ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2012 р. Справа № 69351/12

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді - Гулида Р.М.,

суддів - Улицького В.З., Каралюса В.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова на постанову Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2011 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про визнання протиправними дій та зобов»язання вчинення дій, -

ВСТАНОВИЛА :

22 липня 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про зобов'язання здійснити нарахування щомісячного підвищення до пенсії за 2007, 2008, 2009, 2010 роки і по 31 травня 2011 року і до дати набрання сили Постановою суду, зазначивши, що відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено виплату такої у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Незважаючи на це, відповідач її не виплачує.

Постановою Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2011 року позов задоволено частково. Визнано дії відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу надбавки до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі, що обчислюється з урахуванням мінімальної пенсії за віком з 22.01.2011 року по 31.05.2011 року незаконними. Зобов'язано відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії, в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, за період з 22.01.2011 року по 31.05.2011 року.

Не погодившись із постановою суду, її оскаржив відповідач, який, покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову по справі про відмову в позові.

В апеляційній скарзі апелянт вказує на те, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції прийшов до висновку про можливість розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши доповідь судді Львівського апеляційного адміністративного суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду змінити з наступних підстав.

Колегія суддів вважає підставними заявлені вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача нараховувати і виплачувати підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22.01.2011 року по 31.05.2011 року, оскільки дія норм ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2010 рік не була зупинена чи обмежена іншими нормативними актами.

Отже, нарахування та виплата у 2010 році дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Положення ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на думку колегії суддів не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого крім передбаченого ч.1 цієї статті мінімального розміру пенсії за віком, а тому доводи апелянта в цій частині є необгрунтованими.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання про підставність заявлених позовних вимог в частині зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату на користь позивача підвищення до пенсії за період з 22.01.2011 року по 31.05.2011 року, у відповідності до заявлених вимог.

Так, у відповідності до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки функції з призначення, нарахування та виплати пенсії позивачу здійснює Пенсійний фонд України, обов'язок щодо нарахування і виплати спірної допомоги правильно покладено на відповідача у справі.

Достатніх правових підстав чи застережень щодо неможливості підвищення пенсії позивача у передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком колегія суддів не вбачає.

Беручи до уваги, що правові положення, які передбачають виплату підвищення до пенсії особам, на яких поширюється дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинними, а позивач належить до вказаної групи осіб і має право на її отримання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати розмір такої допомоги.

В той же час, колегія суддів вважає за необхідне вказати на те, що правильно по суті вирішивши справу, суд першої інстанції при вирішенні позовних вимог за вказані періоди помилково застосував норми процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до суду з позовом 22 липня 2011 року. З посиланням на ст. 99 КАС України суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про пропущення позивачем строку звернення до суду за період до 22 січня 2011 року. Проте, помилково відмовив у задоволені позовних вимог за період з 01 січня 2007 року по 21 січня 2011 року включно, а не залишив їх без розгляду, як цього вимагає ст.100 КАС України.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст. 195, ст. 196, ч.1 ст. 197, п.3 ст. 198, п. 1 ст. 201, ч.2 ст. 205, ст. 207, ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова задовольнити частково.

Постанову Галицького районного суду м. Львова від 14 жовтня 2011 року в справі №2а-961/11/1304 змінити, доповнивши резолютивну частину наступним абзацом: «Позовні вимоги ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Галицькому районі м. Львова про зобов'язання провести нарахування підвищення до пенсії як дитині війни з 01 січня 2007 року по 21 січня 2011 року включно залишити без розгляду».

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду є остаточною та касаційному оскарженню не підлягає

Головуючий: Гулид Р.М.

Судді: Улицький В.З.

Каралюс В.М.