У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 травня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Рівненської області в складі

головуючого судді: Хилевича С.В.

суддів: Шимківа С.С., Демянчук С.В.

секретар судового засідання Панас Б.В.

за участю ОСОБА_1 та представників: позивача -ОСОБА_2; відповідача -ОСОБА_3; третьої особи без самостійних вимог -ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 та ОСОБА_1 на рішення Радивилівського районного суду від 14 березня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог,: Бугаївська сільська рада Радивилівського району та Приватний нотаріус Радивилівського нотаріального округу ОСОБА_6; про визнання заповіту недійсним та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог,: Бугаївська сільська рада Радивилівського району; про усунення від права на спадщину, визнання заповіту дійсним та визнання за ним права власності на земельну ділянку, яка належала заповідачу,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Радивилівського районного суду від 14 березня 2012 року відмовлено ОСОБА_5 у задоволенні позову до ОСОБА_1, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору,: Бугаївська сільська рада Радивилівського району та Приватний нотаріус Радивилівського нотаріального округу ОСОБА_6; та ОСОБА_1 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Бугаївська сільська рада Радивилівського району.

Не погодившись з законністю і обґрунтованістю рішення, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 подали апеляційні скарги, де покликались на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

ОСОБА_5, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу зазначав про неправильність оцінки встановлених в судовому засіданні доказів та фактів. Так, суд не врахував пояснення Приватного нотаріуса ОСОБА_6, що свідоцтво на спадщину може бути видано лише при наявності і на підставі нового державного акта на право власності на земельну ділянку. Зазначав, що попередній державний акт від 31.12.2001 року втратив чинність, а за заявою ОСОБА_7 був виготовлений новий акт від 15.10.2008 року, який є єдиним законним документом на земельну ділянку.

Справа 2-608/11 Головуючий у 1 інстанції: Кохно В.І.

Провадження №22-ц1790/733/2012 Суддя-доповідач: Хилевич С.В.

Стверджував, що суд не дав належної оцінки порушенню секретарем Бугаївської сільської ради при посвідченні нею заповіту від 10.09.2010 року визначеного порядку та дійшов помилкового висновку, що у спадкодавця не було нового державного акта на право власності на земельну ділянку, а тому вона вказала той акт, який був у неї в наявності. Однак новий державний акт у неї був, він є чинним, а його копія знаходиться в матеріалах справи.

Суд на порушення норм процесуального права не взяв до уваги пояснення його представника щодо порядку складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку (пай).

Просив скасувати рішення Радивилівського районного суду від 14 березня 2012 року в частині відмови йому в позові, ухваливши в цій частині нове.

ОСОБА_1 на обґрунтування своєї апеляційної скарги зазначав про неврахування судом при вирішенні справи тієї обставини, що ОСОБА_7 упродовж тривалого часу перебувала у безпорадному стані, в зв'язку з чим потребувала постійного стороннього догляду, що підтверджується показаннями свідків та матеріалами справи.

Крім того, суд не врахував, що відповідно до ст. ст. 202-203 СК України ОСОБА_5 як син спадкодавця зобов'язаний був піклуватися про ОСОБА_7, незалежно від того, чи надавалася допомога іншими особами, чи ні. Стверджував, що ОСОБА_5 не надавав матері необхідної матеріальної допомоги та не доглядав її, а оскільки вона проживала у його будинку, то всю необхідну допомогу з догляду за нею та з її поховання надавав він.

Просив скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови в задоволенні зустрічного позову, ухваливши в цій частині нове -про його задоволення.

У судовому засіданні представник ОСОБА_5, підтримавши свою апеляційну скаргу і заперечивши проти скарги відповідача-позивача, надав пояснення в межах її доводів.

ОСОБА_1 і його представник, не визнаючи скаргу ОСОБА_5, підтримали свою апеляційну скаргу, про що пояснили суду.

Представник Бугаївської сільської ради визнала апеляційну скаргу ОСОБА_1 і заперечила проти задоволення скарги ОСОБА_5.

Заслухавши доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи ОСОБА_5 і ОСОБА_1, колегія суддів дійшла висновку про відхилення апеляційних скарг.

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_5, суд першої інстанції виходив з ненадання доказів, які підтверджували б ту обставину, що волевиявлення заповідача в момент посвідчення заповіту не було вільним і не відповідало її волі.

Залишаючи без задоволення зустрічний позов, місцевий суд урахував те, що ОСОБА_1 не довів обставин, якими обґрунтовано його позовні вимоги.

Матеріалами справи встановлено, що 18 липня 2003 року ОСОБА_7 склала заповіт, яким належний їй на праві особистої власності державний акт на землю ІІ-РВ №039095 від 31.12.2001 року заповіла своєму сину ОСОБА_5 Зазначений заповіт посвідчено секретарем Бугаївської сільської ради (а.с.6 ).

10 вересня 2010 року ОСОБА_7 склала новий заповіт, за яким на випадок її смерті належний на праві особистої власності державний акт на землю ІІ-РВ №039095, що виданий 31.12.2001 року, заповіла ОСОБА_1. Цей заповіт також посвідчено секретарем Бугаївської сільської ради та зареєстрований у реєстрі для нотаріальних дій (а.с. 7).

Згідно із ч.ч. 2 і 3 ст. 1254 ЦК України -заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним.

Тому правильним слід вважати висновком суду попередньої інстанції про те, що останній заповіт, складений ОСОБА_7, скасував складений нею попередній заповіт.

Відповідно до ст. 229 ЦК України особа, яка вчинила правочин помилилася щодо обставин, які мають істотне значення для справи, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 статті 1257 ЦК України, за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.

Як вбачається, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків районного суду, позаяк колегія суддів погоджується з мотивами оскаржуваного рішення про те, що спадкодавець заповіла ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку, а нового державного акту на земельну ділянку - як на те покликається ОСОБА_5 - вона не отримувала. Тому послатися на існування іншого документу на підтвердження свого права власності на земельну ділянку ОСОБА_7 не мала можливості.

Крім того, заповіт визнає за спадкоємцем право на майно, а не на акт, який підтверджує такі цивільні повноваження.

Будь-яких докази про те, що волевиявлення ОСОБА_7 при складання заповіту не було вільним і не відповідало її волі, в матеріалах справи відсутні, а позивач об'єктивними та переконливими доказами у судовому засіданні цієї вимоги не довів.

Так само відсутні фактичні дані про незаконність дій секретаря Бугаївської сільської ради при посвідченні оспорюваного заповіту.

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України - особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

При вирішенні спору про усунення від права на спадкування суд першої інстанції обґрунтовано перевірив як доводи відповідача про ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і доводи про перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Тому правильно встановлено недоведеність ОСОБА_1 обставин безпорадного стану ОСОБА_7 , її потреби у отриманні допомоги від сина та ухилення останнього від надання допомоги матері. При розгляді справи ним вірно враховано те, що за змістом ч. 5 ст. 1224 ЦК України лише при одночасному настанні цих обставин і їх доведеності в сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Сам по собі похилий вік ОСОБА_7 не може свідчити про перебування її у безпорадному стані і про те, що вона потребувала сторонньої допомоги.

Більше того, ОСОБА_1, не будучи спадкоємцем за законом, не має законного права вимоги на пред'явлення позову про усунення позивача, як спадкоємця за законом, від права на спадкування після смерті ОСОБА_7.

Рішення суду ухвалено без порушень норм матеріального і процесуального права, судом з'ясовано обставини, що мають значення для справи, в повній мірі, а апеляційна скарга не містить посилань на закон, з порушенням якого ухвалено рішення, та не спростовує обґрунтованості тверджень суду. Тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 324-325 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги ОСОБА_5 та ОСОБА_1 відхилити, а рішення Радивилівського районного суду від 14 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту її проголошення.

Судді: