Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2012 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді: - Ковальчук Н.М.,

суддів - Демянчук С.В., Собіни І.М.,

секретар судового засідання - Сеньків Т.Б.,

з участю позивачки - ОСОБА_2,

представника позивачки - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5, поданою його представником -адвокатом ОСОБА_4, на заочне рішення Костопільського районного суду від 21 вересня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

Заочним рішенням Костопільського районного суду від 21 вересня 2011 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя задоволено.

Визначено частку ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_2 Рівненської області, в розмірі 2/3 частини та визнано за нею право власності на 2/3 частини вказаної квартири. Визначено частку ОСОБА_5 квартири АДРЕСА_2 Рівненської області, в розмірі 1/3 частини та визнано за ним право власності на 1/3 частину вказаної квартири. Вирішено питання про судові витрати.

Вважаючи рішення суду таким, що постановлене із порушенням норм матеріального та процесуального права, із неповним з'ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, представник ОСОБА_5 - адвокат ОСОБА_4 оскаржила його в апеляційному порядку. В поданій апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що спірна квартира є особистою приватною власністю відповідача як така, що придбана за його власні кошти та за кошти його матері, вилучені за договором купівлі-продажу належної їм на праві власності квартири АДРЕСА_1. Спірною квартирою відповідач володіє на підставі договору купівлі-продажу і відповідно до витягу КП «РОБТІ»він значиться єдиним власником. Вказує, що за таких обставин у позивачки взагалі відсутнє право вимоги про визнання права власності на частину спірної квартири. Стверджує, що рішення місцевого суду не відповідає вимогам закону щодо обґрунтованості, законності та вмотивованості висновків, а також ухвалене без належної доказової бази. Посилається на порушення судом процесуальних норм щодо ухвалення заочного рішення на тій підставі, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи і достовірних відомостей про те, що він належним чином повідомлений, суд не мав. З наведених мотивів просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в позові.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що квартира АДРЕСА_2 придбана подружжям ОСОБА_5, ОСОБА_2 під час перебування у шлюбі, вказане майно є спільним сумісним майном __________________________________________________________________________

Справа № 2-573/11 Головуючий у І інстанції -Таргоній В.О.

Провадження №22-ц 1790/646/2012 Доповідач -Ковальчук Н.М.

подружжя, а тому, з врахуванням інтересів дітей, позивачці належить дві третіх частини цієї квартири.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитися не може з наступних підстав.

Заперечуючи проти позовних вимог ОСОБА_2, відповідач посилався на те, що спірна квартира не є спільною сумісною власністю подружжя, а є його особистою власністю і у зв"язку з цим поділу не підлягає.

В ч.1 ст.60 Сімейного кодексу України зазначено: майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини самостійного заробітку. За правилами ч.1 ст.70 цього Кодексу, у разі поділу майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, частини майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із п.3 ч.1 ст.57 Сімейного кодексу України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_5 та його мати ОСОБА_6 на підставі права власності мали по Ѕ частині квартири АДРЕСА_1, що підтверджено свідоцтвом про право власності від 26.07.1997 року.(а.с.64).

Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу від 13 лютого 1999р. (а.с.5) ОСОБА_5,ОСОБА_2 13.02.1999 року уклали свій шлюб.

Будучи власником частини квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 7 квітня 2005 року (а.с.64) продав дану квартиру за 19443 гривні.

Відповідно до договору купівлі-продажу від 6 вересня 2005 року (а.с.6) ОСОБА_5 придбав спірну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 5 909 гривень.

Як вбачається з Витягу з Державного реєстру правочинів від 24.04.2012 року, долученого до апеляційної скарги, відповідач, після продажу належної йому квартири, інших правочинів, окрім придбання спірної квартири, не вчиняв.

Оскільки квартиру АДРЕСА_2, ОСОБА_5 придбав за кошти від проданої своєї квартири і за значно нижчу ціну, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що вказане майно є особистим майном ОСОБА_5, і не є спільним сумісним майном подружжя, а відтак, позовні вимоги про поділ спірної квартири є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Зважаючи на те, що висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи та враховуючи недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5, подану його представником -адвокатом ОСОБА_4, задовольнити.

Заочне рішення Костопільського районного суду від 21 вересня 2011 року скасувати.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про поділ спільного майна подружжя відмовити.

Рішення набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржене безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий суддя: Ковальчук Н.М.

Судді: Демянчук С.В.

Собіна І.М.