ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 травня 2012 р. Справа № 75006/11/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Макарика В.Я., Пліша М.А.

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області на постанову Золочівського районного суду Львівської області від 04.05.2011 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування та виплату недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги, -

В С Т А Н О В И В:

29.11.2010 року позивач звернувся з вищезазначеним позовом до суду та просив визнати дії відповідача неправомірними та зобов'язати здійснити перерахунок та виплатити недоплачену суму разової щорічної грошової допомоги як учаснику війни відповідно до ч.5 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» за 2007-2010 роки. Зокрема зазначає, що у 2007-2010 роках з порушенням вимог Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», призначена грошова допомога виплачена, як учаснику війни не в повному обсязі.

Оскаржуваною постановою позов задоволено. Визнано дії відповідача протиправними. Зобов'язано відповідача провести перерахунок та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня як учаснику війни в розмірі 3 мінімальних пенсій за віком, встановленої ч. 5 ст. 14 Закону України « Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з врахуванням отриманих коштів.

Постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач, вважає її незаконною та необґрунтованою, такою, що не відповідає вимогам законодавства, просить постанову скасувати та ухвалити нову, якою у позові позивача відмовити повністю. Зокрема зазначає, що виплата грошової допомоги для ветеранів війни, потребує фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України, його обсяги не можуть визначатися будь-яким іншим законом, крім закону про Державний бюджет України. Крім того, управління праці та соціального захисту населення як розпорядник коштів керувався виключно нормами чинного законодавства, відповідно до статей Бюджетного кодексу України та Законів України про Державний бюджет на відповідні роки, відповідно до яких надходили кошти до управління праці та соціального захисту населення для проведення виплати одноразової щорічної допомоги.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке прийнято у порядку скороченого провадження за результатами розгляду справ, передбачених пунктами 1,2 ч.1 ст.183-2 цього Кодексу.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга підлягає до часткового задоволення, з наступних підстав.

Безспірно встановлено, що позивач відноситься до категорії осіб, на яких поширюються норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та яким щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірах встановлених цим Законом.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» від 20.12.2005 року №3235-ІV дію ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» було зупинено.

Відповідно до Законів України «Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки», виплата щорічної разової допомоги за вказані роки була визначена сталою сумою, яку позивачем отримано.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання.

Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від З жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.

Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

З огляду на наведене, Законами України «Про Державний бюджет України на відповідні роки» фактично змінено положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який діяв у часі раніше, а отже пріоритетними в даному випадку є положення Закону України «Про Державний бюджет України».

Суд першої інстанції врахував, що в термін до 5 травня діяли Закони України «Про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки» та такі виплати проведені у відповідності до їх норм, а рішення Конституційного Суду України за 2007, 2008 роки які за змістом ч. 3 ст. 150, ч. 2 ст. 152 Конституції України є обов'язковими до виконання на території України, були прийняті поза вказаним терміном і зворотної дії в часі не мають, тому сторона відповідача діяла у відповідності до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції.

Наведене не суперечить судовій практиці Вищого адміністративного суду України.

При цьому, починаючи з 22.05.2008 року правові норми ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які визначають розмір щорічної допомоги до 5-го травня учасникам війни не змінювались, не скасовувались та не припинялись, а тому позивач виходячи з періодів наведених у позовній заяві має право на таку і в 2010 році.

Проте, колегія суддів зазначає, що статтею 99 КАС України визначаються строки звернення до адміністратив ного суду з адміністративним позовом з метою досягнення юри дичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вва жатися спірними після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно із ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.100 КАС України - адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Під час вирішення питання про відкриття провадження у справі місцевий адміністративний суд перевіряє додержання строку звернення до суду. У разі пропуску такого строку та визнання вказаних особою причин пропуску строку неповажними місцевий адміністративний суд повинен ухвалою залишити адміністративний позов без розгляду.

Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову (ч.1 ст. 100 КАС України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин та вирішення справи судом першої інстанції).

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги дату звернення позивача до суду із розглядуваним позовом, відсутність поважних причин для поновлення строку, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд допустив порушення норм процесуального права не залишивши позовні вимоги без розгляду.

З врахуванням викладеного вище, судом першої інстанції прийнято незаконне рішення, ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Керуючись ст.ст. 99, 100, 160, 195, 197, п.4 ч.1 ст.198, п.4 ст.202, ст.205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області задоволити частково.

Постанову Золочівського районного суду Львівської області від 04.05.2011 року у справі № 2а-171/11 скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Золочівської районної державної адміністрації Львівської області про визнання дій протиправними та зобов'язання провести нарахування та виплату недоплачених сум щорічної разової грошової допомоги - залишити без розгляду.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя Н.М. Судова-Хомюк

Судді В.Я. Макарик

М.А. Пліш