ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 травня 2012 р. Справа № 115152/11/9104
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Ліщинського А.М. та Запотічного І.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження у м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської обл. на постанову Буського районного суду Львівської обл. від 20.07.2011р. в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської обл. про зобов'язання провести нарахування і виплату підвищення до пенсії, -
В С Т А Н О В И Л А:
12.03.2009р. ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської обл. (надалі - відповідач, пенсійний орган) нарахувати та виплатити йому підвищення до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за 2007-2008рр. відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Постановою Буського районного суду Львівської обл. від 20.07.2011р. позов задоволено частково, визнано неправомірними дії пенсійного органу щодо ненарахування та невиплати підвищення до пенсії; зобов'язано відповідача здійснити нарахування і виплатити позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, за період з 22.05.2008р. по 31.12.2008р. включно, на підставі положень ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», із врахуванням ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із постановою суду, її оскаржив пенсійний орган, який покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що чинним законодавством не встановлено розміру мінімальної пенсії за віком, з якого повинно обчислюватися підвищення пенсії за віком дітям війни; приписами Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не визначено, які органи зобов'язані виплачувати спірне підвищення, за рахунок яких коштів і джерел, в якому порядку та яким чином обчислювати вказаний розмір.
На підставі ст.197 КАС України розгляд наведеної справи проводиться в порядку письмового провадження, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про підставність та обґрунтованість заявлених позовних вимог, при цьому правильно визначив період часу, за який вказані вимоги підлягають задоволенню.
Безспірно встановлено, що позивач відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) останній має право на отримання підвищення виплачуваної йому пенсії за віком.
Відповідно до п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01.01.2008р., ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була викладена у новій редакції, відповідно до якої дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008р. у справі 1-28/2008 були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення п.41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»; останні втратили свою чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України вказаного рішення, яке також містить вказівку про преюдиціальне значення цього рішення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Оскільки дія ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції, яка передбачає виплату дітям війни підвищення у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, була відновлена з 22.05.2008р., з 01.01.2008р. позивачу виплачувалося підвищення до пенсії у розмірі 10 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, згідно діючого на той час законодавства, тому колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог про зобов'язання відповідача провести нарахування підвищення до пенсії за віком як дитині війни у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008р. до 31.12.2008р. включно, з урахуванням проведених виплат за вказаний період.
Також визначений в рішенні суду першої інстанції період часу, за який задоволені позовні вимоги, обчислений судом першої інстанції із дотриманням вимог ст.ст.99, 100 КАС України (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).
У зв'язку з тим, що функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивача здійснює Пенсійний фонд України в особі відповідача, а також виходячи з вимог п.15 Положення про Пенсійний фонду України, затв. постановою КМ України № 1261 від 24.10.2007р., відповідний обов'язок слід покласти на відповідача у справі.
В частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що питання фінансування відповідних видатків з державного бюджету не виступає предметом даного спору; проблеми надання бюджетних коштів пенсійному органу для виконання покладених на нього обов'язків у справах цієї категорії виходять за межі заявлених вимог; також суд першої інстанції не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування пенсійного органу, а тому покликання останнього на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України є безпідставними.
Покликання апелянта про неправильне застосування судом вимог ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» колегія суддів до уваги не приймає, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком визначається за правилами лише цього Закону, чинним законодавством інший мінімальний розмір пенсії за віком не визначений, тому слід застосовувати цей розмір.
За наведених обставин колегія суддів приходить до висновку про те, що заявлений позов підлягає до часткового задоволення з вищевикладених мотивів.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.ст.160, 195-197, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Буському районі Львівської обл. на постанову Буського районного суду Львівської обл. від 20.07.2011р. в адміністративній справі № 2а-123/11/1303 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий суддя: Р.М. Шавель
Судді: А.М. Ліщинський
І.І. Запотічний
- Номер:
- Опис: про зобов`язання вчинити певні дії
- Тип справи: на адміністративну справу
- Номер справи: 2а-123/11
- Суд: Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська
- Суддя: Шавель Р.М.
- Результати справи: у задоволенні позову відмовлено повністю
- Етап діла: Розглянуто
- Департамент справи:
- Дата реєстрації: 29.10.2010
- Дата етапу: 14.03.2011