УКРАЇНА
Апеляційний суд Житомирської області
Справа 0616/2-57/12
Категорія 57
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 травня 2012 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Житомирської області в складі:
головуючого судді: Шевчук А.М.,
суддів: Заполовського В.Й., Павицької Т.М.,
при секретарі судового засідання: Малаховій О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні майном та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про поділ спільного майна
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4
на рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 березня 2012 року, -
в с т а н о в и л а:
У липні 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 Просив усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні його майном - приміщенням, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, шляхом зобов'язання відповідача звільнити вище згадане приміщення недобудованого будинку. Свої вимоги обґрунтовує тим, що йому на підставі договору купівлі-продажу належить земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1. У 2006 році він почав складати будинок, який у 2007 році перевіз на придбану земельну ділянку. У квітні 2008 року позивач розлучився зі своєю дружиною ОСОБА_5. Цього ж року він одружився із відповідачкою ОСОБА_6. З часом стосунки погіршилися. Відповідачка відмовляється звільняти недобудований житловий будинок, тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
У вересні 2011 року ОСОБА_2 подала зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 Просить встановити факт її проживання з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з жовтня 2006 року по травень 2008 року. Визнати будівельні матеріали, що використовувалися при будівництві спірного житлового будинку, спільною сумісною власністю та стягнути на її користь Ѕ частину їх вартості. Зустрічні вимоги обґрунтовує тим, що в період з жовтня 2006 року по травень 2008 року вони проживала з ОСОБА_1 без реєстрації шлюбу однією сім'єю. За цей період було зведено каркас дерев'яного будинку та перевезено його за адресою: АДРЕСА_1, де продовжено будівництво. З 2007 року вони з ОСОБА_1 проживали у вище згаданому будинку, так як він був для цього придбаний, без здачі будинку в експлуатацію.
Рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 березня 2012 року у задоволені первісного та зустрічного позовів відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_2 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Просить, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, рішення скасувати та ухвалити нове. Зокрема зазначає, що суд, не виносячи ухвалу, безпідставно відхилив клопотання ОСОБА_2 щодо об'єднання даної цивільної справи з цивільною справою за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: приватний нотаріус Новоград-Волинського міського нотаріального округу ОСОБА_7 про визнання нікчемним договору дарування земельної ділянки. Судом не було взято до уваги пояснення колишньої дружини ОСОБА_5, яка в судовому засіданні пояснила, що шлюб з ОСОБА_1 було розірвано у 2006 році.
Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час розгляду справи ОСОБА_2 звільнила спірне приміщення, а відтак права ОСОБА_1 відновлені.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки після пред'явлення первісного позову права позивача поновлені відповідачкою, а захисту підлягає порушене право.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що в період з 2006 року по 03 квітня 2008 року ОСОБА_1 перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5, а тому майно не може належати на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2
Проте погодитися з таким висновком суду не можна з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.
Як роз'яснено в п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 „Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" при застосуванні ст.74 СК, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно врахувати, що правила зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Учасники судового засідання не оспорили, що шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 був розірваний рішенням суду у 2006 році.
Згідно свідоцтва про розірвання шлюбу запис про розірвання шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 вчинено органом реєстрації актів цивільного стану в Книзі реєстрації розірвання шлюбів 03 квітня 2008 року за №40 (а.с.16).
Хоча розірвання шлюбу, здійснене на підставі рішення суду, але воно потребувало подальшої реєстрації у державному органі РАЦС згідно редакції ст.115 СК України, що діяла до 01.07.2010 року, однак моментом припинення шлюбу є день набрання чинності рішенням суду про його розірвання (ч.2 ст.114 СК).
Таким чином, шлюб ОСОБА_1 та ОСОБА_5 припинився у 2006 році, а не у 2008 році.
Суд першої інстанції не звернув уваги та не дав належної правової оцінки вище зазначеним обставинам справи та дійшов помилкового висновку про перебування ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_5 до 03 квітня 2008 року.
З огляду на вище викладене колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні зустрічного позову підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.
При застосуванні ст.74 СК України колегія суддів враховує, що хоча з 2006 року ОСОБА_1 не перебував у шлюбі з ОСОБА_5, але суду не надано належних та допустимих доказів того, що з 2006 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 склалися усталені відносини, що притаманні подружжю (спільне проживання, спільне ведення домашнього господарства та спільний бюджет, придбання майна для потреб сім'ї).
Окрім того при вирішенні спору про поділ майна, необхідно встановити як обсяг спільного нажитого майна так і з'ясувати час та джерела його придбання.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.24 вище вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України не належить до спільного майна, зокрема майно, набуте особою до шлюбу; набуте в шлюбі, але за кошти, що належать одному з подружжя та інше майно.
При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями , що виникли в інтересах сім'ї.
Заперечуючи проти зустрічного позову ОСОБА_1 послався на те, що будинок будував для своєї доньки за її кошти, кошти його першої дружини та за свої кошти.
Ці факти підтверджуються кредитами, які одержував ОСОБА_1 та бухгалтерськими документами, виданими на ім'я ОСОБА_1 або його доньки ОСОБА_3.(а.с.61-96,98-99,106). Дані обставини ОСОБА_2 не спростовані.
Рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.
За таких обставин у колегії суддів відсутні правові підстави для задоволення зустрічного позову, а відтак у його задоволенні відмовляється.
Доводи апеляційної скарги щодо не видалення суду першої інстанції до нарадчої кімнати, не винесення ухвали про відхилення клопотання представника ОСОБА_2 щодо об'єднання цієї цивільної справи з цивільною справою про визнання нікчемним договору дарування земельної ділянки не є обґрунтованими, оскільки об'єднання позовів є правом, а не обов'язком суду, ухвала про відмову у об'єднанні постановлена журнально (а.с.159), вимоги за позовами не є однорідними, у даній справі ОСОБА_3 не є відповідачем, об'єднання розширювало б предмет доказування та ускладнило б розгляд та вирішення справи.
Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313-314,316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 задовольнити частково.
Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду Житомирської області від 14 березня 2012 року скасувати в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та ухвалити в цій частині нове рішення.
Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні зустрічного позову до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 про поділ спільного майна.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:
Судді: