ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ
27 квітня 2012 року 14:24 № 2а-2330/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гопак"
до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби
про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.11.2011р. № 0000952305
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 27 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гопак» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2011 року № 0000952305.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2330/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 22 березня 2012 року, яке відкладалось на 02 квітня 2012 року.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу № 2а-2330/12/2670 до судового розгляду у судовому засіданні на 12 квітня 2012 року.
У судовому засіданні 12 квітня 2012 року представником відповідача заявлено клопотання про заміну неналежного відповідача Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на належного Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби у зв'язку з реорганізації суб'єкта владних повноважень.
Представник позивача у судовому засіданні 12 квітня 2012 року підтримав клопотання відповідача про заміну відповідача.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 квітня 2012 року змінено неналежного відповідача Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва на належного Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.
У судовому засіданні 27 квітня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що на підставі акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення - рішення від 03 листопада 2011 року № 0000952305, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з прибуток приватних підприємств у розмірі 97 810, 00 грн. (з яких за основним платежем - 87 567,00 грн., за штрафними санкціями - 10 243,00 грн.).
Позивач не погоджується з висновками Акта перевірки та прийнятим на його підставі податковим повідомленням-рішенням й мотивує позовні вимоги тим, що відповідачем не наведено жодного доказу на віднесення до складу валових витрат, витрат які не пов'язані із господарською діяльністю підприємства та безтоварності господарських операцій здійснених між позивачем та Державним підприємством «Продмережа», Державним підприємством «Мережа-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2», Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвентіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд».
Крім цього, на підтвердження необґрунтованості висновків податкового органу, представниками позивача зазначено, що відповідачем не надано жодних доказів того, що підписання видаткових та податкових накладних не відповідає дійсним намірам сторін щодо набуття прав та обов'язків; на момент здійснення спірних операцій контрагенти були зареєстровані як юридични особи та платники податку на додану вартість; сума податку на додану вартість, включена позивачем до складу податкового кредиту, підтверджується належним чином оформленими податковими накладними, та як наслідок зазначена сума з податку приватних підприємств також є обгрунтованою, а несплата контрагентом-продавцем податку на додану вартість до бюджету не впливає на формування податкового кредиту покупцем, якщо він має всі документальні підтвердження розміру зазначеного податкового кредиту.
Представник відповідача у судовому засіданні 27 квітня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог просив суд відмовити у їх задоволенні. Доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову, співпадають з висновками акта Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 19 жовтня 2011 року № 6246/23-522-30312864 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року.
Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гопак» (ідентифікаційний код 30312864) зареєстровано як юридична особа Дніпровською районною у місті Києві державною адміністрацією 26 квітня 1999 року, місцезнаходження юридичної особи - 02094, місто Київ, проспект Юрія Гагаріна, буд. 15 (копія Довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 175569 міститься в матеріалах справи).
Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Дніпровському районі міста Києва Державної податкової служби.
До основних видів діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак» за видами КВЕД відносяться: неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами (51.39.0), оптова торгівля цукром, шоколадними та кондитерськими виробами (51.36.0), оптова торгівля паливом (51.51.0), інші види оптової торгівлі (51.90.0), виробництво фруктових та овочевих соків (15.32.0), перероблення та консервування овочів та фруктів, не віднесене до інших групувань (15.33.0).
З матеріалів справи вбачається, що Державною податковою інспекцію у Дніпровському районі міста Києва проведено перевірку з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «Гопак» вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 19 жовтня 2011 року № 6246/23-522-30312864, копія якого міститься в матеріалах справи.
В акті документальної позапланової виїзної перевірки встановлені наступні порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гопак», зокрема:
- пункту 5.1., підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (у редакції Закону України від 22 травня 1997 року № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями) пункту 137.1 статті 137 Податкового Кодексу України в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток на загальну суму сумі 87567 грн., у тому числі за II квартал 2010 року в сумі 18104 грн., за III квартал 2010 року в сумі 10345 грн. за ІV квартал 2010 року в сумі 12520 грн., за І квартал 2011 року в сумі 16698 грн., за II квартал 2011 року в сумі 29900 грн.
- підпункту 7.2.6. пункту 7.2., підпункту 7.4.1., підпункту 7.4.5. пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР та пункту 198.6. статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 168460 грн., в тому числі за листопад 2010 року - 131524 грн., лютий 2011 року - 13642 грн., квітень 2011 року - 5383 грн., травень 2011 року - 17911 грн. та завищення р. 9 (від'ємне значення) за червень 2006 року - 3228 грн.
На підставі вищезазначеного, згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54, пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, Державною податковою інспекцію у Дніпровському районі міста Києва винесено податкове повідомлення - рішення від 03 листопада 2011 року № 0000952305, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 97 810, 00 грн. (з яких за основним платежем - 87 567,00 грн., за штрафними санкціями - 10 243,00 грн.).
Зі змісту лита-відповіді Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 31 жовтня 2011 року № 23876/10/23-510 вбачається, що розглянувши заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак» до акту планової виїзної перевірки від 19 жовтня 2011 року № 6246/23-522-30312864 (подані до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва 25 жовтня 2011 року відповідно до відмітки вхідної кореспонденції), відмовлено у перегляді висновків акту перевірки.
Крім цього, за результатами адміністративного оскарження Державною податковою адміністрацією у місті Києві винесено рішення від 17 січня 2012 року № 437/10/25-114 про результати розгляду перинних скарг, яким залишено без змін, в тому числі, податкове повідомлення - рішення від 03 листопада 2011 року № 0000952305, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак»від 14 листопада 2011 року залишено без задоволення.
Судом встановлено, що висновок податкового органу про порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Гопак» пункту 5.1., підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР мотивований тим, що в акті перевірки встановлено, що позивачем віднесено до складу валових витрат, витрати, які не пов'язані/не доведені, що пов'язані з господарською діяльністю товариства, а саме:
- позивачем отримані маркетингові послуги від Державного підприємства «Продмережа»згідно договору від 01 березня 2010 року, за змістом якого не можливо встановити які саме маркетингові послуги були отримані та чи пов'язані з господарською діяльністю Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак»;
- згідно договору від 01 березня 2010 року за № В3206, укладеного між позивачем та ДП «Мережа-Трейд» не можливо встановити, які саме маркетингові послуги були здійснені ДП «Мережа-Трейд» та чи пов'язані вони з господарською діяльністю позивача, оскільки немає звітів та інших документів щодо виконання маркетингових послуг, які ДП «Мережа-Трейд» здійснювала для позивача;
- позивачем отримані маркетингові послуги від ТОВ «Край», про що свідчать рахунки-фактури № 2329 від 10 березня 2010 року, № 490171 від 26 липня 2010 року, № 490355 від 30 липня 2010 року, але звітів та інших документів щодо отриманих маркетингових послуг не надано, в актах виконаних робіт зазначено за маркетингові послуги, тому не можливо встановити які саме маркетингові послуги були отримані та пов'язані з господарською діяльністю позивача;
- позивачем отримано маркетингові послуги від ТОВ «Край-2» про що свідчать рахунки-фактури № 869894 від 29 вересня 2010 року, № 485752 від 20 вересня 2010 року, № 485753 від 20 жовтня 2010 року, № 270 від 11 січня 2011 року, № 3773 від 01 квітня 2011 року, № 941763 від 30 червня 2011 року, але звітів та інших документів щодо отриманих маркетингових послуг не надано, в актах виконаних робіт зазначено за маркетингові послуги, отже не можливо встановити які саме маркетингові послуги були отримані та чи пов'язані з господарською діяльністю ТОВ «Гопак»;
- отримані передпродажні послуги, послуги з централізації поставок, послуги з просування торгової марки від ТОВ «Адвентіс» згідно договору від 01 лютого 2010 року за № 1718 та додатків до угоди, але звітів та інших документів щодо надання логістичних послуг (маршрути з зазначенням транспортування та зберігання товарів) не надано, отже на момент написання акту перевірки не можливо було встановити, які саме ТОВ «Адвентіс» надавало послуги з централізації поставки та не доведено чи пов'язані витрати з господарською діяльністю позивача;
- отримані передпродажні послуги, послуги з централізації поставок, послуги з просування торгової марки від ТОВ «Адвентіс» згідно договору від 01 лютого 2011 року за № 11046 відповідно до пункту 2.1. даного договору Позивач зобов'язується здійснити поставку товару на умовах DDP за адресою яка вказана в замовлені. Пунктом 2.10 вищезазначеного договору передбачено, що право на власність на товар переходить з моменту підписання відповідної накладної. У відповідності до п.1.1 додатку № 2 від 01 лютого 2011 року до договору поставки № 11046 від 01 лютого 2011 року передбачено, що оскільки ТОВ «Адвентіс» надає позивачеві послуги з централізації поставок (це сукупність заходів, що надають можливість постачальнику не передавати товар безпосередньо у кожну торгівельну точку покупця, а поставляти на розподільчий центр покупця). Враховуючи вищезазначене, позивач здійснює компенсацію не власних витрат (транспортування, зберігання та інше по мережам магазинів), а ТОВ «Адвентіс», так як право на даний товар уже було передано. Звітів та інших документів щодо надання логістичних послуг (маршрути з зазначенням транспортування та зберігання товарів) не надано. Таким чином, на момент написання акту перевірки не можливо встановити, які саме ТОВ «Адвентіс» надавало послуги з централізації поставки та не доведено чи пов'язані витрати з господарською діяльністю позивача;
- згідно договору логістичних послуг № 8 від 02 жовтня 2009 року, укладеного позивачем з ТОВ «Фоззі-Фуд» та на підставі актів виконаних робіт, відповідач не може встановити, які саме ТОВ «Фоззі-Фуд» надавало логістичні послуги та зазначає, що не доведено чи пов'язані витрати з господарською діяльністю позивача;
- згідно договору логістичних послуг № 271 від 01 березня 2010 року, укладеного Позивачем з ТОВ «Фоззі-Фуд», але за відсутності звітів та інших документів якими, на думку Відповідача, є маршрути з зазначенням транспортування та зберігання товарів, останній не може встановити які саме логістичні послуги були надані та чи пов'язані вони з господарською діяльністю позивача;
- згідно договору логістичних послуг від 01 квітня 2011 року за № 943, укладеного позивачем з ТОВ «Фоззі-Фуд» та на підставі актів виконаних робіт, відповідач не може встановити, які саме ТОВ «Фоззі-Фуд» надавало логістичні послуги та зазначає, що не доведено чи пов'язані витрати з господарською діяльністю позивача;
- на підставі договору рекламних послуг № РМТ003028 від 01 січня 2011 року, укладеного позивачем з ДП «Мережа-Трейд» та додатків до нього, та при відсутності звітів та інших документів, відповідач не може встановити які саме рекламні заходи були здійснені та чи пов'язані вони з господарською діяльністю позивача.
Тому, відповідач стверджує, що фінансово - господарські операції між позивачем та Державним підприємством «Продмережа», Державним підприємством «Мережа-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2», Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвентіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» не містять економічних або інших причин систематичного придбання та продажу товарів.
Наведена інформація, на думку відповідача, свідчить про те, що вищезазначені господарські операції Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак»з Державним підприємством «Продмережа», Державним підприємством «Мережа-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2», Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвентіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» не спричиняють реального настання правових наслідків.
Позивач не погоджується із висновками проведеної перевірки, та вважає протиправним податкове повідомлення - рішення, винесене на підставі акту Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва від 19 жовтня 2011 року № 6246/23-522-30312864 про результати позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2010 року по 30 червня 2011 року.
Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви та суд зазначає наступне.
В межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гопак»та Державним підприємством «Продмережа», Державним підприємством «Мережа-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2», Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвентіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд», обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача, встановити спеціальну податкову правосуб'єктність учасників господарської операції (чи були платниками податку на додану вартість).
На підтвердження товарності операцій з контрагентами, представником позивача надані копії рахунків - фактур, актів прийму-передачі виконаних робіт, зокрема:
- надано копію Договорів поставки № 8 від 02 жовтня 2009 року, № 943 від 01 квітня 2011 року, укладеного між позивачем (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» (Покупець), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець прийняти та оплатити Товар ТМ «Повна чаша»відповідно до умов Договору, у відповідності до Замовлення, супровідної документації і прийнятих Сторонами змін і доповнень до Договору, що є невід'ємною частиною даного договору.
Відповідно до Додатку № 2а до Договору № 8 від 02 жовтня 2009 року Постачальник постачає стерилізоване повидло.
Крім цього, в матеріалах справи містяться копії актів здачі прийняття робіт № 0094626542, № 0094626533, № 0094628687, № 0094620020, тощо, в яких зазначено, що замовник (ТОВ «Гопак») та виконавець (ТОВ «Фоззі-Фуд») складеними актами підтверджують проведення робіт за Договором № 73-Р/10 від 01 березня 2010 року з надання послуг з мерчендайзинга, логістики на суму 916, 67 грн., 1250,00 грн., 18 165, 40 грн. відповідно.
А в свою чергу, відповідно до умов Ліцензійного договору № 215-Т3 про право використання знаку для товарів і послуг від 01 березня 2010 року, укладеного між ЗАТ «Фоззі» (Ліцензіар) та ТОВ «Гопак» (Ліцензіат), Ліцензіар надає Ліцензіатові на строк дії цього Договору дозвіл (невиключну ліцензію) на користування Знаком, вказаним в свідоцтві на знак для товарів і послуг № 79222, виключно для маркування Товарів, для яких заявлено Знак, що постачаються Ліцензіатом відповідно до Договору № 8 від 02 жовтня 2009 року.
- на підтвердження товарності господарських операцій позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвентіс» судом встановлено, що 01 лютого 2010 року між ТОВ «Гопак» (Постачальник) та ТОВ «Адвентіс»укладено Договір поставки № 1718/13, річну угоду на 2010 рік, Договір поставки № 11046 від 01 лютого 2011 року, надано копії актів приймання - передачі виконаних робіт № УК-АПУ-00014926 від 31 грудня 2010 року, № УК-АПУ-00012328 від 30 листопада 2010 року, № УК-АПУ-00010600 від 31 жовтня 2010 року тощо та рахунків -фактур № УК-АПУ-00014926 від 31 грудня 2010 року, № УК-АПУ-00012328 від 30 листопада 2010 року, № УК-АПУ-00010600 від 31 жовтня 2010 року за змістом яких Товариство з обмеженою відповідальністю «Адвентіс» (Постачальник) надало Товариству з обмеженою відповідальністю «Гопак» (Замовнику) послуги (передпродажні послуги, послуги з централізації поставок, послуги з просування торгової марки, особливе розміщення товару) на загальні суми 10 504, 17 грн., 9 919, 95 грн., 6689,80 грн. відповідно.
При цьому, в матеріалах справи містяться копії графіків поставок, специфікації товарів, додаткові угоди, що складались та підписувались протягом 2010-2011 років.
- на підтвердження товарності господарських операцій позивача із Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2» в матеріалах справи міститься копія акту прийому -передачі робіт № 285 від 20 жовтня 2010 року, за яким позивачу надано маркетингові послуги на загальну суму 2083,33 грн.
- відповідно до копій актів прийому - передачі (№№ 480120347, 4801203333, 4801203279, тощо) ДП «Мережа-Трейд» надає позивачу рекламі послуги згідно договору МТБР38 від 01 січня 2010 року
- відповідно до Договору поставки № 35 від 08 вересня 2003 року, позивач надає послуги Товариству з обмеженою відповідальністю «Край» з постачання та передачи у власність товарів, зазначених у додатках до Договору.
При цьому, на підтвердження періодичності здійснюваних господарських операцій, надано суду копії листків замовлень (Додаток 1 до Договорів поставок), паспортів артикулів, специфікацій товарів, додаткових угод.
Позивачем на підтвердження оплати вищезазначених рахунків - фактур надано суду копії банківських виписок за 2010-2011 роки з ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк», ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк», з яких вбачається рух коштів на рахунках позивача, як наслідок перерахування коштів контрагентами, зокрема, Державним підприємством «Продмережа», Державним підприємством «Мережа-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край», Товариством з обмеженою відповідальністю «Край-2», Товариством з обмеженою відповідальністю «Адвентіс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Фоззі-Фуд» за надання послуг, тощо відповідно до умов вищезазначених договорів.
З огляд на вищевикладене суд не погоджується із висновком податкового органу щодо нікчемності вищезазначених угод, а саме їх невідповідність вимогам статті 241 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.
Як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.
Згідно з частиною 1 статті 67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, установлених законом.
Частина перша статті 203 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до частини першої статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Згідно з частиною другою статті 228 Цивільного кодексу України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Частина третя цієї статті визначає, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Для застосування санкцій, передбачених статтею 228 Цивільного кодексу України, необхідним є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентами до бюджету.
Як зазначено у частині 2 статті 215 ЦК, визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається.
Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім пов'язаних з його недійсністю.
Як вже зазначало вище, на підтвердження товарності операцій з контрагентами, представником позивача надані копії рахунків - фактур, актів прийму-передачі виконаних робіт, копії банківських виписок за 2010-2011 роки з ПАТ «Комерційний банк «Акордбанк», ПАТ «Комерційний банк «Актив-банк».
У відповідності до частини 2 статті 8 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV (далі по тексту - Закон № 996-XIV) питання організації бухгалтерського обліку на підприємстві належать до компетенції його власника (власників) або уповноваженого органу (посадової особи) відповідно до законодавства та установчих документів.
Відповідно до частини 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Пунктом 1.32 статті 1 Закону № 334/94 - ВР встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Відповідно до пункту 5.1. статті 5 Закону № 283/97-ВР, валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) - сума будь - яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
При цьому, господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою (п. 1.32 ст. 1 цього Закону).
Згідно підпункту 5.2.1. пункту 5.2. статті 5 Закону № 283/97-ВР, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
В силу підпункту 5.3.9. пункут 5.3. цієї ж норми Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Отже, за змістом наведених норм для формування валових витрат, обов'язковою передумовою, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.- 5.7. статті 5 Закону, є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат складу валових витрат.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статті 9 Закону № 996-XIV.
Частина 2 статті 9 вказаного Закону висуває до первинних документів такий обов'язковий реквізит як зміст та обсяг господарської операції.
Крім того Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить норми про обов'язкове підтвердження валових витрат матеріальними носіями рекламної продукції.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин першої та четвертої статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Відповідачем не наведено, а судом не встановлено доказів, які б свідчили, що правочини в межах спірних правовідносин, є такими, що порушують публічний порядок чи спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.
Крім того, в силу положень частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.
При цьому, суд зазначає, що у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли як до так ф після набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року та Податкового кодексу України.
Відповідно до пункту 138.2. статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.
Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.
Відповідно до підпункту 139.1.9. пункту 1391. статті 139 Податковго кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу.
Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення;
Аналізуючи наведені норми чинного законодавства та наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про безпідставність винесення податкового повідомлення-рішення від 03 листопада 2011 року № 0000952305.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірного податкового повідомлень-рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак»підлягає задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак» задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва Державної податкової служби від 03 листопада 2011 року № 0000952305.
3. Судові витрати в сумі 987,10 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гопак» за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Шарпакова