Судове рішення #22855211

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД


73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

____________________________________________________________________


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


"17" травня 2012 р. 09 год.49 хв.Справа № 2-а-1390/12/2170


Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Гомельчука С.В.,

при секретарі: Корнієнко Я.В.,

за участю: представника позивача - Зубрілова І.І.,

представника відповідача - Логвиновського М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів до Державного підприємства "Цюрупинське лісомисливське господарство" про стягнення адміністративно - господарських санкцій та пені,


встановив:


Херсонське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів ( далі - позивач) звернулося до суду з позовом до Державного підприємства "Цюрупинське лісомисливське господарство" (далі - відповідач, ДП "Цюрупинське лісомисливське господарство", підприємство) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені на загальну суму 42855 грн.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, суду пояснив, що згідно з даними звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік, поданого відповідачем, середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 282 особи, з цього розрахунку установлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить 11 робочих місць. За 2 робочих місця, призначені для працевлаштування інвалідів і не зайняті ними, відповідач до 18 квітня 2012 року повинен був самостійно сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції у розмірі 42786 грн. 52 коп. та пеню в розмірі 68 грн. 48 коп. за порушення терміну сплати цих санкцій. На момент подання позову до суду адміністративно-господарські санкції та пеня на загальну суму 42855 грн. відповідачем не сплачені, а тому підлягають стягненню.

Представник відповідача, заперечуючи проти позову, суду пояснив, що у 2011 році підприємством створено одинадцять робочих місць для працевлаштування інвалідів, дев'ять з яких зайняті інвалідами. Підприємство подавало до районного центру зайнятості населення протягом 2011 року звітність про наявність вільних робочих місць, в тому числі для інвалідів, однак вищезазначеним суб'єктом працевлаштування у 2011 році жодного інваліда не було направлено для роботи до відповідача. ДП "Цюрупинське лісомисливське господарство" самостійно знайдено одну особу - інваліда та працевлаштовано на посаду охоронця, про що повідомлено Цюрупинський районний центр зайнятості.

Крім того, відповідачем розміщено в газетах "Вісник Олешшя", "Наше місто Цюрупинськ", "Цюрупинський блокнот" та "Есть работа для всех" оголошення з пропозицією працездатним інвалідам 3-ї групи звернутись до підприємства з питань щодо їх працевлаштування на вакансії двірника та робітників на спалювання хворосту та розклеєно відповідні об'яви по району. До того ж, відповідач відвідав кількох осіб, що потребують соціального захисту з метою працевлаштування, однак вони відмовились від запропонованої роботи, також взяв участь у ярмарку вакансій служби зайнятості та атестував два робочих місця для інвалідів. Представник відповідача зазначив, що ДП "Цюрупинське лісомисливське господарство" вжито всіх необхідних заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та із забезпечення їх працею. Наголосив, що обов'язок працевлаштування інвалідів покладається на уповноважені органи, зокрема, на районний центр зайнятості, а тому вважає, що застосування позивачем до підприємства адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені є неправомірними.

Заслухавши пояснення сторін, проаналізувавши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 р. № 875-ХІІ зі змінами та доповненнями (далі Закон № 875-ХІІ) встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Робочим місцем інваліда, відповідно до статті 1 Закону України "Про реабілітацію інвалідів в Україні", вважається місце або виробнича ділянка постійного або тимчасового знаходження особи у процесі трудової діяльності на підприємствах, установах, організаціях. Індивідуальна програма реабілітації - комплекс оптимальних видів, форм, обсягів, термінів реабілітаційних заходів з визначенням порядку і місця їх проведення, спрямованих на відновлення та компенсацію порушених або втрачених функцій організму і здібностей конкретної особи до виконання видів діяльності, визначених у рекомендаціях медико-соціальної експертної комісії.

Таким чином, створення роботодавцями для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації можливе тільки за наявності інваліда.

Відповідно до статті 18-1 Закону № 875-ХІІ інвалід, який не досяг пенсійного віку, не працює, але бажає працювати, має право бути зареєстрованим у державній службі зайнятості як безробітний. Рішення про визнання інваліда безробітнім і взяття його на облік для працевлаштування приймається центром зайнятості за місцем проживання інваліда на підставі поданих ним рекомендацій МСЕК та інших передбачених законодавством документів. Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Абзацом четвертим пункту 2 статті 19 Закону України «Про зайнятість населення» від 01.03.1991 року № 803-ХІІ із змінами та доповненнями (далі-Закон № 803-ХІІ) визначено право державної служби зайнятості направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, а інвалідів, крім того, - відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у них кваліфікації і знань та з урахуванням їх побажань.

Відповідно до розділу 3 Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН "Звіт про наявність вакансій", затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України 19.12.2005 року № 420, зареєстрованої Міністерстві юстиції України 21.12.2005 року за № 1534/11814 (далі -Інструкція) у графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Отже, державна служба зайнятості зобов'язана здійснювати пошук підходящої роботи та працевлаштовувати інвалідів за умови виконання роботодавцем зобов'язань, передбачених частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ.

Із досліджених письмових доказів судом з'ясовано, що при потребі в працівниках, відповідач 02 лютого 2011 року, 17 березня 2011 року, 25 липня 2011 року, 05 жовтня 2011 року, 19 жовтня 2011 року, 07 листопада 2011 року, 21 листопада 2011 року, 09 грудня 2011 року подавав до Цюрупинського районного центру зайнятості Звіт про наявність вакансій форми № 3-ПН, в тому числі про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів. Відповідно до листа від 12 жовтня 2011 року № 899/1 звертався до ЦРЦЗ з проханням направити до підприємства працездатних інвалідів з сіл - Раденська, Костогризово, Пролетарського, Козачих Лагерів та міста Цюрупинська та провести ярмарок вакансій інвалідів. Підприємством розміщені оголошення щодо запрошення на роботу інвалідів 3-ї групи: у лютому та листопаді 2011 року в газеті "Цюрупинський блокнот", 13 жовтня 2011 року № 33, 01 грудня 2011 року № 40, 08 грудня 2011 року № 41, 15 грудня 2011 року № 42, 29 грудня 2011 року № 44 у газеті "Наше місто Цюрупинськ" та на початку 2011 року у газетах "Вісник Олешшя" та "Есть работа для всех", а також розклеєно об'яви про наявність вакансій лісоруба ІІІ розряду для інвалідів 3-ї групи.

Зі змісту заяв ОСОБА_4 від 17 жовтня 2011 року, ОСОБА_5 від 17 жовтня 2011 року, ОСОБА_6 від 02 лютого 2011 року та 26 жовтня 2011 року, ОСОБА_7 від 17 жовтня 2011 року вбачається, що дані особи відмовились від запропонованої відповідачем ним роботи по догляду за лісовими культурами та спалюванню хворосту за станом здоров'я.

Директором ДП "Цюрупинське лісомисливське господарство" видано наказ № 154 від 15 листопада 2011 року про проведення атестації робочих місць для працевлаштування інвалідів. Наказом від 26 грудня 2011 року № 172 затверджено Перелік робочих місць для інвалідів, створених на підприємстві: прибиральник територій із наданням додаткової відпустки строком на 1 календарний день та слюсар з ремонту автомобілів.

Відповідачем у передбачений законодавством термін надано позивачу Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2011 рік форми № 10-ПІ.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем виконано обов'язок роботодавця щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до встановленого нормативу та інформування про наявність таких вакансій служби зайнятості населення, а також вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування осіб, які потребують соціального захисту.

Статтею 71 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення.

Як встановлено статтею 238 Господарського Кодексу України, адміністративно-господарські санкції застосовуються до суб'єктів господарювання за порушення ними встановлених законодавчими актами правил, тобто за вчинення правопорушення у сфері господарювання. Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. Умовою настання відповідальності є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність.

Відтак, суд приходить до висновку, що Херсонським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів не надано суду доказів невиконання відповідачем вимог чинного законодавства для забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та не доведено протиправної та умисної бездіяльності підприємства щодо створення робочих місць та належних умов для працевлаштування інвалідів, а тому підстав для застосування до Державного підприємства "Цюрупинське лісомисливське господарство" адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць та нарахування пені за порушення термінів їх сплати немає.

З огляду на вищевикладене, суд вважає, що позов Херсонського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів Державної служби з питань інвалідів та ветеранів є необгрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд,-



постановив:


У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 22 травня 2012 р.



Суддя Гомельчук С.В.


кат. 10.3.4


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація