Справа № 2-531/2011 Провадження № 22-ц/0290/1438/2012Головуючий в суді першої інстанції:Ганкіна І.А.

Категорія: 39 Доповідач: Стадник І. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2012 м. Вінниця

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого, судді Стадника І.М.,

Суддів: Міхасішина І.В., Войтка Ю.Б.,

при секретарі Яблонській І.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 березня 2012 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростування та стягнення моральної шкоди,

встановила:

В лютому 2011 року ОСОБА_3 звернулась в районний суд з позовом до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною, зобов'язання її спростування та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову позивач посилалась на те, що з 2009 року вона працює на посаді директора Малокрушлинецької СЗШ І-ІІІ ступенів. Відповідач по справі ОСОБА_2 з 11.08.2009 року за згодою сторін звільнена з посади вчителя зазначеного навчального закладу. Після звільнення з роботи відповідач почала писати скарги у різні інстанції, в яких безпідставно звинувачувала директора в моральному знущанні щодо неї, в репресіях по відношенню до усього вчительського складу школи, в зловживанні службовим становищем, в непроведенні занять, в безпідставному отриманні заробітної плати, незаконному присвоєнні вищої категорії, відсутності на робочому місці в приміщенні школи, веденні розгульного життя, організації гулянок на робочому місці, відсутності контролю за веденням уроків.

За скаргами відповідача проводились чисельні перевірки, за результатами яких встановлено, що ОСОБА_2 наводила неправдиві, нічим не підтверджені та надумані обставини, які не відповідають дійсності.

Така інформація направлена на підрив її ділової репутації як директора школи, а також порушує її особисті немайнові права, зокрема право на повагу до її честі та гідності, що передбачені Конституцією України.

Такими діями відповідача їй заподіяно моральну шкоду, яка виразилася в порушенні звичайного способу життя, і як наслідок моральних стражданнях та переживаннях, в результаті чого погіршився її стан здоров'я.

В зв'язку з цим позивач просила визнати недостовірною інформацію викладену ОСОБА_2 у скаргах від 02.09.2009 року, 07.09.2009 року, 14.04.2010 року, 27.10.2010 року про вчинення щодо неї з боку директора школи морального знущання, в репресіях з боку позивача по відношенню до усього вчительського складу школи, в зловживанні своїм службовим становищем, в непроведенні занять, в безпідставному отриманні заробітної плати, незаконному присвоєнні вищої категорії, відсутності на робочому місці в приміщенні школи, веденні розгульного життя, організації гулянок на робочому місці, відсутності контролю за веденням уроків та зобов'язати ОСОБА_2 протягом тижня після вступу рішення суду в законну силу спростувати поширену інформацію, яка міститься у скарга, а також стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 5000 грн.

В ході розгляду справи позивач збільшила свої вимоги просила визнати недостовірною інформацію, яку поширила ОСОБА_2 в трудовому колективі Малокрушлинецької СЗШ І-ІІІ ступенів про вчинення з її боку морального знущання на ОСОБА_2, в репресіях по відношенню до усього вчительського складу школи, в зловживанні своїм службовим становищем, в непроведенні занять, в безпідставному отриманні заробітної плати, незаконному присвоєнні вищої категорії, відсутності на робочому місці в приміщенні школи, веденні розгульного життя, організації гулянок на робочому місці, відсутності контролю за веденням уроків, а також зобов'язати ОСОБА_2 на зборах трудового колективу спростувати поширену нею недостовірну інформацію.

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 26 березня 2012 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено визнати недостовірною інформацію, яка міститься в скаргах ОСОБА_2 від 02.09.2009 року та від 07.09.2009 року на ім'я начальника Управління освіти та науки Вінницької облдержадміністрації, від 14.04.2010 року та 27.10.2010 року на ім'я голови Вінницької облдержадміністрації та поширену нею в трудовому колективі Малокрушлинецької СЗШ І-ІІІ ступенів інформацію щодо репресій з боку ОСОБА_3 по відношенню до всього вчительського колективу, знущання морального характеру відносно ОСОБА_2, зловживання службовим становищем, непроведення занять, безпідставне отримання заробітної плати, незаконне присвоєння вищої категорії, відсутність на робочому місці в приміщенні школи, ведення розгульного життя, організацію п'янок на робочому місці, відсутність контролю з боку ОСОБА_3 за проведення уроків. Зобов'язано ОСОБА_2 на протязі тижня після вступу рішення в законну силу на зборах трудового колективу Малокрушлинецької СЗШ І-ІІІ ступенів спростувати недостовірну інформацію, яка міститься в скаргах ОСОБА_2 від 02.09.2009 року та від 07.09.2009 року на ім'я начальника Управління освіти та науки Вінницької облдержадміністрації, від 14.04.2010 року та 27.10.2010 року на ім'я голови Вінницької облдержадміністрації та поширену нею в трудовому колективі Малокрушлинецької СЗШ І-ІІІ ступенів щодо репресій з боку ОСОБА_3 по відношенню до всього вчительського колективу, знущання морального характеру відносно ОСОБА_2, зловживання службовим становищем, непроведення занять, безпідставне отримання заробітної плати, незаконне присвоєння вищої категорії, відсутність на робочому місці в приміщенні школи, ведення розгульного життя, організацію п'янок на робочому місці, відсутність контролю з боку ОСОБА_3 за проведенням уроків. В задоволенні позову в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди відмовлено. Постановлено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати в частковому розмірі в сумі 1568 грн. В стягненні судових витрат на суму 784 грн. відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Доводи апеляції полягають у тому, що при ухваленні рішення судом не були враховані роз'яснення, що містяться у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»(п. 16), оскільки в даному випадку вона реалізувала свої конституційне право, яке передбачене ст. ст.34, 40 Конституції України, а також діяла на підставі Закону України «Про звернення громадян».

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та її представник -адвокат ОСОБА_4 вимоги апеляційної скарги підтримали і просили задовольнити. Вважають інформацію, викладену в зверненнях ОСОБА_2 такою, що частково підтвердилась, тоді як сам факт її поширення позивачкою не доведений.

Позивач ОСОБА_3 проти вимог апеляційної скарги заперечує, пояснила, що за безпідставними скаргами відповідачки було проведено вісімнадцять перевірок її діяльності як директора школи.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляції та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про відхилення апеляційної скарги з наступних підстав.

Згідно з ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженими в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлені, а сторонами не заперечуються наступні обставини справи.

На підставі наказу начальника відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації №51 від 09.02.2009 року позивач ОСОБА_3 призначена на посаду директора Малокрушлинецької СЗШ І-ІІІ ступенів (а.с.142)

Відповідач по справі ОСОБА_2, також працювала у вказаній школі на посаді вчителя, але за згодою сторін була звільнена із займаної посади з 11 серпня 2009 року.

Після свого звільнення, 02.09.2009 року, 07.09.2009 року на ім'я начальника управління освіти і науки Вінницької облдержадміністрації та 14.04.2010 року, 27.10.2012 року на ім'я голови Вінницької облдержадміністрації відповідачем подано скарги.

За змістом скарг відповідач стверджувала про те, що позивач жодного дня на посаді вчителя не працювала і не має відповідної професійної категорії, також вона не мала права бути головою атестаційної комісії, не вела уроків. Крім того, протягом семи місяців ОСОБА_3 не давала можливості ОСОБА_2 працювати у спокійному режимі, шантажувала її в присутності колег, чим змусила звільнитись, тероризувала школярів, а особливо її дитину. Також у скаргах зазначено, що директор школи влаштовувала застілля з розпиттям спиртних напоїв у приміщенні школи.

Зазначені твердження відповідачки, викладені у скаргах, спростовуються матеріалами справи, зокрема: із трудової книжки позивача ОСОБА_3 вбачається, що до призначення її на посаду директора Малокрушлинецької СЗШ І-ІІІ ступенів, вона працювала вчителем української мови та літератури. У 2000 році їй присвоєно кваліфікаційну категорію «спеціаліст першої категорії», а у 2003 році -«спеціаліст вищої категорії»та звання «старший викладач».

Відділ освіти Вінницької райдержадміністрації в своєму листі від 28.09.2009 року №1133 (а.с.17) з приводу перевірки викладених у скаргах ОСОБА_2 фактів зазначив, що метод контролю і перевірки застосовані до останньої з боку директора ОСОБА_3 були законними, відповідали посадовим інструкціям і не підлягають до категорії шантажу. Атестація відповідача була проведена за категорією «спеціаліст 2 категорії»за наслідками таємного голосування атестаційної комісії і не відноситься до одноособових рішень.

Членами атестаційної комісії було проведено бесіду із колективом школи, де працювала відповідач ОСОБА_2, в ході якої встановлено, що остання створює недоброзичливу атмосферу та конфліктні ситуації, ображає колег, порушує трудову дисципліну.

Щодо звільнення відповідача з роботи комісією було встановлено, що 10.08.2010 року вона не з'явилась на роботу без поважних причин, а потім подала підписану особисто заяву про звільнення її за згодою сторін з 11.08.2010 року.

За наслідками чергової скарги ОСОБА_2 відділ освіти Вінницької райдержадміністрації листом від 11.05.2010 року зазначив, що в ході перевірки системи контролю за станом навчально-виховного процесу у школі встановлено здійснення належного контролю з боку керівництва. Крім того, методи контролю, що застосовувались з боку директора школи ОСОБА_3 до ОСОБА_2 через створення останньою конфліктних ситуацій, образу колег, порушення трудової дисципліни, неетичну поведінку, нецікаві та незмістовні заняття і як наслідок відмова учнів їх відвідувати, були законними відповідно до посадових інструкцій керівника школи і не підлягають до категорії шантажу.

Інформація, що викладена у скаргах з приводу вживання спиртного у приміщенні школи та у постійних застіллях влаштованих директором школи, спростовується листом відділу освіти Вінницької райдержадміністрації від 09.09.2009 року, згідно із яким в ході перевірки даного факту встановлено, що жоден працівник школи його не підтвердив.

Відповідно до звернень батьків учнів Малокрушлинецької СЗШ І-ІІІ ступенів прокуратурою Вінницької області проведено перевірку в ході якої факт вживання алкогольних напоїв директором школи та вчителями цього ж закладу не встановлено, що підтверджується відповідним листом від 20.05.2010 року (а.с.125).

Даючи правову оцінку даним відомостям з точки зору їх достовірності, приниження ними честі, гідності та ділової репутації позивача, заподіяння їх поширенням моральної шкоди ОСОБА_3 суд першої інстанції, з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, дійшов до обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позову.

Конституцією України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань (стаття 34).

Разом з тим відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Праву на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань відповідає обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію та таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.

У зв'язку з цим статтею 32 Конституції України передбачено судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про спростування недостовірної інформації і захист честі, гідності і ділової репутації, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Згідно з ч. 1, 3-4 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного (презумпція добропорядності). Негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Врахувавши обставини справи, суд першої інстанції вірно виходив з того, що зі змісту скарг, поданих відповідачем вбачається надання негативної оцінки позивача як особистості так і професіонала, а також керівника, і вказана інформація в ході чисельних перевірок свого підтвердження не знайшла, про що зазначено у відповідях за результатами перевірки.

Крім того, факт негативної оцінки відповідачем особи позивача, висловлювання щодо її некомпетентності як керівника та професіонала підтверджено показами свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9

Відповідно до ст. 280 ЦК України якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Вирішуючи питання щодо вимог в частині відшкодування моральної шкоди, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача моральної шкоди в розмірі 5000 грн. відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України, так як позивач не надала достатніх і достовірних доказів причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідача та завданою моральною шкодою, не обґрунтувала її розмір.

Обґрунтованим є також висновок суду першої інстанції щодо стягнення з відповідача судових витрат в розмірі 1568 грн., виходячи вимог ст. 88 ЦПК України, відповідно до якої стороні на користь якої ухвалено судове рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судових витрати, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Понесені позивачем судові витрати, які складаються із розміру судового збору, витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та витрат на правову допомогу є документально підтвердженими згідно квитанцій (а.с. 1-3, 48, 127).

Відповідно до ст. 61 ЦПК України кожна особа повинна довести обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Твердження апелянта про те, що вона лише скористалась своїм конституційним правом, передбаченим ст. 34, 40 Конституції України, та Законом України «Про звернення громадян»не можуть бути підставою для задоволення апеляції та відмови у позові.

Відповідно до ст. 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органі державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п. 16 Постанови від 27.02.2009 року №1 суди повинні мати на увазі, що у випадку коли особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформації, і в разі, якщо цей орган компетентний перевірити таку інформацію та надати відповідь , проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову. оскільки у такому випадку мала місце реалізація особою конституційного права, передбаченого ст. 40 Конституції, а не поширення недостовірної інформації.

Разом з тим наявність у такому зверненні завідомо неправдивих відомостей, а також у разі встановлення, що для звернення до вказаних органів не було жодних підстав і було викликано не наміром виконати свій громадянський обов'язок або захистити свої права, свободи чи законні інтереси, тягне відповідальність, передбачену законодавством України.

Ті обставини, що ОСОБА_2 продовжувала звертатися із скаргами аналогічного змісту і після одержання відповіді з Відділу освіти Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області про те, що відповідні факти не підтвердилися, підписала одне із звернень іншим прізвищем з тим, щоб створити видимість масовості таких звернень, викладала у скаргах завідомо неправдиві факти свідчать про те, що її звернення спрямовані не на захист своїх прав, свобод чи законних інтересів, зокрема трудових, а на приниження честі, гідності і ділової репутації позивача.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для визнання інформації, поширеної відповідачем, недостовірною, такою, що не відповідає дійсності або викладена неправдиво і порушує право на честь, гідність і ділову репутацію позивача, а відтак підлягає спростуванню.

За загальним правилом, інформація, що порочить особу, має бути спростована у спосіб, найбільш подібний до способу її поширення (шляхом публікації у пресі, повідомлення по радіо, телебаченню, оголошення на зібранні громадян, зборах трудового колективу, відкликання документа тощо).

Оскільки інформація, що порочить позивача, була поширена як у зверненнях до компетентних органів, так і безпосередньо в трудовому колективі, суд обґрунтовано обрав спосіб її спростування через доведення до відома трудового колективу на відповідних зборах.

Згідно з ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Отже колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи.

На підставі викладеного, керуючись ст. 304, 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 26 березня 2012 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту його проголошення, проте протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ Стадник І.М.

Судді: /підпис/ Міхасішин І.В. /підпис/ Войтко Ю.Б.

«З оригіналом вірно»

Суддя апеляційного суду Стадник І.М.