Сімферополь
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим Осоченко А.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення за протестом заступника прокурора м. Феодосії АР Крим Боровець І. на постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 13 березня 2012 року, якою
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1,
громадянин України, працюючий приватним підприємцем, який мешкає за
адресою: АДРЕСА_1, Кіровський район АРК,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -
В С Т А Н О В И В:
Постановою суду ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 КУпАП і накладено стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік за те, що він 24 лютого 2012 року, о 23 годині 30 хвилинах, на пр. Айвазовського у м. Феодосії АР Крим, керував транспортним засобом - автомобілем «ВАЗ 2105», реєстр. номер НОМЕР_1, у стані алкогольного сп'яніння. Від проходження медичного огляду на встановлення стану сп'яніння відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України.
В протесті прокурор, не оспорюючи доведеність вини й правильність кваліфікації дій правопорушника, разом з тим, вказуючи, що в частині накладеного стягнення постанова суду винесена в порушення вимог діючого законодавства, просить її змінити, а покладений на ОСОБА_2 вид адміністративного стягнення замінити на штраф, громадські роботи або адміністративний арешт. Мотивує це тим, що останній на момент розгляду справи посвідчення водія не мав, а тому не міг бути позбавлений цього права за рішенням суду. Одночасно з зазначеним, з урахуванням зворотної сили закону, просить поновити строк на апеляційне опротестування.
Відповідно до ст. 8 КУпАП закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративне правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Провадження в справах про адміністративні правопорушення у цьому випадку ведеться на підставі закону, який діє на момент оскарження. На момент дії КУпАП у 2004 році постанова судді визнавалася остаточною й оскарженню не підлягала, а після внесення до діючого законодавства змін від 24.09.2008 року (в ред. Закону за №586-VI (586-17), відповідно до ст. ст. 287-294 КУпАП, було надано право на її оскарження і опротестування протягом 10 календарних днів. Згідно роз'яснень п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України за № 6 від 24.06.88 р. (зі змінами та доповненнями на 25.05.98 р.) «Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення» пропущення встановленого строку оскарження не є підставою для відмови у прийнятті скарги.
Оскільки прокурор заявив відповідне клопотання, протест виклав з вимогами про пом'якшення положення правопорушника, вважаю за необхідне поновити йому строк на апеляційне опротестування зазначеної постанови та розглянути справу по суті.
Перевіривши доводи протесту, вивчивши матеріали справи, приходжу до висновку, що протест прокурора підлягає задоволенню.
Висновок районного суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення при зазначених у постанові обставинах ґрунтується на зібраних у справі та перевірених у судовому засіданні доказах, які ніким під сумнів не ставляться.
Дії винного за ст. 130 ч. 1 КУпАП кваліфіковані вірно.
Разом з тим, відповідно до роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п. 28 постанови Пленуму №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» суд не має права застосовувати стягнення у вигляді позбавлення права керування усіма видами транспортних засобів, коли правопорушник позбавлений цього права чи взагалі такого права не мав.
Як вбачається з матеріалів справи, за даними комп'ютерної бази Феодосійського ВРЕР при УДАЇ ГУ МВС в АР Крим по обслуговуванню м. Судак і Кіровського району, а також відділу ВРЕР ДАЇ по обслуговуванню Білогірського Нижньогірського і Советського районів, за період з 1993 року і по теперішній час посвідчення водія ОСОБА_2 не видавалося. У зв'язку з викладеним, судом не могло бути застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами.
З урахуванням того, що адміністративна справа відносно ОСОБА_2 за закінченням строків зберігання не була знищена, а постанова суду від 21.10.2008 року до сих пір не виконана, тобто строки накладення на останнього адміністративного стягнення відповідно до ст. 38 КУпАП не починалися, приходжу до висновку, що постанова суду у частині призначеного ОСОБА_2 виду стягнення підлягає зміні.
Як вбачається зі змісту ч. 1 ст. 130 КУпАП (в ред. від 07.02.1997 р. № 55/97-ВР), за ухилення осіб, які керують транспортними засобами, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, передбачалась адміністративна відповідальність, крім позбавлення права керування транспортними засобами на строк від одного до двох років, також у вигляді штрафу в розмірі від п'ятнадцяти до двадцятип'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. З урахуванням даних про особу правопорушника та конкретних обставин справи, а також того, що наявність цієї постанови при здачі ОСОБА_2 іспитів у ДСАФІ може стати перешкодою у подальшому керуванні ним транспортними засобами, вважаю за можливе накласти на ОСОБА_2 більш м'яке адміністративне стягнення у вигляді штрафу в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП (в ред. від 24.09.2008 року Закону за №586-VI (586-17), в розмірі 2550 грн.
Зазначені в протесті стягнення у вигляді громадських робіт або адміністративного арешту не можуть бути застосовані, оскільки посилюють відповідальність, тобто зворотної сили не мають.
З метою дотримання судом вимог ст. 283 КУпАП, при накладенні на правопорушника відповідного виду стягнення, вважаю за необхідне звернути увагу суду на необхідність зазначення в постанові даних про дотримання вимог ст. ст. 33-35, 36 ч. 2 КУпАП, а також роз'яснень, які містяться в п. 28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005 р., про врахування характеру вчиненого правопорушення, ступеня вини правопорушника, даних про його особу, майновий стан, обставин, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
П О С Т А Н О В И В:
Поновити заступнику прокурора м. Феодосії АР Крим Боровець І. строк на апеляційне опротестування постанови Феодосійського міського суду АР Крим від 13 березня 2012 року.
Протест заступника прокурора м. Феодосії АР Крим Боровець І. задовольнити.
Постанову Феодосійського міського суду АР Крим від 13 березня 2012 року, якою ОСОБА_2 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в частині накладення на нього адміністративного стягнення - змінити.
Адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік замінити ОСОБА_2 на штраф у розмірі 2550 грн., який підлягає сплаті на рахунок держави.
В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду АР Крим А.М. ОСОЧЕНКО
Суддя Апеляційного суду Автономної Республіки КримОсоченко А. М.